Рішення № 135449974, 06.04.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 рокуСправа №160/1284/26 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеси О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «БАРТОНІ УКРАЇНА» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «БАРТОНІ УКРАЇНА» (далі позивач, ТОВ «БАРТОНІ УКРАЇНА») до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Дніпропетровській області), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0525510702 від 22.09.2025, винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що розрахунок за експортною операцією по зовнішньоекономічному контракту №BRTNUA-MCHTNCZ 1-2024 було завершено через 2 дні після експорту товару, шляхом припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, а тому податкове повідомлення-рішення (далі ППР) №0525510702, яким ТОВ «БАРТОНІ УКРАЇНА» нараховано 346 235,73 грн. штрафних (фінансових) санкцій за нібито порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності є протиправним. Наголошував на тому, що зарахування зустрічних однорідних вимог є законним способом припинення зобов`язань відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України та статті 203 Господарського кодексу України. Ці норми є імперативними та застосовуються до всіх цивільних і господарських зобов`язань, включаючи зобов`язання за зовнішньоекономічними контрактами. Окрім того, пункт 14-6 Постанови Правління НБУ №18 адресований виключно банкам як агентам валютного нагляду і стосується лише порядку завершення банками валютного нагляду. Ця норма не може скасовувати право суб`єктів господарювання на припинення зобов`язань способами, передбаченими Цивільним та Господарським кодексами України. Також до спірних правовідносин необхідно застосовувати принцип ієрархії нормативно-правових актів: Постанова НБУ як підзаконний акт не може суперечити кодифікованим актам цивільного та господарського законодавства, прийнятим Верховною Радою України. Зауважив, що позиція контролюючого органу суперечить усталеній практиці Верховного Суду щодо правомірності застосування зарахування зустрічних однорідних вимог у зовнішньоекономічній діяльності. Також позивач зазначив, що економічний зміст валютної операції було реалізовано повністю: товар експортовано, а зобов`язання нерезидента з оплати припинено шляхом зарахування. Просив суд врахувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 у справі №160/19494/25, яке має важливе значення для розгляду даної справи, оскільки воно прийняте за аналогічних обставин та з урахуванням висновків Верховного Суду.

Ухвалою суду від 26.01.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

09.02.2026 року через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він з викладеними у позовній заяві доводами позивача не погоджується, вважає, що ППР від 22.09.2025 № 0525510702 прийнято відповідно до норм чинного законодавства, є правомірним та не підлягає скасуванню, а тому просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Відзив обґрунтовано тим, що у періоді, який перевірявся, ТОВ «БАРТОНІ УКРАЇНА» здійснило експорт товару нерезиденту - компанії «MACHTON CZ, a.s.» (Чеська Республіка) за зовнішньоекономічним контрактом від 29.04.2024 № BRTNUA-MCHTNCZ 1-2024 на суму 10 620,92 дол. США, але валютні кошти від вказаного нерезидента, як оплата за товар, не зараховані на поточний рахунок ТОВ «БАРТОНІ УКРАЇНА» у банку. Разом з тим, зарахування зустрічних однорідних вимог за зовнішньоекономічним контрактом від 29.04.2024 №BRTNUA-MCHTNCZ 1-2024 не відповідає вимогам валютного законодавства, оскільки протягом дії воєнного стану банк не має права завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операцією з експорту/імпорту товарів на підставі документів про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог згідно з пунктом 14-6 постанови Правління НБУ «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» від 24.02.2022 № 18. Наголошував на тому, що на момент підписання акта зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.05.2024 № 1 фактично не настав строк виконання за зустрічними вимогами, отже припинення зобов`язання за операцією з експорту товарів за спірним зовнішньоекономічним контрактом у сумі 10 620,92 дол. США шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог не відбулось. Таким чином, станом на кінець перевіреного періоду дебіторська заборгованість ТОВ «БАРТОНІ УКРАЇНА» за зовнішньоекономічним контрактом від 29.04.2024 №BRTNUA-MCHTNCZ 1-2024 становить 10 620,92 дол. США (станом на початок перевіреного періоду дебіторська/кредиторська заборгованість за вказаним контрактом відсутня). Водночас, до перевірки не надано документів, визначених статтею 13 Закону №2473, які можуть продовжити (зупинити) строк розрахунку, встановлений НБУ, за операцією з експорту товарів за зовнішньоекономічним контрактом від 29.04.2024 № BRTNUA-MCHTNCZ 1-2024, або зупинити нарахування пені за порушення такого строку. Також до перевірки ТОВ "БАРТОНІ УКРАЇНА" не надано документального підтвердження несвоєчасного виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 29.04.2024 №BRTNUA-MCHTNCZ 1-2024 за період з 29.04.2024 по 20.08.2025 через дію форс-мажорних обставин, або документів, підтверджуючих здійснення позовної роботи відповідно до ч.7 ст.13 Закону №2473. Посилався на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 10 червня 2020 року у справі №160/9757/19, згідно з якою за умови порушення строків, встановлених частинами 1, 2 статті 13 Закону № 2473, само по собі зарахування однорідних зустрічних вимог за зовнішньоекономічним контрактом не є безумовною підставою для звільнення від відповідальності, що передбачена частиною 5 статті 13 Закону № 2473. Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що під час призначення, проведення перевірки та прийняття ППР від 22.09.2025 № 0525510702 він діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому оскаржуване ППР є законним та обґрунтованим, складеним на підставі та у відповідності до норм чинного законодавства, а підстави для його скасування відсутні.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю «БАРТОНІ УКРАЇНА» просить: взяти до уваги наведені заперечення при розгляді справи № 160/1284/26 по суті, адміністративний позов ТОВ «БАРТОНІ УКРАЇНА» задовольнити у повному обсязі - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.09.2025 № 0525510702 про нарахування пені у розмірі 346 235,73 грн.

Ухвалою суду від 30.03.2026 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю БАРТОНІ УКРАЇНА до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, залишено без руху.

Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з моменту отримання даної ухвали, шляхом надання до суду докази сплати судового збору в розмір 5193 грн. 54 коп.

На виконання вимог ухвали суду від 30.03.2026 року позивач виправив недоліки позовної заяви та надав до суду докази сплати судового збору.

Ухвалою суду від 06.04.2026 року продовжено розгляд справи №160/1284/26.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 27.10.2023 між ТОВ «БАРТОНІ УКРАЇНА» (Покупець) та MACHTON CZ, a.s. (Чеська Республіка) (Продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт №BRTUA-MCHTCZ 1-2023 на постачання інструменту (товару), згідно з Специфікацією, на умовах DAP Дніпро (Інкотермс 2010), загальною вартістю до 100 000 USD.

29.04.2024 між ТОВ «БАРТОНІ УКРАЇНА» (Продавець) та MACHTON CZ, a.s. (Покупець) було укладено зовнішньоекономічний контракт №BRTNUA-MCHTNCZ 1-2024 на продаж інструменту (товару) згідно з Специфікацією.

27.05.2024 року позивачем було складено інвойс №1 на товар загальною вартістю 10 620,92 USD.

29.05.2024 ТОВ «БАРТОНІ УКРАЇНА» здійснило експорт товару (частини та витратні матеріали для обладнання плазмової різки металів) на суму 10 620,92 USD, що підтверджується митною декларацією №24UA209210004283U1.

31.05.2024 між ТОВ «БАРТОНІ УКРАЇНА» та MACHTON CZ, a.s. було укладено Акт зарахування зустрічних однорідних вимог №1, згідно з яким:

- ТОВ «БАРТОНІ УКРАЇНА» мало невиконане грошове зобов`язання перед Компанією «MACHTON CZ, a.s.» за контрактом №BRTUA-MCHTCZ 1-2023 від 27.10.2023 у сумі 17 684,23 USD;

- Компанія «MACHTON CZ, a.s.» мало грошове зобов`язання перед ТОВ «БАРТОНІ УКРАЇНА» за контрактом №BRTNUA-MCHTNCZ 1-2024 від 29.04.2024 у сумі 10 620,92 USD;

- В результаті зарахування зустрічних однорідних вимог, грошове зобов`язання Компанії «MACHTON CZ, a.s.» перед ТОВ «БАРТОНІ УКРАЇНА» за Договором №BRTNUA-MCHTNCZ 1-2024 від 29.04.2024 припинилось у сумі 10 620,92 USD в повному обсязі;

- Залишок невиконаних грошового зобов`язання ТОВ «БАРТОНІ УКРАЇНА» перед Компанією «MACHTON CZ, a.s.» становить 7 063,31 USD.

Таким чином, розрахунок за експортною операцією за контрактом №BRTNUA-MCHTNCZ 1-2024 від 29.04.2024 у сумі 10 620,92 USD було здійснено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог 31.05.2024, на підставі Акта про зарахування зустрічних однорідних вимог №1.

Посадовими особами ГУ ДПС у Дніпропетровській області, відповідно до пп.19-1.1.4 п.19-1.1 ст. 19-1, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами і доповненнями), у зв`язку з отриманням податкової інформації від 17.12.2024 №25-0005/94398 про порушення ТОВ «БАРТОНІ УКРАЇНА» валютного законодавства, на підставі наказу від 19.08.2025 №5223-п, була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «БАРТОНІ УКРАЇНА» з питань дотримання вимог валютного законодавства України за період з 29.04.2024 по 20.08.2025 при виконанні зовнішньоекономічного контракту від 29.04.2024 № BRTNUA-MCHTNCZ 1-2024.

За результатами перевірки складено акт від 03.09.2025 року №3829/04-36-07- 02/41158127, згідно з висновком якого, відповідачем встановлено порушення позивачем ч.2 ст.13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (зі змінами та доповненнями) при виконанні умов зовнішньоекономічного контракту від 29.04.2024 №BRTNUA-MCHTNCZ 1-2024 за період з 29.04.2024 по 20.08.2025., в результаті чого згідно ч.5 ст.13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (зі змінами та доповненнями) нараховується пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД.

22.09.2025 року, на підставі висновків акта перевірки від 03.09.2025 року №3829/04-36-07-02/41158127, ГУ ДПС у Дніпропетровській області було прийнято податкове повідомлення-рішення №0525510702 за платежем «Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов`язань та ШС за порушення вимог валютного законодавства» (код платежу 21081000), яким ТОВ «БАРТОНІ УКРАЇНА», на підставі п.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та ч.5 ст.13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», нараховано пеню на загальну суму 346 235,73 грн.

Згідно з розрахунком пені за порушення строків розрахунків ТОВ «БАРТОНІ УКРАЇНА» (Додаток до ППР від 22.09.2025 №0525510702) сума пені розрахована наступним чином: 10 620,92 грн. (сума неодержаних валютних коштів) х 269 кількість днів прострочення з 25.11.2024 по 20.08.2025) х 40,3958 (курс іноземної валюти) х 0,3% (ставка пені)= 346 235,73 грн.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, ТОВ «БАРТОНІ УКРАЇНА» подано скаргу до ДПС України від 07.10.2025 року. (вх. ДПС від 13.10.2025 №5042/С/6).

Рішенням ДПС України від 09.12.2025 №35237/6/99-00-06-01-03-06 про результати розгляду скарги, ППР ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 22.09.2025 №0525510702 залишено без змін, а скаргу ТОВ «БАРТОНІ УКРАЇНА» - без задоволення.

Вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення №0525510702 від 22.09.2025, винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 року (далі - ПК України).

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Підпунктом 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України, зокрема встановлено, що на контролюючі органи покладено функцію зі здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.

Приписами статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 №959-ХІІ (далі - Закон №959-ХІІ) встановлено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов`язана з виробництвом і обміном матеріальних та нематеріальних благ, що виступають у формі товару.

Зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб`єктів господарської діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності, а також діяльність державних замовників з оборонного замовлення у випадках, визначених законами України, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Закон України «Про валюту і валютні операції» № 2473-VIII від 21.06.2018 року (далі - Закон №2473-VIII) визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.

Метою цього Закону є забезпечення єдиної державної політики у сфері валютних операцій та вільного здійснення валютних операцій на території України.

За визначенням понять, наведених у статті 1 Закону № 2473-VIII, валютна операція - операція, що має хоча б одну з таких ознак: а) операція, пов`язана з переходом права власності на валютні цінності та (або) права вимоги і пов`язаних з цим зобов`язань, предметом яких є валютні цінності, між резидентами, нерезидентами, а також резидентами і нерезидентами, крім операцій, що здійснюються між резидентами, якщо такими валютними цінностями є національна валюта; б) торгівля валютними цінностями; в) транскордонний переказ валютних цінностей та транскордонне переміщення валютних цінностей.

Валютне регулювання - діяльність Національного банку України та в установлених цим Законом випадках Кабінету Міністрів України, спрямована на регламентацію здійснення валютних операцій суб`єктами валютних операцій і уповноваженими установами.

Резиденти: а) фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за межами України; б) фізичні особи - підприємці, зареєстровані згідно із законодавством України; в) юридичні особи та інші суб`єкти господарювання з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України; г) дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також філії та представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності відповідно до законодавства України; ґ) відокремлені підрозділи юридичних осіб, зазначених в підпункті «б» пункту 8 частини першої цієї статті, а саме філії, представництва, відділення або інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи та здійснюють підприємницьку діяльність від імені юридичної особи на території України.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону №2473-VIII відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Приписами статті 4 Закону № 2473-VIII визначено, що валютні операції здійснюються без обмежень відповідно до законодавства України, крім випадків, встановлених законами України, що регулюють відносини у сферах забезпечення національної безпеки, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, виконання взятих Україною зобов`язань за міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також випадків запровадження Національним банком України відповідно до цього Закону заходів захисту.

Свобода здійснення валютних операцій забезпечується шляхом дотримання принципів валютного регулювання, встановлених цим Законом.

Резиденти з урахуванням обмежень, визначених цим Законом та іншими законами України, мають право відкривати рахунки в іноземних фінансових установах та здійснювати через такі рахунки валютні операції.

Нерезиденти з урахуванням обмежень, визначених цим Законом та іншими законами України, мають право відкривати рахунки в українських фінансових установах та здійснювати через такі рахунки валютні операції.

Резиденти мають право придбавати валютні цінності за кордоном, здійснювати їх транскордонне переміщення та (або) транскордонний переказ з урахуванням обмежень, визначених цим Законом.

У сфері здійснення валютних операцій нерезиденти мають усі права, надані резидентам.

Положеннями частин 3, 6, 9 та 10 статті 11 Закону №2473-VIII визначено, що валютний нагляд відповідно до частини другої цієї статті здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду без втручання у відповідні валютні операції та діяльність суб`єктів таких операцій, крім випадків запобігання агентами валютного нагляду проведенню валютних операцій, що не відповідають вимогам валютного законодавства.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства.

Органи валютного нагляду мають право проводити перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства визначеними частинами п`ятою і шостою цієї статті суб`єктами здійснення таких операцій. Під час проведення перевірок з питань дотримання вимог валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок, надання доступу до систем автоматизації валютних операцій, підтвердних документів та іншої інформації про валютні операції, а також пояснень щодо проведених валютних операцій, а агенти валютного нагляду та інші особи, які є об`єктом таких перевірок, зобов`язані безоплатно надавати відповідний доступ, пояснення, документи та іншу інформацію.

У разі виявлення порушень валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок і допустили такі порушення, дотримання вимог валютного законодавства та застосовувати заходи впливу, передбачені законом.

За змістом частини 5 статті 11 Закону № 2473-VIII Національний банк України у визначеному ним порядку здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Частиною 2 статті 13 Закону №2473-VIII визначено, що у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Згідно з частиною 3 статті 13 Закону № 2473-VIII, у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Відповідно до частини 5 статті 13 Закону №2473-VIII порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Згідно з пунктом 2 Постанови Правління Національного банку України від 24.02. 2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі - Постанова №18) банки продовжують роботу з урахуванням обмежень, визначених цією постановою. Банкам забороняється проводити операції, що порушують визначені цією постановою обмеження, сприяють або можуть сприяти їх уникненню.

Пунктом 14-2 Постанови № 18 передбачено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.

На підставі пункту 14-6 Постанови № 18 банк не має права завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операцією з експорту/імпорту товарів на підставі документів про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Вимоги абзацу першого пункту 14-6 цієї постанови не поширюються на випадки завершення здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків у разі припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог за операціями:

1) операторів телекомунікацій з оплати міжнародних телекомунікаційних послуг (міжнародного роумінгу та пропуску міжнародного трафіка);

2) з оплати перестрахових премій (перестрахових платежів, перестрахових внесків) за договорами перестрахування (включаючи сертифікати, поліси, ковер-ноти, сліпи, бордеро премій, бордеро збитків), укладеними з перестраховиками-нерезидентами, зазначеними в підпунктах 16-19-1 пункту 14 цієї постанови.

Відповідно до підпункту 5 пункту 10 розділу III Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 7 (далі - Інструкція № 7) банк, крім підстав, передбачених у пункті 9 розділу III цієї Інструкції, має право завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за наявності документів про припинення зобов`язань за операціями з експорту, імпорту товарів зарахуванням зустрічних однорідних вимог у разі дотримання сукупності таких умов:

вимоги випливають із взаємних зобов`язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями;

вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги;

між сторонами не було спору щодо характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання.

Згідно зі статями 627, 628 ЦК України сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правила припинення зобов`язання сформульовані в главі 50 "Припинення зобов`язання" розділу І книги п`ятої "Зобов`язальне право" ЦК України. Норми цієї глави передбачають, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина 1 статті 598 ЦК України), зокрема, зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги (стаття 601 ЦК України).

Аналогічні положення закріплені також у статті 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин, згідно з частиною 3 якої господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

При тлумаченні наведених норм слід виходити з того, що зустрічність вимог передбачає одночасну участь сторін у двох зобов`язаннях, де кредитор за одним зобов`язанням є боржником в іншому. Тобто, сторони одночасно беруть участь у двох зобов`язаннях, і при цьому кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, і навпаки. Що ж до однорідності вимог, то вона визначається їхньою правовою природою та матеріальним змістом (вираженням) і не залежить від підстав, що зумовили виникнення зобов`язань. Це означає, що вимоги вважаються однорідними, якщо зобов`язання сторін стосовно одна до одної мають бути виконані однаково, тоді як підстави виникнення зобов`язань можуть бути різними.

Відповідно до частини 5 статті 3 Закону №2473-VIII у разі якщо норма цього Закону чи нормативно-правового акту Національного банку України, виданого на підставі цього Закону, або норми інших нормативно-правових актів Національного банку України допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов`язків резидентів та нерезидентів у сфері здійснення валютних операцій або повноважень органів валютного нагляду, така норма трактується в інтересах резидентів та нерезидентів.

Згідно із частиною 1 статті 14 Закону №959-ХІІ всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності, зокрема, мають право самостійно визначати форму розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 31.01.2020 у справі №1340/3649/18 сформував висновок щодо застосування наведених норм у правовідносинах щодо відповідальності резидента за ненадходження валютної виручки в разі припинення зобов`язання за зовнішньоекономічним договором зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Відповідно до правової позиції, сформованої в цій постанові, резидент є вільним у виборі форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України, а тому перебування таких операцій на валютному контролі саме по собі не спричиняє наслідку у вигляді застосування штрафних санкцій (пені), передбачених статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог є складовою гарантованого Конституцією України права на свободу підприємницької діяльності та може бути обмежено виключно законами України.

У розвиток наведеної правової позиції щодо застосування норм частини першої статті 1, частини першої статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», пункту 1.10 вказаної Інструкції № 136 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 29.07.2021 у справі № 817/1200/15 сформував такий висновок: у разі припинення зобов`язання за зовнішньоекономічним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у строк, встановлений нормами Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» для розрахунків у іноземній валюті, підстави для притягнення резидента до відповідальності за порушення термінів розрахунків у іноземній валюті (за ненадходження валютної виручки) відсутні, незалежно від підстав виникнення зустрічних однорідних вимог та складу учасників зарахування зустрічних однорідних вимог. Обставини щодо зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення внаслідок цього зобов`язань за зовнішньоекономічним договором підлягають встановленню судом з дослідженням належних щодо цього доказів.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі справа № 420/12562/23, від 16 липня 2025 року у справі № 320/29423/23.

Відтак, наразі існує усталена практика Верховного Суду щодо питання запровадження нормативно-правовими актами Національного банку України обмежень щодо зняття з валютного контролю експортних операцій клієнтів на підставі документів про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог в іноземній валюті та в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує наведені висновки, викладені в постановах Верховного Суду.

Слід зазначити, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в зазначеній вище постанові від 31.01.2020 у справі №1340/3649/18 також вказав наступне:

«Практика обмежень щодо зняття з валютного контролю експортних операцій клієнтів на підставі документів про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог в іноземній валюті вперше була запроваджена Постановою Правління НБУ від 20 серпня 2014 року №515 «Про врегулювання ситуації на валютному ринку України».

Метою такого обмеження було недопущення використання фінансової системи України для відмивання грошей і фінансування тероризму та врегулювання ситуації на валютному ринку України та контролю валютних операцій. Їх норми адресовані уповноваженому банку, що здійснює валютний контроль за експортною операцією. Саме у контексті мети введено в дію обов`язковий продаж на міжбанківському валютному ринку України частини надходжень у визначеному розмірі.

В подальшому, дія таких обмежень пролонгувалась Правлінням НБУ шляхом прийняття типових постанов, в т. ч. і постанов Правління НБУ №386 та №410, у пунктах 4 яких встановлено, що уповноважені банки не можуть знімати з контролю експортні операції клієнтів на підставі документів про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог в іноземній валюті 1-ї групи Класифікатора/російських рублях (незалежно від суми операції).

Водночас, вказані обмеження щодо зняття експортних операцій з валютного контролю, запроваджені Постановами Правління НБУ №386 та №410, адресовані виключно уповноваженим банкам. Обов`язок продажу валютної виручки у певному розмірі сам по собі не є обмеженням для сторін у здійсненні розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами шляхом зарахування зустрічних грошових вимог.

Крім того, вказані положення актів НБУ не регулюють підприємницької діяльності суб`єктів господарювання, не встановлюють форми розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами та, як підзаконні акти, не можуть обмежувати дію норм Законів України, положення яких судом наведено вище, та якими передбачено вільний вибір сторонами контракту форми розрахунків.»

Суд враховує, що викладені вище правові висновки Верховного Суду були сформульовані у контексті застосування положень Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», який станом на момент виникнення спірних правовідносин втратив чинність.

Разом з тим, хоча зазначений Закон втратив чинність у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про валюту і валютні операції», наведені вище висновки та підходи Верховного Суду залишаються актуальними та підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Це пояснюється тим, що Закон України «Про валюту і валютні операції» не запровадив нових концептуальних підходів до вирішення питання припинення зобов`язань за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог або відступлення права вимоги, не змінив засад свободи вибору способу розрахунків у межах законодавчо дозволених форм, а також не заперечив можливості припинення валютних зобов`язань способами, передбаченими цивільним законодавством.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 420/12562/23, від 16 липня 2025 року у справі № 320/29423/23.

Отже, правові висновки, сформульовані Верховним Судом у наведених вище постановах, зберігають свою правову значущість і можуть бути враховані при вирішенні цієї справи.

З урахуванням наведеного вище, суперечності щодо можливості завершення здійснення банками валютного нагляду на підставі документів про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, наявні в пункті 14-6 постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року №18 та підпункт 5 пункту 10 розділу III Постанови Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 7 повинні трактуватися на користь позивача.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.10.2025 у справі № 260/4525/24.

Судом встановлено, що 29.04.2024 між ТОВ «БАРТОНІ УКРАЇНА» (Продавець) та MACHTON CZ, a.s. (Покупець) було укладено зовнішньоекономічний контракт №BRTNUA-MCHTNCZ 1-2024 на продаж інструменту (товару) згідно з Специфікацією.

29.05.2024 ТОВ «БАРТОНІ УКРАЇНА» здійснило експорт товару (частини та витратні матеріали для обладнання плазмової різки металів) на суму 10 620,92 USD, що підтверджується митною декларацією №24UA209210004283U1.

31.05.2024 року між ТОВ «БАРТОНІ УКРАЇНА» та MACHTON CZ, a.s. було укладено Акт зарахування зустрічних однорідних вимог №1, згідно з яким:

- ТОВ «БАРТОНІ УКРАЇНА» мало невиконане грошове зобов`язання перед Компанією «MACHTON CZ, a.s.» за контрактом №BRTUA-MCHTCZ 1-2023 від 27.10.2023 у сумі 17 684,23 USD;

- Компанія «MACHTON CZ, a.s.» мало грошове зобов`язання перед ТОВ «БАРТОНІ УКРАЇНА» за контрактом №BRTNUA-MCHTNCZ 1-2024 від 29.04.2024 у сумі 10 620,92 USD;

- В результаті зарахування зустрічних однорідних вимог, грошове зобов`язання Компанії «MACHTON CZ, a.s.» перед ТОВ «БАРТОНІ УКРАЇНА» за Договором №BRTNUA-MCHTNCZ 1-2024 від 29.04.2024 припинилось у сумі 10 620,92 USD в повному обсязі;

- Залишок невиконаних грошового зобов`язання ТОВ «БАРТОНІ УКРАЇНА» перед Компанією «MACHTON CZ, a.s.» становить 7 063,31 USD.

Таким чином, розрахунок за експортною операцією за контрактом №BRTNUA-MCHTNCZ 1-2024 від 29.04.2024 у сумі 10 620,92 USD було здійснено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог 31.05.2024, на підставі Акта про зарахування зустрічних однорідних вимог №1.

Матеріали справи свідчать, що Акт зарахування зустрічних однорідних вимог №1 від 31.05.2024 року разом з іншими документами, направлявся фахівцю ГУ ДПС у Дніпропетровській області під час проведення перевірки.

Враховуючи наведене, зобов`язання Компанії «MACHTON CZ, a.s.» перед ТОВ «БАРТОНІ УКРАЇНА» за договором №BRTNUA-MCHTNCZ 1-2024 від 29.04.2024 у сумі 10 620,92 USD та, відповідно, зобов`язання ТОВ «БАРТОНІ УКРАЇНА» в частині надходження валютної виручки, припинились шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог через 2 дні після експорту товару, про що свідчить Акт зарахування зустрічних однорідних вимог №1 від 31.05.2024 року та митна декларація №24UA209210004283U1 від 29.05.2024 року.

Отже, враховуючи встановлені у цій справі обставини, суд вважає, що відповідач дійшов безпідставних висновків про порушення ТОВ «БАРТОНІ УКРАЇНА» вимог частини 2 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» при виконанні умов зовнішньоекономічного контракту №BRTNUA-MCHTNCZ 1-2024 від 29.04.2024 в частині незавершення валютних операцій за експортною операцією від 29.04.2024.

З огляду на зазначене, відсутні правові підстави для нарахування ТОВ «БАРТОНІ УКРАЇНА» пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у сумі 346 235,73 грн., а тому винесене ГУ ДПС у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення податкове повідомлення-рішення №0525510702 від 22.09.2025 є протиправним та підлягає скасуванню.

Інші доводи учасників справи не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.

Відповідно до ч. 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч. 1ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч. 1 і ч. 2 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем у справі не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, тоді як позивачем належним чином та в повному обсязі доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

За наведених обставин та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими врегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 257, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШІВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БАРТОНІ УКРАЇНА» (49005, м.Дніпро, вул.Телевізійна, буд.23 А, код ЄДРПОУ 41158127) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0525510702 від 22.09.2025, винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БАРТОНІ УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 41158127) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5193 (п`ять тисяч дев`яносто три) грн. 54 коп.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст.295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 06.04.2026 року.

Суддя О.М. Неклеса