Рішення № 135452258, 06.04.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/2399/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 13.02.2026 №163750024226 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи відповідно до архівних довідок архівного відділу адміністрації коломенського міського округу московської області від 12.03.2021 року № 413, від 12.03.2021 року № 412; від 12.03.2021 № 411, від 28.06.2021 № 1276, від 28.06.2021 № 1277, від 28.06.2021 № 1278: з 01.10.1982 по 31.12.1986, з 01.01.1987 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 31.10.1996, що дає право на призначення пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком починаючи з 14.12.2025.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем вчинені протиправні дії щодо не зарахування до страхового стажу позивача спірні періоди роботи, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників у порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідачем Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області, подано до суду відзив на позов, відповідно до якого вважає позовні вимоги не обґрунтованим та такими, що не підлягають задоволенню. За результатами розгляду документів, до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи на території російської федерації, оскільки з 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р.

Представник відповідача зазначає, що на момент розгляду заяви позивача про призначення пенсії відсутній міжнародний договір з російською федерацією з приводу пенсійного забезпечення, а відтак положення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежності держав у галузі пенсійного забезпечення, в тому числі щодо визнання стажу, не поширюються на стаж, набутий громадянами України на території російської федерації.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши всі докази, які мають юридичне значення для вирішення справи і розгляду спору по суті, суд зазначає наступне.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що 05 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області із заявою та відповідними документами про призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області № 163750024226 від 13.02.2026 року було відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 15 років.

Водночас, згідно форми РС-право, що є додатком до рішення випливає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області враховано лише стаж роботи за період з 2007 року по 2014 рік, згідно трудової книжки заведеної 14.06.2007.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області не враховано період роботи позивача з жовтня 1982 року по грудень 1986 року в "Военторг 401" м. Коломна, Московської області; період з січня 1987 року по грудень 1991 року в "Военторг 401" та "Военторг 406" м. Коломна, Московської області; період з січня 1992 року по жовтень 1996 року в "Военторг 401" та "Военторг 406" м. Коломна, Московської області.

Стаж роботи ОСОБА_1 в "Военторг 4012 та 2Военторг 406" м. Коломна, Московської області підтверджується архівними довідками архівного відділу адміністрації Коломенського міського округу Московської області від 12.03.2021 року № 413, від 12.03.2021 року № 412; від 12.03.2021 № 411. Також, повторними архівними довідками від 28.06.2021 № 1276, від 28.06.2021 № 1277, від 28.06.2021 № 1278, які було подано разом з заявою про призначення пенсії від 05.02.2026. При цьому, трудова книжка за вказаний період у позивачки не збереглася.

Вважаючи, протиправними дії відповідача, які полягають у незарахуванні стажу при призначенні пенсії за віком, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Суд, надаючи оцінку спірним доказам, зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком, починаючи з 1 січня 2018 року після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

За змістом частини першої ст. 1 Закону № 1058-IV термін страховий стаж визначений як період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески, а страховий стаж у солідарній системі визначений частиною першою статті 24 Закону як період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж обчислюється в місяцях.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абз. 1 ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).

За приписами статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі-Закон № 1788-ХІІ) визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів - трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітка у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (пункт 18 Порядку № 637).

Таким чином, у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів - трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Як слідує з рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області № 163750024226 від 13.02.2026 року, "Пенсійний вік, визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" становить 60 років. Необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року, становить 27 років. Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у разі відсутності, починаючи з 01.01.2019, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року від 15 до 22 років.

Страховий стаж особи становить 5 років 6 місяців 26 днів.

За наданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди."

Згідно форми РС-право, що є додатком до рішення випливає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області враховано лише стаж роботи за період з 2007 року по 2014 рік, згідно трудової книжки заведеної 14.06.2007.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області не враховано період роботи позивача з жовтня 1982 року по грудень 1986 року в "Военторг 401" м. Коломна, Московської області; період з січня 1987 року по грудень 1991 року в "Военторг 401" та "Военторг 406" м. Коломна, Московської області; період з січня 1992 року по жовтень 1996 року в "Военторг 401" та "Военторг 4062 м. Коломна, Московської області.

Стаж роботи ОСОБА_1 в "Военторг 401" та "Военторг 406" м. Коломна, Московської області підтверджується архівними довідками архівного відділу адміністрації Коломенського міського округу Московської області від 12.03.2021 року № 413, від 12.03.2021 року № 412; від 12.03.2021 № 411. Також, повторними архівними довідками від 28.06.2021 № 1276, від 28.06.2021 № 1277, від 28.06.2021 № 1278, які було подано разом з заявою про призначення пенсії від 05.02.2026. При цьому, трудова книжка за вказаний період у позивачки не збереглася.

Згідно ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Частиною 1, 2 ст. 4 Закону № 1058-IV встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Отже, призначення і виплата пенсій в Україні здійснюється також на підставі міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин; далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 5 Угоди визначено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.

Приписами статті 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Положеннями статті 3 Угоди також визначено, що всі витрати, пов`язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14.01.1993 (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Частиною 2 статті 4 Угоди Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, Російської Федерації, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчислення. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:

1) документ, що підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

Особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, а за періоди роботи після 01.01.2004 додатково надається інформація, отримана органами, що призначають пенсію, від відповідних фондів держав-учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків;

Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження наявного стажу роботи за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Отже, прийняття на підтвердження стажу роботи, зокрема довідок, застосовується тільки в тому випадку, коли відсутня трудова книжка, або відсутні відповідні записи чи містяться неправильні чи неточні записи в трудовій книжці.

Як убачається з матеріалів справи, згідно довідок архівного відділу адміністрації коломенського міського округу московської області від 12.03.2021 року № 413, від 12.03.2021 року № 412; від 12.03.2021 № 411, від 28.06.2021 № 1276, від 28.06.2021 № 1277, від 28.06.2021 № 1278: з 01.10.1982 по 31.12.1986, з 01.01.1987 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 31.10.1996.

Водночас суд зазначає, що в силу пункту 2 статті 13 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, укладеною між Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Білорусь, Республіки Вірменії, Республіки Казахстан, Республіки Киргизстан, Республіки Молдова, Російської Федерації, Республіки Таджикистан, Республіки Узбекистан та України, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Тож, припинення участі Російської Федерації в Угоді від 13.03.1992, так само, як і прийняття постанови Кабінетом Міністрів України "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" від 29.11.2022 №1328, не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень.

Крім того, суд зазначає, що відповідач не може позбавляти особу права на зарахування відповідних періодів до стажу з тих міркувань, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором.

Позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на призначення/перерахунок пенсії не пов`язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.

Відтак, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи зараховуються до трудового стажу.

Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав від 26.03.2008 №01-1/2-07 визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.

Необхідно зазначити, що те, що за іноземних осіб, які працювали на території РФ, страхові внески за них роботодавцями не вносились в силу вимог чинного на відповідній території законодавства чи з інших підстав, не може бути підставою для незарахування вказаних періодів роботи до загального трудового стажу особи. Також, позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, вчинене підприємствами.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 27.03.2018 в справі №208/6680/16-а (2а/208/245/16).

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що наведені вище положення норм права у їх системному взаємозв`язку свідчать про те, що для зарахування до страхового стажу періодів трудової діяльності, які мали місце до впровадження системи персоніфікованого обліку, визначальним є не формальне існування будь-яких додаткових довідок, а наявність належного документа, який підтверджує відповідні періоди роботи чи навчання. Таким документом, за загальним правилом, є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж може підтверджуватись іншими документами. Саме такий підхід випливає зі статті 24 Закону №1058-IV, статті 62 Закону №1788-XII та Порядку №637.

Суд ураховує, що відповідно до пункту 8 Порядку №637 період навчання за денною формою у професійних навчально-виховних закладах підтверджується, зокрема, дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що містять відомості про періоди навчання. Отже, за наявності запису у трудовій книжці та диплома про закінчення навчального закладу відсутні підстави для неврахування такого періоду до стажу.

Крім того, періоди роботи позивача на території російської федерації з 01.10.1982 по 31.12.1986, з 01.01.1987 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 31.10.1996 мали місце до виходу України з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення, а тому підлягають оцінці з урахуванням міжнародно-правового регулювання, чинного на час набуття такого стажу.

Частиною друга статті 4 Закону №1058-IV передбачено пріоритет міжнародного договору у разі встановлення ним інших правил, ніж ті, що визначені законодавством України про пенсійне забезпечення.

Відповідно до статей 1, 5, 6 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 пенсійне забезпечення громадян здійснюється за законодавством держави проживання, а для встановлення права на пенсію враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди.

Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 Україна вийшла з цієї Угоди, однак сам факт такого виходу не може нівелювати пенсійні права, набуті особою раніше, тобто у період дії відповідного міжнародного договору.

Суд також враховує, що відповідно до статті 62 Закону №1788-XII та пункту 1 Порядку №637 саме трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи. Отже, у випадку, коли трудова книжка містить належні записи, вимога про надання додаткових довідок набуває значення лише тоді, коли такі записи відсутні, є неточними, суперечливими або викликають обґрунтований сумнів. У цій справі таких обставин судом не встановлено, а відповідачем не доведено.

За правилами частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача.

Суд зауважує, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, відзиву на позов не подав, жодних доказів на спростування доводів позивача або на підтвердження правомірності незарахування спірних періодів суду не надав.

Отже, зібрані у справі докази у своїй сукупності підтверджують, що періоди роботи позивача з 01.10.1982 по 31.12.1986, з 01.01.1987 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 31.10.1996 підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача. Незарахування відповідачем зазначених періодів при призначенні пенсії за віком є протиправним.

Водночас, вирішуючи питання щодо належного способу захисту порушеного права, суд виходить із того, що адміністративний суд має забезпечити ефективне поновлення порушеного права особи, однак не підміняти собою суб`єкта владних повноважень у тій частині, яка віднесена законом до його компетенції.

Суд зазначає, що перерахунок пенсії, визначення її конкретного розміру, проведення відповідних розрахунків та врахування раніше виплачених сум належить до повноважень органу Пенсійного фонду України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовна вимога зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити пенсію задоволенню не підлягає, як така, що заявлена передчасно, оскільки на момент розгляду даної справи право позивача на проведення саме перерахунку пенсії відповідачем не порушене. Предметом цього спору є правомірність дій відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивача спірних періодів, тоді як питання щодо здійснення перерахунку пенсії є похідним та може виникнути лише після усунення допущеного порушення шляхом зарахування відповідних періодів до страхового стажу.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень статті 139 КАС України.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, буд. 83 а, м. Чернігів, код ЄДРПОУ 21390940) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 13.02.2026 №163750024226 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи відповідно до архівних довідок архівного відділу адміністрації коломенського міського округу московської області від 12.03.2021 року № 413, від 12.03.2021 року № 412; від 12.03.2021 № 411, від 28.06.2021 № 1276, від 28.06.2021 № 1277, від 28.06.2021 № 1278: з 01.10.1982 по 31.12.1986, з 01.01.1987 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 31.10.1996

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.02.2026 про призначення пенсії з урахуванням висновків суду та прийняти відповідне рішення.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, буд. 83 а, м. Чернігів, код ЄДРПОУ 21390940) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 2129,92 грн. (дві тисячі сто двадцять дев`ять гривен дев`яносто дві копійки) .

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Г.В. Костенко