Рішення № 135450089 від 06.04.2026 , Донецький окружний адміністративний суд

Єдиний державний реєстр судових рішень

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2026 року Справа№200/1480/26

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І. С., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом адвоката Єфімік Олени Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

03 березня 2026 року адвокат Єфімік Олена Олександрівна в інтересах ОСОБА_1 , позивача, звернулась з позовом до Донецького окружного адміністративного суду з вимогами до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області:

- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №050130002423 від 16 лютого 2026 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити з 16 листопада 2022 року ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 по справі 1-5/2018 (746/15), зарахувавши до загального стажу роботи періоди з 01 вересня 1988 року по 23 червня 1992 року, з 01 вересня 2005 року по 31 квітня 2006 року, з 01 червня 2006 року по 31 червня 2006 року, з 06 січня 2007 року по 28 лютого 2007 року, з 01 серпня 2009 року по 31 вересня 2009 року, з 01 лютого 2013 року по 28 лютого 2013 року, з 01 квітня 2013 року по 18 лютого 2015 року, з 01 грудня 2016 року по 15 березня 2017 року, та зарахував до пільгового стажу її роботи за Списком №1 весь період роботи з 09 вересня 1993 року по 18 лютого 2015 року, та зарахувавши до пільгового стажу її роботи за Списком №2 весь період роботи з 16 лютого 2016 року по 15 березня 2017 року.

За змістом викладеного 08 лютого 2026 року подала заяву про призначення пенсії за віком з 16 листопаду 2022 року до Пенсійного фонду України через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України, яку розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 050130002423 від 16 лютого 2026 року позивачу відмовлено в призначені пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного стажу та недосягненням відповідного віку, з чим позивач не погоджується. Позивач вважає, що згідно наявного стажу вона мала право на пенсію при досягненні 50 років, у зв`язку з чим відповідач повинен був призначити пенсію відповідно Закону України від 20 березня 2023 року №2981-ІХ «Про внесення зміни до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» щодо призначення пенсії особам, які проживають на тимчасово окупованій території або на території, де ведуться бойові дії», тобто, з 16 листопада 2022 року.

Відповідач проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позову. У наданому до суду відзиві на позов відповідач зазначив, що за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 16 лютого 2026 року №050130002423, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи. Згідно рішення про відмову у призначенні пенсії вік позивача 53 роки 02 місяці 23 дні. Страховий стаж становить 22 роки 11 місяців 20 днів (в т.ч. додаткові роки за Список №1 03 роки). Пільговий стаж за Списком №1 становить 03 роки 03 місяці 23 дні. Пільговий стаж за Списком №2 становить 01 рік 06 місяців 21 день. За доданими документами до страхового та пільгового стажу зараховано усі періоди. Жодних документів, що підтверджують пільговий характер роботи, позивачем не надано.

Крім того, відповідач зазначив, що до страхового стажу позивачки не зараховано наступні періоди: період навчання з 01 вересня 1988 року по 23 червня 1992 року згідно записів №1 та №2 трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки відсутня повна підстава внесеного запису (не зазначено дату видачі диплома); періоди роботи з 01 вересня 2005 року по 31 квітня 2006 року, з 01 червня 2006 року по 31 червня 2006 року, з 06 січня 2007 року по 28 лютого 2007 року, з 01 серпня 2009 року по 31 вересня 2009 року, з 01 лютого 2013 року по 28 лютого 2013 року, з 01 квітня 2013 року по 18 лютого 2015 року, з 01 грудня 2016 року по 15 квітня 2017 року, оскільки відсутні дані про нараховані та сплачені внески в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Щодо пільгового стажу за Списком №1 з 09 вересня 1993 року по 18 лютого 2015 року із зазначеного проміжку зараховано до пільгового стажу за Списком №1 періоди з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2004 року, 01 січня 2007 року по 05 січня 2007 року, з 01 березня 2007 року по 31 березня 2009 року, з 01 квітня 2011 року по 20 квітня 2011 року, з 01 травня 2011 року по 19 травня 2011 року, з 01 червня 2011 року по 20 червня 2011 року, з 01 липня 2011 року по 19 липня 2011 року згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу по спеціальному стажу. Відповідач звертає увагу, що до пільгового стажу за Списком №2 зараховано також періоди з 01 січня 1999 року по 31 грудня 1999 року, 01 березня 2001 року, 01 березня 2002 року згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу по спеціальному стажу. Решту періодів з вказаного проміжку не зараховано до пільгового стажу за Списком №1, оскільки відсутні в індивідуальних відомостях про застраховану особу по спеціальному стажу. Щодо пільгового стажу за Списком №2 з 16 лютого 2016 року по 15 березня 2017 року зараховано до пільгового стажу за Списком №2 періоди з 15 квітня 2016 року по 03 червня 2016 року, з 01 липня 2016 року по 30 листопада 2016 року, решту періодів не зараховано з вказаного проміжку, оскільки відсутні в індивідуальних відомостях про застраховану особу по спеціальному стажу. Відповідач зазначає, що пільговий стаж зараховано за індивідуальними відомостями про застраховану особу по спеціальному стажу, пільгової довідки та інших документів, що підтверджують пільговий характер роботи, позивачем не надано.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 березня 2026 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та витребувано визначені судом докази по справі. Вирішено ряд процесуальних питань.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області визначені судом докази по справі.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 .

18 жовтня 2025 року позивач через вебпотал Пенсійного фонду України звернулась із заявою про призначення пенсії.

27 жовтня 2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення №050130002423 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , в якому зазначено наступне.

«Заявник: ОСОБА_1 .

Шифр та вид пенсії: Пенсія за віком.

Умови призначення: Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Податковий номер: 22621706762.

Дата народження, стать: ІНФОРМАЦІЯ_2 , жінка.

Дата реєстрації звернення (заяви), вік, ознака роботи: 18 жовтня 2025 року, 52 роки 11 місяців 3 дні, не працює.

Адреса проживання заявника: АДРЕСА_1 .

Пенсійний вік, визначений пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», становить 50 років.

Необхідний страховий стаж, відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить не менше 20 років.

Страховий стаж особи становить 14 років 5 місяців 14 днів, у тому числі додаткові роки за список 1 - 3-0-0

Необхідний пільговий стаж, визначений статтею 114 Закону, за Списком №1 становить 7 років 6 місяців.

Пільговий стаж за Списком-1 становить 3 років 3 місяців 23 днів

Пільговий стаж за Списком-2 становить 1 років 6 місяців 21 днів

Результати розгляду документів, доданих до заяви:

за доданими документами до страхового стажу не зараховані періоди роботи з 09 вересня 1993 року по 29 серпня 2003 року, оскільки через неякісний скан неможливо ідентифікувати дати первинних документів на приймання та звільнення, період догляду за дитиною до 3-х років ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки до епс долучена копія свідоцтва про народження дитині, що суперечить пункту 2.23 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зі змінами, затвердженими Постановою від 24 листопада 2022 року №23-1.

Згідно пункту 20 Постанови №637 від 18 березня 2024 року, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

Згідно пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 зі змінами, у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються (розміщувалися) на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, в районі проведення антитерористичної операції або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, а також на територіях територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають/перебували в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже пільговий стаж зараховано за індивідуальними відомостями про застраховану особу по спеціальному стажу.

Відповідно до пункту 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, внутрішньо переміщені особи (крім осіб, зазначених в абзаці двадцять четвертому пункту 2 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо-переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №509) подають заяви з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам». Постановою Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» передбачено, зокрема, що призначення пенсії внутрішньо переміщеним особам, у тому числі особам, що відмовились відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України від 20 жовтня 2014 року №1706 «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо-переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, здійснюються територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі і даних про внутрішньо переміщених осіб. Виплата (продовження виплати), зокрема, пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюються через рахунки та мережу установ і пристроїв акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території населених пунктів, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.

Вирішено: в призначенні пенсії відмовлено, оскільки до заяви не долучено довідку про взяття на облік внутрішньопереміщеної особи та за відсутністю необхідного стажу визначеного статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

08 лютого 2026 року позивач через вебпотал Пенсійного фонду України звернулась із заявою про призначення пенсії.

16 лютого 2026 року відповідачем, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, прийнято рішення №050130002423 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , в якому зазначено наступне.

«Відмова про призначення пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .

Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 08 лютого 2026 року.

На пільгових умовах пенсія за віком призначається відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років у жінок з них не менше 07 років 06 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи на підземних роботах на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи

Вік заявника 53 роки 02 місяці 23 дні.

Страховий стаж особи становить 22 роки 11 місяців 20 днів (в т.ч. додаткові роки за Список №1 03 роки).

Пільговий стаж особи за Списком №1 становить 03 роки 03 місяці 23 дні.

Пільговий стаж особи за Списком №2 становить 01 рік 06 місяців 21 день.

Результати розгляду документів, доданих до заяви:

*за доданими документами до страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди.

Згідно поданих документів право на пенсію за віком на пільгових умовах згідно пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відсутнє.».

Судом встановлено, що відповідно до записів №1-2, 5-18 копії трудової книжки серії НОМЕР_1 від 21 серпня 1992 року, на ім`я ОСОБА_1 , позивач:

- з 01 вересня 1988 року по 23 червня 1992 року позивач навчалась в Докучаєвському гірничому технікумі (запис внесено на підставі диплома НОМЕР_4 );

- з 09 вересня 1993 року по 29 серпня 2003 року працювала на посаді машиніста конвеєра Державному відкритому акціонерному товаристві «Шахта «Рассвет» - Дочірнє підприємство Державної холдингової компанії «Жовтеньвугілля»;

- з 01 вересня 2003 року по 19 квітня 2004 року працювала на посаді машиніста конвеєра в Акціонерному товаристві «Ждановкавугілля»;

- з 20 квітня 2004 року по 31 жовтня 2006 року працювала на посаді роздавач вибухових матеріалів з повним робочим днем під землею на дільниці буровибухових робіт в Акціонерному товаристві «Ждановкавугілля»;

- з 01 листопада 2006 року по 31 березня 2009 року працювала на посаді роздавач вибухових матеріалів з повним робочим днем під землею на дільниці буровибухових робіт в ДВАТ «Шахта «Рассвєт»;

- з 01 квітня 2009 року по 18 лютого 2015 року працювала на посаді роздавач вибухових матеріалів підземний другого розряду з повним робочим днем під землею в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Шахта «Рассвет-1»;

- з 16 лютого 2016 року по 15 березня 2017 року працювала на посада учня машиніста насосних установок збагачувальної установки та машиністом насосних установок третього розряду збагачувальної установки в Приватному акціонерному товаристві «ДТЕК шахта Комсомолець Донбасу».

Відповідно до розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 , форма РС-право, дата звернення: 08 лютого 2026 року:

період навчання з 01 вересня 1988 року по 23 червня 1992 року не зараховано до загального страхового стажу;

період роботи з 09 вересня 1993 року по 31 грудня 1998 року зараховано до загального страхового стажу;

період роботи з 01 січня 1999 року по 31 грудня 1999 року зараховано до загального страхового та пільгового стажу за Списком №2;

період роботи з 01 січня 2000 року по 28 лютого 2001 року зараховано до загального страхового стажу;

період роботи 01 березня 2001 року зараховано до загального страхового та пільгового стажу за Списком №2;

період роботи з 02 березня 2001 року по 28 лютого 2002 року зараховано до загального страхового стажу;

період роботи 01 березня 2002 року зараховано до загального страхового та пільгового стажу за Списком №2;

період роботи з 02 березня 2002 року по 29 серпня 2003 року зараховано до загального страхового стажу;

період роботи з 01 вересня 2003 року по 31 грудня 2003 року зараховано до загального страхового стажу;

період роботи з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2004 року зараховано до загального страхового та пільгового стажу за Списком №1;

період роботи з 01 січня 2005 року по 31 серпня 2005 року зараховано до загального страхового стажу;

період роботи з 01 вересня 2005 року по 31 квітня 2006 року не зараховано до загального страхового стажу позивача;

період роботи з 01 травня 2006 року по 31 травня 2006 року зараховано до загального страхового стажу;

період роботи з 01 червня 2006 року по 31 червня 2006 року не зараховано до загального страхового стажу позивача;

період роботи з 01 липня 2006 року по 31 грудня 2006 року зараховано до загального страхового стажу;

період роботи з 01 січня 2007 року по 05 січня 2007 року зараховано до загального страхового та пільгового стажу за Списком №1;

період роботи з 06 січня 2007 року по 28 лютого 2007 року не зараховано до загального страхового стажу позивача;

період роботи з 01 березня 2007 року по 31 березня 2009 року зараховано до загального страхового та пільгового стажу за Списком №1;

період роботи з 01 квітня 2009 року по 31 липня 2009 року зараховано до загального страхового стажу;

період роботи з 01 серпня 2009 року по 30 вересня 2009 року не зараховано до загального страхового стажу позивача;

період роботи з 01 жовтня 2009 року по 31 березня 2011 року зараховано до загального страхового стажу;

період роботи з 01 квітня 2011 року по 20 квітня 2011 року зараховано до загального страхового та пільгового стажу за Списком №1;

період роботи з 21 квітня 2011 року по 30 квітня 2011 року зараховано до загального страхового стажу;

період роботи з 01 травня 2011 року по 19 травня 2011 року зараховано до загального страхового та пільгового стажу за Списком №1;

період роботи з 20 травня 2011 року по 31 травня 2011 року зараховано до загального страхового стажу;

період роботи з 01 червня 2011 року по 20 червня 2011 року зараховано до загального страхового та пільгового стажу за Списком №1;

період роботи з 21 червня 2011 року по 30 червня 2011 року зараховано до загального страхового стажу;

період роботи з 01 липня 2011 року по 19 липня 2011 року зараховано до загального страхового та пільгового стажу за Списком №1;

період роботи з 20 липня 2011 року по 31 січня 2013 року зараховано до загального страхового стажу;

період роботи з 01 лютого 2013 року по 28 лютого 2013 року не зараховано до загального страхового стажу позивача;

період роботи з 01 березня 2013 року по 31 березня 2013 року зараховано до загального страхового стажу;

період роботи з 01 квітня 2013 року по 18 лютого 2015 року не зараховано до загального страхового стажу позивача;

період роботи з 16 лютого 2016 року по 14 квітня 2016 року зараховано до загального страхового стажу;

період роботи з 15 квітня 2016 року по 03 червня 2016 року зараховано до загального страхового та пільгового стажу за Списком №2;

період роботи з 04 червня 2016 року по 30 червня 2016 року зараховано до загального страхового стажу;

період роботи з 01 липня 2016 року по 30 листопада 2016 року зараховано до загального страхового та пільгового стажу за Списком №2;

період роботи з 01 грудня 2016 року по 15 березня 2017 року не зараховано до загального страхового стажу позивача.

Загальний страховий стаж позивача становить 19 років 11 місяців 20 днів, додаткові роки за Список №1 03 роки 00 місяців 00 днів.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ, ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (зі змінами) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Статтею 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною першою статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV визначено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Як встановлено судом вище, відповідач, розглядаючи заяву позивача від 08 лютого 2026 року, відмовив у призначенні їй пенсії, обґрунтовуючи це тим, що у позивача відсутнє право на пенсію за віком на пільгових умовах згідно пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Суд вважає таку відмову необґрунтованою з огляду на наступне.

Пунктом 2 Перехідних положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Таким чином, з 01 січня 2004 року таким законом є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який був прийнятий на зміну положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Отже, оскільки і Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і Закон України «Про пенсійне забезпечення» регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», такого, що прийнятий пізніше у часі, а норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (у редакції від 02 березня 2015 року №213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Законом України від 02 березня 2015 року №213-VIII, який набув чинності з 01 квітня 2015 року, у пункті «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» віковий ценз для жінок у 45 років було збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким жінки, дати народження яких припадали з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року набували право на пенсію по досягненню 48 років.

За приписами пункту 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону. Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в» - «е» та «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Таким чином, навіть, після набуття чинності нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» правила призначення пенсій за Списком № 2 регламентувались пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності нормами Закону України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII (11 жовтня 2017 року), яким текст Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» був доповнений, зокрема, статті 114, згідно з частиною першою якої, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Слід зазначити, що Законом України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII у новій редакції був викладений пункт 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 45 років - які народилися по 31 березня 1970 року включно; 45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року; 46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року; 46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року; 47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року; 47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року; 48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року; 48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року; 49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року; 49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року; 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.

Наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01 жовтня 2017 року.

Отже, з 01 жовтня 2017 року правила призначення пенсій за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Закону України від 02 березня 2015 року №213-VIII та пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII. Втім, правила вказаних законів є ідентичними.

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23 січня 2020 року №1-р/2020 «У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII».

Пунктом 1 резолютивної частини рішення від 23 січня 2020 року №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення від 23 січня 2020 року №1-р/2020 стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно пункту 3 резолютивної частини вказаного рішення від 23 січня 2020 року №1-р/2020 застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах…».

Відповідно до статті 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Таким чином, з дати набрання чинності вказаного рішення Конституційного Суду України 23 січня 2020 року в Україні існують два Закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: пункт «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України від 02 березня 2015 року №213-VIII та пункт 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII.

Відносно позивача правила зазначених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 45 років за пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції Закону України від 02 березня 2015 року №213-VIII та 50 років за пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII.

Враховуючи частину першу статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 2011 року по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява №39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивача є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 50 років.

Суд зазначає, що обрані відповідачем у даному конкретному випадку мотиви вчинення владного управлінського волевиявлення не враховують правила розв`язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на користь позивача.

В даному випадку є діючими одночасно два закони, котрі відносно позивача містять різні правила призначення пенсії за Списком №2 стосовно параметру вікового цензу.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ з урахуванням Рішення від 23 січня 2020 року №1-р/2020, а не Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV.

При вирішенні даного спору, суд враховував правові висновки Верховного Суду, які викладені в рішенні від 21 квітня 2021 року за результатами розгляду зразкової справи у справі №360/3611/20, яке набрало законної сили 03 листопада 2021 року.

Положеннями частини третьої статті 291 КАС України визначено, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Водночас, позивач на час звернення із повторною заявою від 08 лютого 2026 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, яка розглядалась відповідачем, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, досягла 53 років, страховий стаж роботи склав 22 роки 11 місяців 20 днів (в тому числі додаткові роки за Список №1 03 роки), пільговий стаж за Списком №1 03 роки 03 місяці 23 дні, пільговий стаж за Списком №2 01 рік 06 місяців 21 день.

Разом із цим, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем зараховано не всі періоди трудової діяльності до загального страхового та пільгового стажу роботи позивача.

Проте, оскаржуване позивачем рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №050130002423 від 16 лютого 2026 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 не містить жодних посилань на чинні нормативно-правові акти щодо не зарахування спірних періодів трудової діяльності позивача до загального страхового та пільгового стажу роботи.

При цьому, суд зауважує, що в межах цієї справи не вирішується питання щодо правомірності прийняття Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рішення №050130002423 від 27 жовтня 2025 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , оскільки таке рішення позивачем не оскаржується.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву щодо пенсії.

Як передбачено частиною п`ятою статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до положень частини першої статті 1 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

До набрання чинності Законом №1058-IV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно із частиною третьою статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також, зокрема, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

При цьому, суд зазначає що положеннями статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (зі змінами) (далі - Порядок №637).

Положеннями статті 62 Закону №1788-XII та пункту 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

В силу вимог абзацу 1 пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, (зі змінами) (далі Порядок №22-1) при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:

ідентифікує заявника (його представника);

надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;

реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;

уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування;

проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії;

з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;

повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;

сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;

надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;

повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія;

видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;

повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Згідно норм пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.

Пунктами 2.2.-2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року №162, визначено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.

До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до пункту 2.6. зазначеної Інструкції у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Згідно із пунктами 2.8., 2.9. вказаної вище Інструкції якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.

У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці.

Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція №58), яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110, та зазначено, що з прийняттям цього наказу Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02 серпня 1985 року №252), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19 жовтня 1990 року №412, не застосовується.

Відповідно до пункту 2.2. Інструкції №58 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.

Відповідно до пункту 2.3. Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Пунктом 2.4. Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відповідно до пункту 2.6. Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Згідно із пунктами 2.8., 2.9. Інструкції №58 якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивачем надано копію трудової книжки серії НОМЕР_1 від 21 серпня 1992 року.

Судом встановлено, що відповідно до записів №1-2 копії трудової книжки серії НОМЕР_1 від 21 серпня 1992 року, на ім`я ОСОБА_1 :

- з 01 вересня 1988 року по 23 червня 1992 року позивач навчалась в Докучаєвському гірничому технікумі (запис внесено на підставі диплома НОМЕР_4 ).

Однак, у відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що до страхового стажу позивача не зараховано період навчання з 01 вересня 1988 року по 23 червня 1992 року згідно записів №1 та №2 трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки відсутня повна підстава внесеного запису (не зазначено дату видачі диплома).

Суд констатує, що в записах №1-2 трудової копії трудової книжки серії НОМЕР_1 від 21 серпня 1992 року дійсно не зазначено дату видачі диплома, на підставі якого здійснено відповідні записи.

Однак, суд зазначає, що позивач, який у даному випадку був працівником, не може нести відповідальність за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та, у свою чергу, за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки, та іншої документації, з вини адміністрації підприємства.

Адже, невиконання підприємством правил ведення трудових книжок не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з надання пенсії за віком.

Отже, позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо періоду його навчання, й ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічні висновки наведені також в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі №754/14898/15-а.

За таких обставин, доводи відповідача щодо не зарахування до страхового стажу періоду навчання з 01 вересня 1988 року по 23 червня 1992 року, оскільки не зазначено дату видачі диплома, спростовано матеріалами справи.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 01 вересня 2005 року по 31 квітня 2006 року, з 01 червня 2006 року по 31 червня 2006 року, з 06 січня 2007 року по 28 лютого 2007 року, з 01 серпня 2009 року по 31 вересня 2009 року, з 01 лютого 2013 року по 28 лютого 2013 року, з 01 квітня 2013 року по 18 лютого 2015 року, з 01 грудня 2016 року по 15 квітня 2017 року, оскільки відсутні дані про нараховані та сплачені внески в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Водночас, положення Закону №1058-ІV набрали чинності з 01 січня 2004 року і саме з цього часу законом передбачено обчислення пенсій за віком за даними, накопиченими на кожну застраховану особу в електронних базах даних системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України відповідно до звітів роботодавців, а саме за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з частиною першою статті 21 Закону №1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.

Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб`єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; податкових органів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством.

Персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до частини другої статті 21 Закону №1058-IV на кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки.

Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки. Порядок та строки впровадження унікальних номерів електронних облікових карток застрахованих осіб, порядок ведення персональних електронних облікових карток визначаються Пенсійним фондом.

Відповідно до частини другої стаття 22 Закону №1058-IV відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються: 1) виконавчими органами Пенсійного фонду для: підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; обчислення страхових внесків; визначення права застрахованої особи або членів її сім`ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом; визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом; надання застрахованій особі на її вимогу або у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»; надання страховикам, що здійснюють страхування довічних пенсій; надання аудитору, який відповідно до цього Закону здійснює аудит Накопичувального фонду; обміну інформацією з централізованим банком даних з проблем інвалідності; 2) структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад для призначення всіх видів державної соціальної допомоги та субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.

Отже, внесення роботодавцем під час заповнення та надання до системи персоніфікованого обліку індивідуальних відомостей про застраховану особу в відповідному звітному періоді помилкових даних щодо працівника-застрахованої особи, тягне порушення прав останнього під час оформлення пенсії та має суттєвий вплив при визначенні розміру пенсії під час її нарахування, оскільки застрахованою особою за відповідний період здійснювалися страхові внески з заробітку (доходу) за конкретний період роботи.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 64 Закону №1058-IV виконавча дирекція Пенсійного фонду зобов`язана, зокрема, здійснювати відповідно до закону контроль за достовірністю поданих страхувальниками і застрахованими особами відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку.

Пункт 1 Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1998 року №794, передбачено, що персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов`язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до пункту 11 вказаного Положення фізична особа має право, зокрема, у разі незгоди з відомостями, внесеними до системи персоніфікованого обліку, звертатися до уповноваженого органу з заявою про їх виправлення.

Згідно положень розділу IV постанови Правління Пенсійного фонду України 18 червня 2014 року №10-1 «Про затвердження Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування» (далі - Положення №10-1), Реєстр застрахованих осіб складається з облікових карток, які включають дані, визначені частиною третьою статті 20 Закону та частиною третьою статті 21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до пунктів 2-5 Розділу IV Положення №10-1 до облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а саме:

персоніфіковані відомості про застрахованих осіб та інформація про нарахування страхових внесків, про трудовий та страховий стаж, особливі умови праці, які дають право на пільги в пенсійному забезпеченні та із загальнообов`язкового державного соціального страхування, період, який відповідно до законодавства зараховується до страхового стажу без сплати страхових внесків, кількість календарних днів перебування у трудових та цивільно-правових відносинах, проходження служби за відповідний місяць, що подаються страхувальниками у складі звітності;

відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомога та компенсація, на які нараховано і з яких сплачено страхові внески), що подаються роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства;

відомості про облік стажу окремих категорій осіб відповідно до законодавства;

відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність;

відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність;

відомості про суми добровільних внесків, передбачених договором про добровільну участь, які підлягають сплаті, та одноразової сплати особою єдиного внеску за попередні періоди, в яких особа не підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню;

відомості про суми доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

відомості електронних пенсійних справ, включаючи інформацію про паспортні дані пенсіонера та його місце проживання; копії документів, на підставі яких призначено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання, допомогу на поховання тощо) та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати з часу її призначення до закриття пенсійної справи; інформація про членів сім`ї застрахованої особи, які знаходяться на її утриманні, та її дітей;

періоди страхового стажу на основі сплати страхових внесків та єдиного внеску системи обліку сплати страхових внесків;

інформація щодо виплат за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, включаючи дані про підставу (дата та вид страхового випадку), дати початку та закінчення здійснення виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування виплат, їх вид, суми виплат;

інформація про звернення громадян до органів Пенсійного фонду України, включаючи дані про надання особам електронних послуг відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436 (відомості веб-порталу електронних послуг Пенсійного фонду України);

інформація про фізичних осіб, які сплачують / за яких сплачують страхові внески до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

відомості про надання третім особам інформації з Реєстру застрахованих осіб, що стосується такої застрахованої особи.

Відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

У разі припинення страхувальника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться на підставі відомостей, поданих правонаступником.

У разі припинення або зняття з обліку у фіскальних органах страхувальника без визначення правонаступника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться відповідно до рішення суду, що набрало законної сили.

Внесення змін до відомостей про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб відповідно до рішення суду, що набрало законної сили, здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі наказу керівника відповідного органу у десятиденний строк після надходження (надання особою) рішення суду.

У разі виявлення за результатами перевірки поданих страхувальником недостовірних відомостей про застрахованих осіб та невиконання страхувальником у місячний строк припису щодо усунення цих порушень територіальні органи Пенсійного фонду України на підставі наказу керівника відповідного органу у десятиденний строк вносять відповідні зміни до Реєстру застрахованих осіб.

Підсумовуючи, до облікових карток, які є складовими Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, зокрема, про трудовий стаж, при цьому у разі припинення або зняття з обліку у фіскальних органах страхувальника без визначення правонаступника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться відповідно до рішення суду, що набрало законної сили.

Як встановлено судом вище, відповідно до записів №5-18 копії трудової книжки серії НОМЕР_1 від 21 серпня 1992 року позивач:

Однак, судом встановлено, що індивідуальні відомості Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, форма ОК-5, не відображають всі суми заробітної плати та сплату страхових внесків підприємством-страхувальником за періоди з 01 вересня 2005 року по 31 квітня 2006 року, з 01 червня 2006 року по 31 червня 2006 року, з 06 січня 2007 року по 28 лютого 2007 року, з 01 серпня 2009 року по 30 вересня 2009 року, , з 01 лютого 2013 року по 28 лютого 2013 року, з 01 квітня 2013 року по 18 лютого 2015 року, з 01 грудня 2016 року по 15 березня 2017 року.

Водночас, з розрахунку страхового стажу позивача, форма РС-право, вбачається, що в розглядаємій частині спірних періодів відповідачем до загального страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 01 вересня 2005 року по 31 квітня 2006 року, з 01 червня 2006 року по 31 червня 2006 року, з 06 січня 2007 року по 28 лютого 2007 року, з 01 серпня 2009 року по 30 вересня 2009 року, з 01 лютого 2013 року по 28 лютого 2013 року, з 01 квітня 2013 року по 18 лютого 2015 року, з 01 грудня 2016 року по 15 березня 2017 року.

Отже, суд враховує, що відсутність суми заробітку чи не сплата страхових внесків не може бути підставою для не включення до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відомостей стосовно позивача періодів з 01 вересня 2005 року по 31 квітня 2006 року, з 01 червня 2006 року по 31 червня 2006 року, з 06 січня 2007 року по 28 лютого 2007 року, з 01 серпня 2009 року по 30 вересня 2009 року, з 01 лютого 2013 року по 28 лютого 2013 року, з 01 квітня 2013 року по 18 лютого 2015 року, з 01 грудня 2016 року по 15 березня 2017 року в частині трудової діяльності.

Окремо суд зазначає, що частинами четвертою-шостою, дев`ятою, десятою, дванадцятою статті 20 Закону №1058-IV встановлено, що плата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники - фізичні особи, які не мають банківських рахунків, сплачують страхові внески шляхом готівкових розрахунків через банківські установи. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є для страхувальників, зокрема, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Нормами статті 106 Закону №1058-XV передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Як зазначив Європейський Суд з прав людини у справі Latvia (пункт 77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18 лютого 2009 року) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.

У справі Будченко проти України (рішення від 24 квітня 2014 року, заява №38677/06) ЄСП Л також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.

Разом із цим, суд зауважує, що порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді незарахування до страхового/трудового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте, не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки або зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Крім того, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси застрахованої особи, зокрема, право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 23 березня 2020 року у справі №535/1031/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі №414/736/17, від 20 березня 2019 року у справі №688/947/17, від 27 березня 2018 року у справі №208/6680/16-а.

За таких обставин, враховуючи, що факт трудової діяльності позивача підтверджується записами трудової книжки та належними документами, наявні підстави для зобов`язання відповідача зарахувати до загального страхового стажу позивача періоди з 01 вересня 2005 року по 31 квітня 2006 року, з 01 червня 2006 року по 31 червня 2006 року, з 06 січня 2007 року по 28 лютого 2007 року, з 01 серпня 2009 року по 30 вересня 2009 року, з 01 лютого 2013 року по 28 лютого 2013 року, з 01 квітня 2013 року по 18 лютого 2015 року, з 01 грудня 2016 року по 15 березня 2017 року.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач неправомірно відмовив позивачу в зарахуванні до його страхового стажу зазначених періодів роботи.

Не зарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в пункту 3.1 Рішення Конституційного Суду України у справі від 29 червня 2010 року № 1-25/2010 зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачити юридичні наслідки своєї поведінки.

Відтак, означені періоди підлягають зарахуванню до загального страхового стажу позивача.

Відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Разом із цим, Порядок №637, застосовується в разі коли відсутня трудова книжка, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Так, у разі якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №439/1148/17.

Згідно частини третьої статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що використання норм Постанови №637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу (у тому числі й зайнятості позивача протягом повного робочого дня на підземних роботах) має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.

Відтак, в позовних вимогах представник позивача просить, зокрема, зобов`язати відповідача зарахувати до пільгового стажу роботи за Списком №1 весь період роботи з 09 вересня 1993 року по 18 лютого 2015 року та до пільгового стажу роботи за Списком №2 весь період роботи з 16 лютого 2016 року по 15 березня 2017 року.

Разом із цим, ані представник позивача у позовній заяві, ані відповідач в оскаржуваному рішенні не визначили конкретні періоди роботи, які не зараховано до пільгового стажу позивача за Списком №1 та за Списком №2.

Із наданих відповідачем у відзиві пояснень вбчається, що до пільгового стажу за Списком №1 з 09 вересня 1993 року по 18 лютого 2015 року із зазначеного проміжку зараховано до пільгового стажу за Списком №1 періоди з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2004 року, 01 січня 2007 року по 05 січня 2007 року, з 01 березня 2007 року по 31 березня 2009 року, з 01 квітня 2011 року по 20 квітня 2011 року, з 01 травня 2011 року по 19 травня 2011 року, з 01 червня 2011 року по 20 червня 2011 року, з 01 липня 2011 року по 19 липня 2011 року згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу по спеціальному стажу. Відповідач звертає увагу, що до пільгового стажу за Списком №2 зараховано також періоди з 01 січня 1999 року по 31 грудня 1999 року, 01 березня 2001 року, 01 березня 2002 року згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу по спеціальному стажу. Решту періодів з вказаного проміжку не зараховано до пільгового стажу за Списком №1, оскільки відсутні в індивідуальних відомостях про застраховану особу по спеціальному стажу.

Щодо пільгового стажу за Списком №2 з 16 лютого 2016 року по 15 березня 2017 року зараховано до пільгового стажу за Списком №2 періоди з 15 квітня 2016 року по 03 червня 2016 року, з 01 липня 2016 року по 30 листопада 2016 року, решту періодів не зараховано з вказаного проміжку, оскільки відсутні в індивідуальних відомостях про застраховану особу по спеціальному стажу. Відповідач зазначає, що пільговий стаж зараховано за індивідуальними відомостями про застраховану особу по спеціальному стажу, пільгової довідки та інших документів, що підтверджують пільговий характер роботи, позивачем не надано.

Як вбачається із записів №5-18 копії трудової книжки серії НОМЕР_1 від 21 серпня 1992 року позивач:

Суд констатує, що вказані записи у трудовій книжці не містять неточностей, записи зроблені чітко та без виправлень, засвідчені печатками підприємства, відповідальними працівниками та відповідають вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29 липня 1993 року.

Водночас, як вбачається з розрахунку страхового стажу позивача, форма РС-право: