Рішення № 135445559, 02.04.2026, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

ЄУН 337/1550/26

2/337/1428/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя в складі головуючого судді Мурашової Н.А., розглянувши в м.Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я,

ВСТАНОВИВ:

12.03.2025 позивач ОСОБА_1 в особі представника адвоката Біліченко О.О. через систему «Електронний суд» звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивує тим, що він з 2003 по 2025 працював у шкідливих умовах на підприємстві Публічне акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (далі - ПАТ «Запоріжсталь», відповідач). 01.07.2024 він звільнився з ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням, наразі не працює. Під час роботи в шкідливих умовах на підприємстві відповідача він отримав ряд професійних захворювань: хронічний бронхіт токсико-пилової етіології, фаза загострення, легенева недостатність 1 ступеню; хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість, з помірним ступенем зниження слуху (третій ступень) за кваліфікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується медичним висновком лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання (отруєння) ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» від 17.10.2025 №13/897. Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 02.06.2025 (Форма П-4) визнано, що виявлені у нього хронічні професійні захворювання виникли внаслідок тривалого стажу роботи (16 років 10 місяців) в умовах впливу шкідливих виробничих факторів на ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь», перелік яких наведено в п.18 Акту. Відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №52/26/518/В від 19.02.2026 йому встановлено третю групу інвалідності за професійним захворюванням з 06.01.2026, ступінь втрати професійної працездатності складає 65%. Вважає, що внаслідок професійного захворювання йому була заподіяна моральна шкода, яка полягає у фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з ушкодженням свого здоров`я, що призводить до хвилювань, депресивного стану. На даний час він визнаний інвалідом, ступень втрати його працездатності становить 65% і є значною, він є особою 40 років, значну частину життя (16 років 10 місяців) працював за робітничим професійним напрямком, працювати за фахом за станом здоров`я фізично ніколи не зможе, через що у позивача змінився стан та якість життя, що завдає йому постійних моральних страждань. Просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 65000,00грн. та судові витрати на правову допомогу у зв`язку з розглядом справи.

Ухвалою суду від 13.03.2026 відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом без повідомлення (виклику) учасників справи.

30.03.2026 через систему «Електронний суд» до суду надійшов відзив представника відповідача ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» - адвоката Ніколенко М.М. на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав повністю та зазначив, що 01.07.2024 позивач звільнився з ПАТ «Запоріжсталь» за ст.38 КЗпП України за власним бажанням. Відповідно до Колективного договору, укладеного між працівниками та адміністрацією ПАТ «Запоріжсталь» було погоджено, що відповідач не несе відповідальності за стійке погіршення стану здоров`я працівників, що призвело до втрати працездатності в результаті роботи в шкідливих і особливо шкідливих умовах праці, на посадах і професіях, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення в шкідливих умовах праці понад період, передбачений Списком №1,2, про що також було зазначено в акті розслідування. Оформлюючи трудові відносини, згідно ст.29 КЗпП України, ст.5 ЗУ «Про охорону праці» позивачу були роз`яснені його права і обов`язки, проінформовано під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих чинників та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Тож відповідач не приховував тяжкість і шкідливість технологічного процесу. При цьому, позивач свідомо приймав запропоновані йому умови праці і усвідомлював можливість ушкодження його здоров`я. За роботу в шкідливих та небезпечних умовах праці позивач відповідно до ст. 7 Закону України «Про охорону праці» безоплатно забезпечувався лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, додатковою оплачуваною відпусткою 7-14 днів, пільговою пенсією, оплатою праці в підвищеному розмірі та іншими пільгами та компенсаціями, що надаються в порядку, визначеному законодавством. В процесі трудової діяльності позивач був забезпечений санітарно-побутовим приміщенням, спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту, відповідно до галузевих норм. Таким чином, під час працевлаштування позивач усвідомлював, що під час роботи на підприємстві відповідача буде піддаватися впливу шкідливих факторів. Однак, усвідомлюючи ризик виникнення професійного захворювання, умисно не повідомляв адміністрацію ПАТ «Запоріжсталь» про необхідність переведення його на іншу менш шкідливу або менш важку працю у зв`язку з погіршенням стану свого здоров`я. За час роботи на ПАТ «Запоріжсталь» позивач жодного разу не заявляв про порушення зі сторони відповідача умов його праці. Праця, яку він виконував, відповідала функціональним можливостям його організму, загальній і спеціальній підготовці, навичкам та віку позивача. Відповідно до актів періодичних медичних оглядів, що здійснювались в порядку медичного обслуговування, позивач протипоказань до роботи не мав. Позивачем умисно приховувався факт хронічної хвороби під час щорічних обов`язкових медичних оглядів. За весь період роботи на підприємстві відповідача позивач жодних скарг не заявляв, обов`язкові медичні огляди проходив та за їх результатами його було визнано здоровим та придатним для роботи. Щодо відшкодування моральної шкоди, то наявність шкоди не породжує абсолютного права на її відшкодування, необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, а саме: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Позивачем в позовній заяві про наявність моральних страждань зазначено лише загальними фразами та не визначено, які саме дії/бездіяльність з боку ПАТ «Запоріжсталь» призвели до моральних страждань позивача та не визначено причинний зв`язок між цими діями та спричиненою шкодою. Спричинення моральної шкоди у спірних правовідносинах згідно з вимогами законодавства не є матеріально-правовою презумпцією. Тому, позивач має доводити не лише сам факт спричинення йому моральної шкоди, але, і її розмір. Також слід зазначити, що згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №52/26/518/В від 19.02.2026 позивачу встановлено ступінь втрати працездатності 65% строком на один рік, третя група інвалідності також встановлена на один рік. У відповідності до Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою КМУ №1317 від 03.12.2009, вказана група є робочою. Інваліди 3 групи можуть навчатися та проводити різні види трудової діяльності за умови забезпечення у разі потреби засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів, тобто позивач не позбавлений права на працю внаслідок професійного захворювання. Втрата працездатності на рівні 65% позивачу була встановлена 19.02.2026, а з позовом до суду він звернувся вже 06.03.2026, що свідчить про те, що якщо моральні страждання і мали місце у позивача, то вони мають явно виражений нетривалий характер. Позивач не потребує стороннього догляду та має можливість працювати. Отже, розмір заявленої моральної шкоди в сумі 65 000,00грн. є завищеним та таким, що не відповідає принципам розумності та справедливості. На підставі вищевикладеного, вважає вимоги позивача необґрунтованими та безпідставними. Просить в задоволені позову відмовити повністю.

31.03.2026 через систему «Електронний суд» до суду надійшла відповідь представника позивача - адвоката Біліченко О.О. на відзив відповідача, в якій він зазначив, що доводи відповідача є безпідставними та необґрунтованими. Зокрема, створення безпечних умов праці є беззаперечним обов`язком роботодавця. Позивач законодавства щодо безпеки праці не порушував. Позивач був обізнаний про наявність шкідливих умов праці, але до його відома не доводилось про перевищення норм ГДК шкідливих факторів на його робочому місці та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Те, що позивач, працюючи у відповідача, проходив періодичні медичні огляди, згідно яких визнавався придатним для роботи за відповідною професією, не впливає на чинність та вагомість висновків, встановлених у Медичному висновку лікарсько-експертної комісії та у Акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (Форма П-4), які мають вищу значимість та юридичну силу. Щодо доводів відповідача про недоведеність факту наявності моральних страждань позивача внаслідок пошкодження здоров`я, то будь-яке фізичне захворювання вже змінює його душевний стан та призводить до моральних страждань, це є загальновідомою обставиною та не потребує доведенню. В цьому випадку, це не просто доведені медично-фізичні зміни в організмі людини, а саме професійні захворювання (інвалідність) внаслідок роботи на підприємстві відповідача. Уже сам факт втрати позивачем професійної працездатності та наявності інвалідності, внаслідок виконання ним трудових обов`язків вважається що йому спричинена моральна шкода. Заявлена ціна позову - 65000грн. цілком співвідноситься із глибиною страждань позивача внаслідок отриманої моральної шкоди через втрату здоров`я, професійної працездатності, отримання внаслідок цього 3-ої групи інвалідності. Отже, у випадку отримання працівником професійних захворювань, трудового каліцтва наявність моральної шкоди у працівника презюмується. Заявлена ціна позову - 65 000грн. цілком співвідноситься із глибиною страждань позивача внаслідок отриманої моральної шкоди через втрату здоров`я, професійної працездатності, отримання внаслідок цього 3-ої групи інвалідності. Просить позов задовольнити в повному обсязі. Також додав документи, що підтверджують витрати позивача на правову допомогу в загальному розмірі 8000,00грн.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до такого.

Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.43 Конституції України, ст.2 КЗпП України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Згідно із ст.153 КЗпП України, ст.13 Закону України «Про охорону праці» на всіх підприємствах, установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на роботодавця, крім випадків укладення між працівником та роботодавцем трудового договору про дистанційну роботу. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Згідно з ст.173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Зокрема, згідно з ч.8 ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України.

Ст.237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником чи уповноваженим ним органом моральної шкоди робітнику, що здійснюється у випадку, якщо порушення законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих стосунків і потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст.23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з роз`ясненнями, наданими у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Крім того, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004р. № 1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Суд встановив, що з 05.06.2003 по 30.11.2003, з 12.08.2004 по 14.12.2010, з 04.07.2014 по 01.07.2024 позивач ОСОБА_1 перебував з відповідачем в трудових правовідносинах, працював на посадах слюсаря-ремонтника та машиніста шихтоподачі доменного цеху ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь», 01.07.2024 звільнився за власним бажанням, на теперішній час позивач не працює.

Згідно з Інформаційною довідкою про умови праці працівника при підозрі в нього хронічного професійного захворювання (отруєння), затвердженої начальником Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці 23.08.2024, ОСОБА_1 , 1985р.н., має загальний стаж машиніста шихтоподачі (зайнятого в підбункерному приміщенні) доменного цеху ПАТ «ЗМК» Запоріжсталь»16 років 04місяці. Робота на вказаній посаді пов`язана з шкідливими факторами, кількісна характеристика яких наведена в п.9. За результатами атестації робочого місця (2005, 2010, 2015 та 2020 років) показники шкідливих виробничих факторів, а саме концентрація вуглецю (ІІ) осксиду та азоту діоксиду, вуглецю пил та заліза (ІІІ) оксиду, а також параметри мікроклімату (температура повітря, вологість, інтенсивність теплового випромінювання, швидкість руху повітря), а також рівень виробничого шуму перевищують ГДР. Умови та характер праці машиніста шихтоподачі (зайнятого в підбункерному приміщенні) доменного цеху ПАТ «ЗМК» Запоріжсталь» згідно з Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затвердженими наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.04.2014 №248, віднесені до 3 класу 4 ступеня «Шкідливі».

Відповідно до Медичного висновку лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання (отруєння) від 27.02.2025 №01/01, складеного Філія «Університетська лікарня» Харківського національного медичного університету, позивачу ОСОБА_1 встановлено професійні захворювання: 1.Хронічний бронхіт токсико-пилової етіології, фаза загострення. Легенева недостатність 1 (першого) ступеню; 2. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з помірним ступенем зниження слуху (третій ступінь) за класифікацією Остапкович В.Є. та ОСОБА_3 ..

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння), складеного 30.05.2025 та затвердженого 02.06.2025, вказані професійні захворювання у ОСОБА_1 виникли внаслідок тривалого стажу роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів у доменному цеху ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» (стаж роботи - 16 років 10 міс.) та наявність на робочому місці машиніста шихтоподачі (зайнятого в підбункерному приміщенні) доменного цеху ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» (стаж роботи - 16 років 04 міс.) шкідливих виробничих факторів (хімічні фактори, шум).

Відповідно до п.18 цього Акту причина виникнення хронічного професійного захворювання наявність на робочому місці машиніста шихтоподачі (зайнятого в підбункерному приміщенні) доменного цеху ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» наступних шкідливих виробничих факторів: 1.Хімічні фактори: - концентрація вуглецю (ІІ) оксиду (9,0-10,2мг/м3 при ГДК 20,0мг/м3), азоту діоксиду (0,8425-1,2928мг/м3 при ГДК -2,0мг/м3) не перевищують ГДК. З урахуванням ефекту сумації речовин односпрямованої дії, їх концентрації перевищують ГДК в 1,14-1,16рази; - концентрація пилу вуглецю перевищує ГДК у 25,05-58,32 рази (150,2862-349,8947мг/м3 при ГДК 6,0мг/м3), заліза (ІІІ) оксиду у 2,1-2,5 рази (12,3632-15,0991мг/м3 при ГДК 6,0мг/м3). З урахуванням ефекту сумації речовин односпрямованої дії їх концентрація перевищує ГДК у 27,55-30,49 рази. 2.Шум: еквівалентний рівень шуму перевищує ГДР на 7,6-11,7дБА (87,6-91,7дБА при ГДР 80дБА).

Згідно з Медичним висновком лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання (отруєння) №13/189 від 17.10.2025, складеним ДУ «Інститут медицини праці ім. Ю.І.Кундієва Національної Академії медичних наук України», позивачу ОСОБА_1 встановлено професійні захворювання за діагнозами: 1) хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість, з помірним ступенем зниження слуху (ІІІ ст. за кваліфікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ); 2) хронічний бронхіт ІІ ст., фаза загострення, дифузний пневмофіброз, ЛН ІІ ст. (другого ст.).

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння), складеного 28.11.2025 та затвердженого 01.12.2025, вказані професійні захворювання у ОСОБА_1 виникли внаслідок тривалого стажу роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів на ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» (16 років 10міс.) та наявність на робочому місці машиніста шихтоподачі (зайнятого в підбункерному приміщенні) доменного цеху ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» (стаж роботи - 16 років 04 міс.) шкідливих виробничих факторів (важкість праці).

Відповідно до п.18 цього Акту причина виникнення хронічного професійного захворювання наявність на робочому місці машиніста шихтоподачі (зайнятого в підбункерному приміщенні) доменного цеху ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» наступних шкідливих виробничих факторів: 1.Важкість праці: - величина статичного навантаження за зміну при утриманні вантажу двома руками для чоловіка 160704кг/с при нормі до 70000кг/с; - величина статичного навантаження за зміну при утриманні вантажу за участю м`язів тулуба та ніг для чоловіків 155466-157248кг/с при нормі до 100000кг/с; - нахили тулуба (вимушені, більше 30°) 280-822 при нормі 51-100 за зміну.

Відповідно до Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №5468/25/1732/В від 25.08.2025 ОСОБА_1 визначено ступінь втрати професійної працездатності внаслідок професійного захворювання 30%.

Відповідно до Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №52/26/518/В від 19.02.2026 йому встановлено третю групу інвалідності за професійним захворюванням з 06.01.2026 до 06.01.2027, ступінь втрати професійної працездатності складає 65%.

Згідно з Медичними довідками про проходження періодичного медичного огляду за 2020-2025 ОСОБА_1 визнавався придатним для роботи за професією машиніста шихтоподачі.

Відповідно до ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв`язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд вважає встановленим та доведеним, що позивач ОСОБА_1 в період тривалого виконання роботи машиніста шихтоподачі на підприємстві відповідача, через перевищення впливу шкідливих виробничих факторів, отримав ряд професійних захворювань, в результаті чого йому 06.01.2025 первісно встановлена 3 група інвалідності зі стійкою втратою професійної працездатності 65%.

Також суд вважає встановленим та доведеним спричинення позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з ушкодженням свого здоров`я під час виконання трудових обов`язків, відповідальність за що покладається на відповідача ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь».

Відповідачем факт встановлення професійних захворювань позивачу внаслідок тривалої роботи в шкідливих умовах праці на його підприємстві не спростовано. Відомостей про оскарження відповідачем медичного висновку щодо встановлення професійних захворювань та акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання суду не надано.

Твердження представника відповідача про те, що позивач був обізнаний із шкідливими умовами праці, добровільно погодився на них, під час роботи на підприємстві на стан здоров`я не скаржився, за результатами періодичних медичних оглядів визнавався придатним для роботи за професією, фактично приховував погіршення стану свого здоров`я, чим сприяв настанню більш тяжких наслідків, суд відхиляє.

В даному випадку добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці та його обов`язок дбати про своє здоров`я жодним чином не знімає з відповідача обов`язку виконати вимоги ст.153 КЗпП України та ст.13 Закону України «Про охорону праці» щодо забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці та не звільняє від відповідальності за їх невиконання.

При цьому, причиною професійного захворювання позивача є не сама по собі робота в шкідливих умовах, а робота в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого процесу.

Здійснення підприємством компенсаційних заходів, які не усунули впливу негативних факторів, не спростовують факту впливу негативних факторів на робітника і не впливають на право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої у випадку ушкодження здоров`я під час виконання трудових обов`язків.

Визначення позивача придатним для роботи за професією за результатами періодичних медичних оглядів жодним чином не виключає наявність у нього хронічних професійних захворювань і відповідно відповідальність підприємства за шкоду, спричинену ушкодженням здоров`я.

Те, що виявлені у позивача захворювання є професійними, встановлено за висновком спеціалізованого медичного закладу первісно у лютому 2025, підтверджено у жовтні 2025, після звільнення позивача з підприємства відповідача. Третя група інвалідності із встановленням 65% стійкої втрати професійної працездатності позивачу встановлена 19.02.2026. Саме з цього моменту у нього виникло право на відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я.

При цьому, враховуючи висновки Конституційного Суду України, викладені в п.4.1 рішення від 27.01.2004р. справа №1-рп/2004, суд вважає, що вже сам по собі факт ушкодження здоров`я внаслідок виконання трудових обов`язків і встановлення стійкої втрати працездатності, незалежно від його ступеня, свідчить про заподіяння позивачу моральної шкоди.

Крім того, обставини справи свідчать про те, що позивач ОСОБА_1 має ряд хронічних захворювань легень, зниження слуху, відчуває фізичний біль, слабкість, обмеженість рухів, швидку втому, потребує постійного медикаментозного та іншого лікування, перебуває під спостереженням лікарів, не може виконувати тяжкий фізичний труд, у зв`язку з чим не може утримувати свою родину. Вказане однозначно викликає у позивача відповідні фізичні та душевні страждання і вимагає від нього докладання додаткових зусиль для організації свого життя.

Доводи представника відповідача про відсутність доказів спричинення позивачу моральної шкоди суд вважає безпідставними, оскільки вони об`єктивно спростовуються встановленими вище обставинами.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд відповідно до ст.23 ЦК України враховує характер порушення прав позивача ушкодження здоров`я внаслідок виконання трудових обов`язків, глибину фізичних і моральних страждань позивача, погіршення його здібностей або позбавлення можливості їх реалізації, зокрема, бере до уваги характер отриманих ним захворювань, внаслідок яких він, будучи до цього працездатним чоловіком у віці 40 років, має інвалідність 3 групи з втратою 65% професійної працездатності, йому протипоказана праця в тяжких фізичних умовах, тобто він втратив можливість працювати за обраною професією та мати постійне джерело доходу, він постійно перебуває під спостереженням лікарів, потребує медикаментозного лікування, на що вимушений витрачати як фізичні, так і матеріальні ресурси.

Вказані обставини, на думку суду, свідчать про істотність вимушених змін у життєвих стосунках позивача та необхідність докладати додаткові зусилля для організації свого життя.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд також виходить з того, що не може бути точних критеріїв майнового виразу фізичного і душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз і його визначення не піддається математичним формулам. Крім того, розмір моральної шкоди не залежить від розміру майнової шкоди.

Тому, виходячи з вищевказаних обставин, принципу розумності, виваженості і справедливості, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 65 000,00 грн.

На підставі викладеного, позов ОСОБА_1 слід задовольнити повністю.

Відповідно до ст.141 ЦПК України та враховуючи, що позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду з даним позовом, суд вважає необхідним стягнути з відповідача ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Крім того, відповідно до ст.137,141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на правничу допомогу.

Вирішуючи це питання, суд виходить з такого.

Згідно з ч.1,2,4,5 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Так, в межах цієї справи позивач ОСОБА_1 отримував правову допомогу адвоката Біліченко О.О., вартість якої становить загалом 8000,00грн.

Вказані обставини підтверджуються наданими суду Договором про надання правової допомоги б/н від 08.04.2025, ордером АР №1232812 від 08.04.2025, Актом приймання виконаних робіт №1 від 30.03.2026, які суд вважає належними та допустимими доказами.

Враховуючи критерій реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, характер та складність виконаної адвокатом роботи, з урахуванням конкретних обставин справи, керуючись принципами верховенства права, справедливості та пропорційності, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на правову допомогу в загальному розмірі 8000,00 грн.

Керуючись ст.43 Конституції України, ст.2,153,173,237-1 КЗпП України, ст.23 ЦК України, Законом України «Про охорону праці», ст.2,4,5,12,13,76-82,89,137,141,259,263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», ЄДРПОУ 00191230, місце знаходження: м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд.72, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров`я, в розмірі 65 000,00грн. (шістдесят п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», ЄДРПОУ 00191230, місце знаходження: м.Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд.72, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 8000,00грн. (вісім тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», ЄДРПОУ 00191230, місце знаходження: м.Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд.72, на користь держави (рахунок - UA908999980313111256000026001, Банк - Казначейство України (ЕАП), отримувач - ГУК у м. Києві/м.Київ/, код класифікації доходів бюджету 22030106, код отримувача (ЄРДПОУ) 37993783) судовий збір в сумі 1331,20грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривень 20 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.А.Мурашова

02.04.2026