Ухвала суду № 135456273, 02.04.2026, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/4915/24

1-кп/214/139/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Кривому Розі кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024041750001564 від 02.12.2024 року відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України , -

сторони кримінального провадження: прокурор ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_3 , захисник ОСОБА_5 ,

Встановив:

В провадженні Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Від прокурора надійшло клопотання про продовження строків тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 .

В обґрунтування клопотання зазначає, що з метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_3 покладених на нього процесуальних обов`язків, враховуючи, що на даний момент все ще існує наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування необхідності продовження запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_3 є запобігання його спробам: 1) переховуватися від суду. Зазначений ризик підтверджується тим, що: ОСОБА_3 офіційно не працевлаштований, тобто не має законних, належних та достатніх засобів для існування; відносно ОСОБА_3 перебувають на розгляді в Довгинцівському районному суді м. Кривого Рогу обвинувальний акт у справі №211/4891/18 за ч.2 ст.186 КК України, засідання в якому призначене на 10.03.2025 на 11.30 год. та в Саксаганському районному суді м. Кривого Рогу обвинувальний акт у справі №214/4915/24 за ч.4 ст.185 КК України, засідання в якому призначене на 18.03.2025 на 14.30 год. ОСОБА_3 раніше судимий, останній раз 13.04.2023 року Широківським районним судом Дніпропетровської області за ч.1 ст.390, ч.4 ст.70 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі. На підставі ст. ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком на 3 роки та в момент іспитового строку знову останньому інкриміноване вчинення кримінальне правопорушення з корисливих мотивів. Тобто, враховуючи вищевикладене, так як ОСОБА_3 був неодноразово судимим тому, побоюючись покарання, підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, тим самим перешкоджати об`єктивному розслідуванню та встановленню істини у кримінальному провадженні, виконанню процесуальних рішень, з метою уникнення відповідальності. 2) Незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні. Зазначений ризик підтверджується наявністю ймовірності впливу обвинуваченого на свідків, з метою примушування до зміни показів у суді в разі обрання йому запобіжного заходу більш м`якого, ніж тримання під вартою. 3) Вчинити інше кримінальне правопорушення. Зазначений ризик підтверджується тим, що: підозрюваний ОСОБА_3 офіційно не працевлаштований; не має постійного джерела одержання прибутку; не має достатньо міцних соціальних зв`язків; раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, має 9 судимостей за вчинення корисливих злочинів; відносно останнього в суді перебувають обвинувальні акти в Довгинцівському районному суді м. Кривого Рогу у справі №211/4891/18 за ч.2 ст.186 КК України, засідання в якому призначене на 20.12.2024 на 11.30 год. та в Саксаганському районному суді м. Кривого Рогу обвинувальний акт у справі №214/4915/24 за ч.4 ст.185 КК України, засідання в якому призначене на 27.01.2024 на 10.00 год.; на даний момент перебуває на іспитовому строці з 13.04.2023 року і до 13.04.2026 на підставі вироку Широківського районного суду Дніпропетровської області від 13.04.2023 року згідно довідки Саксаганського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» у Дніпропетровській області від 13.05.2024. Вищенаведене обґрунтовано свідчить про наявність ризику того, що перебуваючи на волі, ОСОБА_3 буде продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення саме з корисливих мотивів.

Особиста порука не може бути застосована до обвинуваченого ОСОБА_3 у зв`язку з відсутністю письмових зобов`язань осіб, які заслуговують на довіру суду.

Особисте зобов`язання не може бути застосоване в зв`язку із тим, що перебування обвинуваченого ОСОБА_3 на волі не сприятиме виконанню покладених на нього процесуальних обов`язків.

Домашній арешт не може бути застосований до обвинуваченого ОСОБА_3 у зв`язку із порушенням ОСОБА_3 іспитового строку вчиненням інкримінованого останньому кримінального правопорушення.

Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні клопотання про продовження запобіжного заходу підтримала в повному обсязі та просила суд його задовольнити з підстав зазначених в клопотанні.

В судовому засіданні обвинувачений заперечував проти клопотання прокурора.

Захисник ОСОБА_5 просила визначити запобіжний захід домашній арешт, вважає клопотання необгрунтованим.

Суд вислухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи та клопотання прокурора, доходить до такого висновку.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Також Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

В судовому засадні встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яке відповідно до пролежень ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину.

Суд вважає, що існують ризики, передбачені п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме обвинувачений зможе переховуватись від суду, оскільки він не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, тобто у останнього відсутні міцні соціальні зв`язки, не працевлаштований.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 будучи засуджений Широківський районним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 390 КК України до 3 років позбавлення, на підставі 75 КК України звільнений з іспитовим строк на 3 року, на шлях виправлення не став та вчинив новий корисний злочин проти власності.

Судова практика Європейської конвенції з пав людини сформулювала чотири базових прийнятних причини для відмови у звільненні під заставу: а) ризик того, що обвинувачений не з`явиться в судове засідання; б) ризик того, що обвинувачений вживатиме заходів для запобігання відправленню правосуддя; в) вчинить інші правопорушення; г) спричинить порушення громадського порядку («Бузаджи проти Республіки Молдова» (Buzadji v. the Republic of Moldova) [ВП], 2016, § 88; «Тирон проти Румунії» (Tiron v. Romania), 2009, § 37; «Смирнова проти Росії» (Smirnova v. Russia), 2003, § 59; «Пірузян проти Вірменії» (Piruzyan v. Armenia), 2012, § 94).

Під час розгляду вищезазначеної справи судом встановлено, що мета тримання під вартою не може бути досягнута альтернативними засобами, зважаючи на характер справи та необхідність заслухати свідків та потерпілого, які на даному етапі ще не були допитані.

Крім того, судом взято до уваги, що обвинувачений маючи судимість за корисливі злочини позитивних висновків для себе не зробив, та продовжив свою злочинну діяльність, навіть з урахуванням того, що покарання йому призначав суд у виді позбавлення та обмеження волі.

Також, під час вирішення питання про доцільність обрання відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою враховано приписи ч. 1 ст.178 КПК України, а саме, репутацію обвинуваченого, його майновий стан, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 строком на 60 днів.

Крім того, суд вважає за необхідне, відповідно до положень ст. 183 КПК України визначити ОСОБА_3 заставу в розмірі 20 (двадцяти ) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 60 560,00 грн.

Керуючись ст. ст. 110, 315-317, 369, 371 КПК України, суд, -

постановив:

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 ( шістдесят) днів, тобто до 31 травня 2026 року.

Визначити ОСОБА_3 розмір застави 20 (двадцяти ) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 60560,00 грн.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , наступні обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою;

2) не відлучатися за межі м. Кривого Рогу, без письмового дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) не спілкуватись зі свідками, потерпілим в кримінальному провадженні.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесення застави підозрюваний вважається таким, до якого застосований запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст судового рішення складено об 11-00 год. 06 квітня 2026 року.

Суддя ОСОБА_1