Постанова № 13545985, 17.01.2011, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2011 р.

14 год.25 хв.Справа № 2-а-3787/10/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Морської Г.М.,

при секретарі: Гричановська А.В.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача - Тосік Н.І., Даніч Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні

про скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (далі позивач, ФОП) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі відповідач, ДПІ) про скасування податкового повідомлення - рішення від 21.06.2010р. № 0002461702/0 та від 14.07.2010р. № 0002461702/1 яким позивачеві збільшено зобовязання з податку з доходів фізичних осіб на 1264832,19 грн. у тому числі за основним платежем на 1264832,19 грн.

Позивач просить скасувати спірне податкове повідомлення-рішення, посилаючись на те, що воно складене на підставі незаконних висновків акту перевірки від 08.06.2010р. № 2651/17-2/2775302818. Зокрема позивач вважає безпідставним виключення із складу валових витрат вартості придбаних ним товарів у ПП ІБФ «Теза-А». Позивач, посилаючись на законодавство України з питань оподаткування, вважає, що до скалу валових витрат відносяться будь-які витрати, підтверджені документально та призначені для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Позивач вважає неправомірним визнання податковим органом нікчемними правочинів, укладених із ПП ІБФ «Теза-А», оскільки дані угоди носять товарний характер, були реально виконані, що підтверджується видатковими та податковими накладними.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечили, мотивуючи тим, що податковий орган вважає нікчемними угоди позивача із ПП ІБФ «Теза-А», оскільки вони не спрямовані на реальне настання правових наслідків. У постачальника відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортні засоби для виконання зазначених угод. Відсутні акти приймання-передачі товару та товарно-транспортні накладні, які б підтверджували факт поставки товару.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Спірні податкові повідомлення - рішення від 21.06.2010р. № 0002461702/0 та від 14.07.2010р. № 0002461702/1 яким позивачеві збільшено зобовязання з податку з доходів фізичних осіб, складені на підставі висновків акту про результати планової, виїзної перевірки позивача від 08.06.2010р. № 2651/17-2/2775302818.

За актом перевірки від 08.06.2010р. позивачеві зменшено задекларовані витрати від ведення підприємницької діяльності на 8432214,55 грн. внаслідок включення до їх складу витрат не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами за 2009 рік, чим позивач, на думку відповідача, порушив вимоги ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992р. № 13-92 та пп. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР.

За діючим законодавством України фізичні особи, які отримують доходи від ведення підприємницької діяльності сплачують податок з доходів фізичних осіб передбачений Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. № 889-ІУ. У перехідний період оподаткування доходів фізичних осіб-підприємців провадиться за нормами, передбаченими Декретом Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992р. №13-92.

За ст. 13 розділу ІУ Декрету № 13-92 для громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно зЗаконом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Таким чином зменшення за результати перевірки від 08.06.2010р. задекларованих витрат за 2009рік на 8432214,55 грн. мало наслідком збільшення оподатковуваного доходу на цю ж суму.

За актом перевірки позивач зменшив позивачеві задекларовані витрати від здійснення підприємницької діяльності у звязку із визнанням нікчемними правочинів позивача з контрагентом ПП ІБФ «Теза-А».

Протягом квітня листопада 2009 року позивач уклав із приватним підприємством «Інженерно-будівельна фірма «Теза -А» угоди купівлі-продажу сільської продукції (зернових та соняшника).

Із досліджених у судовому засіданні наданих договорів та додатків до них вбачається, що "Продавець" (ПП ІБФ «Теза- А») зобов'язується передати у власність „Покупця" (ФОП ОСОБА_4) товар, доставка товару здійснюється „Покупцем" (пункт 3.1 договору), само вивозом.

У день укладення угоди між сторонами укладався додаток до даної угоди, де змінений був лише пункт 3.1. договору щодо поставки товару за угодою сторін.

Товарно-транспортні накладні ФОП ОСОБА_4 для перевірки не надано. Тобто, транспортування продукції від ПП ІБФ «Теза - А» до ФОП ОСОБА_4 документально не підтверджено.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що товар поставлявся із Миколаївської області на термінали м. Херсона.

ФОП ОСОБА_4 особисто складських приміщень не має, товар від ПП ІБФ «Теза - А» не приймав та не зберігав.

Поставка товару здійснювалась безпосередньо покупцям ФОП ОСОБА_4

Поставку товару від ПП ІБФ «Теза - А» до контрагентів-покупців ФОП ОСОБА_4 здійснювали, за інформацією позивача, фізичні особи-підприємці ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7, проте надати будь-які підтверджуючі документи таких операцій позивач не може.

Відповідно до ст. 664 ЦКУ моментом виконання обов'язку продавця щодо передачі товару є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару

Пунктом 1, 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажно-автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009р. № 207, зокрема встановлено, що для водія юридичної особи та фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, крім інших документів необхідно мати товарно-транспортну накладну, для водія юридичної особи та фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб накладну, або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж.

Пунктом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363, зареєстрованих в Мінюсті України 20.02.1998р. № 128/2568 (далі Правила № 363) встановлено, що товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля (п.п. 11.1 п. 11 Правил № 363). Перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною (п.п. 13.1 п. 13 Правил № 363).

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV ) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Статтею 9 Закону № 996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Згідно з пп. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до п.п.2.15 та п.п.2.16 п.2 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам. Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Позивачем не надано документи, які б містили достатню доказовість виконання робіт по перевезенню, прийманню, зберіганню продукції, відсутні документи, по яких відбувався би рух товару від продавця (постачальника) до перевізника (покупця), документи, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження ТМЦ (акти приймання продукції, товарно-транспортні накладні з відмітками про передачу та отримання ТМЦ), довіреності, сертифікати якості, інші документи, що засвідчують транспортування, зберігання товарів. Наявність лише видаткових та податкових накладних не може бути доказом проведення самої господарської операції. Докази фактичного отримання та відвантаження товарів у позивача відсутні, це є свідченням того, що операції із придбання та реалізації мали нетоварний характер, товар не перевозився і не зберігався, договір на поставку сільгосппродукції реально виконаний не був та не мав наміру на породження цивільно-правових наслідків. Також суд приймає до уваги інформацію щодо контрагента позивача приватного підприємства «Інженерно-будівельна фірма «Теза -А», зафіксованої в акті перевірки від 25.02.10 № 308/23-300/35513096 «Про результати документальної невиїзної перевірки, щодо дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та відображення правових відносин з платниками податків-контрагентами за період з 01.02.2009р. по 28.02.2009р., з 01.04.2009р. по 31.12.2009р.», проведеної ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва. Згідно інформації, наведеної ПП ІБФ «Теза-А» в податкових звітностях не виявлено власних складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, в яких проводилася господарська діяльність. Декларацій з податку на прибуток за перевіряємий період не надані. За інші податкові періоди надавалися прокреслені. Додаток К1/1 до декларацій з податку на прибуток не наданий, що свідчить про відсутність на підприємстві основних фондів. Таким чином, підприємство ПП ІБФ «Теза-А» фактично фінансово-господарську діяльність по взаєморозрахункам з контрагентами-постачальниками не здійснювало. Крім того, підприємством ПП ІБФ «Теза-А» не надано до перевірки будь-яких бухгалтерських та податкових документів у підтвердження взаємовідносин з контрагентами- покупцями, а саме: договори, товарно-транспортні накладні з відмітками про місце навантаження та розвантаження ТМЦ, передачу та отримання ТМЦ від контрагентів- покупців, податкові та видаткові накладні, подорожні листи та інші документи, що свідчать про транспортування ТМЦ. ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою про припинення юридичної особи ПП ІБФ «Теза- А» у зв'язку з внесенням до ЄДР запису про відсутність за місцезнаходженням. Згідно довідки про встановлення фактичного місцезнаходження платника податків, підприємство за юридичною адресою не знаходиться, керівник підприємства ОСОБА_8 в адресному бюро м. Миколаєва та Миколаївській області не зареєстрований. У судовому засіданні встановлено, що відповідно до довідки із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 18.10.2010р. до ЄДР внесено запис про відсутність юридичної особи ПП ІБФ «Теза-А» за вказаною у її статутних документах адресою. Даний запис внесено 08.10.2009р. Звертає на себе увагу той факт, що незважаючи на цей запис, позивач протягом жовтня-листопада 2009 року укладав із ПП ІБФ «Теза-А» угоди, отримував податкові та видаткові накладні. Суд вважає, що діяльність ПП ІБФ «Теза-А» має ознаки фіктивного підприємництва, і позивач діяв без належної обачності та обережності, встановивши господарські стосунки з підприємством, яке має ознаки "фіктивності" та ухиляється від сплати податків. При розгляді даної справи суд не обмежується виключно формальним застосуванням приписів Законів України «Про податок з доходів фізичних осіб» та «Про оподаткування прибутку підприємств», а віддає перевагу встановленню фактичних обставин та достовірності поданих доказів над їх формальною наявністю та відповідністю за зовнішніми ознаками вимогам нормативних актів. Господарські операції позивача з вищевказаним підприємством це є ніщо інше як штучне створення документообігу з метою імітації господарських операцій, що дають право на формування сум податкового кредиту. За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність дій ДПІ у м. Херсоні щодо визначення ФОП ОСОБА_4 зобовязання з податку з доходів фізичних осіб та відмовляє у задоволенні позовних вимог. Керуючись ст.ст.94,158-163,167 КАС України, суд постановив: Відмовити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про скасування податкових повідомлень - рішень від 21.06.2010р. № 0002461702/0 та від 14.07.2010р. № 0002461702/1. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Повний текст постанови виготовлений та підписаний 24 січня 2011 р..

Суддя Морська Г.М.

кат. 8.2.8