Рішення № 135445778, 06.04.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/26333/25

Провадження № 2/522/1227/26

УХВАЛА

06 квітня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі:

головуючої судді Косіциної В.В.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОМЕГА ТРЕЙДІНГ», третя особа - Товариство з обмеженою можливістю «ЦЕНТР ОПТИМАЛЬНИХ БУДІВЕЛЬНИХ РІШЕНЬ» про припинення трудових відносин та зобов`язання вчинити певні дії.,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОМЕГА ТРЕЙДІНГ», третя особа - Товариство з обмеженою можливістю «ЦЕНТР ОПТИМАЛЬНИХ БУДІВЕЛЬНИХ РІШЕНЬ» про припинення трудових відносин та зобов`язання вчинити певні дії.

Розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Під час розгляду справи судом встановлено, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а відтак провадження у справі підлягає закриттю з огляду на наступне.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 був призначений на посаду директора ТОВ «АВТОМЕГА ТРЕЙДІНГ» протоколом загальних зборів учасників товариства від 04.08.2022 року №2/22. На підставі наказу від 04.08.2022 року позивач приступив до виконання обов`язків директора, трудовий договір між позивачем та відповідачем не укладався. Через деякий час позивач прийняв рішення звільнитися за власним бажанням з посади директора ТОВ «АВТОМЕГА ТРЕЙДІНГ», у зв`язку із чим ініціював скликання загальних зборів учасників товариства, однак збори не були проведені у зв`язку із смертю учасника ОСОБА_2 . Враховуючи неможливість проведення загальних зборів учасників, позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси із позовною заявою про визнання припиненими трудових відносин та зобов`язання виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з розділу Відомості про керівника юридичної особи, а також відомості про інших осіб, які можуть вчиняти певні дії від імені юридичних осіб. Обґрунтовуючи підсудність даної справи Приморському районному суду м. Одеси, позивач зазначає, що даний спір є трудовим, і, відповідно, посилаючись на Лист Верховного Суду України від 01.08.2007 року, зазначає, що справи у трудових спорах між учасниками (засновниками, акціонером) господарського товариства фізичною особою і господарським товариством є підвідомчими (підсудними) загальним судам.

Суд не може погодитися із даним твердженням з огляду на наступне.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові по справі № 448/362/22 (Провадження № 14-113цс22 ) від 14 червня 2023 року наголошує, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, такий суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких, зазвичай, хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення процесуальні закони не віднесли до юрисдикції інших судів.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (частина перша статті 43 Конституції України).

До трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (частина перша статті 3 КЗпП України).

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (стаття 4 КЗпП України).

Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем-фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець-фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (речення перше частини першої статті 21 КЗпП України).

Однією з підстав припинення трудового договору є його розірвання з ініціативи працівника (пункт 4 частини першої статті 36 КЗпП України), зокрема розірвання з цієї ініціативи трудового договору, укладеного на невизначений строк (стаття 38 КЗпП України).

Однак правове регулювання припинення повноважень виконавчого органу товариства (директора), чи члена цього органу, якщо останній є колегіальним (дирекцією), з його власної ініціативи відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника, який не є виконавчим органом товариства або членом цього органу.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь в управлінні ним шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на їхнє прийняття органу можуть мати наслідки і для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні, тобто пов`язані з управлінням товариством. Даний правовий висновок міститься у Постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17, від 8 листопада 2019 року у справі № 667/1/16, від 4 лютого 2020 року у справі № 915/540/16 (пункт 34), від 19 лютого 2020 року у справі № 145/166/18 (пункт 53), від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17).

За змістом пункту 3 частини 1 статті 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають із корпоративних відносин, в тому числі пов`язані з управлінням юридичної особою.

З огляду на цей припис перелік спорів, що виникають із корпоративних відносин і належать до юрисдикції господарських судів, не є вичерпним, й охоплює зокрема спори, пов`язані з управлінням юридичною особою. Стороною цих спорів не обов`язково є учасник такої особи. Спір щодо припинення трудового договору одноосібного виконавчого органу (директора) товариства з обмеженою відповідальністю є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки пов`язаний із реалізацію загальними зборами цього товариства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень. Тому такий спір стосується управління юридичною особою і належить до юрисдикції господарського суду. Відсутність у позовній заяві обґрунтування позивачем, який є директором товариства, участі у відносинах управління останнім і їхнього припинення у разі задоволення позову не впливає на існування спору, пов`язаного з управлінням товариством.

До господарських товариств належить, зокрема, товариство з обмеженою відповідальністю (частина перша статті 84, частина друга статті 113 ЦК України). Товариством з обмеженою відповідальністю є засноване однією або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділено на частки (частина перша статті 140 ЦК України).

Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 ЦК України). Органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган (частина перша статті 28 Закону № 2275-VIII).

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь в управлінні ним шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним (абзац четвертий пункту 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі № 1-2/2010).

Виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства (частина перша статті 39 Закону № 2275-VIII).

Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб (речення перше частини другої статті 99 ЦК України). Виконавчий орган товариства є одноосібним (речення перше частини четвертої статті 39 Закону № 2275-VIII). Статутом може бути встановлено, що виконавчий орган товариства є колегіальним, та визначено його кількісний склад (речення перше частини п`ятої статті 39 Закону № 2275-VIII).

Позивач ОСОБА_1 є одноосібним виконавчим органом товариства (директором), який згідно з відомостями з ЄДР наділений правом вчиняти дії від імені товариства.

Для належної реалізації права на розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, за власною ініціативою директор товариства має не тільки написати відповідну заяву на підставі статті 38 КЗпП України, подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою як виконавчий орган товариства скликати загальні збори учасників, на вирішення яких поставити питання щодо свого звільнення, відповідно до п. 5.15 Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 січня 2022 року у справі № 911/719/21.

На відміну від випадку, коли роботодавець в особі загальних зборів товариства ініціює припинення повноважень одноосібного виконавчого органу згідно з пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України (припинення повноважень посадових осіб), директор у випадку вияву ним ініціативи згідно зі статтею 38 КЗпП України щодо звільнення з посади може сам ініціювати скликання загальних зборів учасників товариства для вирішення питання про своє звільнення.

У випадку відсутності рішення скликаних загальних зборів учасників товариства про звільнення директора товариства, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення цих зборів, директор має право звернутися до суду з вимогою про припинення його повноважень.

Відповідно до вищезгаданої Постанови Великої Палати Верховного Суду по справі № 448/362/22 (Провадження № 14-113цс22 ) від 14 червня 2023 року, звернення до суду особи, яка є одноосібним виконавчим органом товариства, для припинення її повноважень, зокрема у випадку, якщо загальні збори учасників не розглядають заяву про звільнення з посади директора, пов`язане з корпоративними відносинами у цьому товаристві. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що корпоративні права на участь в управлінні товариством його учасники реалізовують, зокрема, шляхом прийняття компетентним органом товариства рішення щодо припинення повноважень одноосібного виконавчого органу (директора). Таке рішення може мати наслідки для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні.

У даній Постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, сформульованого Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 грудня 2019 року у справі № 758/1861/18, з метою узгодження практики Верховного Суду щодо розгляду за правилами господарського судочинства спорів про припинення повноважень одноосібного виконавчого органу товариства у разі подання директором заяви про розірвання з його ініціативи трудового договору, укладеного на невизначений строк,

Велика Палата Верховного Суд сформувала правовий висновок наступного змісту (п. 72-73. Постанови ВП ВС по справі № 448/362/22 (Провадження № 14-113цс22 ) від 14 червня 2023 року :

«Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (пункт 3 частини першої статті 20 ГПК України).

За змістом цього припису перелік спорів, що виникають із корпоративних відносин і належать до юрисдикції господарських судів, не є вичерпним, і охоплює зокрема спори, пов`язані з управлінням юридичною особою. Спір щодо припинення трудового договору одноосібного виконавчого органу (директора) товариства з обмеженою відповідальністю є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки стосується реалізації загальними зборами цього товариства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень. Тому такий спір пов`язаний із управлінням юридичною особою та належить до юрисдикції господарського суду».

Тому, враховуючи практику Верховного Суду та те, що на момент розгляду справи Кірчев Сергій Іванович є директором ТОВ «АВТОМЕГА ТРЕЙДІНГ» - одноосібним виконавчим органом товариства, а питання його звільнення із займаної посади належить до площини корпоративних відносин, пов`язаних із управлінням Товариством, суд вважає, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а за суб`єктним складом та характером спірних правовідносин заява підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У ч.1 ст.256 ЦПК України вказано, що якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Враховуючи зазначене, суд доходить до висновку про наявність підстав закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 131, 210, 223, 247, 255-256, 353 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі № 522/26333/25 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОМЕГА ТРЕЙДІНГ», третя особа - Товариство з обмеженою можливістю «ЦЕНТР ОПТИМАЛЬНИХ БУДІВЕЛЬНИХ РІШЕНЬ» про припинення трудових відносин та зобов`язання вчинити певні дії. закрити.

Роз`яснити позивачеві, що справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом 15-ти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Текст ухвали складено та підписано 06 квітня 2026 року.

Суддя Косіцина В.В.