Рішення № 135446867, 06.04.2026, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/1771/25

Провадження № 2/467/103/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2026 року Арбузинський районний суд Миколаївської області

у складі:

головуючого судді Догарєвої І.О.,

за участю секретаря Скорнякової С.В.,

представника позивача Чебанова О.О.

(в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка Первомайського району Миколаївської області цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У грудні 2025 року ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом та просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за Договором №0987880506 від 15.11.2019 року у розмірі 78974,93 грн, витрати на сплату судового збору 2422,40 грн та витрати на правову допомогу 25000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.11.2019 року між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0987880506, в рамках якого відповідачка отримала кредит згідно заявки-анкети №2628513562 від 20.01.2020 року на умовах пропозиції (оферти) на отримання траншу, підписаною відповідачкою електронним цифровим підписом (одноразовий ідентифікатор в якості особистого підпису), який було надіслано за допомогою СМС-повідомлення на телефонний номер, зазначений позичальником в особистому кабінеті на сайті кредитодавця.

За умовами договору кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20000,00 грн в межах строку дії договору 36 календарних місяців.

14.07.2021 року між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №14-07/21, відповідно до якого ТОВ «Інфінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі до ОСОБА_1 за договором №0987880506.

В свою чергу ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до боржників за кредитними договорами ТОВ «Коллект Центр», відповідно до Договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року, в тому числі за договором №0987880506.

У зв`язку з невиконанням позичальницею умов договору щодо сплати кредитних коштів, загальний розмір заборгованості за договором №0987880506 від 15.11.2019 року становить 112364,90 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 5999,99 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 106364,91 грн.

Посилаючись на викладене та враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у розмірі 78974,93 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 5999,99 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 72974,94 грн.

Ухвалою судді від 25.12.2025 року у справі відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

30.12.2025 року від представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Кривіцької Ж.О. надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача з позовними вимогами ТОВ «Коллект Центр» не погодилась з наступних підстав. Зазначила, що матеріалами справи підтверджено, що між відповідачем та ТОВ «Інфінанс» укладено договір №0987880506. Водночас, в матеріалах справи відсутня виписка ТОВ «Інфінанс» за рахунком ОСОБА_1 за період з 15.11.2019 по 04.12.2025 року, яка може підтвердити чи спростувати заборгованість. Натомість наявна довідка ТОВ «Інфінанс», видана ТОВ «Вердикт Капітал», в якій зазначено про передачу прав вимоги на суму 6000,00 грн. Відсотки нараховані вже ТОВ «Вердикт Капітал». Крім того, з розрахунку вбачається, що відповідачем використано кредитні кошти в розмірі 6000,00 грн, однак позивач просить стягнути відсотки, розмір яких значно перевищує розмір заборгованості за основним боргом, отже змістовне навантаження встановлення таких відсотків полягає не в компенсаційній, а в штрафній функції, та сума нарахованих в такому порядку відсотків є очевидно непропорційною до суми зобов`язання, та не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам конституційного принципу верховенства права і принципам, встановленим у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України. Також представник відповідача зазначила, що позивачем не надано доказів, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, оскільки належними доказами у цьому випадку є первинні документи бухгалтерського обліку. Враховуючи узгоджений сторонами строк кредитування 30 днів, а також відсутність доказів щодо пролонгації строку дії кредитного договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами не підлягають задоволенню. У цьому ж відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначила, що беручи до уваги співрозмірність нарахованих відсотків по невиконаному зобов`язанню відповідача та враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, розмір відсотків, який підлягає стягненню не повинен перевищувати 50,0% від суми заборгованості за основним боргом. Далі представник відповідача вказувала, що позовні вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами підлягають частковому задоволенню в межах строку кредитування. Щодо відшкодування юридичних послуг в розмірі 25000,00 грн представник відповідача зазначила, що в матеріалах справи відсутні докази оплати таких послуг. Крім того, зважаючи на нескладність справи, те що справа є типовою, вважає витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не є співмірними, обгрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданих послуг. Посилаючись на викладене просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

06.01.2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначив, що вимоги щодо надання виписки по рахунку стосуються тих випадків, коли кредитором є банк, у даному випадку ТОВ «Інфінанс» є фінансовою установою, з огляду на викладене до матеріалів позову додано відповідні розрахунки заборгованості. Щодо нарахування відсотків новим кредитором представник позивача зазначила, що ТОВ «Коллект Центр» набуло права вимоги до відповідача за договором №0987880506 у обсязі прав, у якому виникло таке зобов`язання, також новий кредитор ТОВ «Вердикт Капітал» набув право вимоги до відповідача в такому ж самому обсязі, в якому вони були у кредитодавця, у зв`язку з чим в період з 14.07.2021 року по 14.11.2022 року ТОВ «Вердикт Капітал» нараховувало відсотки за користування кредитом за відсотковою ставкою 1,75%. Загальна сума нарахованих відсотків за цей період становить 51344,91 грн. Таким чином загальна сума відсотків за користування кредитом які буди нараховані ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» становить 106364,91 грн (51344,91 грн + 55020,00 грн). Заборгованість по тілу становить 5999,99 грн. Строк дії договору надання позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту №0987880506 від 15.11.2019 року становить 3 роки, відсоткова ставка 1,225% за один день користування кредитом. Як пропозицією, так і акцептом договору визначено, що строк дії договору складає три роки. Передбачено також, що відсотки за користування кредитом нараховуються за один календарний день від фактичної суми грошових коштів, які позичальник зобов`язаний повернути кредитору. Тобто, обумовлений строк користування траншем - це ніщо інше як пільговий строк користування такими коштами, а умовами договору

чітко передбачено нарахування відсотків протягом 3-х років і до факту погашення кредиту. Таким чином сторони погодили, що за користування кредитними коштами кредитором нараховуються відсотки за користування кредитом на весь період фактичного користування, в тому числі і у випадку прострочення виконання грошового зобов`язання в якості процентів за порушення грошового зобов`язання. Щодо витрат на правничу допомогу, то у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, ці витрати підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено (постанови ВС у справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18 та інші). Позовну заяву просив задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 02.02.2026 року за клопотанням представника позивача витребувано у АТ КБ «Приватбанк» інформацію щодо платіжної карти відповідачки, її фінансового номеру телефону та виписку по її рахунку.

23.02.2026 року витребувана інформація отримана судом.

02.03.2026 року від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, у яких з посиланням на правові позиції Верховного Суду, зокрема, у справах №916/3027/21, №342/180/17, №758/14925/23 поставила під сумнів відповідність копії письмового доказу, а саме кредитного договору оригіналу та вважала, що позивачем не надано документів, які б свідчили про факт укладання кредитного договору, та відповідно отримання коштів за таким договором. Наголошувала на відсутності доказів перерахування коштів (тіла кредиту). Просила відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Коллект Центр».

03.03.2026 року від представника позивача надійшли заперечення на додаткові пояснення відповідача у справі, у яких представник зазначив, що п. 7.5. договору сторони прямо погодили, що підписання Товариством договору, додаткових угод та додатків до договору, повідомлень, вимог та інших документів відбувається шляхом використання електронного підпису одноразового ідентифікатора, і такі документи мають таку ж юридичну силу і породжують для сторін аналогічні права та обов`язки, що підписані власноручно. Неможливо отримати кредитні кошти без вчинення дій, передбачених договором для його укладення та підписання. Факт отримання відповідачкою коштів підтверджується листом надавача платіжних послуг ТОВ «Універсальні платіжні рішення», при цьому ТОВ «Інфінанс» не є банком, або банківською установою та не має можливості надати виписку по рахунку відповідача. Просив позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

20.03.2026 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення, у яких зазначив, що на момент укладення оспорюваного кредитного договору №0987880506 від 15.11.2019 року та заявки-анкети №2628513562 від 20.01.2020 року законодавство у сфері споживчого кредитування та у сфері укладення електронних правочинів не вимагало обов`язкового застосування/накладення КЕП. Постановою правління НБУ №113 від 03.11.2021 року встановлено додаткові вимоги до діяльності небанківських фінансових установ, у тому числі щодо застосування електронних підписів при укладенні договорів, яка набрала чинності лише у лютому 2022 року, тобто після укладення кредитного договору. Таким чином посилання відповідача на вимоги щодо обов`язкового застосування КЕП є юридично неспроможними. Судова практика щодо використання одноразового ідентифікатора є усталеною і свідчить про те, що використання одноразового ідентифікатора є достатнім способом підтвердження укладення електронного договору. Оскільки кредитний договір укладено сторонами у електронній формі, то відповідно до положень статті 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа е електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора, або підписом, прирівняним до власноручного підпису, відтак вимога відповідача про надання оригіналу договору фактично зводиться до вимоги надати інший матеріальний носій того ж самого електронного у, що не передбачено та не вимагається законодавством.

Представник позивача ТОВ «Коллект Центр», адвокат Чебанов О.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та заявах по суті справи.

Відповідачка та її представник в судове засідання повторно не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належно.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд в свою чергу оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 15.11.2019 року між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 укладений договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0987880506, відповідно до якого, Кредитодавець надав Позичальнику фінансову послугу з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, а саме: кошти на умовах фінансового кредиту для власних потреб на умовах цього Договору, а також згідно Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «МоnеуВООМ».

Відповідно до умов договору позики кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20 000 грн, в межах строку дії договору - 36 календарних місяців з дня підписання договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного сторонами. Строк та умови користування кожним траншем є окремим та визначається сторонами відповідно до умов договору.

Вказаний договір укладено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора (позичальником 9j4w1n).

В рамках договору про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0987880506, на умовах пропозиції (оферти), про надання 5 траншу згідно заявки-анкети №2628513562, що акцептована відповідачкою 20.01.2020 року шляхом підписання електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора (2r2u2g) ОСОБА_1 надано кредит (транш).

Основні умови кредиту (траншу): розмір кредиту (траншу) 6000,00 грн, строк користування кредитом (траншем) - 30 днів, строк дії договору - 3 роки, відсоткова ставка - 1,225% за один день користування кредитом, річна відсоткова ставка - 447,125%, загальна вартість кредиту у грошовому вираженні 2205,00 грн, реальна річна процентна ставка за кредитом (траншем) - 447,125%.

Всі інші умови викладені у договорі надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0987880506 від 15.11.2019 року, зокрема щодо порядку зміни і припинення дії договору, та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MoneyBOOM», затверджених наказом № 11/1 від 11.05.2019 року.

Повідомленням директора ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 03.07.2025 року підтверджується, що на виконання укладеного договору про організацію переказів грошових коштів від 03.08.2017 року ФК-П-17/08-04, 20.01.2020 року о 15:41 перераховано кошти на суму 6000,00 грн на картку НОМЕР_1 .

У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору станом на 14.07.2021 року утворилась заборгованість у розмірі 61019,99 грн з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 6000,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами - 55020,00 грн, що підтверджується розрахунком ТОВ «Інфінанс».

14.07.2021 року між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт капітал» укладено договір факторингу №14-07/21, за умовами якого ТОВ «Інфінанс» відступає ТОВ «Вердикт капітал» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказані у реєстрі боржників.

Згідно п.6.1.4 договору факторингу, сторони погодили, що наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання між ними відповідного акту прийому-передачі реєстру боржників.

Акт приймання-передавання реєстру боржників за договором факторингу №14-07/21 від 14.07.2020 року підписаний сторонами договору 14.07.2021 року.

Згідно реєстру боржників від 14.07.2021 року до договору факторингу №14-07/21, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №0987880506 у сумі 61019,99 грн, що складається з: 5999,99 грн основний борг та 55020,00 грн боргу за процентами.

Згідно розрахунку ТОВ «Вердикт Капітал» у зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 кредитних зобов`язань станом на 10.01.2023 року утворилась заборгованість у розмірі 112364,90 грн, яка складається: 5999,99 грн - за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) та заборгованість за нарахованими процентами на 10.01.2023 року 106364,91 грн.

10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023, за умовами якого ТОВ «Вердикт капітал» відступає ТОВ «Коллект центр» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказані у реєстрі боржників.

У пункті 5.2 договору про відступлення прав вимоги, сторони погодили, що права вимоги вважаються відступленими в день підписання акту прийому-передачі реєстру боржників.

Акт прийому-передачі реєстру боржників за договором №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 року підписаний сторонами цього договору 10.01.2023 року.

Згідно реєстру боржників від 10.01.2023 року до договору про відступлення 9купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023, ТОВ «Колект Центр» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №0987880506 у розмірі 106364,91 грн, з яких: 5999,99 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) та заборгованість за нарахованими процентами 106364,91 грн.

За розрахунком заборгованості наданим ТОВ «Коллект Центр» за договором №0987880506 від 15.11.2019 року заборгованість становить 106364,91 грн, з яких: 5999,99 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) та заборгованість за нарахованими процентами 106364,91 грн.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до статті 202, частини першої статті 626 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договором є домовленість двох або більше сторін на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

За умовами договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0987880506 від 15.11.2019 року у п. 7.5. договору сторони погодили, що підписання Товариством договору, додаткових угод та додатків до договору, повідомлень, вимог та інших документів відбувається шляхом використання електронного підпису одноразового ідентифікатора, і такі документи мають таку ж юридичну силу і породжують для сторін аналогічні права та обов`язки, що підписані власноручно. Товариство передає одноразовий ідентифікатор позичальнику засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його Інформаційно-телекомунікаційній системі, в тому числі шляхом направлення йому СМС-повідомлення за номером телефону, вказаним позичальником під час заповнення Анкети-заявки. Пунктом 7.6. цього договору погоджено у разі укладання договору в електронній формі на сайті товариства, беззаперечним прийняттям (акцептом) умов даного договору позичальником є проставлення в особистому кабінеті на сайті кредитодавця спеціальної відмітки по згоду укласти договір на запропонованих товариством умовах. Підписання позичальником договору відбувається шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Як вбачається з матеріалів справи, договір №0987880506 від 15.11.2019 року підписаний ОСОБА_1 з використанням одноразового ідентифікатора 9j4w1n.

20.01.2020 року ОСОБА_1 оформлена заявка-анкета на отримання кредиту в рамках договору позики щодо отримання траншу кредиту у розмірі 6000,00 грн строком на 30 днів, яка також підписана електронним цифровим підписом (одноразовий ідентифікатор 2r2u2g), який надіслано за допомогою смс-повідомлення на телефонний номер зазначений позичальником в особистому кабінеті на сайті кредитодавця.

20.01.2020 року кредитодавцем надіслана пропозиція надання кредитного траншу відповідно до заявки-анкети №2628513562 від 20.01.2020 року у рамках договору позики (оферта).

Того ж дня позичальником підписаний акцепт оферти на отримання чергового траншу кредиту відповідно до заявки-анкети позичальника №2628513562 від 20.01.2020 року в рамках договору позики на запропонованих умовах. Акцепт підписаний позичальником електронним цифровим підписом (одноразовий ідентифікатор 2r2u2g).

При цьому слід зазначити, що номер телефону НОМЕР_2 , вказаний ОСОБА_1 у заявці-анкеті позичальника, за повідомленням АТ КБ «Приватбанк» від 12.02.2026 року є її фінансовим номером телефону, а вказані у заявці-анкеті реквізити банківської платіжної картки НОМЕР_3 , відповідають номеру банківської картки ОСОБА_1 .

Отже, відповідачка здійснила дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки.

Підписанням договору позики відповідачка також підтвердила, що вона повністю ознайомилась з усіма його умовами, в тому числі з Правилами та їй була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

Представником відповідача поставлено під сумнів відповідність копій зазначених вище документів їх оригіналу, однак суд відхиляє ці аргументи з огляду на наступне.

Згідно ч. 1, 2 ст. 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній

копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Частиною 5 ст. 100 ЦПК України визначено, якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Позовна заява ТОВ «Коллект Центр» сформована в системі «Електронний суд» та скріплена електронним цифровим підписом представника позивача.

Відповідно до частин 1, 4 та 8 статті 14 ЦПК України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (далі ЄСІТС). Відповідно до ч. 6 ст. 43 ЦПК України процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

ЄСІТС відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС, можуть подати процесуальні, інші документи, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Статтею 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до п.п. 5.2, 5.3 п. 5 розділу І Положенням про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи затвердженої рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію; електронне повідомлення (повідомлення) - автоматично створена та передана в електронній формі інформація, в тому числі про доставку, отримання, реєстрацію чи відмову в реєстрації електронного документа адресатом; електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, який містить обов`язкові реквізити документа, правовий статус якого засвідчено кваліфікованим електронним підписом автора.

Відповідно до ч.ч. 1-3 статті 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів.

Частиною четвертою статті 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу (ч. 1-3 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (ч. 4-6 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Відповідно до ч. 1-2 ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа та допустимість електронного документа як доказу не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

У постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 сформульований правовий висновок, відповідно до якого учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ у таких формах: оригінал; електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом.

Позовна заява ТОВ «Коллект Центр» подана через підсистему ЄСІТС «Електронний суд», яка функціонує у відкритому середовищі ЄСІТС, розроблена Адміністратором відкритого середовища ЄСІТС та суд приходить до висновку, що позивачем при подачі позову в електронному вигляді дотримані вище викладені вимоги законодавства, суду надані оригінали електронних документів, а копії документів засвідчені належним чином.

В той же час абз. 2 ч. 1 ст. 177 ЦПК України визначено, що у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

На виконання вимог абз. 2 ч. 1 ст. 177 ЦПК України, позивачем направлено на адресу відповідачки копію позовної заяви та додатків до неї про що свідчить відповідний опис вкладення у цінний лист та список згрупованих відправлень. Отже, відповідачу відповідно до вимог ЦПК України були надані паперові копії електронних документів, примірники оригіналів яких надані суду разом із позовною заявою.

Беручи до уваги викладене, суд зазначає, що відповідачкою не доведено обґрунтованості сумнівів щодо долучених позивачем доказів, клопотань про залучення спеціаліста для огляду електронних доказів, або призначення відповідної судової експертизи не заявлено.

Таким чином, позивачем належним чином підтверджено укладення кредитного договору між відповідачкою та ТОВ «Інфінанс».

Оцінюючи доводи представника відповідача щодо відсутності доказів перерахування грошових коштів суд виходить із того, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 752/17604/15-ц (провадження № 61-14780св23).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (див. постанову Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19).

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа № 372/223/17, провадження № 61-10667св18) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

Згідно п. 5 розділу VІІ постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року №705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів», чинної станом на час платежу, документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

На підтвердження виконання первісним кредитором обов`язку щодо надання грошових коштів у кредит позивачем надано повідомлення директора ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 03.07.2025 року (сервіс онлайн платежів «iPay.ua»), яким підтверджується перерахування 20.01.2020 року о 15:41 коштів на суму 6000,00 грн на картку НОМЕР_1 .

Суд звертає увагу на те, що в підписаній 20.01.2020 року відповідачкою заявці-анкеті на отримання кредиту, вона зазначила реквізити банківської картки НОМЕР_3 .

Враховуючи, що первісний кредитор ТОВ «Інфінанс» є фінансовою, а не банківською установою, суд вважає, що таке повідомлення надавача послуг з переказу грошових коштів є первинним обліковим документом, що підтверджує факт здійснення платіжної операції та всі її реквізити.

Крім того, згідно відомостей, наданих АТ КБ «ПриватБанк» від 12.02.2026 року, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) в банку емітовано карту № НОМЕР_3 . Фінансовий номер телефону НОМЕР_2 .

Виписка по рахунку, що відповідає зазначеному номеру картки містить інформацію щодо зарахування на рахунок ОСОБА_1 20.01.2020 року грошових коштів в сумі 6000,00 грн.

Також відповідачка не погоджується із нарахованими їй процентами за користування кредитними коштами (траншем) в межах строку дії кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та підтверджено Верховним Судом у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15 (провадження № 61-18379св21).

За змістом положень статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

За змістом статі 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Суд зауважує, що питання щодо повернення кредиту, нарахування і сплати процентів за користування кредитом насамперед визначаються умовами кредитного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, акцептом оферти від 20.01.2020 року на отримання 5 траншу кредиту згідно заявки-анкети №2628513562 від 20.01.2020 року в рамках договору про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0987880506 від 15.11.2019 року,

визначено основні умови кредитування, а саме: розмір кредиту (траншу) 6000,00 грн, строк користування кредитом (траншем) - 30 днів, строк дії договору - 3 роки, відсоткова ставка - 1,225% за один день користування кредитом, річна відсоткова ставка - 447,125%, загальна вартість кредиту у грошовому вираженні 2205,00 грн, реальна річна процентна ставка за кредитом (траншем) - 447,125%.

Всі інші умови викладені у договорі надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0987880506 від 15.11.2019 року, зокрема щодо порядку зміни і припинення дії договору, та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MoneyBOOM», затверджених наказом № 11/1 від 11.05.2019 року.

За умовами пункту 1.2 договору позики №987880506 від 15.11.2019 року кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах строку дії договору - 36 календарних місяців з дня підписання договору із остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного сторонами у додатку № 1 та додатку № 2 до договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та додатку № 3 та додатку № 4 до договору - при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту. Строк користування кожним траншем є окремим та визначається відповідно до умов договору: додатку № 1 та додатку № 2 до договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та додатку № 3 та додатку № 4 до договору - при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту.

Позичальник має право здійснити дострокове погашення кредиту (траншу) за договором і сплатити проценти за фактичний строк користування кредитом (траншем).

Відповідно до пункту 1.7 договору протягом 36 календарних місяців з дня укладення договору позичальнику надається право користуватися діючим лімітом кредиту, які позичальник зобов`язаний повернути товариству в рамках надання кредиту на умовах договору та Правил.

Згідно із пунктом 1.9 договору дія цього договору вважається продовженою на наступні 36 календарних місяців, якщо до закінчення строку дії договору жодна із сторін письмово не повідомила іншу сторону про його припинення у зв`язку з закінченням строку дії договору. Дія цього договору може бути достроково припинена за ініціативою будь-якої із сторін шляхом письмового повідомлення іншої сторони та при умові відсутності зобов`язань між сторонами.

Відповідно до пункту 1.11 договору позики за продовження/зміну строку дії користування поточним кредитом (траншем), позичальником сплачуються нараховані відсотки (у разі наявності, штрафні санкції на вимогу товариства) за основним боргом до дня здійснення продовження строку дії поточного кредиту.

Пунктом 3.5. договору сторони погодили, що у випадку користування позичальником кредитом (траншем) понад строк, встановлений відповідно до п. 1.15. договору або додатковими угодами між сторонами, зобов`язання позичальника за цим договором продовжуються на весь період фактичного користування кредитом (траншем), при цьому у випадку, якщо відсоткова ставка за користування кредитом (траншем), що встановлена відповідно до п. 1.15. цього договору менша, ніж 1,75 відсотків від суми кредиту (траншу) за кожен день користування кредитом (траншем) , то правила нарахування процентів за відсотковою ставкою , ставкою визначеною відповідно до п.1.15. договору скасовуються з першого дня прострочення і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, а саме 1,75 відсотків за кожен день користування кредитом.

Пунктом 7.4 договору позики визначено, що підписанням цього договору позичальник підтверджує, що уклав цей договір на сприятливих для себе умовах, у тому числі з отриманням повної інформації від товариства, достатньої та необхідної для прийняття рішення позичальником щодо укладення цього договору, що відповідає його внутрішній волі.

«Строк дії договору» - це загальний термін, протягом якого діють права та обов`язки сторін за кредитним договором, може бути довшим, якщо договір передбачає погашення заборгованості після закінчення строку використання ліміту, тобто охоплює як період використання ліміту, так і період погашення заборгованості після закінчення цього ліміту. Метою є повне погашення відсотків.

«Строк користування кредитом» - це загальний термін, протягом якого погашається заборгованість, яка була взята в певний момент (або протягом усього терміну кредитування). Цей термін може бути довшим за строк дії ліміту кредитування, особливо якщо ви берете кошти частинами протягом усього періоду дії ліміту, а погашення основної суми відбувається пізніше.

Враховуючи, що укладений між сторонами договір розрізняє строк користування поточним кредитом (траншем), який становить 30 днів та строк дії договору - 36 місяців (3 роки), кредитодавець має право на стягнення з позичальника відсотків за кожен день користування кредитом у розмірі 1,225% за перші 30 днів користування кредитом (траншем) та у розмірі 1,75 % в межах дії договору №0987880506 від 15.11.2019 року.

Посилання представника відповідача на те, що право кредитора нараховувати проценти за користування кредитними коштами припинилося зі спливом строку користування саме траншем, а не протягом визначеного договором строку кредитування, суд відхиляє, оскільки вони зводяться до вибіркового тлумачення умов договору, укладеного між сторонами, якими встановлено розмір і порядок одержання кредитодавцем процентів за весь період кредитування в межах строку дії договору у вигляді відновлювальної кредитної лінії.

За правилом статті 204 ЦК України існує презумпція правомірності наведеного правочину, допоки іншого висновку не дійде суд у самостійному провадженні.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19) зазначено: «стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню».

Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді, коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див. постанову Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 759/24061/19).

Разом з тим, відповідачка не надала суду доказів, які б свідчили про недійсність (нікчемність) вищезазначених умов кредитного договору.

Розрахунок заборгованості, що спростовує розмір заборгованості, визначений позивачем, відповідачкою та її представником суду не наданий.

Також не заслуговують на увагу посилання на неправомірність нарахування відсотків ТОВ «Вердикт Капітал» з 14.07.2021 року по 10.01.2023 року виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Згідно зі статтею 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Так, у разі відступлення прав вимоги за договором, новий кредитор набуває усі права та обв`язки первісного кредитора за договором, що стосується умов кредитування в повному обсязі, у тому числі право щодо повернення кредиту, процентів за користування ним, неустойок.

Згідно п.2.2 Договору факторингу №14-07/21, укладеного між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» фактор набуває права на всі суми, які він одержить на виконання вимоги від боржників.

Фактор одержує право (замість кредитора) вимагати від боржників належного виконання всіх грошових зобов`язань за договорами про надання фінансових послуг, право вимоги за якими передається (п.2.4. Договору факторингу).

За такого, у ТОВ «Вердикт Капітал», як наступного кредитора ТОВ «Інфінас» наявне право нараховувати проценти за користування кредитом в межах дії строку договору.

Звертаючись до суду з позовом, позивач самостійно розпорядився своїми процесуальними правами та, посилаючись на принцип розумності, співмірності та пропорційності, просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за відсотками у розмірі 72974,94 грн.

З огляду на зазначені вище умови договору, відсутність доказів на спростування сум заборгованості, суд зробив висновок про доведеність та обґрунтованість позовних вимог ТОВ «Коллект Центр» та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором позики №0987880506 від 15.11.2019 року у розмірі 78974,93 грн з яких: 5999,99 грн - заборгованість за тілом кредиту; 72974,94 грн - заборгованість за відсотками.

Згідно ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позову з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Також, позивачем заявлено до стягнення витрати на правничу допомогу в сумі 25000,00 грн.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частинами 1-3 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

01.07.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» укладено Договір №01-07/2024 про надання правової допомоги.

Обсяг виконаних робіт визначений у Витязі з Акту №15 про надання юридичної допомоги від 31.10.2025 року, та у заявці на надання юридичної допомоги №1866 від 01.10.2025 року, згідно з якими позивачу надано правову допомогу на суму 25000,00 грн. Вартість та види послуг зазначені у прайс-листі АО «Лігал Ассістанс».

Представник відповідача вказувала на те, що заявлені позивачем до відшкодування витрати на правничу допомогу є завищеними, та за відсутності доказів оплати таких послуг не підлягають відшкодуванню.

Щодо заперечень представника про відсутність доказів оплати правничої допомоги суд зауважує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, зокрема, у справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18.

Щодо розміру витрат на правничу допомогу, Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, слід дійти висновку про те, що наявні в матеріалах справи документи, надані стороною позивача не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному позивачем розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі №753/15687/15.

Відповідно до витягу з Акту №15 про надання юридичної допомоги від 31.10.2025 року, адвокатським об`єднанням АО «Лігал Ассістанс» надано позивачу наступні послуги, вартість, яких заявлена до відшкодування: надання усної консультації з вивчення документів - 2 години вартістю 2000,00 грн; підготовка пропозицій - 3 години вартістю 2000,00 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 5 годин вартістю 3000,00 грн.

Визначаючи час на надання вищенаведених послуг та видів правничої допомоги, суд виходить із наявності у адвоката повної вищої юридичної освіти, стажу роботи в галузі права, у зв`язку з чим надання правничої допомоги саме за цими видами послуг не вимагало значного обсягу юридичної і технічної роботи. Крім того, позовна заява не є складною за своєю суттю. За такого суд вважає заявлений розмір витрат сторони позивача на правничу допомогу неспівмірним із складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданими послугами).

У зв`язку з наведеним суд стягує з відповідача на користь позивача 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 280-281 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстрована по АДРЕСА_1 ; РНОКПП

НОМЕР_4 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306; ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за Договором №0987880506 від 15.11.2019 року у розмірі 78974 (сімдесят вісім тисяч дев`ятсот сімдесят чотири) гривні 93 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстрована по АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306; ЄДРПОУ 44276926) судові витрати на оплату судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок, та судові витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.О.Догарєва