Постанова № 13545453, 27.01.2011, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-9586/10/0670

категорія 2.11.3

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2011 р. м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацький Є.М. ,

при секретарі - Чудовській Ю.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Державного підприємства "Липницький спиртовий завод"

до Державної податкової інспекції у Лугинському районі Житомирської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

Державне підприємство "Липницький спиртовий завод" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Лугинському районі Житомирської області про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень від 29 листопада 2010 року № 0000402301/0 та № 0000392301/0. При цьому зазначає, що у ході виїзної документальної перевірки підприємства було встановлено порушення позивачем пункту 4.1. ст.4, підпунктів 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість за звітний період на 211400 грн., та пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпунктів 8.1.4, 8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток за 3 квартал 2009 р.-2 квартал 2010 р. на 253201 грн. Результати перевірки були відображені в акті № 44/23-15/00374628 від 19 листопада 2010 року. На підставі цього акту перевірки за вказані порушення Державною податковою інспекцією у Лугинському районі 29.11.2010 року прийняті податкові повідомлення - рішення про визначення державному підприємству "Липницький спиртовий завод" сум податкових зобов'язань: №0000392301/0/0 - по податку на на прибуток усього 326727 грн. (у тому числі: основний платіж - 253201 грн., штрафні (фінансові) санкції - 73526 грн.) та № 0000402301/0 - по податку на додану вартість усього 317100 грн. (у тому числі: основний платіж - 211400 грн., штрафні (фінансові) санкції - 105700 грн.). Позивач вважає, що зазначені податкові повідомлення-рішення повинні бути визнані недійсними, оскільки ні Закон України "Про податок на додану вартість", ні Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" не містить норм, які б обмежували право платника податків на віднесення до валових витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей, які підтверджені бухгалтерськими документами і на податковий кредит при наявності податкових накладних та документів, які підтверджують факт оплати придбаного товару. Єдиною умовою податкового законодавства є документальне підтвердження придбання матеріальних цінностей і використання таких товарів (робіт, послуг) у господарській діяльності платника податків.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив у задоволенню позову відмовити повністю. При цьому пояснив, що спірні податкові повідомлення - рішення прийняті відповідно до вимог Законів України "Про державну податкову службу в Україні" і "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та не підлягають скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 25.08.2010 р. по 12.11.2010 року працівниками ДПІ в Лугинському районі була проведена планова виїзна перевірка державного підприємства "Липницький спиртовий завод". Під час перевірки підприємства контролюючим органом було встановлено порушення позивачем пункту 4.1. ст.4, підпунктів 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість за звітний період на 211400 грн., та пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпунктів 8.1.4, 8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток за 3 квартал 2009 р.-2 квартал 2010 р. на 253201 грн. Результати перевірки були відображені в акті № 44/23-15/00374628 від 19 листопада 2010 року. На підставі цього акту перевірки за вказані порушення Державною податковою інспекцією у Лугинському районі 29.11.2010 року прийняті податкові повідомлення - рішення про визначення державному підприємству "Липницький спиртовий завод" сум податкових зобов'язань: №0000392301/0/0 - по податку на прибуток усього 326727 грн. (у тому числі: основний платіж - 253201 грн., штрафні (фінансові) санкції - 73526 грн.) та № 0000402301/0 - по податку на додану вартість усього 317100 грн. (у тому числі: основний платіж - 211400 грн., штрафні (фінансові) санкції - 105700 грн.).

Щодо податкового повідомлення - рішення № 0000402301/0 про визначення державному підприємству "Липницький спиртовий завод" суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість.

Суд не погоджується з висновком контролюючого органу про те, що позивач не підтвердив своє право на податковий кредит у зв'язку із тим, що операції з придбання сировини у ТОВ "Еккобуд" та підігрівача браги у ПП "Фірми"Юкос" не могли відбутися в зв'язку із визнанням нікчемними правочинів, а тому неправомірним є нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 211400 грн. і штрафних санкцій у сумі 105700 грн. з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно з підпунктом 7.2.3. пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Господарські операції між державним підприємством "Липницький спиртовий завод" та ТОВ "Еккобуд", ПП "Фірма"Юкос" підтверджуються договором купівлі-продажу зерна № 54 від 17.10.2008 р., рахунком-фактурою № 1-00000005 від 20.11.2009 р. про придбання підігрівача браги, платіжними дорученнями від 24.11.2009 р., та 23.12.2009 р. про оплату придбаного підігрівача, податковими і видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, виписками банків, копії яких є у матеріалах справи.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом, зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість», платники податку несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України.

Із наведеного випливає, що саме по собі незнаходження контрагента за місцем реєстрації в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Факт порушення контрагентом-постачальником своїх податкових зобовязань може бути підставою для висновку про необґрунтованість формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускає його контрагент, або якщо діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, повязаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобовязань.

Однак, податковим органом не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів на підтвердження зазначених обставин.

Щодо податкового повідомлення - рішення № №0000392301/0/0 про визначення державному підприємству "Липницький спиртовий завод" суми податкового зобов'язання по податку на прибуток.

З висновком податкового органу про безпідставне заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток суд не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств", матеріальний актив - основні фонди та оборотні активи у будь-якому виді, що відрізняється від коштів, цінних паперів, деривативів та нематеріальних активів; нематеріальний актив - об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пункт 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає перелік витрат, що не включаються до складу валових витрат. Зокрема, не включаються до складу валових витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності (підпункт 5.3.1). Визначення терміну "господарська діяльність" дано у пункті 1.32 статті 1 вказаного Закону. Це - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Положеннями підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Крім того, на сторінках 7-8 акту перевірки контролюючий орган зазначає, що в ході проведення перевірки підприємством надані копії документів, що підтверджують проведення господарських операцій із ТОВ "Еккобуд" : договори, видаткові накладні, податкові накладні, виписки банку, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні і відповідно до даних регістрів бухгалтерського, фінансового, грошового обліку зазначені операції оформлені бухгалтерськими проводками :

-- оприбуткування товарно-матеріальних цінностей відображено Дт201/2/1 "Сировина" - Кт631 " Розрахунки з постачальниками", а оплата відображена проводкою Дт631 "Розрахунки з постачальниками"-Кт311 "розрахунковий рахунок".

Таким чином, відповідач фактично підтвердив, що господарські операції по придбанню зерна у ТОВ "Еккобуд" мали реальний характер.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Також є помилковим висновок контролюючого органу щодо порушення позивачем пп.8.1.4 п.8.1 ст.8 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств", а саме зменшення позивачем об'єкту оподаткування на суму амортизаційних відрахувань по основному засобу - автомобілю "МАН" реєстраційний номер 21-84 ІО. ДПІ у Лугінському районі в якості порушення вважають той факт, що вказаний автомобіль несправний, внаслідок чого він не підлягає амортизації.

Вказаний автомобіль відноситься до групи 2 основних фондів підприємства згідно із п.п.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Відповідно до 8.3.5 п.8.3 ст.8 вказаного Закону облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4, ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів. При цьому окремий облік балансової вартості індивідуальної матеріальної цінності, що входить до складу основних фондів груп 2, 3 або 4, з метою оподаткування не ведеться.

Підпунктом 8.4.6 п.8.4 ст.8 Закону визначено, що у разі виведення з експлуатації окремих фондів груп 2, 3 і 4 з будь-яких причин (крім їх продажу) балансова вартість таких груп не змінюється. Зворотне введення таких основних фондів в експлуатацію після проведення їх ремонту, реконструкції та модернізації збільшує баланс групи тільки на суму витрат, пов'язаних з цими роботами.

Таким чином балансова вартість групи основних фондів не зменшується на балансову вартість одиниці цієї групи, що виведена з експлуатації, і з метою оподаткування продовжує амортизуватись.

Доказів на обґрунтування своєї позиції відповідачем суду не надано.

Оскільки представником відповідача під час розгляду справи суду не було надано доказів на підтвердження правомірності визначення державному підприємству "Липницький спиртовий завод" сум податкових зобов'язань по податку на додану вартість і по податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, із застосування штрафних (фінансових) санкцій та господарські операції між позивачем та ТОВ "Еккобуд", ПП "Фірма"Юкос" доведені зазначеними вище документами, наявність яких передбачена правилами ведення податкового обліку, то суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач має право на відшкодування за рахунок Державного бюджету України понесених судових витрат в сумі 6,80 грн.

Керуючись Законом України " Про податок на додану вартість", Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст.ст. 86, 158 - 163, 254 КАС України, суд

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Лугинському районі Житомирської області від 29.11.10 року №0000392301/0/0 та № 0000402301/0/0.

Відшкодувати з Державного бюджету ДП "Липницький спиртозавод" 6,80 грн. понесених судових витрат.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:Є.М. Мацький

Повний текст постанови виготовлено: 28 січня 2011 р.