Рішення № 135456133, 26.02.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/4859/25

№ 2/183/2000/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д.І.

з секретарем судового засідання Пономаренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,-

в с т а н о в и в :

19 травня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» через систему «Електронний суд» звернулося до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилається на те, що 24 грудня 2016 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 2014339364, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав два типи кредиту одночасно, а саме: відповідно до п.1 кредитного договору кредит у розмірі 16 091,06 грн. на строк 16 місяців, тобто до 24 квітня 2018 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 0,01% річних; відповідно до п. 2 кредитного договору (заяви-анкети про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» № № 2014339364 від 24 грудня 2016 року) кредитну лінію із встановленим розміром кредитного ліміту 500,00 грн. (з можливістю збільшення відповідно до умов кредитного договору) на строк 16 календарних місяців роки, тобто до 24 квітня 2018 року, відповідно до п. 2.4. якого визначено, що за користування кредитною лінією, в тому числі Простроченим Кредитом та Овердрафтом, Банк нараховує проценти в розмірі встановленому Тарифами Банку та на дату укладання Угоди розмір процентної ставки становить 40 % річних по операціях розрахунків карткою за товари, послуги та в мережі Інтернет, та по операціях зняття готівки в банкоматах та пунктах видачі готівки. У разі виникнення несанкціонованого овердрафту відсотки нараховуються від суми заборгованості 0,15% за день. та згідно з п.2.5 якого встановлено розмір процентної ставки в період дії пільгового періоду, який визначається Правилами, який становить 0,01 %річних.

Крім того, 28 червня 2019 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 2024543272, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав два типи кредиту одночасно, а саме: відповідно до п.1 кредитного договору кредит у розмірі 15 117,00 грн. на строк 24 місяців до 28 червня 2021 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 0,01% річних; відповідно до п. 2 кредитного договору (заяви-анкети про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» № 2024543272 від 28 червня 2019 року) кредитну лінію із встановленим розміром кредитного ліміту (з можливістю збільшення відповідно до умов кредитного договору) на строк 36 місяців (з правом пролонгації), зі сплатою відсотків за користування кредитом протягом пільго періоду до 55 днів в розмірі 0,01% річних та після пільгового періоду в розмір 5,0% річних..

АТ «ОТП Банк» свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти в зазначеному вище розмірі, проте відповідач в повному обсязі зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, сплати відсотків та інших платежів не виконала, у зв`язку з чим у останнбої утворилась заборгованість.

24 березня 2023 року між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» укладено Договір факторингу №24/03/23, за умовами якого ТОВ «Брайт Інвестмент» приймає належні АТ «ОТП Банк» права вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі боржників, зокрема, до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 2014339364 від 24 грудня 2016 року (продукт CARD) в розмірі 40 563,58 грн., з яких: 22 300,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; заборгованість за відсотками - 18 263,58 грн. та кредитним договором про видачу і обслуговування міжнародних кредитних пластикових карток № 2024543272 (продукт POS) від 28 червня 2019 року в розмірі 3 719,35 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 3 178,52 грн.; заборгованість за відсотками 0,83 грн.

ТОВ «Брайт Інвестмент» направлено на адресу відповідача вимогу про погашення кредитної заборгованості та повернення кредитів. Однак, ОСОБА_1 до теперішнього часу ігнорує й не виконує умови кредитних договорів щодо повернення тіла кредиту, сплати відсотків та має непогашену заборгованість в загальному розмірі 44 282,93 грн.

У зв`язку з чим зазначену суму, а також судові витрати в розмірі 2 422,40 грн. позивач просить стягнути з відповідача на його користь.

Ухвалою суду від 21 травня 2025 року відкрите провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» не з`явився, звернувся до суду з заявою, згідно якої просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи та відзиву на позовну заяву суду не подавав.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Враховуючи те, що відповідачбув належним чином повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, повторно не з`явився в судове засідання, судом постановлено ухвалу про проведення заочного розгляду справи.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши надані позивачем докази, дійшов наступного висновку.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст.ст.76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 24 грудня 2016 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 2014339364, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав два типи кредиту одночасно, а саме: відповідно до п.1 кредитного договору кредит у розмірі 16 091,06 грн. на строк 16 місяців, тобто до 24 квітня 2018 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 0,01% річних; відповідно до п. 2 кредитного договору (заяви-анкети про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» № № 2014339364 від 24 грудня 2016 року) кредитну лінію із встановленим розміром кредитного ліміту 500,00 грн. (з можливістю збільшення відповідно до умов кредитного договору) на строк 16 календарних місяців роки, тобто до 24 квітня 2018 року, відповідно до п. 2.4. якого визначено, що за користування кредитною лінією, в тому числі Простроченим Кредитом та Овердрафтом, Банк нараховує проценти в розмірі встановленому Тарифами Банку та на дату укладання Угоди розмір процентної ставки становить 40 % річних по операціях розрахунків карткою за товари, послуги та в мережі Інтернет, та по операціях зняття готівки в банкоматах та пунктах видачі готівки. У разі виникнення несанкціонованого овердрафту відсотки нараховуються від суми заборгованості 0,15% за день. та згідно з п.2.5 якого встановлено розмір процентної ставки в період дії пільгового періоду, який визначається Правилами, який становить 0,01 %річних.

Відповідач, шляхом підписання Заяви-Анкети, яка є невід`ємною частиною Договору про видачу та обслуговування, що розміщені на офіційному сайті банку, ознайомлений і згодний, а також зобов`язався їх належно та неухильно виконувати.

Крім того, 28 червня 2019 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 2024543272, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав два типи кредиту одночасно, а саме: відповідно до п.1 кредитного договору кредит у розмірі 15 117,00 грн. на строк 24 місяців до 28 червня 2021 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 0,01% річних; відповідно до п. 2 кредитного договору (заяви-анкети про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» № 2024543272 від 28 червня 2019 року) кредитну лінію із встановленим розміром кредитного ліміту (з можливістю збільшення відповідно до умов кредитного договору) на строк 36 місяців (з правом пролонгації), зі сплатою відсотків за користування кредитом протягом пільго періоду до 55 днів в розмірі 0,01% річних та після пільгового періоду в розмір 5,0% річних.

Відповідач, шляхом підписання Заяви-Анкети, яка є невід`ємною частиною Договору про видачу та обслуговування, що розміщені на офіційному сайті банку, ознайомлений і згодний, а також зобов`язався їх належно та неухильно виконувати.

Також 28 червня 2019 року ОСОБА_1 підписано Паспорт споживчого кредиту від АТ «ОТП Банк», яким останній підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту, надані, виходячи з обраних ним умов кредитування та підтвердив отримання всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливостей оцінити чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик, запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для нього, в тому числі в разі невиконання ним зобов`язань за таким договором.

АТ «ОТП Банк» свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти в зазначеному вище розмірі, що підтверджується виписками по рахунку відповідача за кредитними договорами, проте ОСОБА_1 в повному обсязі зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, сплати відсотків та інших платежів не виконав, у зв`язку з чим у останнього утворилась заборгованість.

Встановлено, що 24 березня 2023 року між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» укладено Договір факторингу № 24/03/23, за умовами якого ТОВ «Брайт Інвестмент» приймає належні АТ «ОТП Банк» права вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі боржників, зокрема, до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 2014339364 від 24 грудня 2016 року (продукт CARD) в розмірі 40 563,58 грн., з яких: 22 300,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; заборгованість за відсотками - 18 263,58 грн. та кредитним договором про видачу і обслуговування міжнародних кредитних пластикових карток № 2024543272 (продукт POS) від 28 червня 2019 року в розмірі 3 719,35 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 3 178,52 грн.; заборгованість за відсотками 0,83 грн.

Наявність заборгованості відповідача також підтверджено розрахунками заборгованості за кредитними договорами.

Встановлено, що позивачем ТОВ «Брайт Інвестмент» було направлено на адресу відповідача вимогу про погашення кредитної заборгованості та повернення кредитів. Однак, ОСОБА_1 до теперішнього часу ігнорує й не виконує умови кредитних договорів щодо повернення тіла кредиту, сплати відсотків та має непогашену заборгованість в загальному розмірі 44 282,93 грн.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що спірний договір за правовою природою є змішаним договором кредитування та Договором про видачу і обслуговування міжнародних кредитних пластикових карток.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо виконання зобов`язань за змішаними кредитними договорами.

Вирішуючи питання по суті заявлених вимог, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до статей 11, 13, 14 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Цивільні права і обов`язки особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

За приписами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець, у цьому випадку АТ «ОТП Банк».

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Відповідно до положень ч.1 ст.638 та ч.1 ст.640 ЦК України та правової позиції Верховного Суду України у справі №6-63цс12 кредитний договір є укладеним не з моменту передачі грошей, а з моменту досягнення сторонами в письмовій формі згоди з усіх істотних умов такого договору.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора в зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (частина друга статті 516 ЦК України).

Відповідно до ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі

Як встановлено вище, первісний кредитор АТ «ОТП Банк» виконало свої зобов`язання за кредитними договорами, надавши відповідачу кредитні кошти в зазначеному вище розмірі, однак останній неналежно виконує взяті на себе кредитні зобов`язання, у зв`язку з чим виникла заборгованість в загальному розмірі 44 282,93 грн., з яких:

- за кредитним договором № 2014339364 від 24 грудня 2016 року (продукт CARD) в розмірі 40 563,58 грн., з яких: 22 300,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; заборгованість за відсотками - 18 263,58 грн.;

- за кредитним договором про видачу і обслуговування міжнародних кредитних пластикових карток № 2024543272 (продукт POS) від 28 червня 2019 року в розмірі 3 719,35 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 3 178,52 грн.; заборгованість за відсотками 0,83 грн.

При цьому, матеріали справи не містять доказів відсутності заборгованості за відсотками, комісії або часткового її погашення відповідачем за вищевказаним договором, у зв`язку з чим позовні вимоги обґрунтовані та належними доказами підтверджені.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Також слід зазначити, що згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимоги ТОВ «Брайт Інвестмент».

У позові ТОВ «Брайт Інвестмент» навело попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на суму 10 922,40 грн., з яких: 2 442,40 грн. судовий збір та 8 500,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом першим частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правової допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат; 3) для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У своїй постанові Верховний Суд КАС від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19 зробив висновок про те, що відповідно до положень статті 14 ПК України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон №5076-VI не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. Закон №265/95-ВР, Положення №13 та Положення №148 не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку, оскільки не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність (пункт 35 цієї постанови). Тобто, аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок, про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа (п. 36 постанови). Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, а тому останній може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта (п. 37 даної постанови).

У постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц зроблений висновок про те, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такий висновок зазначений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року, справа № 826/1216/16, провадження № 11-562ас18, у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року справа № 301/1894/17.

Позивачем ТОВ «Брайт Інвестмент» на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу надано: договір про надання правничої допомоги № 01/05-23 від 01.05.2023 року, укладеного між ТОВ «Брайт Інвестмент» та адвокатським бюро «Юлії Чміль»; ордер на надання правничої ломоти серії АЕ № 1267527 від 09.09.2024 року; свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю серії ДП № 3080 від 10.06.2016 року; додаток № 1 від 01.05.2023 року до договору, в якому зазначено вартість послуг за договором про надання правничої допомоги; акт прийому-передачі № 26/03-25/01 від 26.05.2025 року, згідно якого адвокатським бюро «Юлії Чміль» надано послуги на загальну суму 8 500,00 грн.,з яких: ознайомлення з матеріалами справи та судовою практикою 4 500,00 грн.; складання позовної заяви у тому числі формування пакету документів до позову з додатками 4 000,00 грн.

Суд враховує позицію Об`єднаної Палати КГС ВС, викладену в постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зробила висновок про те, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування таких витрат одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

При цьому, суд вважає, витрати на професійну правничу допомогу завищеними, та такими, що не відповідають складеності справи.

В той же час, суд зауважує, що відповідач клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи не подавав, зокрема заперечення щодо розподілу (співмірності) судових витрат, а тому враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, суд не вправі вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи, а отже оскільки представником позивача підтверджений обсяг наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, враховуючи, що суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та не вправі вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи, а тому з огляду на відсутність з боку сторони відповідача клопотання про їх зменшення та заперечень щодо їх розподілу (співмірності), вважає за належне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 500,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн.

На підставі викладено та керуючись 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 274, 279, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» заборгованість за кредитними договорами, а саме:

- за кредитним договором № 2014339364 від 24 грудня 2016 року (продукт CARD) в розмірі 40 563,58 грн., з яких: 22 300,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; заборгованість за відсотками - 18 263,58 грн.;

- за кредитним договором про видачу і обслуговування міжнародних кредитних пластикових карток № 2024543272 (продукт POS) від 28 червня 2019 року в розмірі 3 719,35 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 3 178,52 грн.; заборгованість за відсотками 0,83 грн.,

-а всього 44 282,93 грн. (сорок чотири тисячі двісті вісімдесят дві грн. 93 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 8 500,00 грн., а всього 10 922,40 (десять тисяч дев`ятсот двадцять дві грн. 40 коп.).

Учасники справи:

- позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент», код ЄДРПОУ 43115064, місцезнаходження юридичної особи: 49001, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, буд. 9;

- відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Повне рішення суду складено 26 лютого 2026 року.

Суддя Д.І. Городецький