Рішення № 135439684, 06.04.2026, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/4579/25

2/405/1438/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2026 Подільський районний суд міста Кропивницького в складі:

головуючої судді: Шевченко І.М.

з участю секретаря: Мишевець Т.І.

представника позивача Самаріна А.С.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2025 року позивач, ОКВП «Дніпро-Кіровоград» звернулось в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення в розмірі 43569,00 грн., з яких: 37643,30 грн. борг за послуги водопостачання та водовідведення; 1360,69 грн. 3% річних; 4565,01 грн. індекс інфляції; та 3028 грн. судового збору.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що починаючи з 01.04.2012 року ОКВП «Дніпро-Кіровоград» надає споживачам послуги з централізованого водопостачання та водовідведення. Шляхом відкриття особового рахунку № НОМЕР_1 між позивачем та відповідачем виникли фактичні договірні відносини щодо надання послуг з водопостачання та водовідведення. Споживачам послуг за адресою: АДРЕСА_1 надано послуги з централізованого водопостачання та водовідведення в період з 01.12.2021 по 30.06.2025 р. включно, з яких послуги на суму 37 643,30 грн., станом на дату подання позову не сплачені. На багатоповерховому будинку за адресою відповідача у точці приєднання (вводу) до зовнішніх інженерних мереж відповідних внутрішньобудинкових інженерних систем будівлі встановлено комерційний засіб обліку №1821062949, у зв`язку з чим обсяги спожитих послуг за період з грудня 2021 року по липень 2024 року їй були визначені відповідно до п. 4 ч. З ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Методики № 315 та без врахування показників розподільчого приладу обліку споживача (квартирного лічильника відповідача, який у відповідача в той період був відсутній). У серпні 2024 року відповідачем було встановлено розподільчий прилад обліку типу СК-15 за № 2688421 (квартирний лічильник), у зв`язку з чим з цієї дати показники таких лічильників враховуються при визначенні обсягів водоспоживання в т.ч. «небалансу» за комерційним приладом обліку і, враховуючи відсутність у будинку відповідача інших квартир необладнаних розподільним лічильником «небаланс» розподіляється на усі квартири, в т.ч. на квартиру відповідача. У зв`язку з тим, що у відповідача утворилася заборгованість за послуги з централізованого водоспостачання та водовідведення, яку вона в добровільному порядку не погашає, позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів, та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою судді від 28.07.2025 року відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначене судове засідання.

22.10.2025 року відповідач надала суду відзив, в якому зазначила, що не визнає позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на наступні обставини.

З фактичних договірних відносин (посилання в додатках на особовий рахунок НОМЕР_1 ) не містить зазначених пунктів порядку нарахувань індексу інфляційних та 3% річних, штрафних санкцій, терміну дії договору, тощо.

До позовної заяви додано розрахунок, а в позовній заяві не наводиться порядок нарахувань індексу інфляційних та 3% річних (згідно формули) та період нарахування не відповідає заявленому. Отже, згідно якої формули нарахували додаткові суми стягнення невідомо.

08.04.2025 року в складі комісії по врегулюванню заборгованості, позивачем було складено Акт №5868 (оригінал знаходиться у позивача), яким було запропоновано укласти додатковий договір, далі по тесту не розбірливо. Структура відповідача щодо прийняття рішення, в особі відділків (абонентських, юридичних, технічних тощо), вочевидь працює незалежно одна від одної. Комісією було проведено засідання без урахування законних прав та інтересів споживача. З врахуванням погашеної заборгованості, слід провести перегляд та здійснити об`єктивний розгляд особової справи, з урахуванням всіх складових, які висувались, що є в компетенції постійно діючої комісії.

Відповідачу було запропоновано довести факт відсутності за місцем проживання в певний період і їй перерахують заборгованість. По факту, при розгляді її заяви, в засіданні комісії був складений Акт, в якому було зазначено про неврахування періоду заборгованості тільки з 01.04.2024 по 26.05.2024 року. В заборгованість не ввійшов 1 (один) обліковий місяць 26 днів 04.24-05.24. Хоча сума заборгованості збільшується.

Засідання комісії про врегулювання дебіторської заборгованості не можна було провести без підключення водо-лічильника, а водо-лічильник не можна встановити без укладання Договору та погашення заборгованості, абонентський відділ не здійснює перерахунок без юридичного відділку, і так замкнуте коло. Хоча в кожному відділку кажуть, що вона має законне право на перерахунок дебіторської заборгованості в разі документального підтвердження відсутності за місцем проживання.

Окрім того, позивач зазначає, що у серпні 2024 року відповідачем було встановлено розподільчий прилад обліку, хоча по факту лічильник було встановлено в липні 2024 року, та зважаючи на довідку про нарахування плати та розмір платежів, між червнем та липнем 2024 року борг збільшується вдвічі.

Також варто зазначити, що в червні 2024 року, після повернення з-за кордону, представивши докази перебування там разом з дітьми, а також зібравши на вимогу позивача всі докази відсутності членів родини за зазначеною адресою, вона звернулась до позивача для проведення перерахунку заборгованості, та надала Акт про підтвердження відсутності за місцем реєстрації відповідача та членів її родини, виїзні документи (загран. паспорти).

15.07.2025 року частково було погашено заборгованість в розмірі 10 000 грн., копія квитанції направлено позивачу, що до уваги взято не було ( було подано позов від 22.07.25 р.). Також, 08.09.2025 р. та 01.10.2025 р., додатково було сплачено 15 000 грн. та 1 000 грн.

Письмовий Договір сторони не уклали, лічильник встановили, заборгованість зросла і позов про стягнення пред`явлений.

Заявлений період заборгованості складає 12.2021 06.2025 рр. 3 роки 7 місяців, де динаміка заборгованості в період 06.24 07.24 зростає в геометричній прогресії.

Також зазначає, що строк позовної давності складає 3 роки, який позивачем був пропущений.

04.12.2025 року представник позивача, через систему «Електронний суд» подав додаткові пояснення у справі.

Згідно ч. ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідач помилково ототожнює відсутність письмового договору з відсутністю цивільних правовідносин та помилково зазначає про відсутність у нього обов`язку здійснювати оплату комунальних послуг.

За вимогами підпункту 11 пункту 47 Правил № 690 на споживача покладено обов`язок інформувати протягом місяця виконавця про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) шляхом надання виконавцю витягу або інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором.

В п. 11-1 пункту 47 Правил № 690 визначено, що споживач зобов`язаний інформувати виконавця про тимчасову відсутність в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів (за відсутності приладів обліку); якщо період відсутності споживача та інших осіб перевищує шість місяців, споживач для реалізації права на неоплату вартості послуг у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) у місячний строк з моменту закінчення кожного шестимісячного періоду зобов`язаний надавати виконавцю оновлену заяву з відповідними підтвердними документами в електронній або паперовій формі.

В свою чергу, умови публічного договору доповнено обов`язком споживача інформувати виконавця про тимчасову відсутність в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів (за відсутності приладів обліку). При цьому, якщо період відсутності споживача та інших осіб перевищує шість місяців, споживач для реалізації права на неоплату вартості послуг у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) у місячний строк з моменту закінчення кожного шестимісячного періоду зобов`язаний надавати виконавцю оновлену заяву з відповідними підтвердними документами в електронній або паперовій формі (підпункт 11 пункту 40 Індивідуального договору).

08.04.2025 року відповідач звернулась до ОКВП «Дніпро-Кіровоград» із заявою про перерахунок вартості послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у зв`язку з тимчасовою відсутністю в житловому приміщенні (перебування за кордоном).

Проте, станом на момент звернення в квітні 2025 року з такою заявою вже набули чинності внесені Постановою Кабінету Міністрів України N 1405 від 29.12.2023 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг» зміни до Правил № 690 стосовно обов`язку споживача для реалізації права на неоплату вартості послуг у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) інформувати виконавця у місячний строк про тимчасову відсутність в житловому приміщенні споживача та інших осіб понад 30 календарних днів; у місячний строк з моменту закінчення кожного шестимісячного періоду надавати виконавцю оновлену заяву з відповідними підтвердними документами в електронній або паперовій формі (якщо період відсутності споживача та інших осіб перевищує шість місяців).

Позивач вважає, що визначальним в цій справі є момент, коли Відповідач почав реалізовувати своє право на перерахунок вартості послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.

Враховуючи те, що звернення з заявою про проведення такого перерахунку направлено 08.04.2025, після набрання чинності внесеними Постановою Кабінету Міністрів України № 1405 від 29.12.2023 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг» змінами до Правил N 690, то позивач не мав обґрунтованих сподівань і можливості для проведення перерахунку з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним.

При цьому, звернення базувалось на підтверджуючих документах про відсутність за місцем проживання, які були в наявності у споживача станом на 24.06.2024 року (дата повернення в Україну). Тобто звернення було подано через 10 календарних місяців після отримання документів в підтвердження відповідних подій.

Відповідач протягом 25.06.2024 р. - 08.04.2025 років не реалізував своє право на перерахунок вартості послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а тому не настав юридичний факт, з яким закон пов`язував би виникнення, зміну чи припинення правовідносин щодо перерахунку вартості послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї за місцем проживання понад 30 календарних днів.

В судове засідання з`явився представник позивача Самарін А.С. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити. Зазначив, що позивач надає послуги з централізованого водопостачання та водовідведення. Власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 є відповідач. Так як в період з 01.12.2021 по 30.06.2025 ОСОБА_1 не сплачувала за послуги, у неї утворився борг, який позивач і просить стягнути.

В судовому засідання відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнала у повному обсязі, та пояснила, що в період з 04.03.2022 була за кордоном. 26.05.2024 повернулась додому і встановила лічильник 11.07.2024, який був прийнятий комісією 31.03.2025. Також зазначила, що з грудня 2021 по 04.03.2024 року сплатила заборгованість в розмірі 26 000 грн. Просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Обласне комунальне виробниче підприємство «Дніпро-Кіровоград», відповідно до «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2019 р. № 690, Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» та Закону України «Про житлово-комунальні послуги», починаючи з 01 квітня 2012 року надає споживачам послугу з централізованого водопостачання та водовідведення.

Шляхом відкриття особового рахунку № НОМЕР_1 між позивачем та відповідачем виникли фактичні договірні відносини щодо надання послуг з водопостачання та водовідведення.

Будинок, де розташована квартира відповідача, обладнаний вузлом комерційного обліку.

Згідно довідки про нарахування плати та розмір платежів, складеної начальником абонентського відділу споживачам послуг за адресою: АДРЕСА_1 надано послуги з централізованого водопостачання та водовідведення в період з 01.12.2021 по 30.06.2025 включно, з яких послуги на суму 37 643,30 грн.

Інших об`єктивних даних про наявність та походження заборгованості позивач не надав.

За змістом ч.3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В даній справі відповідач не визнає позов, тому тягар доказування покладається на позивача.

Позивач в якості доказу наявності заборгованості за відповідачем надав суду довідку про нарахування та розмір платежів.

Дана довідка не може бути належним доказом у справі з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЗУ «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» розподіл між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг здійснюється відповідно до методики, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг визначає, що такий розподіл здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.

Тобто, кожен споживач комунальних послуг, який є власником (користувачем) об`єкта нерухомого майна, що входить до майнового комплексу, обладнаного комерційним приладом обліку, має зобов`язання по оплаті різниці між показаннями вузлів комерційного та розподільного обліку, спожитих комунальних послуг за відповідний розрахунковий період.

Отже, для правильного нарахування суми заборгованості необхідно знати не тільки об`єм наданих послуг за показаннями комерційного та розподільного обліку, їх різницю, але й кількість всіх споживачів в такому об`єкті, між якими розподіляється заборгованість.

Довідка про нарахування та розмір платежів, надана позивачем, не містить інформації про кількість осіб, що користуються послугами по будинку та інформацію про розподіл заборгованості між споживачами. За таких умов вказана довідка не містить інформацію щодо предмета доказування.

Інших доказів на підтвердження позовних вимог позивач не надав.

Відтак позов є безпідставним і задоволенню не підлягає.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України сплачений позивачем за подання даного позову до суду судовий збір, суд відносить на його рахунок.

Керуючись ст. 10, 12, 13, 76, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення у повному обсязі виготовлене 06.04.2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Обласне комунальне виробниче підприємство «Дніпро - Кіровоград», код ЄДРПОУ 03346822, місцезнаходження: вул. Соборна, 19-а, м. Кропивницький.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_1 .

Суддя Подільського

районного суду

міста Кропивницького Ірина Миколаївна Шевченко