Рішення № 135447617, 24.03.2026, Борщівський районний суд Тернопільської області

Справа № 594/1057/25

Провадження №2/594/30/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року

Борщівський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого Зушман Г.І.

з участю секретаря Шимків Н.І.

позивачки ОСОБА_1

представника позивачки - адвоката Когута О.В.

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача - адвоката Чир Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Борщеві, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 ,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Борщівська міська рада в особі органу опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача Борщівська міська рада в особі органу опіки та піклування,про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів у вихованні, спілкуванні з дитиною,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом, у якому просить позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно їхнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позову посилається на те, що відповідач з літа 2020 року не приймає участі у вихованні сина, не відвідує його за місцем проживання, не цікавиться ним, не телефонує, не вітає з днем народження, матеріально не утримує його. Таким чином, відповідач повністю самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дитини, жодного з покладених законом на нього обов`язків не виконує, не бере педагогічної, матеріальної або будь-якої іншої участі у його вихованні. Він не спілкується з ним, не проявляє до нього щонайменшої батьківської турботи. Відповідач ніяким чином не піклується про сина, не проявляє ніякої зацікавленості у його подальшій долі, не цікавиться його успіхами, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток, підготовкою до самостійного життя, зокрема не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, що негативно впливає на його розвиток як складову виховання; не надає синові доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі. Оскільки ОСОБА_5 залишився без піклування батька, який протягом вже тривалого часу умисно та свідомо ухиляється від своїх обов`язків по його вихованню, тому з метою найбільш повного та всебічного забезпечення його прав та законних інтересів вважає за необхідне вирішити питання про позбавлення відповідача батьківських прав. Оскільки при позбавленні батьківських прав, вирішується питання про стягнення аліментів на утримання дитини, просить стягнути з відповідача в її користь аліменти на утримання сина в розмірі 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення сином повноліття.

Ухвалою суду від 26 серпня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Відповідач ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Чир Н.І., подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просить відмовити у задоволенні позову, оскільки вони обґрунтовані на неправдивій інформації. Так, після переїзду відповідачки з його будинку до своєї матері, згодом в м.Борщів, де вона знімала житло, а так в Сапогів , де проживає з новою сім`єю зараз, він намагався контактувати з дитиною. Приходив і приносив гостинці, купував одяг, переводив кошти на її карточку. Отже, позивачка, заявляючи позов в суд, переслідує іншу мету, тому і дає суду недостовірну інформацію, намагаючись ввести суд в оману. Він усвідомив, що крім матеріального забезпечення слід бачитися з дитиною, хоча в даний час не просто, адже він живе в іншому селі, в сім`ї позивачки є новий чоловік. Його неодноразові намагання зустрітися з сином закінчувалися безрезультатно. Робить для себе висновок, що буде більш наполегливим, залучатиме відповідні органи для безперешкодного спілкування з дитиною.

Позивачка ОСОБА_1 подала відповідь на відзив, в якому наполягає на задоволенні позовних вимог. Зазначила, що ніколи не заперечувала, щоб відповідач приймав участь у вихованні сина, якби він тільки цього хотів. Але сам відповідач не проявляв жодної ініціативи, щоб з ним зустрітись. Відповідач посилається на розпорядження Борщівської районної державної адміністрації № 354-од від 25.11.2019, яким було визначено порядок участі відповідача у вихованні сина ОСОБА_5 та спілкуванні з ним, проте відповідач без поважних на те причин не виконував вказане розпорядження і не виконує по даний час. Доказів того, що саме з її вини відповідач припинив бачитись із сином, він суду не надав і надати не може, бо такого не було. Окрім того, якщо б вона чинила йому перешкоди у спілкування із сином, то він мав би звернутись у відповідні органи, проте цього він не робив, так як не мав підстав. Окрім того, категорично заперечує, що відповідач купляв одяг та передав для сина, такого не було і він не може підтвердити, що цей одяг купив саме для сина. Наголошує, що при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав оцінюється не участь у матеріальному утриманні дитини, а участь батька у вихованні та спілкуванні з дитиною.

Відповідач ОСОБА_2 через представника - адвоката Чир Н.І. звернувся в суд із зустрічним позовом (справа № 594/1057/25, провадження №2/594/825/2025) про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з дитиною, в якому просить визначити йому місце і час спілкування з сином ОСОБА_5 та участь у його вихованні, а саме без участі його матері та інших родичів не рідше двох разів на місяць у вихідні та святкові дні з 10.00 год. до 15.00 год. за межами приватного господарства, де проживає син, та два рази на рік спільний відпочинок з сином не менше 10 днів кожен раз та відвідування сином його місця проживання. Зобов`язати ОСОБА_1 не чинити йому перешкод в зустрічах із сином ОСОБА_5 , спілкуванні із ним і його вихованні. Зазначив, що 16.09.2017 між ним та відповідачкою було зареєстровано шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідачка народила другу дитину, що стало підставою для позову про оспорювання батьківства, дитина виявилася зачатою в його відсутність, що відповідачка визнала. Цей факт потягнув розірвання шлюбу з його ініціативи. З того часу син ОСОБА_5 проживав то з матір`ю, то з бабусею і він систематично приїздив до дитини, робив покупки для обох дітей і спілкувався з ними. Через неприязні відносини відповідачка стала чинити йому перешкоди у спілкуванні з дитиною, і за його зверненням 25.11.2019 розпорядженням голови райдержадміністрації було визначено порядок його участі у житті сина. Однак, позивачка ігнорувала вказане розпорядження, але час від часу він бачився з дитиною і приймав участь у витратах. З часу переїзду позивачки в село Сапогів і по даний час він не може бачитися з дитиною. Неодноразово приїздив до місця проживання сина, але перед ним закривали ворота. Весь цей період відповідачка на дзвінки не відповідає, на смс також, періодично блокує його номер, чим чинить перешкоди і ізолювала дитину від нього. Оскільки ОСОБА_1 перешкоджає йому спілкуватися є сином ОСОБА_5 та приймати участь у його вихованні, то мають місце підстави для зобов`язання відповідачки не чинити йому у цьому перешкод.

Ухвалою суду від 10.10.2025 зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 прийнято до сумісного розгляду із первісною позовною заявою в даній справі.

Позивачка ОСОБА_1 подала відзив на зустрічну позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнала та пояснила, що вважає, що у ОСОБА_2 не було жодних підстав для звернення до Борщівської РДА із заявою про визначення порядку його участі у вихованні сина, так як я будь-яких перешкод йому в цьому вона чинила. Проте, маючи таке розпорядження та маючи визначений порядок його участі у вихованні та спілкуванні із сином він без поважних на те причин не виконував це розпорядження і не виконує по даний час. Лише з того моменту, коли вона подала позов до суду про позбавлення його батьківських прав, він почав робити вигляд, що хоче бачитись із сином, але такі дії він почав чинити у 2025 році, а в позові йде мова про його учать у вихованні дитини з 2020 року по день подачі позову до суду. Із 2020 року по даний час не було будь-якого звернення в органи опіки та піклування про те, що вона чинить перешкоди та не виконую розпорядження Борщівської РДА. Не надав відповідач доказів і тому, що він з 2020 року і по день подачі позову до суду неодноразово приїжджав у с. Сапогів, але перед ним закривали ворота, такого не було жодного разу. Позивач вказує, що за весь цей період, але не уточняє, за який саме період, вона на його дзвінки та смс-повідомлення не відповідає, дзвінки блокує. До позовної заяви він надав роздруківку нібито переписки з нею. На одній із таких переписок є текст, в якому відсутня дата такої переписки і з неї не вбачається, що дане повідомлення направлено саме їй, а не комусь іншому. На інших повідомленнях є дата, а саме квітень, травень 2025 року, тобто це після того, як вона подала першу позовну заяву до суду. Із тексту цих повідомлень не вбачається, що вони направлені саме їй, а не комусь іншому. В одному із повідомлень ОСОБА_7 стверджує, що він має намір купити синові телефон, щоб він міг з ним розмовляти, це було 26.05.2025, однак до цього часу телефон він синові так і не купив. Тобто це лише його слова, а не конкретні вчинки для того, щоб бачитись та спілкуватись із дитиною. Також ним надано роздруківку вихідних дзвінків, на яких відсутня дата цих дзвінків, а вказано лише годину та день. Проте таких дзвінків від позивача вона не отримувала. Щодо фотокартки, на якій зображені ворота господарства, в якому вона проживає, то це дійсно ворота її господарства, на них відсутня бляха і позивач, якщо він був сам, міг легко зайти на територію, але чомусь цього він не зробив. На цьому фото відсутня дата та година. Останні п`ять років, а саме з літа 2020 року і по даний час відповідач сина жодного разу не бачив та не спілкувався з ним, не приймав участі у вихованні ОСОБА_5 , не відвідував його за місцем проживання, не цікавиться ним, не телефонує, не вітає з днем народження, коштів на його утримання не надає. До суду про стягнення з нього аліментів вона не зверталась, оскільки це є її правом, а не обов`язком. У лютому 2025 року вона зверталась із позовною заявою до Борщівського районного суду про позбавлення відповідача батьківських прав. Однак вирішила надати шанс відповідачу, щоб він змінив своє ставлення до сина та належним чином виконував покладені на нього обов`язки, а тому подала заяву до суду про залишення позовної заяви без розгляду, в чому в черговий раз дуже помилилась.

Відповідач ОСОБА_2 у відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву посилається на те, що твердження відповідачки, що з літа 2020 року він не навідувався до дитини не відповідає дійсності. В нього зберігся один з чеків на переказ коштів. 30.11.2022 на ім`я ОСОБА_8 було здійснено платіж в сумі 10050, 00 грн. Переказ коштів здійснювала за його проханням сестра ОСОБА_9 . Відповідачка намагається переконати суд і учасників справи в тому, що перешкод у спілкуванні з сином не чинила і не чинить. Зазначає, що звертаючись до суду з позовними вимогами про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні і визначення способу його участі з усією відповідальністю бере на себе зобов`язання щодо забезпечення комфортного спілкування з дитиною. Для підтвердження своєї позиції просить прийняти до уваги те, що 30.09.2025 службою у справах дітей спільно із фахівцем КУ «Центр надання соціальних послуг» Борщівської міської ради обстежено умови проживання та здійснено оцінку потреб його проживання в АДРЕСА_1 та встановлено, що умови проживання добрі, тому малолітній ОСОБА_4 може перебувати за адресою його проживання у визначені дні і години.

Позивачка ОСОБА_1 подала заперечення на відповідь на відзив, в яких вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 . Наданий ОСОБА_2 чек на переказ коштів від 30.11.2022 не підтверджує того факту, що він навідувався та спілкувався із сином. Доказів того, що саме з її вини відповідач припинив бачитись із сином, він суду не надав.

Ухвалою Борщівського районного суду Тернопільської області від 27.11.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримала та просить його задовольнити з підстав, наведених у ньому, зустрічний позов не визнала та просить відмовити у його задоволенні з підстав, наведених у відзиві на зустрічну позовну заяву. Пояснила, що звернулася до суду з позовом про позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки відповідач останніх п`ять років не цікавиться дитиною, тільки тепер проявив зацікавленість у дитині, хоч вона не забороняла йому спілкуватися з сином ОСОБА_10 рішенням райдержадміністрації було визначено спосіб участі відповідача у вихованні сина, однак він з невідомих причин не з`являвся до сина і тільки раз з`явився. Вона не заперечувала щодо участі відповідача у спілкуванні з сином і відповідач нікуди не звертався з приводу того, що вона перешкоджала йому в спілкуванні з сином. Дитина має увагу від її теперішнього чоловіка. Батько ОСОБА_5 ніяким чином не цікавиться дитиною, не проявляє себе як батько, не приймає участі у його вихованні, що стало підставою для її звернення з позовом до суду. Відповідач тільки після її звернення з позовом до суду почав цікавитися сином. Відповідач приходив до дитини, коли син був ще в садку. Під час зустрічей не спілкувався з сином, а з`ясовував стосунки з нею. Син ОСОБА_5 не виявляє бажання та не хоче зустрічатися з відповідачем.

Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Когут О.В.в судовому засіданні вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення з наведених у ньому підстав, а зустрічний позов ОСОБА_2 до задоволення не підлягає. Відповідач ОСОБА_2 почав цікавитися сином тільки коли позивачка звернулася з позовом до суду. Відповідач з 2020 року не звертався у відповідні органи з приводу перешкоджань відповідачкою у його зустрічах та спілкуванні з сином. Окрім того, син сторін не хоче з відповідачем зустрічатися.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, підтримав заперечення, викладені у відзиві, позовні вимоги за зустрічним позовом підтримав та просить їх задовольнити з підстав, наведених у зустрічній позовній заяві. Пояснив, що рішенням райдержадміністрації було визначено спосіб його участі у вихованні сина в присутності відповідачки. У 2022 році він спілкувався з сином. Окрім того, неодноразово приїжджав до сина, однак йому ніхто не відчиняв. Після того, як відповідачка забрала сина в село Сапогів, втратив із ним зв`язок. З кінця 2022 року його ізолювали від дитини. Сподівався на те, що домовиться із відповідачкою. що пройде час, дитина стане дорослішою і буде мати свою думку. Він свого сина любить і ніколи від нього не відмовиться.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Чир Н.І. пояснила, що сторона відповідача за первісним позовом позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає, підтримує заперечення, викладені у відзиві, позовні вимоги за зустрічним позовом підтримує та просить їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві. Зазначила, що між сторонами немає розуміння.

Представник третьої особи Борщівської міської ради, як органу опіки та піклування в судове засідання не з`явився, направивши суду письмові пояснення, в яких просить судове засідання проводити у відсутності представника міської ради. Зазначає, що враховуючи пояснення батьків, вік дитини, розглянувши надані документи та заяву ОСОБА_2 від 25.09.2025 про визначення способу участі у вихованні сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини від 02.10.2025 №1/11, виконавчий комітет Борщівської міської ради прийняв рішення від 07.10.2025 року №245 про визначення порядку участі ОСОБА_2 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_4 та спілкуванні з ним, а саме: кожного першого та четвертого тижня місяця з 10.00 год. суботи по 15.00 год. неділі, з можливістю забирати дитину в с. Худіївці Чортківського району Тернопільської області; у день народження батька; періодичні зустрічі з дитиною в Кривченській ЗОШ І-ІІІ ступенів. Зобов`язати матір ОСОБА_1 не перешкоджати батькові ОСОБА_2 брати участь у вихованні малолітнього сина ОСОБА_4 .

В судовому засіданні було з`ясовано думку дитини ОСОБА_4 , який пояснив, що живе з мамою ОСОБА_1 і батьком ОСОБА_11 . Свого рідного батька не знає. Одного разу, коли він був у школі, батько приходив, однак чого приходив він не пригадує. Мама йому казала, що в нього є рідний батько, однак він його не пам`ятає. Мама не забороняла йому бачитися з батьком. Не хоче зустрічатися з рідним батьком, бо в нього є батько.

Свідок ОСОБА_12 під час розгляду справи пояснила, що є вчителем початкових класів та класним керівником сина сторін. Син сторін ОСОБА_5 прийшов до школи у 2023 році у 2-й клас та провчився один рік до травня 2024 року. За цей період батька ОСОБА_5 вона не бачила. До школи приходила позивачка ОСОБА_1 та її теперішній чоловік. Про батька ОСОБА_5 не згадував. Чи забороняла мати їй не відомо. Вказівки не пускати батька до дитини позивачка не надавала.

Свідок ОСОБА_13 під час розгляду справи пояснила, що є хресною вітчима дитини ОСОБА_14 та проживає по сусідству із сім`єю позивачки останніх три роки. Сім`я гарна, діти доглянуті. Батька ОСОБА_5 вона ніколи не бачила, не бачила щоб він приходив до сина. У розмові з нею ОСОБА_1 говорила, що батько ОСОБА_5 не цікавиться сином. ОСОБА_5 називає батьком теперішнього чоловіка позивачки.

Свідок ОСОБА_15 пояснила, що є директором Кривченської школи. ОСОБА_4 прийшов до школи у вересні 2024 року. Знає, що у ОСОБА_5 є мати ОСОБА_16 та батько ОСОБА_11 , які цікавляться життям дитини. ОСОБА_11 привозить дитину до школи. У вересні 2025 року появився біологічний батько ОСОБА_5 , зателефонував та попросив зустрітися з дитиною, на що вона повідомила, що це можливо в присутності матері. 03.10.2025 відбулася зустріч батька з сином ОСОБА_5 у присутності матері та класного керівника. ОСОБА_5 був у стресі, не спілкувався з батьком. Потім ОСОБА_5 пішов на концерт виступати. Подарунки дитина не захотіла брати. Дитина після зустрічі перебувала в стресі, виступала без настрою, не так як завжди. Зараз ОСОБА_5 навчається у 4-му класі. 05.12.2025 відповідач звернувся до класного керівника з проханням про зустріч з сином ОСОБА_5 . На свято до Святого Миколая приїхала тітка ОСОБА_5 по батьковій лінії, привезла гостинці, які ОСОБА_5 не взяв. Коли була зустріч у неї в кабінеті, то ОСОБА_5 сказав, що не знає хто це, повідомив, що у нього один батько.

Свідок ОСОБА_19 пояснила, що є подругою позивачки, знайома з нею з 2018 року. За цей час ніколи не бачила відповідача ні на святах ні на днях народження ОСОБА_5 . Спілкується з позивачкою кожен день. Їй відомо зі слів позивачки, що батько сина не хоче з ним спілкуватися. Усе що відбувається в сім`ї позивачки їй відомо. Буває у позивачки на свята та дні народження.

Свідок ОСОБА_21 пояснила, що відповідач ОСОБА_2 є її рідним братом. Сім`я відповідача проти того, щоб відповідача позбавляли батьківських прав стосовно сина ОСОБА_5 . Брат ходив до дитини, коли вони ще жили у с.Слобідка-Мушкатівська, допомагав дитині. Після того як позивачка вийшла заміж, то вона не хотіла, щоб він спілкувався з дитиною. Тепер , перед святом Миколая вона з братом ходила до школи, але ОСОБА_5 не повернувся в їхню сторону. Вважає, що дитину налаштували проти батька. Позивачки не дала номер картки, але брат дав 2000 грн. Потім на Миколая вона була у школі сама, але ОСОБА_5 гостинців від неї не взяв. Брат хоче бути батьком, хоче допомагати дитині. Їй відомо із слів брата, що він декілька разів їздив у с.Сапогів, але його не пускали. Брат звертався до позивачки, дзвонив, писав їй. У школі вона чула, як ОСОБА_16 сказала дитині ОСОБА_5 , щоб він навіть в той бік не дивився.

Свідок ОСОБА_24 пояснила, що є рідною сестрою відповідача ОСОБА_2 . У 2022 році приходила з братом у с.Слобідка-Мушкатівська, де проживав ОСОБА_5 з бабкою. Ніхто їм не відчиняв. Брат телефонував до неї, цікавився завжди сином, оскільки вона проживає в сусідньому селі Мушкатівка. Позивачка не давала спілкуватися дитині з батьком.. Коли вони приїжджали до позивачки, були сварки, крики. Був випадок, як вони перед святом Святого Миколая прийшли в с.Слобідка-Мушкатівська до дитини, але їм ніхто не відчинив. Потім через 3 дні, під вечір знову прийшли. В хаті було холодно, не було світла. Матір позивачки спочатку сварилася з ними, а потім дала їм можливість поспілкуватися з дитиною. Тоді відповідач намагався додзвонитися до позивачки. Це було останній раз у 2022 році.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши докази, встановив наступні обставини справи.

Сторони у справі з 16.09.2017 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 15.08.2019 у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_8 про розірвання шлюбу було розірвано (а.с.12-13).

До шлюбу у сторін народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.9).

За даними витягів з реєстру Борщівської територіальної громади позивачка ОСОБА_1 зареєстрована з сином ОСОБА_4 в АДРЕСА_2 (а.с.8,11).

Судом також встановлено, що у шлюбі народився син позивачки ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком якого згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с.19) був записаний ОСОБА_2 , за позовом якого про оспорювання батьківства рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 02.05.2019 позов задоволено та виключено з актового запису про народження дитини відомості про батька - ОСОБА_2 .

Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 (а.с.14) позивачка 18.04.2023 зареєструвала шлюб з ОСОБА_26 та змінила дошлюбне прізвище ОСОБА_27 на прізвище чоловіка ОСОБА_26 .

У цьому шлюбі народилася донька ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 (а.с.15).

Згідно характеристики № 19 від 24.07.2025, виданої Сапогівською початковою школою (а.с.24), малолітній ОСОБА_4 навчався в даній школі з 2023 по 2024 рік. Мати ОСОБА_1 та вітчим ОСОБА_26 приділяли належну увагу вихованню дитини, приймали активну участь у житті класу та школи. Постійно цікавилися успіхами дитини та регулярно відвідували школу. Забезпечували все необхідне для повноцінного розвитку і навчання хлопчика. Батько ОСОБА_2 за період навчання ОСОБА_5 в школі успіхами дитини не цікавився та школу не відвідував.

Згідно характеристики Кривченської загальноосвітньої школи І -ІІІ ступенів № 85 від 28.07.2025 та довідки №84 від 28.07.2025 (а.с.25, 26) з 02.09.2024 ОСОБА_30 навчається у Кривченській загальноосвітньої школі І -ІІІ ступенів у 4 класі. В навчальному закладі характеризується позитивно. Мати та вітчим систематично цікавляться успіхами ОСОБА_5 , часто відвідують школу, завжди присутні на батьківських зборах та виховних заходах. Мати веде постійний контроль за успішністю сина. Вітчим, ОСОБА_26 , постійно цікавиться поведінкою ОСОБА_5 , його заняттями в позаурочний час, харчуванням. Батько ОСОБА_2 шкільним життям дитини не цікавиться, школу не відвідує.

Відповідно до довідки-акту обстеження матеріально-побутових умов проживання № 06-05-20/69, складеного старостою Сапогівського старостинського округу 19.08.2025 (а.с.27) та довідки №06-05-11/107 від 30.07.2025 (а.с.28), ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_3 разом з чоловіком ОСОБА_26 , сином ОСОБА_4 , сином ОСОБА_31 та донькою ОСОБА_29 . Вихованням дітей займається мама ОСОБА_1 . ОСОБА_2 за місцем проживання сина ОСОБА_5 не з`являється, участі у вихованні не приймає.

Згідно довідки ФОП ОСОБА_32 №7 від 05.08.2025(а.с.29) ОСОБА_4 з 26.12.2019 по теперішній час перебуває на Декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу у ЛЗПСЛ Біланюк Г.І . Зі слів лікаря, батько дитини ОСОБА_2 здоров`ям дитини не цікавився, зв`язку з лікарем не підтримував, дитину у заклад не супроводжував. Дитину супроводжувала матір ОСОБА_1 та чоловік матері ОСОБА_26 .

Згідно характеристики № 06-10-15/523 від 24.11.2025, виданої Шупарським старостинським округом, ОСОБА_2 зареєстрований в АДРЕСА_4 та проживає по АДРЕСА_1 , один. За час проживання в селі поводиться добре, з сусідами та односельцями перебуває у дружніх відносинах, в громадських місцях поводиться добре, алкоголем не зловживає. Скарг і заяв на його поведінку до Шупарського старостинського округу не надходило.

Розпорядженням голови Борщівської районної державної адміністрації № 354-од від 25.11.2019 (а.с.58) на підставі заяви батька ОСОБА_2 було встановлено порядок його участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та спілкуванні з ним.

16.09.2025 відповідач ОСОБА_2 звернувся із заявою до Борщівської міської ради (а.с.72) щодо проведення профілактичної роботи з колишньою дружиною ОСОБА_1 , яка чинить йому перешкоди у спілкуванні з сином, не відповідає на телефонні дзвінки та повідомлення, не дотримується вимог розпорядження голови Борщівської районної державної адміністрації № 354-од від 25.11.2019 року, яким визначено спосіб його участі у вихованні сина ОСОБА_5 .

Згідно рішення виконавчого комітету Борщівської міської ради від 07.10.2025 №245 про визначення порядку участі ОСОБА_2 у вихованні дитини, було визначено порядок участі ОСОБА_2 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та спілкуванні з ним, а саме: кожного першого та четвертого тижня місяця з 10.00 год. суботи по 15.00 год. неділі, з можливістю забирати дитину в с. Худіївці Чортківського району Тернопільської області; у день народження батька; періодичні зустрічі з дитиною в Кривченській ЗОШ І-ІІІ ступенів. Зобов`язано матір ОСОБА_1 не перешкоджати батькові ОСОБА_2 брати участь у вихованні малолітнього сина ОСОБА_4 .

Борщівська міська рада, як орган опіки та піклування у висновку від 03.10.2025 (а.с.77-79) вважає, що у даному випадку немає достатніх підстав для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , жителя села Худіївці Чортківського району, щодо малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя с. Сапогів Чортківського району.

Зі змісту висновку встановлено, що в ході розгляду звернення ОСОБА_2 щодо участі у вихованні дитини, комунальною установою «Центр надання соціальних послуг» в період з 30.09.2025 по 01.10.2025 здійснено оцінку потреб заявника. Встановлено, що за місцем проживання ОСОБА_2 відсутні ознаки складних життєвих обставин. ОСОБА_2 підтримує достатнє коло соціальних контактів, має позитивні взаємини з рідними та близькими людьми. Батько позитивно налаштований на участь у вихованні дитини, однак, з його слів, він фактично обмежений у виконанні батьківських обов`язків через перешкоджання з боку матері дитини у встановленні та підтриманні контакту. Він неодноразово намагався налагодити спілкування з дитиною, проте колишня дружина не надає йому такої можливості.

Щодо позовних вимог за первісним позовом про позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав стосовно сина ОСОБА_4 встановлено наступне.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Закон України "Про охорону дитинства" від 26.04.2001 в ст.111 передбачає, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Крім того діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили (ст.114 наведеного вище Закону).

Такі ж положення містяться у Конвенції ООН про права дитини.

Так, відповідно до змісту принципу 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків , коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір`ю.

Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

У пунктах 15, 16, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" (далі - Постанова) роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Для встановлення таких обставин суду потрібно ретельно перевіряти докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, обов`язково здійснювати необхідні дії для залучення відповідача у справі та з`ясування його позиції й обґрунтувань.

Суд, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Відповідно до вимог ч.ч.5,6 ст.19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач за місцем проживання характеризується позитивно.

Позивачкою не надано і в судовому засіданні не встановлено об`єктивних даних про те, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню сина, достатніх доказів винної поведінки ОСОБА_2 чи свідомого нехтування ним своїми батьківськими обов`язками, а також інших підстав позбавлення батьківських прав, передбачених ст.164 СК України.

Враховуючи встановлені судом обставини по справі, те, що між сторонами склалися неприязні відносини, а також те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які порушують батьківські обов`язки, приймаючи до уваги , що відповідач ОСОБА_2 просить не позбавляти його батьківських прав, з урахуванням висновку органу опіки і піклування, особи відповідача, суд вважає, що у задоволенні позову про позбавлення відповідача батьківських прав слід відмовити, оскільки в судовому засіданні не здобуто доказів, що це буде в інтересах малолітньої дитини сторін - ОСОБА_4 . При цьому суд вважає, що відповідача ОСОБА_2 слід попередити про необхідність змінити своє ставлення до виховання сина ОСОБА_4 .

Що стосується позовних вимог за первісним позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_2 аліментів судом встановлено наступне.

У відповідності до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини, той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або натуральній) формі.

Судом встановлено, що домовленості щодо участі у витратах на утримання дитини між сторонами не досягнуто.

За відсутністю домовленості між батьками щодо участі в утриманні дитини той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів (ст. 181 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Враховуючи, що відповідач є працездатним, а відтак, спроможним заробити кошти, суд вважає, що він може надавати матеріальну допомогу на утримання свого малолітнього сина. Відповідач заперечень проти позову в цій частині не надав.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства " на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

За таких обставин, суд, враховуючи те, що малолітній син сторін потребує матеріальної допомоги, а відповідач, як батько, зобов`язаний утримувати дитину, враховуючи розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановлений у 2026 році, приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення аліментів, тому з відповідача слід стягнути в користь позивачки аліменти на утримання сина ОСОБА_5 в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Щодо позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 про визначення сплособу участі у вихованні сина, судом встановлено наступне.

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з пунктом 3 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Отже, рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.

Виховання та розвиток дітей є обов`язком батьків відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України.

Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини та мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства (ст. 151 СК України).

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 157 Сімейного кодексу України, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Таким чином, законодавством України закріплено обов`язок того із батьків, який проживає окремо, брати участь у вихованні дитини. У іншого з батьків виникає зустрічний обов`язок не чинити цьому перешкоди.

З урахуванням того, що між позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 та відповідачкою ОСОБА_1 існує спір щодо участі батька у вихованні сина, такий спір повинен бути вирішений судом, а тому суд вважає, що позовні вимоги в частині усунення перешкод позивача в спілкуванні та вихованні дитини, та визначення його способу участі у вихованні дитини підлягають до часткового задоволення з огляду на таке.

Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Це право полягає, перш за все, у наданні дитині можливості жити і виховуватися в сім`ї. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з батьком.

ОСОБА_2 вчиняв дії щодо спілкування з дитиною, неодноразово телефонував до матері дитини щодо зустрічі, звертався до органів опіки та піклування з приводу наявності перешкод у спілкуванні з сином. Матеріали справи не містять доказів щодо негативного впливу ОСОБА_2 на дитину.

В той же час у судовому засіданні встановлено, що в малолітнього ОСОБА_34 склалися добрі відносини з вітчимом. Дитина не прихильна до батька, проявляє стурбованість, пов`язану з можливістю спілкуватися з ним.

Судом також встановлено, що між сторонами склалися емоційно напружені відносини, які позбавляють можливості позивача спілкуватися з дитиною.

Однак, позбавлення позивача права щодо участі у спілкуванні та вихованні сина може позбавити дитину сторін родинних зв`язків з батьком, любові та турботи з боку останнього, що суперечить приписам Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року.

Тому, суд вважає, що слід визначити спосіб спілкування позивача та його участі у вихованні сина.

Визначаючи графік участі позивача у спілкуванні та вихованні малолітньої дитини, суд частково враховує зазначений вище висновок виконавчого комітету Борщівської міської ради від 07.10.2025 №245. Суд також враховує інтереси дитини, відсутність емоційного зв`язку з батьком через її вік та неприязні відносини між сторонами, необхідність забезпечення її можливістю спільного спілкування з батьком.

За таких обставин суд визначає ОСОБА_2 спосіб участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом надання можливості спілкуватися з ним без участі матері під час побачень кожної першої та третьої суботи місяця з 11.00 год. до 15.00 год. за межами домоволодіння, де проживає син, які проводити з урахуванням режиму зайнятості дитини, стану її здоров`я та бажання самої дитини.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 необхідно відмовити, оскільки він не довів суду, що задоволення таких вимог буде відповідати інтересам дитини.

При цьому суд зазначає, що в майбутньому позивач не позбавлений можливості вирішити питання щодо зміни способу його участі у вихованні дитини з урахуванням її віку, стану здоров`я, зміни ставлення дитини до нього, укріпленням психоемоційного зв`язку та формуванням довірливих стосунків між ними. Крім цього, суд вважає, що такі побачення батьки мають право змінювати за взаємною їх згодою.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з ОСОБА_2 необхідно стягнути судовий збір у дохід держави в сумі 1211.20 грн. та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 1211.20 грн.

На підставі ст.ст. 7, 14, 141,150, 153, 155, 157, 159, 164,166 СК України, керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 263, 265 ЦПК України, суд-

________________

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав відмовити.

Попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання сина ОСОБА_4 , оскільки ухилення від них є підставою для позбавлення батьківських прав.

Покласти на Борщівську міську раду в особі органу опіки та піклування контроль за виконанням ОСОБА_35 своїх батьківських обов`язків.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів задовольнити.

Стягувати із ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, з урахуванням індексу інфляції, починаючи з 25 серпня 2025 року до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів у вихованні, спілкуванні з дитиною задовольнити частково.

Визначити ОСОБА_2 спосіб участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом надання можливості спілкуватися з ним без участі матері під час побачень кожної першої та третьої суботи місяця з 11.00 год. до 15.00 год. за межами домоволодіння, де проживає син, які проводити з урахуванням режиму зайнятості дитини, стану її здоров`я та бажання самої дитини.

Зобов`язати ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_36 перешкод у зустрічах з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В іншій частині зустрічного позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 1211.20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивачка за первісним позовом, відповідачка за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , жителька АДРЕСА_3 , зареєстрована в АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_37 ,житель АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Третя особа: Борщівська міська рада, як орган опіки та піклування, що знаходиться за адресою: м.Борщів, вул.Грушевського,2 Чортківського району Тернопільської області, ідентифікаційний код юридичної особи 04058485.

Повне рішення складено 03 квітня 2026 року.

Головуючий: Г.І.Зушман