Рішення № 135453820, 03.04.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/2113/26

Провадження № 2/161/2839/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі:

головуючого судді Гринь О.М.

за участю секретаря судового засідання Жежерун Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ФК «Ейс» звернулося до суду з вищевказаним позовом.

Позов обґрунтовує тим, що 12.04.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем був укладений кредитний договір № 331553722 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора MNV2FZ75. Відповідно до п. 1.1. договору, кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 13 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.

28.11.2018 первісний кредитор відступив право вимоги до відповідача до ТОВ «Таліон Плюс» згідно договору факторингу №28/1118-01 (продовжено рядом додаткових угод, право вимоги до відповідача передано згідно реєстру прав вимоги № 142 від 13.07.2021).

05.08.2020 ТОВ «Таліон Плюс» відступило право вимоги за вказаним кредитним договором до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», згідно договору факторингу № 05/0820-01 (продовжено рядом додаткових угод, реєстр прав вимоги № 11 від 31.08.2023).

11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем було укладено договір факторингу 15/07/25-Е, відповідно до умов якого право грошової вимоги до відповідача перейшло до позивача (реєстр боржників від 14.07.2025).

Загальна сума заборгованості на час подання позовної заяви за кредитним договором № 331553722 від 12.04.2021 складає 53 101,31 грн., з яких: 14 499,60 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 38 601,71 грн. - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом.

Посилаючись на те, що позичальник неналежним чином виконує взяті на себе зобов`язання по своєчасному погашенню заборгованості за кредитом, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором у розмірі 53 101,31грн.

Ухвалою судді від 02.02.2026 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав до суду відзив в якому зазначив про відсутність належного документального підтвердження передачі прав вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» та відповідно до ТОВ «ФК «Ейс». Також заначив, що 12.04.2021 позичальником було отримано кредитні кошти у сумі 13 000,00 грн. 18.04.2021 шляхом укладення додаткової угоди до договору суму кредиту було збільшено на 1 500,00 грн. Після спливу первісного строку кредитування позичальник, бажаючи скористатися передбаченим договором правом на продовження дисконтного періоду, 08.05.2021 виконав умови пункту 1.3 Договору та сплатив фактично нараховані проценти за користування кредитом у розмірі 1729,60 грн, а також 0,40 грн. в рахунок погашення тіла кредиту. У зв`язку з цим строк дисконтного періоду було продовжено на 30 календарних днів. Інших платежів, спрямованих на продовження дисконтного періоду відповідно до пункту 1.3 договору, позичальником не здійснювалося. Таким чином, строк користування кредитом відповідно до умов договору становив 26 днів первісного строку кредитування та 30 днів продовженого дисконтного періоду, тобто загалом 56 календарних днів. Отже, проценти за користування кредитом могли нараховуватися виключно в межах строку користування кредитом, визначеного умовами договору, тобто протягом зазначених 56 днів.

Сторони скористалися правом на подання відповіді на відзив та заперечень, в яких підтримали раніше викладені в позовній заяві та відзиві позиції.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, та подані докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог та заперечень, суд установив таке.

Судом встановлено, що 12.04.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем був укладений кредитний договір № 331553722 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV2FZ75.

Відповідно до п. 1.1. договору кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 13 000,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

Згідно п.1.2 кредит надається строком на 26 (двадцять шість) днів від дати отримання кредиту позичальником (далі «дисконтний період»). У випадку надання кредиту не в день укладення договору, загальний строк надання кредиту автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання кредиту.

Сторони погодили, що встановлений в п. 1.2. договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена. На умовах цього пункту договору, строк продовження дисконтного періоду кожен раз розраховується за наступною формулою (п.1.3 договору).

Із дослідженого судом договору встановлено, що ОСОБА_1 ознайомлений та згідний з умовами договору, що підтверджується його електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора. Уклавши договір, підтвердив, що ознайомився повністю, розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримувались Правил надання грошових коштів позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, текст яких розміщений на сайті www.moneyveo.ua.

Вищевказані умови кредитування визначені і в паспорті споживчого кредиту «СМАРТ» до договору № 331553722 від 12.04.2021 та підписаний сторонами.

Згідно з копією заяви на отримання грошових коштів в кредит від 12.04.2021 ОСОБА_1 зазначив свої персональні дані з номером карти №4390-23XX-XXXX-7004.

Таким чином, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, а саме: надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором.

28.11.2018 первісний кредитор відступив право вимоги до відповідача до ТОВ «Таліон Плюс» згідно договору факторингу №28/1118-01 (продовжено рядом додаткових угод, право вимоги до відповідача передано згідно реєстру прав вимоги № 142 від 13.07.2021).

05.08.2020 ТОВ «Таліон Плюс» відступило право вимоги за вказаним кредитним договором до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», згідно договору факторингу № 05/0820-01 (продовжено рядом додаткових угод, реєстр прав вимоги № 11 від 31.08.2023).

11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем було укладено договір факторингу 15/07/25-Е, відповідно до умов якого право грошової вимоги до відповідача перейшло до позивача (реєстр боржників від 14.07.2025).

Щодо твердження сторони відповідача про відсутність належного документального підтвердження передачі прав вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» та відповідно до ТОВ «ФК «Ейс», то такі твердження спростовуються наступним.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до п. 1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Згідно п. 1.4. цього договору, «Борг» - означає суми грошових коштів, належні до сплати клієнту боржниками за кредитними договорами, включаючи суми кредиту, процентів за користування кредитом, та будь-які інші суми, що належать до сплати клієнту за кредитними договорами, які нараховані або можуть бути нараховані клієнтом на день набуття цим договором зобов`язальної сили.

Розділом 4 вищезазначеного договору регламентовано порядок відступлення права вимоги: згідно з п. 4.1. право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписання реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.

Наявні в матеріалах справи копії договорів факторингу № 28/1118-01від 28.11.2018 та № 05/0820-01 від 05.08.2020 містять підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від клієнта, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», до фактора, ТОВ «Таліон Плюс» від ТОВ «Таліон Плюс» доТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».

У подальшому право вимоги за вказаним вище кредитним договором відступлено ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Ейс» (договір факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025).

Копії договорів факторингу та реєстрів права вимоги, платіжні інструкції, є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Отже, судом встановлено, що право вимоги до відповідача за кредитним зобов`язанням перейшло до ТзОВ «Фінансова компанія «Ейс» на законних підставах.

З виписки з особового рахунку за кредитним договором № 331553722 від 12.04.2021 вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 становить 53 101,31 грн., з яких: 14 499,60 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 38 601,71 грн. - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом.

ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Ейс» не здійснювали нарахувань за кредитним договором № 331553722 від 12.04.2021.

Таким чином, установлено, що між сторонами існують зобов`язальні правовідносини, що виникли з кредитного договору.

За правилами ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Предметом даного позову є стягнення заборгованості за договором позики.

Відповідно до ч. 1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

В силу ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Правилами ч. 1 ст.1054 ЦК України унормовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Положеннями ч. 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Коли позикодавцем є юридична особа договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми позики (ст. 1047 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст.207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

В силу ст.639ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ст.ст.3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

За змістом ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК).

У постанові від 07.04.2021 у справі№ 623/2936/19 Верховний суд дійшов висновку, що використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором при укладенні договору відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Укладений, 12.04.2021 ОСОБА_1 договір кредитної лінії № 331553722 із ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за формою відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію», підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, який є аналогом власноручного підпису.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Таким чином, суд дійшов висновку, що матеріалами справи доведено факт укладення 12.04.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 кредитного договору № 331553722 в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Станом на час розгляду справи відповідач не спростував заявлений позивачем розмір заборгованості за тілом кредиту, не надав доказів сплати ним зазначеної суми в повному розмірі.

Оскільки відповідач не довів, що сплатив за договором усю суму тіла кредиту, тому для доведення розміру заборгованості суд використовує докази, які надав позивач.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, вказане свідчить про порушення прав позивача, яке підлягає захисту шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зважаючи на те, що позивачем доведено факт отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 14 500,00 грн., що жодним чином не спростовано відповідачем, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 14 499,60 грн. тіла кредиту.

Отже, відповідач не виконав повністю свого обов`язку з повернення кредитних коштів у передбачений чинним законодавством та договорами строк, чим допустив прострочення виконання грошового зобов`язання. Доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Що стосується вимог про стягнення процентів за користування кредитом апеляційний суд зазначає таке.

Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до повернення позики.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 зробила правовий висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Суд ураховує, що погодженим строком кредитування у цій справі є період з 12.04.2021 по 08.06.2021 (56 календарних днів). Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту, матеріали справи не містять. Обставини продовження чи пролонгації строку кредитування позивачем не обґрунтовувалися (ч. 1 ст. 81 ЦПК України) та судом не встановлені.

А тому, суд дійшов висновку, що кредитор у спірних правовідносинах має право на стягнення з позичальника заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитом, розрахованих виключно в межах строку кредитування.

Відтак, розмір процентів становить 8 386,05 грн. Також, суд враховує, що відповідачем було здійснено часткову оплату, яка зарахована на погашення процентів, а саме 08.05.2021 грн., відтак залишок заборгованості становить 6 656,45 грн.

Загальний розмір кредиту 21 156,05 грн. (14 499,60 грн. + 6 656,45 грн.).

Враховуючи викладене, позов підлягає до часткового задоволення.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 141 ЦПК України, витрати зі сплати судового збору слід стягнути з відповідача на користь позивача у розмірі 1 064,96 грн. (2 662,40 грн. х 21 156,05 грн./53 101,31 грн.).

Позивачем також заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.

В даному випадку, заявлений позивачем розмір витрат з надання професійної правничої допомоги в 7 000,00 грн. підтверджується договором про надання правничої допомоги від 20.08.2025 та додатковою угодою до нього, актом прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 на суму 7 000,00 грн.

Суд наголошує, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію ВС від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні без участі сторін.

Крім того, послуги надані адвокатом є типовими для позивача оскільки стягнення заборгованості також є предметом діяльності позивача, відповідно не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правових позиції.

Виокремлення адвокатом «вивчення матеріалів справи» (1000 грн.), «підготовка запитів та клопотань» (1000 грн.) як самостійних видів адвокатських послуг є необґрунтованим та охоплюється діями адвоката з «підготовки та складання позовної заяви», а тому визначення оплати на суму 2000 грн. має бути виключено із загальної вартості наданих відповідачу послуг правничої допомоги.

З огляду на обставини справи, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, ціни на ринку адвокатських послуг, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є вочевидь завищеною, тому наявні підстави для часткового їх відшкодування відповідачем, в сумі 2 000 грн. (5 000,00 грн. х 21 156,05 грн./53 101,31 грн.), пропорційно до розміру задоволених вимог, що відповідатиме обсягу наданих послуг та вимогам розумності та справедливості.

З огляду на те, що позивачу частково відмовлено у задоволені позову, вимога відповідача про стягнення витрат пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги підлягає до часткового задоволення.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником відповідача подано до суду наступні документи: договір про надання правничої допомоги від 09.03.2026, акт приймання-передачі правничої допомоги від 18.03.2026 на суму 7 000,00 грн., рахунок-фактуру № 16 від 09.03.2026 на суму 7 000,00 грн.

На підставі наведеного, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, час затрачений на їх виконання, а також складність даної справи з позивача на користь відповідача, слід стягнути 2 000 грн. судових витрат пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги, саме такий розмір на думку суду буде співрозмірним та достатнім.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 533, 626, 629, 631, 651, 1046, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056 ЦК України суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 331553722 від 12 квітня 2021 року в розмірі 21 156 (двадцять одна тисяча сто п`ятдесят шість) гривень 05 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» витрати понесені у зв`язку зі сплатою судового збору в розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» понесені витрати на надання професійної правничої допомоги в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на надання професійної правничої допомоги в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень.

В задоволені решти вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (адреса: Харківське шосе, 19, офіс 2005, м. Київ, код ЄДРПОУ 42986956).

Відповідач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повне рішення суду складено та підписано 03 квітня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області О.М. Гринь