Рішення № 13543984, 18.01.2011, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2011 р. Справа №25/224

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Церматт", вул. Горького, 1, а/с 2242, м. Черкаси, 18022

до Селянського (фермерського) господарства "Криниця", с.Пашківка, Козельщинський район, Полтавська область, 39143

про стягнення 103 598,91 грн.

Суддя Босий В.П.

Представники:

від позивача: Слюсаренко А. В., дов. від 06.12.2010 р.

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення

Суть спору: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 80000,00 грн. основного боргу, 10000,00 грн. штрафу, 7905,21 грн. - пені, 4040,00 грн. - інфляційних та 1653,70 грн. - 3% річних за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу № 67/2009 про поставку вівса.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує та просить суд відкласти розгляд справи в зв'язку з неможливістю явки представника позивача в судове засідання.

Відповідно до ст. 28 ГПК України керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Таким чином, інститут представництва в господарському процесі не обмежує сторони в залученні до участі в справах інших представників, тому суд відмовляє в задоволенні клопотання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

1 грудня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Церматт" та Відповідачем був укладений договір купівлі-продажу №67/2009.

Відповідно до умов вказаного договору продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець - прийняти та оплатити овес голозерний "Абель" врожаю 2008 року.

На виконання умов вищенаведеного договору по накладній №РН-33 від 04.12.2009 p. згідно доручення №11 від 04.12.2009 р., виданого на Лобач Станіслава Павловича товариством з обмеженою відповідальністю "Церматт" було поставлено на адресу відповідача 104,913 тон вівса голозерного на загальну суму 150 000,00 грн.

Згідно п. 5.1 договору №67/2009 від 1.12.2009 року, Відповідач зобов'язаний був провести оплату за поставлену йому сільськогосподарську продукцію не пізніше 22 квітня 2010 року.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, розрахунок за поставлений товар, відповідачем здійснений частково, а саме:

04.12.2009 р. - 28 000,00 грн.;

12.03.2009 р. - 22 000,00 грн.;

09.06.2010 р. - 10 000,00 грн.;

16.08.2010 p.- 10 000,00 грн.

Залишок несплаченого основного боргу на день складає 80 000,00 грн.

Положення ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України визначають необхідність належного виконання зобов'язання у відповідності до вказівок договору, законодавства.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст.174 ГК України, договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Приписами ст.509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинили на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагали виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст.ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору або Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту, при чому одностороння відмова від виконання не допускається.

Згідно статті 193 ГК України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином у відповідності до закону, правових актів, договору, а також у разі відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Судом досліджено, що відповідачем дійсно порушені взяті на себе зобов’язання по оплаті поставленого товару.

Тому, вимога позивача в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 80000,00 грн. є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

Частиною 2 ст.217ГК України встановлено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 зазначеного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач на підставі п. 6.4 договору №67/2009 від 01.12.2009 року, відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" нарахував відповідачу пеню в сумі 7905,21 грн.

Також, п. 6.4 договору передбачений штраф у разі затримки платежу в розмірі10000,00 грн.

Частини 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

При цьому слід зазначити, що розуміння господарських санкцій у ГК є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, тобто відповідні фінансові санкції, що стягуються за порушення валютного, податкового, антимонопольного та інших публічних галузей законодавства тощо.

Також, господарським кодексом не визначається, що слід розуміти під кожним із видів господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня) і чим вони відрізняються одна від одної, а тому у даному випадку слід застосовувати правила, встановлені ЦК України. Цивільне законодавство визначає всі три види штрафної відповідальності як різновиди неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Тобто, штраф й пеня є різновидами неустойки, чітке визначення яких надане у частинах 2 та 3 ст. 549 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Кваліфікуючими ознаками штрафу є: можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов’язання - невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов’язання неналежним способом тощо); обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Частиною 3 статті 549 ЦУ України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня характеризується такими ознаками: застосування виключно у грошових зобов’язаннях; можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов’язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки); обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов’язання; триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, такі господарські санкції як штраф та пеня не є тотожними, а навпаки, хоча і є різновидами неустойки, є різними правовими категоріями. Штраф застосовується одноразово у випадку прострочення боржником виконання зобов’язання понад встановлений сторонами зобов’язання термін та може встановлюватися за будь-яке порушення, тоді як пеня має триваючий характер, тобто нараховується за певний проміжок часу, є видом відповідальності за невиконання, за загальним правилом, виключно грошового зобов’язання.

Аналогічна правова позиція викладена і в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 07.04.2008 року № 01-8/211, в пункті 48 якого зазначається, що штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Згідно з частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Таким чином, поняття штрафних санкцій є більш широким, ніж поняття неустойки, і включає в себе також адміністративно-господарські санкції, які застосовуються за порушення правил здійснення господарської діяльності.

При укладені договору (п. 6.4 договору) сторони дійшли згоди щодо стягнення одночасно штрафу та інших штрафних санкцій у разі невиконання відповідачем умов договору, а саме п. 5.1 договору, яким передбачено строк оплати отриманої продукції. Тому одночасне застосування штрафу та пені не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам укладеного між сторонами договору.

Положеннями статей 627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Крім того, відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України відповідачеві нараховано 3 % річних в сумі 1653,70 грн. та 4040,00 грн. інфляційних (розрахунок в матеріалах справи).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Твердження відповідача про часткове перерахування коштів після порушення провадження у справі судом відхиляється, оскільки в матеріалах справи відсутні докази сплати.

Керуючись ст.ст. 32-33,43,49,82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Криниця" (с.Пашківка, Козельщинський район, Полтавська область, 39143, п/р 26005590167 в АБ "ПолтаваБанк", МФО 331489, код ЄДРПОУ 24831390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Церматт" (вул. Горького, 1, а/с 2242, м. Черкаси, 18022, п/р 2600300015034 в філії АТ "Укрексімбанк" м. Черкаси, МФО 354789, код ЄДРПОУ 35891342) - 80000,00 грн. основного боргу, 10000,00 грн. штрафу, 7905,21 грн. - пені, 4040,00 грн. - інфляційних та 1653,70 грн. - 3% річних.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Суддя Босий В.П.

Повне рішення складено: 21.01.11 р.