Рішення № 13543973, 17.01.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" січня 2011 р.

Справа № 16/167-10-4950

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з’явився;

Від відповідача: не з’явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом державного підприємства „Дослідне господарство „Покровське” селекційно - генетичного інституту -національного центру насіннєзнавства та сортовивчення” до відкритого акціонерного товариства „Шлях Ілліча” про стягнення 44 791,50 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство „Дослідне господарство „Покровське” селекційно - генетичного інституту - національного центру насіннєзнавства та сортовивчення” (далі по тексту ДП „ДГ „Покровське”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами про стягнення з відкритого акціонерного товариства „Шлях Ілліча” (далі по тексту ВАТ „Шлях Ілліча”) 44791,50 грн. загальної заборгованості за договором купівлі-продажу № 49 від 30.03.2010р., у тому числі основного боргу в розмірі 39000 грн., штрафу в розмірі 10% в сумі 3900 грн., інфляційних витрат в розмірі 1209 грн., а також 3% річних у сумі 682,50 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем умов вказаної угоди щодо оплати придбаного ним насіння.

При цьому, у пункті 4 позовної заяви позивачем було заявлено клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову. В обґрунтування заявленого клопотання позивачем було покладено доводи про те, що невжиття заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Однак, враховуючи недоведеність з боку позивача існування обставин, що унеможливлюють виконання рішення по даній справі, судом зазначене клопотання було відхилено як необґрунтоване та недоведене.

Відповідач про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, однак на вимогу суду в судове засідання представник відповідача не з'явився, ВАТ „Шлях Ілліча” відзиву на позовну заяву не надало, у зв’язку з чим справа розглядається за наявними матеріалами в порядку, передбаченому ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

30.03.2010 року між ДП „ДГ „Покровське” (Продавець) та ВАТ „Шлях Ілліча” (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу №49, за умовами п.п. 1.1, 3.2 якого Продавець зобов’язався продати Покупцю насіння ярового ячменю „Вакула” у кількості 12 тон за ціною 2500 грн. за тону, а також насіння соняшника у кількості 1 тони за ціною 9000 грн., загальною вартістю насіння 39000 грн., а Покупець зобов’язався прийняти та оплатити товар згідно з умовами даного договору.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання наведених умов договору купівлі-продажу №49 від 30.03.2010р., згідно з накладними № 339 від 30.03.2010р., № 340 від 30.03.2010р., ДП „ДГ „Покровське” було поставлено, а представником ВАТ „Шлях Ілліча” на підставі довіреності сер. ЯПТ №076363 від 29.03.2010р. одержано насіння ярового ячменю „Вакула” та насіння соняшника, загальною вартістю 39000 грн.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до п. 2.1, 3.2 договору Покупець зобов’язався оплатити товар згідно з умовами даної угоди. При цьому, сторонами передбачено, що розрахунки за одержаний товар здійснюються 15.08.2010р.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Зобов’язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, у порушення наведених умов договору купівлі-продажу №49 від 30.03.2010р., вимог ст.ст. 525, 526, 629, 692 ЦК України, відповідачем оплата придбаного ним насіння не здійснювалася взагалі. Таким чином, внаслідок невиконання відповідачем договірних зобов’язань за Покупцем утворилась заборгованість перед ДП „ДГ „Покровське” по вказаному договору на загальну суму у розмірі 39000 грн., яку відповідачем до теперішнього часу у добровільному порядку не погашено.

Неналежне виконання відповідачем договірних зобов’язань змусило позивача звернутися за захистом своїх майнових прав до господарського суду Одеської області. При цьому, ДП „ДГ „Покровське” в межах даної справи висуваються вимоги про стягнення з ВАТ „Шлях Ілліча” 44791,50 грн. загальної заборгованості за договором купівлі-продажу № 49 від 30.03.2010р., у тому числі основного боргу в розмірі 39000 грн., штрафу в розмірі 10% в сумі 3900 грн., інфляційних витрат в розмірі 1209 грн., а також 3% річних у сумі 682,50 грн..

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

На думку суду, наявність основного боргу ВАТ „Шлях Ілліча” перед ДП „ДГ „Покровське” у розмірі 39000 грн. витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, підтверджується накладними про передачу ВАТ „Шлях Ілліча” обумовленого товару, а також довіреністю на одержання товарно-матеріальних цінностей. З огляду на викладене, суд вважає за правомірне позовні вимоги щодо стягнення з ВАТ „Шлях Ілліча” основного боргу в розмірі 39000 грн. задовольнити повністю.

Розглянувши позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних витрат, 3% річних та штрафу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки –грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов’язання. Так, відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За змістом положень п. 4.1 договору купівлі-продажу № 49 від 30.03.2010р. відповідач зобов’язався у випадку порушення умов договору щодо оплати товару, крім іншого, сплатити Продавцю штраф у розмірі 10% від суми договору. В свою чергу, згідно з п. 2.2 договору загальна сума даної угоди становить 39000 грн..

З огляду на викладене, позивачем було нараховано до сплати відповідачу штраф у розмірі 3900 грн., що складає 10% від загальної суми договору купівлі-продажу № 49 від 30.03.2010р.

Враховуючи вищевикладені висновки суду про неналежне виконання відповідачем договірних зобов’язань в частині оплати придбаного ним товару, суд, керуючись вищенаведеними положеннями діючого законодавства та умовами укладеного між сторонами по справі договору, доходить висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог про стягнення з ВАТ „Шлях Ілліча” штрафу у розмірі 3900 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Водночас, надаючи правову оцінку здійсненому позивачем розрахунку витрат від інфляції, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на помилки, допущені у цьому розрахунку. Так, передусім, слід зауважити, що позивачем інфляційні витрати нараховувалися за період з квітня 2010р. по жовтень 2010р., в той час як за умовами п. 2.1 договору купівлі-продажу № 49 від 30.03.2010р. строк виконання зобов’язання з оплати насіння настав лише 15.08.2010р., тобто прострочення платежу мало місце з 16.08.2010р. При цьому, суд звертає увагу позивача на положення листа Верховного Суду України від 03.04.1997 р. N 62-97р „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”, якими визначається, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а у середньому за місяць, а, відтак, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число наступного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня. Таким чином, розрахунок витрат від інфляції мав здійснюватися лише з вересня 2010р.

Враховуючи викладене, вірний розмір інфляційних витрат повинен становити 1329,90 грн. (39000 грн. х 1,0341 (середній індекс інфляції за період з вересня 2010р. по жовтень 2010р.) – 39000 грн.).

Водночас зважаючи на те, що в межах даної справи позивачем заявлено до стягнення витрати від інфляції в сумі 1209 грн., за відсутності у суду повноважень виходити за межі позовних вимог, керуючись ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд вважає правомірним позовні вимоги щодо стягнення з ВАТ „Шлях Ілліча” витрат від інфляції задовольнити у заявленому до стягнення розмірі 1209 грн.

Проаналізувавши розрахунок 3% річних, викладений позивачем у позовній заяві, суд знову ж таки вважає за необхідне звернути увагу позивача на невірне визначення ним періоду нарахування 3% річних внаслідок включення до цього періоду часу, коли строк виконання грошових зобов’язань відповідача ще не був пропущений, а саме: з 30.03.2010р. по 15.08.2010р. (включно). У цьому контексті, суд звертає увагу позивача на приведені по тексту рішення умови пункту 2.1 укладеного між сторонами договору, за якими строк виконання зобов’язання з оплати насіння настав лише 15.08.2010р., тобто прострочення платежу мало місце з 16.08.2010р.

З огляду на викладене, вірний розмір цих нарахувань становить 243,62 грн., а саме: 39000 грн. х 3%/(365х100%) х 76 днів (за період з 16.08.2010р. по 30.10.2010р. –останній день нарахування 3% річних за розрахунком позивача).

Підсумовуючи вищенаведене, зважаючи на неналежне виконання відповідачем зобов’язань щодо своєчасної оплати поставленого товару, суд вважає за правомірне позовні вимоги ДП „ДГ „Покровське” про стягнення з ВАТ „Шлях Ілліча” 682,50 грн. 3% річних задовольнити частково в сумі 243,62 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення позову ДП „ДГ „Покровське” частково в сумі 44352,62 грн. Таким чином, з відповідача слід стягнути на користь ДП „ДГ „Покровське” основний борг в розмірі 39000 грн., штраф в сумі 3900 грн., витрати від інфляції в сумі 1209 грн., а також 3% річних у розмірі 243,62 грн. відповідно до ст.ст. 11, 509, 525, 526, 549, 611, 617, 625, 629, 655, 692 ЦК України.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу також слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 549, 611, 617, 625, 629, 655, 692 ЦК України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Шлях Ілліча” /Одеська область, Роздільнянський район, смт Лиманське, код ЄДРПОУ 00413372/ на користь державного підприємства „Дослідне господарство „Покровське” селекційно - генетичного інституту - національного центру насіннєзнавства та сортовивчення” / 67631, Одеська область, Біляївський район, с. Маринівка, код ЄДРПОУ 21017051/ основний борг в сумі 39000 грн. 00 коп. / тридцять дев’ять тисяч грн.. 00 коп./, штраф в сумі 3900 грн. 00 коп. /три тисячі дев’ятсот грн.. 00 коп./, витрати від інфляції в сумі 1209 грн. 00 коп. /одна тисяча двісті дев’ять грн.. 00 коп./, 3% річних в розмірі 243 грн. 62 коп. / двісті сорок три грн. 62 коп./, державне мито в сумі 443 грн. 53 коп. / чотириста сорок три грн.. 53 коп./, витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 233 грн. 69 коп. / двісті тридцять три грн.. 69 коп./ Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення складений 24.01.2011р.

Суддя Желєзна С.П.