Постанова № 13545633, 06.10.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2010 року Справа № 2а-7238/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Янюк О.С.,

при секретарі судового засідання Сподіновій А.М.,

за участю представників:

позивача Волнової Ю.М. (довіреність від 09.03.2010 №б/н);

відповідача Панцакова С.Ю. (довіреність від 03.08.2010 №6416/10-014

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою Приватного підприємства «Комплект», м.Запоріжжя

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

про визнання дій протиправними, рішення нечинним та зобовязання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2010 року Приватне підприємство «Комплект», (далі ПП «Комплект», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя (далі ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, відповідач), в якому, з урахуванням наданих суду уточнень, просить:

визнати протиправними дії відповідача по невизнанню як податкової звітності Декларацій з податку на додану вартість (далі - ПДВ) позивача за червень 2010 року;

визнати протиправними дії відповідача по невизнанню як податкової звітності Декларацій з ПДВ позивача за липень 2010 року;

визнати протиправним рішення відповідача від 27.08.2010 №23076/10/28-213/2 та від 27.08.2010 №23037/10/28-213/2 про невизнання як податкової звітності декларації з ПДВ позивача за червень та за липень 2010 року;

зобовязати відповідача визнати як податкову звітність Декларації з ПДВ позивача за червень 2010 року;

зобовязати відповідача визнати як податкову звітність Декларації з податку на додану вартість позивача за липень 2010 року.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, з урахуванням прийнятих судом уточнень, та надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Зокрема вказує, що позивачем отримані листи відповідача, у якому викладені рішення про невизнання Декларацій з ПДВ за червень та липень 2010 року як податкової звітності, у звязку із відсутністю обовязкових реквізитів, а саме, назви податкового органу, до якого надається декларація та місцязнаходження платника податків. Пояснює, що позивачем указані декларації оформлені у відповідності до приписів чинного законодавства, у звязку із чим дії відповідача по невизнанню декларацій як податкової звітності є протиправними. З урахуванням викладеного просить позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у наданому суду запереченні від 05.10.2010 №25938/10-014. Пояснює, що у деклараціях з ПДВ за червень та липень 2010 року позивачем не вказані обовязкові реквізити платника податків та податкового органу, що дає законні підстави не визнавати такі декларації як податкову звітність. З урахуванням зазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

На підставі ст.160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом установлені наступні обставини.

Позивач зареєстрований як платник ПДВ 27.02.1998, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №100291872. Указане свідоцтво дійсне до 20.01.2011.

Позивач надіслав на адресу відповідача Декларації з ПДВ за червень та липень 2010 року. Указані декларації отримані уповноваженою особою ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя, що представником відповідача не заперечується.

27.08.2010 відповідачем прийняті рішення, викладені у листах №23037/10/28-213/2, №23076/10/28-213/2, про невизнання як податкової звітності декларації з ПДВ за червень 2010 року у звязку із відсутністю обовязкового реквізиту місцезнаходження платника податку та декларації з ПДВ за липень 2010 року у звязку із відсутністю обовязкового реквізиту назви ДПІ, до якої подається декларація.

Вважаючи такі дії неправомірними, а рішення, викладені у зазначених листах протиправними позивач звернувся до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III (далі - Закон № 2181) платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Згідно пп.4.1.2 п.4.1 Закону №2181 прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Реквізити, які має містити податкова декларація з ПДВ визначаються Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166 (далі - Порядок №166).

Пунктом 1.1 Порядку № 166 визначено, що подання податкової декларації з податку на додану вартість передбачено п.4.1 ст. 4 Закону №2181. Декларація подається до податкового органу за місцем реєстрації особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість (п. 1.2 Порядку № 166).

Відповідно до п.1.3 Порядку №166 декларація складається із вступної частини, службових полів та чотирьох розділів, з них платником заповнюються перші три розділи, службові поля та вступна частина, четвертий розділ заповнюється працівниками податкової інспекції (адміністрації) лише на оригіналі декларації, який залишається в податковій інспекції (адміністрації).

Підпунком 4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону №2181 встановлено, що податкова декларація повинна бути підписано відповідною посадовою особою та скріплена печаткою платника податків.

Із матеріалів справи вбачається, що надані позивачем декларації з ПДВ за червень та липень 2010 оформлені у відповідності до вимог Закону №2181 та Порядку №166. При цьому, викладені відповідачем у листах від 27.08.2010 №23076/10/28-213/2, №23037/10/28-213/2 обставини щодо відсутності у деклараціях назви ДПІ, до якої подається декларація та незазначення місцязнаходження платника податків не відповідають фактичним обставинам справи. Так, зі змісту із декларації з ПДВ за червень 2010 року вбачається, що у графі 06 вказано місцезнаходження платника податків, а саме: «69008, Україна, м.Запоріжжя, вул..Зейська, 3», а у графі 06 декларації з ПДВ за липень 2010 року зазначена назва державної податкової інспекції, до якої подається декларація, а саме: «в Оржонікідзевському р-ні м.Запоріжжя».

Аналізуючи вище викладені норми та матеріали справи, суд не вбачає законних підстав для відмови ДПІ у Орджонікідзевському районі позивачу у визнанні як податкової звітності Декларацій з ПДВ за червень та липень 2010 року, оскільки указані декларації містять всі необхідні реквізити, заповнені та надані до податкового органу відповідно до вимог Закону №2181 та Порядку №166.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб , що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вище викладеного суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних дій та рішень, викладених у листах від 27.08.2010 №23076/10/28-213/2, №23037/10/28-213/2, у звязку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст.161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м Запоріжжя по невизнанню як податкової звітності Декларацій з податку на додану вартість Приватного підприємства «Комплект» за червень 2010 року.

3.Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м Запоріжжя по невизнанню як податкової звітності Декларацій з податку на додану вартість Приватного підприємства «Комплект» за липень 2010 року.

3.Визнати протиправним рішення, викладених у листах Державної податкової інспекції Орджонікідзевському районі м Запоріжжя від 27.08.2010 №23076/10/28-213/2 та від 27.08.2010 №23037/10/28-213/2 про невизнання як податкової звітності декларації з податку на додану вартість Приватного підприємства «Комплект» за червень та за липень 2010 року.

4.Зобовязати Державну податкову інспекцію у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя визнати як податкову звітність Декларацію з податку на додану вартість Приватного підприємства «Комплект» за червень 2010 року.

5.Зобовязати Державну податкову інспекцію у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя визнати як податкову звітність Декларацію з податку на додану вартість Приватного підприємства «Комплект» за липень 2010 року.

6.Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Комплект» (код ЄДРПОУ 25476488 судовий збір у розмірі 3,40грн. (три грн.40коп.). Видати виконавчий лист.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя(підпис)О.С. Янюк