Постанова № 13545873, 24.01.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-6571/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сич С.С.,

при секретарі Зайченко Н.О.,

за участю:

представників позивача - Белько І.В., Фищука В.В.,

представника відповідача - Макаренка В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідівдо Товариства з обмеженою відповідальністю" Коновалівське"про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

18 серпня 2009 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі - позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю" Коновалівське" (надалі - відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 45399 грн. 18 коп. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 2270 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем порушено вимоги статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", а саме в 2008 році відповідач не виконав нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у кількості 3 робочих місць, не сплатив у встановлені строки адміністративно - господарські санкції в розмірі 45399 грн., що стало підставою для звернення до суду про стягнення коштів. Також згідно із ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 2270 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 січня 2010 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2010 року, позов задоволено частково. Стягнуто на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в сумі 30266 грн. 12 коп. та пеню в сумі 1513 грн. 33 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 листопада 2010 року рішення попередніх судових інстанцій було скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року дана справа прийнята до провадження.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач надав суду письмові заперечення, у яких зазначив, що ним з метою працевлаштування інвалідів у 2007 році створено шість робочих місць для працевлаштування інвалідів. За лютий, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2008 року підприємством подавались до Машівського районного центу зайнятості звіти форми № 3-ПН, що підтверджується листом Машівського районного центру зайнятості. Також 12.09.2008 року відповідачем направлено запити про направлення на роботу інвалідів до Машівського районного центу зайнятості, Фонду соціального захисту населення, Управління праці та соціального захисту населення, Машівської РДА. Таким чином, відповідачем було виконано вимоги статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" в частині створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів та вжито усі залежні він нього заходи для недопущення господарського правопорушення.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Як зазначено у статті 8 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування. Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року N 1434, Фонд є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому. Згідно пункту 9 цього Положення для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.

За змістом статті 20 України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” саме Фонду надано право на стягнення адміністративно-господарських санкції за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Пункт 5 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією України та законами України.

Отже, даний спір підвідомчий адміністративному суду.

Судом встановлено, що згідно із звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік форма № 10-ПІ від 23.01.2009 року (вх. № 1101 від 26.01.2009 року) середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача становить 124 особи. При цьому у звіті зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників відповідача, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02) становить 2 особи та кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідачем відповідно до вимог ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (рядок 03) становить 5 осіб.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі Закон) з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Частиною 1 статті 19 Закону встановлений норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, який становить чотири відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно із розрахунком, наданим позивачем, кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів на даному підприємстві відповідно до нормативу 4% становить 5 осіб (124 х 0,04).

Відтак, Товариство з обмеженою відповідальністю "Коновалівське"повинно була вчинити дії щодо виділення пяти робочих місць для інвалідів або сплатити адміністративно господарські санкції згідно ст. 20 Закону.

Судом встановлено, що відповідачем у 2007 році створено 6 робочих місць для працевлаштування інвалідів, що підтверджується актом від 06.09.2007 року, наказом № 174 від 05.09.2007 року.

Крім того, постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2009 року по справі № 22-а-4785/09 за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідівдо Товариства з обмеженою відповідальністю "Коновалівське"про стягнення коштів встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Коновалівське" у 2007 році виконано вимоги щодо створення на підприємстві відповідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Згідно із частиною 2 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю "Коновалівське" створено відповідну кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.12.2010 року від Машівського районного центру зайнятості витребувано, зокрема, інформацію, чи подавались Товариством з обмеженою відповідальністю "Коновалівське" у 2008 році щомісячні звіти форми № 3-ПН та інформацію чи направлялись Машівським районним центром зайнятості до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коновалівське" у 2008 році для працевлаштування інваліди.

На виконання вимог ухвали Машівський районний центр зайнятості листом від 12.01.2011 року за вих. № 20 повідомив, що відповідачем подавались до Машівського районного центу зайнятості звіти форми № 3-ПН за лютий, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2008 року.

У жовтні 2008 року на заявлену вакансію для інвалідів ТОВ “Коновалівське” 28.10.2010 року було направлено на працевлаштування ОСОБА_4 на посаду робітника з благоустрою, якого наказом № 82 від 28.10.2008 року було прийнято на роботу.

Також, згідно листа Машівського районного центу зайнятості від 17.09.2009 року за № 621, копія якого наявна у матеріалах справи, відповідачу для працевлаштування у 2008 році направлялись для працевлаштування інваліди, з яких одна особа відмовилась від роботи у звязку із транспортною доступністю до місця роботи та одну особу працевлаштовано.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем подавались до Машівського районного центру зайнятості звіти форми № 3-ПН за лютий 2008 року - 20.02.2008р., за червень 2008 року 02.06.2008 р., за липень 2008 року 31.07.2008 р., за серпень 2008 року 11.08.2008 р., за вересень 2008 року 20.09.2008 р., за жовтень 2008 року 31.10.2008 року, за листопад 2008 року 21.11.2008 р., за грудень 2008 року 01.12.2008 р.

Суд не бере до уваги твердження позивача, що звіти форми № 3-ПН не можуть бути враховані через не заповнення графи 15 звіту “Окрема категорія громадян у рахунок броні, а також інваліди, пенсіонери, студенти та інші” з огляду на наступне.

Всі подані відповідачем звіти форми № 3-ПН у графі 1 “Назва професії (посади)” містили відомості щодо наявних на підприємстві робочі місця, створені для інвалідів.

Отже, відповідач у своїх звітах вказував про потребу в працівниках-інвалідах.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року N 420 "Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2005 р. за N 1534/11814, затверджена форми звітності N 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", проте інструкція (вимоги) щодо заповнення даної форми звітності даним наказом або іншими нормативно-правими актами не визначена.

Крім того, згідно із пунктом 1 наказом Державного комітету статистики України від 30.11.2005 р. № 392 "Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Держкомстату України від 06.07.98 N 244" визнано таким, що втратив чинність з 1 січня 2006 року, наказ Держкомстату України від 06.07.98 N 244 "Про затвердження форм державної статистичної звітності з питань працевлаштування й зайнятості населення та Інструкції щодо їх заповнення", зареєстрований в Мін'юсті України 17.07.98 за N 464/2904.

Таким чином, нормативно-правовими актами не встановлено вимог щодо заповнення відповідної форми звіту.

Судом встановлено, що звіти відповідача форми № 3-ПН за лютий, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2008 року були прийняті Машівським районним центом зайнятості, що підтверджується відміткою про прийняття на примірниках звітів, копії яких наявні у матеріалах справи.

Відтак, відповідач на виконання вимог законодавства України у 2008 році створив відповідну кількість робочих місць для інвалідів, інформував належні служби у лютому, червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2008 року про створення робочих місць для інвалідів.

Коновалівською сільською радою Машівського району Полтавської області протягом 2008 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коновалівське" інваліди для працевлаштування не направлялись, що підтверджується довідкою вих. № 305 від 29.12.2008 року.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суду не надано доказів, що будь-яким органом працевлаштування інвалідів відповідачу протягом 2008 року направлялися інваліди для працевлаштування чи інваліди самостійно зверталися до відповідача з метою працевлаштування, та відповідач відмовив їм у прийнятті на роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою для господарського-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач позбавлений обовязку сплачувати штрафні санкції за 3 робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів у 2008 році за лютий, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2008 року, тому позовні вимоги у цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Разом з тим, як встановлено судом вище, за січень, березень, квітень, травень 2008 року відповідачем не подавалися звіти про наявність вільних робочих місць за формою 3-ПН до Машівського районного центу зайнятості.

Суду не надано доказів на підтвердження факту, що відповідач інформував інші служби про створення робочих місць для інвалідів та просив направити інвалідів для працевлаштування у січні, березні, квітні, травні 2008 року.

Відтак, відповідач повинен сплатити адміністративно господарську санкцію згідно із статтею 20 Закону за 3 робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів у 2008 році за січень, березень, квітень, травень 2008 року в розмірі 15133 грн. 06 коп. = ((15133 грн. 06 коп.: 12) х 4 місяці) х 3 чол. Де, 15133 грн. 06 коп. середньорічна заробітна плата штатного працівника згідно рядка 05 звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік .

Відповідно до частин 3, 5 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Згідно із ч. 2 ст. 20 цього Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Таким чином, сума пені за порушення відповідачем термінів сплати адміністративно-господарських санкцій становить 756 грн. 65 коп. = (15133,06 грн. х 0,04%) х 125 днів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 15133 грн. 06 коп. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 756 грн. 65 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідівдо Товариства з обмеженою відповідальністю "Коновалівське"про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Коновалівське" (ідентифікаційний код 32535075) на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 15133 грн. 06 коп. (пятнадцять тисяч сто тридцять три гривні шість копійок) та пеню у розмірі 756 грн. 65 коп. (сімсот пятдесят шість гривень шістдесят пять копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 28 січня 2011 року.

СуддяС.С. Сич