Постанова № 13545761, 23.11.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2010 року м.Запоріжжя Справа № 2а-6589/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., при секретарі судового засідання Гнідой А.В., розглядаючи у судовому засіданні адміністративну справу

за участю прокурора: Маркова І.О.,

представника позивача: Тонконог Н.А.,

представника відповідача Прокофєва С.А.

за позовною заявою: Відкритого акціонерного товариства "ЗАПОРОЖКОКС"

до: Запорізької митниці

про: визнання протиправним та скасування рішення;

зобовязанні вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

27 серпня 2010 року Відкрите акціонерне товариство «ЗАПОРОЖКОКС» звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Запорізької митниці щодо визнання протиправним та скасування рішення про визначення митної вартості товару № 112000006/2010/000014/1 від 13.01.2010, зобовязання визначити митну вартість за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та зобовязання здійснити перерахунок платежів, що підлягали сплаті до бюджету при митному оформлені товарів по зазначеним вантажним митним деклараціям з урахуванням того, що митна вартість смоли камяновугільної визначена за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), за ціною 4617 грн. 40 коп. російських рублів за одну тонну смоли камяновугільної.

Ухвалою суду від 30.09.2010 відкрито провадження в адміністративній справі №2а-6589/10/0870, закінчено підготовче провадження та призначений судовий розгляд на 13.09.2010. Ухвалою суду від 13.09.2010 провадження було зупинено за клопотанням позивача для надання додаткових доказів. Ухвалою суду від 29.09.2010 провадження по справі було поновлено, зі стадії судового засідання. Ухвалою суду від 29.09.2010 провадження було зупинено за клопотанням позивача для надання додаткових доказів. Ухвалою суду від 21.10.2010 провадження по справі було поновлено, зі стадії судового засідання. Ухвалою суду від 23ґ1.10.2010 провадження було зупинено за клопотанням позивача для надання додаткових доказів. Ухвалою суду від 23.11.2010 провадження по справі було поновлено, зі стадії судового засідання.

Відповідно до вимог адміністративного позову, під час митного оформленні партії смоли за зовнішньоекономічним контрактом Запорізькою митницею було відмовлено у визначенні митної вартості смоли за методом № 1 визначення митної вартості. Не приймаючи до уваги надані позивачем документи, відповідач самостійно здійснив митну оцінку вартості товару, імпортованого ВАТ «ЗАПОРОЖКОКС», про що Запорізькою митницею було прийняте рішення про визначення митної вартості товарів №112000006/2010/000014/1 від 13.01.2010. Відповідно до вказаного рішення митна оцінка імпортованої позивачем смоли була здійсненна Запорізькою митницею за методом оцінки № 6 (резервний методо) визначення митної вартості за ціною 8160,00 рос. рублів за одну тонну смоли.

Зазначено, що для проведення митного оформлення поставленого товару позивачем до митного органу були подані ВМД, які прийняті для оформлення. У ВМД позивачем зазначено основний метод (перший) визначення митної вартості за ціною угоди, який передбачено ст.266, 267 МК України. Всі наданні позивачем Запорізькій митниці документи, як обовязкові так і додаткові, містили інформацію щодо вартості імпортованого товару, а також інформацію, необхідну для ідентифікації товару. Крім того, зазначені документи містили посилання один на один, що надавало змогу ідентифікувати імпортований товар з конкретними документами, наданими ВАТ "ЗАПОРОЖКОКС". Такі документи містили конкретні обєктивні дані, необхідні для визначенні митної вартості товару, і такі дані можна було перевірити відповідно до вимог п. 10 Порядку № 1766 та вимог МК України.

Таким чином відповідачем безпідставно прийняте спірне рішення про визначення митної вартості товару за шостим (резервним) методом, оскільки зауважень щодо достовірності наданих позивачем документів у відповідача не було.

У звязку з тим, що внаслідок прийняття Запорізькою митницею необґрунтованого рішення № 112000006/2010/000014/1 від 13.01.2010, яке не відповідає вимогам чинного законодавства, ВАТ "ЗАПОРОЖКОКС" надмірно сплатив грошові кошти в розмірі 23 915 грн. 21 коп. більше, ніж якби позивачем даний податок сплачувався б з митної вартості смоли, визначеної з методом № 1.

Враховуючи, що митна вартість визначається з метою нарахування податків та зборів, а зміна митної вартості суттєво вплинула на оподаткування, ВАТ "ЗАПОРОЖКОКС" вважає, що суми податків та зборів які ним надмірно сплачені і зараховані до Державного бюджету, підлягають поверненню платнику податків.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав зазначених в позовній заяві. Вважає, що відповідачем були порушені приписи чинного законодавства щодо порядку митного оформлення товару та застосування методів визначення митної вартості товару.

Просить позов задовольнити у повному обсязі, визнати протиправним та скасувати рішення про визначення митної вартості товарів, зобовязати Запорізьку митницю визначити митну вартості смоли камяновугільної по ВМД № 112030000/0/000859 від 14.01.2010 за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та здійснити перерахунок платежів, що підлягали сплаті до бюджету при митному оформленні товарів з урахуванням того, що митна вартість смоли камяновугільної визначена за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, за ціною 4617,40 російських рублів за одну тонну смоли камяновугільної.

Відповідач з позовними вимогами не погодився. Згідно письмових заперечень, які знаходяться в матеріалах справи, під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було перевірено документи, подані позивачем для митного оформлення, але після перевірки відповідності заявленої митної вартості ціновій інформації ЄАІС ДМСУ було зясовано, що митна вартість заявленого товару значно відрізняється від цінової інформації ЄАІС ДМСУ. Згідно з вимогами п.11 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження» від 20.12.2006 №1766 були витребувані додаткові документи. Враховуючи, що декларантом не надані додаткові документи на підставі положень статті 265 Митного кодексу України, вимог п. 14 Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження» було здійснено митну оцінку товару. При здійсненні митної оцінки був застосований метод визначення митної вартості №6 відповідно до ст.273 МК України. При визначенні митної вартості товару використовувалась цінова інформація, що була в наявності у митниці та застосована митна вартість такого товару, що був ввезений на тих же умовах поставки, схожої якості і приблизно в тій же кількості, що й оцінювані товари.

Вислухавши пояснення сторін, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.

Між Відкритим акціонерним товариством "ЗАПОРОЖКОКС" (ідентифікаційний код 00191224) (Покупець) і Відкритим акціонерним товариством «Новоліпецький металургійний комбінат» (Російська Федерація) (Продавець) було укладено контракт №153/804-10-7204 від 07.12.2009, за яким продавець зобов'язався поставити позивачу смолу камяновугільну. Вартість вказаного товару відповідно до зовнішньоекономічного контракту складає 4879, 60 російських рублів за тону.

Для проведення митного оформлення поставленого товару, а саме смоли камяновугільної, позивачем до митного органу 06.01.2010 була подана вантажна митна декларація № 112030000/0/000288, відповідно якої позивачем митна вартість смоли була визначена за основним метод (перший) визначення митної вартості за ціною угоди, який передбачено ст.266, 267 Митного Кодексу України.

При поданні ВМД позивачем задекларовані наступні документи:

- декларація митної вартості №112030000/0/000288 від 06.01.2010;

-облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності (ВАТ «ЗАПОРОЖКОКС») №11203/1/97/00047 від 27.07.2009;

-вантажна митна декларація (транзитна) №804050001/2010/120003 від 01.01.2010 ;

-накладна УМВС №АЕ228735 від 29.12.2009, № АЕ228736 від 29.12.2009;

-сертифікат якості №907466 від 28.12.2009 № 907465 від 28.12.2009;

-рахунок (інвойс) №297047 від 29.12.2009, № 297048 від 29.12.2009;

-специфікація №1 від 07.12.2010 до зовнішньоекономічного контракту №153/804-10-7204 від 07.12.2009;

-додаткова угода №1 від 07.12.2009 до зовнішньоекономічного контракту№153/804-10-7204 від 07.12.2009;

-зовнішньоекономічний контракт №153/804-10-7204 від 07.12.2009;

-довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, за №16/08-01 від 16.10.2010;

-додаток №1/а від 04.01.2010 до ПМД № 112030000/9/029010 від 30.12.2009

- платіжне доручення в іноземній валюті №100732 від 23.12.2009.

У звязку із сумнівами щодо заявленої митної вартості товару Запорізькою митницею були витребувані додаткові документи, про що зазначено на зворотному боці ДМВ-1, а саме: відповідна бухгалтерська документація; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляцію фірми - виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформацію зовнішньоторговельних організацій про вартість товару та/або сировини копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщується в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, копія вантажної митної контролем, копія вантажної митної декларації, форм ленної в попередній експорту митний режим; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики.

Позивач, на вимогу відповідача, надати додаткові документи не зміг, оскільки певні документи, вже були наданні Запорізькій митниці, а певні документи неможливо було надати внаслідок обєктивних підстав.

13.01.2010 митним органом прийнято рішення про визначення митної вартості товару № 112000006/2010/000014/1 за шостим (резервним) методом. Вищевказаним рішенням митну вартість товару визначено у розмірі 8160, 00 російських рублів за одну тонну смоли.

У звязку з недопущенням припинення роботи підприємства, позивач здійснив митне оформлення вантажу за виначеною митним органом митною вартістю шляхом подання ВМД № 112030000/0000859 від 14.01.2010, яку було прийнято та оформлено у встановленому порядку. Відповідно до даної ВМД позивачем сплачено митні платежі з податку на додану вартість, що підтверджується платіжним дорученням від 28.12.2010 № 184520.

На підставі завищеної митної вартості за розрахунком позивача, було сплачено податки та збори на 23 915 грн. 21 коп., більше, ніж якби позивачем даний податок сплачувався б з митної вартості смоли, визначеної за методом № 1.

Як встановлено у судовому засіданні задекларований позивачем товар оформлений митницею та пропущений у вільний обіг.

Відповідно до ст.259 Митного кодексу України (надалі МК України) митна вартість товарів це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу (ч.1 ст.260 МК України).

Згідно з ч.1 ст.262 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до ст.266 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: основним методом визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. У випадку, якщо основний метод при визначені митної вартості товару не можна використати, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог ст.268 і 269 МК України. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог ст.268 і 269 МК України застосовуються інші методи. При цьому МК України встановлено послідовне використання кожного із зазначених методів. Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Виключення становлять методи 4 і 5, які можна використовувати якщо неможливо застосувати метод 3 у будь-якій послідовності на розсуд декларанта (ст.266 МК України). І тільки у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених ст.273 МК України.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обовязок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Проте таких консультацій з підприємством позивача Запорізькою митницею проведено не було, до того ж відсутні будь-які докази про послідовне застосування відповідачем методів визначення митної вартості товару.

Як вбачається з матеріалів справи при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, специфікацій, виставлених інвойсів та інших документів постачальника.

Відповідно до п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Суд вважає, що позивачем було подано всі необхідні та належні документи, які дозволяли визначити митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод 1).

Запорізька митниця у своїх запереченнях зазначає, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було перевірено документи подані для митного оформлення, але після перевірки відповідності заявленої митної вартості ціновій інформації ЄАІС ДМСУ було зясовано, що митна вартість заявленого товару значно відрізняється від цінової інформації ЄАІС ДМСУ. При цьому будь-яких посилань на те, що первісно подані позивачем документи були з недоліками оформлення, не містили істотної інформації, тощо, Запорізька митниця не вказує.

Пунктом 11 вказаного Порядку № 1776 передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці» декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини. Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

Із змісту вказаної норми вбачається, що вона не зобов'язує позивача надати повний перелік документів відповідно до п.11 Порядку. При цьому, саме формулювання вказаної норми «можуть подаватися, вказує на те, що витребування таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Як встановлено, судом із переліку витребуваних митним органом документів

Відмовляючи в митному оформленні товару за першим методом, митний орган послався на неподання позивачем усіх додатково витребуваних документів, що не відповідає обставинам справи, оскільки позивачем відповідно до вищенаведених приписів Порядку №1766 надавались відповідні документи, що підтверджують митну вартість, а у випадку обєктивної неможливості та відсутності цих документів супровідний лист з поясненням причин їх ненадання.

Згідно матеріалів справи неможливість надання всіх витребуваних документів декларантом митному органу було обумовлено неможливістю надання таких документів, оскільки відповідні документи не оформляються з причин відсутності для цього підстав.

Разом із тим, витребувавши перелік документів, передбачених п.11 Порядку № 1776, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити.

Митна вартість, визначена згідно з положеннями МК України, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1-6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосування цих методів. Крім того, для визначення митної вартості за резервним методом митний орган надає декларанту цінову інформацію, що є у його розпорядженні.

З дій відповідача та прийнятих рішень не вбачається наявність потреби у відповідача даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товару, у підтвердженні заявленої декларантом митної вартості, наявність виникнення у нього обєктивних обставин та обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару.

З рішень відповідача про визначення митної вартості товару за шостим методом також не вбачається в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості за першим методом на підставі документів, поданих позивачем, та чи взагалі була потреба у відповідача самостійно визначати митну вартість за шостим методом. Рішення митного органу не містять жодного обґрунтування неможливості застосування попередніх методів.

Крім того, у спірних рішеннях митницею не вказано якою саме ціновою інформацією ДМСУ та за який період вона керувалася при визначенні митної вартості, чи бралися за основу ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до приписів ст.268, 269 МК України. Відповідачем не враховано, що обєктивна неможливість подання всіх витребуваних ним документів у звязку з їх відсутністю у позивача, не може бути підставою для відмови у визначенні митної вартості товару.

На підставі зазначеного відповідачем порушено принцип послідовності застосування методів визначення митної вартості, що суперечить ст.266 МК України, яка передбачає, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже Запорізькою митницею не доведено правомірність прийнятого рішення № 112000006/2010/000014/1 від 13.01.2010щодо визначення митної вартості товарів за шостим методом, а тому вимоги в частині визнання протиправними та скасування рішень обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про зобовязання відповідача визначити митну вартість товару по ВМД здійснити № 112030000/0/000859 від 14.01.2010 за методом оцінки 1 (за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються), суд приходить до висновку, що зазначені вимоги не підлягають задоволенню, оскільки скасування судом рішення відповідача про визначення митної вартості товарів є достатнім для відновлення порушених прав позивача та не потребує додаткового зобовязання прийняти рішення про визначення митної вартості за певним методом оцінки.

Щодо позовної вимоги про зобовязання Запорізьку митницю здійснити перерахунок платежів, що підлягали сплаті до бюджету при митному оформленні товарів по ВМД № 112030000/0/000859 від 14.01.2010 з урахуванням того, що митна вартість смоли камяновугільної визначена за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), за ціною 4617, 40 російський рублів за одну тону смоли камяновугільної, суд зазначає наступне.

Відповідно до «Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами», затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податку до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером субєкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України. Заява, зареєстрована у загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Крім того, відповідно до ст. 1 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Мінфіна та Державної митної служби від 24.01.2006, № 25/44, надміру сплачені митні та інші платежі - сума коштів, що з різних причин внесена понад розмір, установлений законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі п. 1 Розділу ІІІ Порядку №618 позивач звернувся до відповідача з заявою №19/192 від 21.07.2010 про повернення платнику податків митних та інших платежів, надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами (копія даної заяви надається у додатках до даних пояснень). У даній заяві позивач просив відповідача повернути кошти, сплачені помилково до бюджету за декількома вантажними митними деклараціями, в тому числі і за ВМД № 112030000/0/000859 від 14.01.2010.

Заява позивача №19/192 від 21.07.2010 була направлена відповідачу у строки, передбачені підпунктом 15.3.1. пункту 15.3 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та пунктом 1 Розділу ІІІ Порядку №618.

Відповідач розглянув заяву, і, відповідно до п.12 Порядку №618, листом №07-01-09-24/4420 від 10.08.2010 повідомив позивача, що у митниці відсутні підстави для повернення коштів. Таким чином, заява позивача №19/192 від 21.07.2010 була залишена відповідачем без задоволення.

У листі №07-01-09-24/4420 від 10.08.2010 відповідач вказав, що заява позивача не підлягає задоволенню, оскільки позивачем при митному оформленні імпортованого товару на вимогу відповідача не були надані додаткові документи, а саме: відповідна бухгалтерська документація каталоги, специфікації, прайс-листи фірми-виробника товару, калькуляція фірми-виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством, інформація зовнішньоторговельних організацій про вартість товару та/або сировини, копія вантажної митної декларації країни відправлення товару (на деякі поставки товару). Також Відповідач у своїй відповіді вказав, що Позивачем не подавався до митного оформлення обовязковий документ, передбачений п. 7 Порядку №1766, а саме банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати Позивачем на користь ВАТ «Новоліпецький металургійний комбінат» вартості імпортованого товару, оскільки пунктом 5.1 зовнішньоекономічного контракту передбачена 100% попередня оплата вартості імпортованого товару.

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, позивачем було самостійно та у добровільному порядку сплачено митні та інші обовязкові платежі, які були визначені відповідно до оскаржуваного рішення.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 265 Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Відповідно до п. 2.1 Порядку відображення відомостей про доплату (повернення) сум митних платежів і відкоригованих фактичних відомостей про товари, які стали відомі після закінчення митного оформлення, затвердженого наказом Державної митної служби України від 25.09.2008 № 1045, передбачено, що у разі отримання митним органом інформації про доплату платником податків коштів до Державного бюджету України або підтвердження Державним казначейством України факту повернення з Державного бюджету України коштів після закінчення митного оформлення унаслідок: направлення митним органом платнику податків податкового повідомлення; судове рішення; висновку митного органу про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи; інших випадків, визначених законами України, митним органом протягом 5 робочих днів з дня надходження такої інформації здійснюється оформлення аркуша коригування і внесення в доповнення до ВМД, до якої складається аркуш коригування, відомостей про доплату (повернення) сум митних платежів, а також внесення в Єдину автоматизовану інформаційну систему (далі - ЄАІС) Державної митної служби України відкоригованих фактичних відомостей про товари, які стали відомі після закінчення митного оформлення цих товарів, та відомостей про доплату (повернення) сум митних платежів.

В той же час, як передбачено в преамбулі вказаного наказу, він розроблений відповідно до ст. 69, частини другої ст. 81 та частини четвертої ст. 90 Митного кодексу України, статей 4 - 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та з метою забезпечення відображення відомостей щодо сплати донарахованих або повернення надмірно (помилково) сплачених сум митних платежів, якщо така сплата (повернення) відбувається після закінчення митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації

В даному випадку, з боку позивача був відсутній факт надмірно (помилково) сплачених платежів, оскільки перерахування коштів здійснювалось позивачем виходячи з самостійно задекларованих сум на підставі рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості товарів.

Згідно п.7 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №339 від 09.04.2008, у разі коли в результаті здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів після закінчення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України виявлено обставини, що вплинули на рівень задекларованої митної вартості таких товарів, митний орган приймає рішення про визначення їх митної вартості за встановленою Держмитслужбою формою.

Зазначене рішення декларант має право оскаржити до митного органу вищого рівня та/або до суду.

Таким чином, до виключної компетенції митних органів відноситься здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів після закінчення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України, таким чином позовні вимоги в частині зобовязання Запорізьку митницю здійснити перерахунок платежів, що підлягали сплаті до бюджету при митному оформленні товарів по ВМД №112030000/0/000859 від 14.01.2010 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно із ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 161, 162, 163, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариство «ЗАПОРОЖКОКС» до Запорізької митниці про визнання протиправним, скасування рішення та зобовязання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Запорізької митниці №112000006/2010/000014/1 від 13.01.2010 про визначення митної вартості товарів.

В іншій частині в позові відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариство «ЗАПОРОЖКОКС» (ідентифікаційний код 05708270) 01 (одну) грн. 13 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова складена у повному обсязі 14.12.2010.

Суддя /підпис/О.О. Артоуз