Ухвала суду № 135445304, 03.04.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 03.04.2026

Справа № 317/5929/25

Провадження № 1-кп/334/400/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2026 року м. Запоріжжя

Колегія суддів Дніпровського районного суду м. Запоріжжя у складі

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

представника потерпілого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_9 ,

розглянувши у судовому засіданні матеріали кримінального провадження у відношенні в кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 15, п. п. 5, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України,

встановила:

В провадженні Дніпровського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 15, п. п. 5, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

02.02.2026 року надійшло клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого. Прокурор вказує, що ОСОБА_9 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 15, п. п. 5, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України. Вина ОСОБА_9 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, які суд розпочав досліджувати. Під час вирішення питання по застосування стосовно обвинуваченого запобіжного заходу враховувалися наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ризик переховуватися від суду обґрунтовується тим, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочину, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, за яке передбачене покарання виключно у виді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі. Обвинувачений не маючи міцних соціальних зв`язків та постійного місця роботи, усвідомлюючи невідворотність покарання у разі визнання його винним, може переховуватися від суду, у тому числі на тимчасово не підконтрольній території. Також, враховуючи, що злочини вчинялися із застосуванням заходів конспірації та маскування, обвинувачений перебуваючи на волі, зможе вжити відповідних заходів конспірації з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

Перебуваючи на волі обвинувачений з метою уникнення кримінальної відповідальності для себе, своїх поплічників, може вчинити дії, направлені на примушення до зміни наданих раніше свідчень допитаними особами. При встановлені наявності ризику впливу на свідків, експертів, слід враховувати встановлено КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, потерпілими, експертами у кримінальному провадженні, а саме: шляхом допиту особи в судовому засіданні. Суд може обґрунтувати свої висновки лише на показах, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку ст. 225 КПК України. Крім того, в ході проведення допитів свідків у кримінальному провадженні, деякі свідки виявили бажання про зміну своїх анкетних даних, керуючись Законом України «про забезпечення безпеки осіб, що беруть участь у кримінальному судочинстві», посилаючись на те, що на їх адресу від ОСОБА_10 та наближених до нього осіб неодноразово надходили погрози життю та здоров`ю та погрози знищення та пошкодження майна, належного свідкам, що свідчить про наявний ризик незаконного впливу на свідків.

Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином може виразитися у неявці для проведення процесуальних дій у справі чи затягування з ознайомленням з процесуальними документами, вручення яких чи надання ознайомлення з якими є обов`язковим під час досудового розслідування, у тому числі зможе продовжити протиправну діяльність.

Також, існує ризик, що обвинувачений не маючи сталого джерела доходів та постійного місця роботи, необхідного для забезпечення його життя, може продовжувати вчинення кримінальних правопорушень. Крім того, на розгляді у Індустріальному суді м. Дніпра перебуває обвинувальний акт відносно ОСОБА_9 та інших осіб за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України, що свідчить про систематичність вчинення злочинів останнім.

Сторона обвинувачення вказує, що відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість перебування ОСОБА_9 під вартою немає, відсутні докази наявності у останнього міцних соціальних зв`язків та інших даних, які б переважали встановлені ризики.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити. Встановлені ризики не змінилися та зменшилися, продовжують існувати, тому обрання іншого запобіжного заходу є недоцільним. Також, просить не визначати альтернативний запобіжний захід у виді застави.

Представник потерпілого клопотання прокурора підтримав.

Захисник проти клопотання заперечував. ОСОБА_9 вину у вчиненні кримінальних правопорушень не визнає, зацікавлений у доведенні своєї невинуватості, наміру переховуватися немає, самостійно з`явився до Печерського районного суду м. Києва для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу. Захисник просив звернути увагу, що інша особою, з якою ОСОБА_9 нібито вчиняв замах на вбивство потерпілого, справа щодо кого розглядається у Запорізькому районному суді Запорізької області, ніколи під вартою не перебув, наразі він проходить службу в ЗСУ. ОСОБА_9 вже перебуває під вартою більше року, під час досудового розслідування з ним жодних слідчих дій практично не проводилося. Розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_9 у Індустріальному районному суді жодним чином не характеризує обвинуваченого, оскільки наразі його вина у вчиненні вказаних злочинів не доведена. Захисник просив обрати інший запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою чи обрати альтернативний запобіжний захід у виді застави.

ОСОБА_9 у судовому засіданні підтримав свого адвоката.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Згідно ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.

Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Згідно з ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити в тому числі виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_9 колегія суддів враховує особу обвинуваченого, його репутацію, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення.

Крім того, кримінальні правопорушення, в яких обвинувачується ОСОБА_9 становить небезпеку для суспільства, є особливо тяжким злочином, за яке передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі.

Судовий розгляд кримінального провадження тільки розпочався, потерпілий та свідки у кримінальному провадженні не допитувалися, тому ризик незаконного впливу з боку обвинуваченого є досить реальним.

При цьому, колегія суддів враховує наступні обставини, що характеризують обвинуваченого.

Відповідно до копії військового квитка ОСОБА_9 з 24.02.2022 року по 12.07.2023 року обвинувачений був призваний до ЗСУ за мобілізацією, був звільнений на підставі пп. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Був звільнений зі служби у зв`язку з доглядом за матір`ю ОСОБА_11 , яка є інвалідом ІІ групи.

Відповідно до копії довідки ТОВ «Виробничо комерційна фірма Дрогобицький завод автомобільних кранів» ОСОБА_9 прийнятий на роботу з 11.06.2018 року начальником зміни охорони (наказ №11к від 08.06.2018), з 01.07.2024 на посаді начальника відділу економічної безпеки, знаходиться у відпустці без збереження заробітної плати за згодою сторін на період дії воєнного стану з урахуванням безперервних продовжень строків дії воєнного стану (наказ №83а/к від 01.07.2024).

Також враховується і те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, та приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають достатні та обґрунтовані підстави вважати, що ризики того, що обвинувачений може переховуватися від суду, вчинити незаконний вплив на потерпілу або свідків, на даний час не зменшилися та не перестали існувати.

Судом не встановлено відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважали ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

При цьому колегія суддів, зважаючи на досить тривалий строк перебування обвинуваченого під вартою, вважає можливим застосувати альтернативний запобіжний захід у виді застави.

Розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (частина 4 статті 182 КПК України).

Розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. (п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.

При визначені розміру застави необхідно врахувати: обставини кримінального правопорушення; майновий стан обвинуваченого; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; встановлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» (п. 78, 820) ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, прибуття обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Тобто, згідно з практикою ЄСПЛ, застава не повинна бути засобом покарання або способом залишити особу за гратами. Якщо розмір застави є завідомо непомірним для обвинуваченого, це фактично перетворює запобіжний захід на безальтернативне тримання під вартою, що суперечить ст. 5 Конвенції.

Таким чином, застосовуючи до обвинуваченого альтернативний запобіжний захід, на переконання суду, він не може бути завідомо непомірним для нього та повинен надавати можливість внести таку заставу, тому варто виходити із можливості внесення такої застави. Водночас, розмір застави має надавати впевненість у тому, що вона зможе забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, тобто має бути достатнім стримуючим фактором, щоб загроза її втрати утримувала обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки.

Таким чином, врахувавши обставини вчинення кримінального правопорушення, інкримінованого ОСОБА_9 , його роль у вчиненні такого кримінального правопорушення, майновий стан обвинуваченого, наявність ризиків, передбачених п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, що застава у визначених законом межах, з урахуванням усіх обставин справи, не здатна забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, і має бути призначена у розмірі, який перевищує граничний розмір застави, встановлений законом, що складає 900 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, та становить 2 995 200 грн 00 коп., оскільки застава у такому розмірі не є завідомо непомірною для обвинуваченого та здатна забезпечити його належну процесуальну поведінку у кримінальному провадженні та запобігти ризикам, встановленим судом.

Керуючись ст. 331 КПК України,

ухвалила:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_9 задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів - по 01 червня 2026 року включно.

Визначити ОСОБА_9 альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 900 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 2 995 200 грн 00 коп., у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу яку необхідно внести на депозитний рахунок: № UA378201720355249002000001205 Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, отримувач платежу - ГУ ДСА України в Запорізькій області, ЄДРПОУ 26316700. Призначення платежу: застава за обвинуваченого ОСОБА_9 провадження по справі №1кп/334/400/26, ЄУН 317/5929/25. Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_9 , обов`язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: прибувати до суду за кожною вимогою; не відлучатися з місця проживання без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; утримуватись від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні, а також з потерпілою особою.

Роз`яснити обвинуваченому наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду, без поважних причин, не повідомив про причину своєї неявки, якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Проголошення повного тексту ухвали 06.04.2026 року 14 год. 00 хв.

Ухала може бути оскаржена протягом 5 днів з дня її проголошення до Запорізького апеляційного суду.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_3

ОСОБА_2