Ухвала суду № 135449817, 06.04.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА про повернення клопотання про забезпечення позову без розгляду

06 квітня 2026 р.Справа №160/8228/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, перевіривши клопотання представника заявника Боровського Тараса Миколайовича про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання незаконними та скасування постанов про накладення штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

03.04.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 02.04.2026 року через систему «Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 в особі представника Боровського Тараса Миколайовича до о Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання незаконними та скасування постанов про накладення штрафу, в якій представник позивача просить суд:

- визнати незаконною та скасувати постанову Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про накладення штрафу від 17.03.2026 року №10/26-26;

- визнати незаконною та скасувати постанову Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про накладення штрафу від 17.03.2026 року №11/26-26;

- визнати незаконною та скасувати постанову Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про накладення штрафу від 17.03.2026 року №12/26-26.

Означені позовні вимог вмотивовані тим, що усі три постанови винесені за результатом розгляду справи про виявлені порушення вимог Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» від 06.03.2026 року №03/26-26 та акту перевірки стану виконання суб`єктом господарювання рішень про вжиття обмежувальних коригувальних заходів продукції від 06.03.2026 №3/26-26. У всіх трьох постановах зазначено, що ФОП ОСОБА_1 порушила вимоги пункту 2 частини 4 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», а саме суб`єкт господарювання не виконав рішення про вжиття обмежувальних корегувальних заходів ввівши в обіг продукцію що не відповідає встановленим вимогам (дитячу утримуючу систему) дитяче автокрісло, зазначене за відповідним порядковим номером додатку 1 до акту перевірки характеристик продукції від 21.01.2026 року №02/26-26. Постанови відрізняються лише назвами дитячих автокрісел: в постанові №10/26-26 йдеться про автокрісло TM Combi Neseruturn 13954, зазначене за порядковим номером 1 додатку 1 в постанові №11/26-26 йдеться про автокрісло TM Combi Joykids mover 117821, зазначене за порядковим номером 2 додатку 1 в постанові №10/26-26 йдеться про автокрісло TM Combi The S Isofix 118822, зазначене за порядковим номером 3 додатку 1. Копії даних постанов отримані ОСОБА_1 20.03.2026 року, шляхом самостійного знаходження їх в поштовому конверті у поштовій скриньці. До даних постанов у конверті не додано жодних інших матеріалів справи, перевірок, протоколів, доказів, які б могли підтвердити факт вчинення нею зазначених у постановах порушень. ФОП ОСОБА_1 провадить підприємницьку діяльність. Продає здебільшого нижню білизну для вагітних, засоби гігієни та дитячі іграшки. Однак ФОП ОСОБА_1 не продає дитячі автокрісла. Очевидно, що адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу щодо неї були застосовані помилково. Давайте розбиратись як це могло статись. З метою розміщення та демонстрації товарів ФОП ОСОБА_1 орендує 20 квадратних метрів приміщення на першому поверсі за адресою: АДРЕСА_1 . Загалом це велике приміщення близько 120 квадратних метрів, в якому різні продавці продають різні дитячі товари. Окрім ФОП ОСОБА_1 , в цьому ж приміщення без відділення стінами та/або дверями працюють інші продавці. Деякі з них, можливо, продають або продавали раніше дитячі автокрісла. Однак ФОП ОСОБА_1 автокрісла не закуповує, не завозить в Україну та не продає. Можливо, у цьому ж приміщенні у якогось іншого продавця виявили у продажі автокрісла. Більше того, в оскаржуваних позивачем постановах начальник Управління ОСОБА_3 посилається на якісь результати розгляду справи від 06.03.2026 року №03/26-26 та акти перевірки стану виконання суб`єктом господарювання рішень про вжиття обмежувальних коригувальних заходів продукції від 06.03.2026 року №3/26-26. До того ж, розгляд якоїсь справи та складення акту перевірки відбулось 06.03.2026 року. В той же час, 04.03.2026 року ОСОБА_1 потягом вирушила убік державного кордону, а 06.03.2026 року перетнула державний України і не могла брати участь у розгляді цієї справи і складанні будь-яких актів перевірки щодо неї. Жодних інших матеріалів справи, окрім цих фінальних постанов, ОСОБА_1 не отримувала. Тому зрозуміти якими доказами аргументують вчинене нею правопорушення неможливо. Таким чином, за відсутності ФОП ОСОБА_1 відбулась якась перевірка, була розглянута якась справа, про яку їй нічого невідомо. В той же час надзвичайно велика сума штрафів триста шість тисяч гривень, спонукає позивача все ж таки розібратись в ситуації. До ФОП ОСОБА_1 був тричі застосований найбільший розмір штрафу три рази по сто дві тисячі гривень це тричі по шість тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такий розмір застосовується для осіб, які ввели продукцію в обіг або вважаються такими, що ввели продукцію в обіг. ФОП ОСОБА_1 працює на 2 групі спрощеної системи оподаткування сплачує єдиний податок з усього доходу, без вирахування витрат і тому не зобов`язана вести облік своїх витрат на закупівлю товарів. Навіть якби ФОП ОСОБА_1 продавала б якусь небезпечну продукцію то до неї б варто було застосувати штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. На ФОП ОСОБА_1 накладено штрафи загальною сумою 306 тисяч гривень які в разі їх несплати будуть подвоєні виконавчою службою та становитимуть 612 тисяч гривень. Враховуючи складну економічну ситуацію в державі, розмір прожиткового мінімуму та мінімальної зарплати, це надзвичайно значна сума для ФОП ОСОБА_1 .

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2026 року зазначена вище справа розподілена та передана судді Пруднику С.В.

Одночасно із поданою до суду позовною заявою представником заявника ОСОБА_2 до суду подано клопотання про забезпечення позову, в якій представник просить суд:

1. Зупинити дію постанови Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про накладення штрафу від 17.03.2026 року №10/26-26 про застосування адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу у розмірі 102 000,00 грн. до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

2. Зупинити дію постанови Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про накладення штрафу від 17.03.2026 року №11/26-26 про застосування адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу у розмірі 102 000,00 грн. до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

3. Зупинити дію постанови Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про накладення штрафу від 17.03.2026 року №12/26-26 про застосування адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу у розмірі 102 000,00 грн. до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Аргументи даного клопотання зводяться до того, що оскарження постанови в судовому порядку не зупиняє її дії. Оскільки постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є виконавчим документом і може бути пред`явлена до виконання в будь-який час після закінчення строку для оплати штрафу в добровільному порядку, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у даній справі. Зокрема, у випадку пред`явлення постанови до примусового виконання на рахунки позивача буде накладено арешт та стягнуто виконавчий збір. Також, на думку позивача, невжиття вищевказаного способу забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача у випадку задоволення поданого ним позову. Обґрунтовуючи необхідність вжиття обраного заходу забезпечення позову, позивач зазначає, що невжиття вищевказаного способу забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача у випадку задоволення поданого ним позову. На думку позивача, вжиття судом заходів забезпечення позову у спосіб зупинення дії оскаржуваної постанови до набрання рішенням законної сили унеможливить будь-які негативні наслідки для позивача, пов`язані з пред`явленням оскаржуваної постанови до виконання. Зокрема, у випадку пред`явлення постанови до примусового виконання на рахунки позивача буде накладено арешт та стягнуто виконавчий збір. Крім того, позивача буде внесено до реєстру боржників, що спричинить негативні наслідки для позивача як суб`єкта господарювання, в тому числі і не тільки вплине на репутацію позивача, обмежить його господарську діяльність та доступ до грошових коштів, наявних на його рахунках. З огляду на те, що стягнення з позивача суми штрафу може відбутися до ухвалення рішення судом, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, зумовлює примусове виконання постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу та тягне за собою наслідки, передбачені Законом України «Про виконавче провадження». Відтак, вчинення державним виконавцем виконавчих дій дійсно може призвести до негативних наслідків для позивача. При цьому, вжиття заходів забезпечення позову ніяким чином не перешкоджатиме виконанню оскаржуваної постанови в разі відмови позивачу в задоволенні позову, оскільки, відповідно до ч. 6 ст. 157 КАС України, у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням. На переконання представника заявника, існують доводи позивача про те, що примусове виконання оскаржуваної постанови про накладення штрафу може ускладнити виконання рішення суду, оскільки за умови задоволення позовних вимог та набрання рішенням законної сили грошові кошти вже будуть стягнені з позивача, а їх повернення потребуватиме вжиття позивачем додаткових дій, виконання яких можна було б уникнути за умови вжиття заходів забезпечення позову. Також, на думку представника заявника, ненадання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили, призведе до негативних наслідків у вигляді звернення стягнення на кошти, майно тощо, накладення заборони розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або обмеження у користуванні таким майном. При цьому без вжиття заходів забезпечення позову усунути негативні наслідки буде неможливо або для цього необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Позивач переконаний, що в спірних правовідносинах вжиття заходів забезпечення позову не повинно ставитися в залежність від наявності винесеної державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки б в такому випадку інститут забезпечення позову не виправдав би тих цілей, задля яких його було впроваджено.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2026 року, зазначена вище заява про забезпечення позову була розподілена та передана судді Пруднику С.В.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахування вищенаведеного положення КАС України, розгляд клопотання представника заявника Боровського Тараса Миколайовича про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.

Вирішуючи клопотання про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Вимоги до змісту і форми заяви про забезпечення позову встановлені статтею 152 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 4 ст. 152 КАС України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України Про судовий збір від 08.07.2011 № 3674-VI (далі Закон № 3674-VI).

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду заяви про забезпечення позову сплачується 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік від 3 грудня 2025 року № 4695-IX установлено у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб на одну особу в розрахунку на місяць: з 1 січня 3328 грн.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 4 Закону України № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином розмір судового збору за подання заяви про забезпечення позову становить 798,72 грн (3328х0,3х0,8).

Разом з тим, позивач не додав до заяви про забезпечення позову доказів сплати судового збору за подання заяви у встановленому законом розмірі.

Суддя зазначає, що не може прийняти платіжну інструкцію №2.596633585.1 на суму 1000 грн. як доказ про сплату судового збору за подання до суду клопотання про забезпечення позову, оскільки відповідно до відомостей з інформаційної системи "Діловодство спеціалізованого суду" платіжна інструкція №2.596633585.1 про сплату судового збору у сумі 1000 грн. рахується за адміністративною справою №160/7838/26.

Так, відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про судовий збір», суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Під час перевірки зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України встановлено, що платіжна інструкція №2.596633585.1 на суму 1000 грн. вже пред`являлась позивачем до суду у справі №160/7838/26.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.04.2026 у справі №160/7838/26 позовну заяву ОСОБА_1 до Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання незаконними та скасування постанов про накладення штрафу повернуто позивачу разом із заявою про забезпечення позову.

Відповідно до ч.5 ст.6 Закону України «Про судовий збір», за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах.

Таке законодавче визначення передбачає, що на час вчинення процесуальної дії позивач, коли подає повторно позовну заяву, має сплати судовий збір за її розгляд і не вправі використовувати первісний документ про сплату цього платежу, доданий до первинної позовної заяви, яку суд залишив без розгляду. Запроваджене законодавче нововведення не обмежує і не порушує прав позивача в частині обов`язку нести додаткові майнові витрати у зв`язку зі звернення до суду, оскільки за законом такий позивач має право на повернення суми судового збору, сплаченого за подання первісної позовної заяви, яка була залишена без розгляду.

Отже, платіжна інструкція №2.596633585.1 на суму 1000 грн. не може бути прийнята в якості сплати судового збору у справі №160/8228/26, а тому судовий збір повинен бути сплачений на загальних підставах.

В свою чергу, позивач не позбавлений права вирішити питання про повернення сплаченого судового збору в межах справи 160/7838/26.

Під час ухвалення судового рішення суд враховує правову позицію ВЕРХОВНОГО СУДУ з аналогічного питання, що викладена у постанові від 13.02.2019 року у справі №1540/3297/18, від 12.10.2023 року у справі №160/554/23.

Таким чином, подане клопотання не відповідає вимогам статті 152 КАС України.

Відповідно до ч. 7 ст. 154 КАС України суд встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 цього Кодексу, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.

З урахуванням зазначеного суддя доходить висновку про необхідність повернення поданого клопотання без розгляду.

Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 156, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника заявника ОСОБА_2 про забезпечення позову повернути без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник