Рішення № 135439397, 02.04.2026, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/1391/26

Провадження № 2/345/1509/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е

02.04.2026 м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі

головуючого судді Сирка Й.Й.,

з участю секретаря судового засідання Слободян Т.Я.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

27.02.2026 ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі Товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, мотивуючи свої вимоги тим, що 07.03.2025 за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, відповідачем цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором) підписано після попереднього заповнення необхідних відомостей та проходження ідентифікації за допомогою мобільного застосунку кредитний договір із ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та отримано на свій рахунок грошові кошти в сумі 4 000,00 грн. Під час ідентифікації позичальника ним пройдено однозначне встановлення особи. Кредитні кошти за договором № 71547164 від 07.03.2025 надано строком на 30 календарних днів. Кінцева дата повернення кредиту 05.04.2025 з можливістю продовження (пролонгації) строку кредитування відповідно до Розділу 6 договору. Проте відповідачем не виконані кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 12 900,00 грн, яка є документально підтвердженою та складається з різних платежів, що включають борг за основною сумою (тілом) кредиту, нарахованими відсотками, пенею та одноразовою комісією. В добровільному порядку відповідач не погашає вказану суму заборгованості, тому позивач як новий кредитор у зобов`язанні після набуття права вимоги просить позов задовольнити.

Крім того, 17.12.2024 між ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 8580604, який підписано позичальником у аналогічний до зазначеного вище спосіб цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором). Відповідачем отримано на свій банківський рахунок строком на 360 днів кредитні грошові кошти в сумі 20 000,00 грн зі сплатою процентів за фіксованою ставкою. Умови зазначеного договору відповідачем також не виконані, внаслідок чого утворилася заборгованість на загальну суму 52 680,00 грн, яка включає борг за основною сумою (тілом) кредиту, нарахованими процентами та неустойкою (штрафами). Придбавши за плату в первісного кредитора право вимоги за цим кредитним договором у встановленому порядку на підставі укладеного договору факторингу, Товариство просить суд ухвалити рішення про стягнення зі ОСОБА_1 суми заборгованості в повному обсязі.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04.03.2026 відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В установлений судом строк відповідач відзив на позов не подав, в судове засідання не з`явився, хоча повідомлений згідно з вимогами п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України про дату, час і місце розгляду справи шляхом надіслання пповістки за адресою реєстрації місця проживання, яка вказана у відповіді Управління «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Калуської міської ради №2157/13.2-04 від 04.03.2026.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України та з огляду на згоду Товариства, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у ній матеріалами з ухваленням заочного рішення по суті цього спору.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що позов необхідно задоволити частково з таких підстав.

Відповідно до ст.12-13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст.509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В свою чергу, положеннями ст.525-527 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами ст. 629 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 3 статті 207 ЦК України визначено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» № 674-VIII від 03.09.2015, ч.12 ст.11 якого встановлює, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 234/7160/20, від 01.11.2021 у справі № 234/8084/20.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач уклав договір про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71547164 від 07.03.2025 із ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» шляхом використання одноразового електронного ідентифікатора, відображеного в цифровій послідовності (72773). Грошові кошти в сумі 4 000,00 грн перераховані на банківську платіжну картку відповідача (маска картки № НОМЕР_1 ), що підтверджується довідкою ТзОВ «Фінекспрес» про перерахування кредитних коштів за ініціативою кредитодавця із зазначенням номера платежу.

Істотні умови кредитного договору: строк кредитування 30 календарних днів, останній день якого припадає на 05.04.2025; повернення кредиту (основної суми та нарахованих процентів) відбувається шляхом внесення одноразового платежу, при цьому, умовами договору передбачена сплата позичальником одноразової комісії за надання кредиту в розмірі 15% від суми наданого кредиту, що становить 600,00 грн (пп.2.2.4. договору); нарахування процентів позичальнику здійснюється протягом строку кредитування, згідно з Таблицею обчислення загальної вартості кредиту (Додаток № 1), яка визначає параметри, порядок і графік повернення основної суми (тіла) кредиту та одноразової комісії, за денною процентною ставкою 0,250%; водночас, денна процентна ставка у кредитному договорі встановлена також у розмірі 0,750%, що вказує на очевидну суперечність змісту кредитного договору в цій частині.

Копії підписаного позичальником паспорта споживчого кредиту Товариством до матеріалів справи не надано.

Суд також зазначає, що відповідно до п.1.12. кредитного договору одноразова комісія за надання кредиту це грошові кошти, які згідно з умовами договору позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю за надання та користування кредитом в якості однієї з складових загальних витрат за споживчим кредитом. Однак у п.2.3.договору загальні витрати за споживчим кредитом будь-яких відомостей з приводу одноразової комісії не містять, натомість вказують, що витрати споживача складаються винятково з сукупної вартості процентів, обчислених за ставкою 0,750%/день.

Крім того, пп. 2.2.4. договору визначені проценти за понадстрокове користування кредитом в розмірі 4%/день та пеня в аналогічному розмірі.

Якщо сума кредиту, наданого позичальнику, не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої за дату укладення кредитного договору, за користування кредитом понад встановлений цим договором строк, у випадку невиконання позичальником умов договору, кредитодавець має право нараховувати пеню в розмірі, визначеному п.2.2. договору, з першого дня за понадстрокове користування кредитом за кожен день такого користування (пп. 10.5.2. п. 10.5. договору).

Відповідно до розрахунку первісного кредитора у період з 07.03.2025 до 05.04.20205 позичальнику нараховано щоденно 10,00грн процентів, що вказує на застосування денної процентної ставки за користування кредитними коштами в розмірі 0,250%. Починаючи з 06.04.2025 до 25.05.2025 позичальнику щоденно нараховувалася пеня в розмірі 160,00 грн або 4%/день від суми неповернутого кредиту. У день видачі кредиту нараховано комісію встановленого розміру. Загальна сума заборгованих процентів склала 300,00 грн, пені 8 000,00 грн. При цьому, будь-яких коштів в рахунок виконання взятих на себе грошових зобов`язань позичальник ОСОБА_1 не вносив.

27.05.2025 між первісним кредитором і Товариством укладено договір факторингу №27/03/2025, а 25.07.2025 додаткову угоду № 6 до вищевказаного договору з реєстром боржників та актом приймання-передачі цього реєстру. Як випливає із витягу з реєстру боржників № 10 від 25.07.2025, вимоги первісного кредитора до відповідача у цій справі відступлені на користь Товариства за плату (порядковий номер ОСОБА_1 5289, загальна сума відступленого боргу 12 900,00 грн).

Вирішуючи питання щодо можливості задоволення позовних вимог Товариства до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 07.03.2025 №71547164 суд виходить із таких мотивів.

Як передбачено ст. 598-599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), про що зазначає ст. 610 ЦК України.

Відповідно до приписів ч.5 ст.8 у чинній з 24.12.2023 редакції Закону України Про споживче кредитування від 15.11.2016 № 1734-VIII (далі - Закон № 1734, який набрав чинності з 24.12.2023) максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Згідно з положеннями ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 1911.2024 № 4059-ІХ з 1 січня відповідного бюджетного року законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати за один місяць становив 8 000,00 грн та залишався незмінним упродовж відповідного року.

Відповідно до п.18 «Перехідних та прикінцевих положень» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У періоді нарахування відповідачу у справі неустойки (пені) діяв воєнний стан, уперше введений з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану», який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану № 2102-ІХ від 24.02.2022», який неодноразово продовжувався й триває до сьогодні.

Тлумачення зазначеної вище норми матеріального закону свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань.

Ця особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідний правовий висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22, який є обов`язковим для застосування.

У частині третій ст. 6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, однак вони не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто частина третя ст. 6 ЦК України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.

Зазначений правовий висновок сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 в справі № 910/4518/16, який є обов`язковим до застосування.

Конституційний Суд України своєму рішенні (справа № 1-12/2013) від 11.07.2013 за зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996 №543/96-ВР зазначив, що з огляду на приписи ч.4 ст.42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Відсутність позову про визнання недійсними умов кредитного договору як оспорюваного правочину чи заперечень щодо його умов не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом кредитора до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Суд також не погоджується із правомірністю нарахування первісним кредитором позичальнику ОСОБА_1 одноразової комісії за надання кредиту з огляду на нікчемність умови кредитного договору про необхідність її сплати відповідно до положень ч.5 ст.12 Закону № 1734. Товариством не доведено, за які конкретно супутні послуги кредитодавцем нараховано відповідні платежі, а так само погодження таких послуг зі споживачем. Як було зазначено раніше в цьому рішенні, умови договору в частині сплати одноразової комісії містять очевидно суперечливі положення щодо суті відповідного платежу, та його не включення до загальної вартості витрат споживача за кредитним договором. При цьому, враховуються висловлені у постановах Верховного Суду від 10.11.2021 (справа №740/3852/19) та від 31.08.2022 (справа №202/5330/19) правові позиції, які є релевантними до обставин цієї справи.

З огляду викладене, суд не може погодитися із необхідністю стягнення зі ОСОБА_1 пені та одноразової комісії за умовами кредитного договору від 07.03.2025, який позичальником дійсно не виконувався.

Отже, у задоволенні вимог Товариства про стягнення зі ОСОБА_1 заборгованості за пенею в сумі 8 000,00 грн та одноразової комісії розміром 600,00 грн необхідно відмовити.

Суд установив, що між ОСОБА_1 і ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» також укладено 17.12.2024 договір про надання споживчого кредиту № 8580604, за умовами якого відповідач отримав у користування 20 000,00 грн на споживчі потреби, які мав повернути разом з нарахованими процентами до 12.12.2025, тобто в межах 360 календарних днів. Денна процентна ставка за кредитом: знижена 0,01%/день, якщо споживач до 16.01.2025 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, яка є не меншою першого чергового платежу, визначеного у Графіку; стандартна 1,00%/день; одноразова комісія за видачу кредиту умовами кредитного договору не передбачена; повернення кредиту з процентами здійснюється 12-ма черговими платежами кожних 30 календарних днів згідно з Додатком №1 до кредитного договору: основна сума кредиту повертається у складі останнього з чергових платежів, проценти за 2-11 чергові періоди - 6 000,00 грн щоразу на 30-й день.

Відповідно до п.6.4. кредитного договору у випадку невиконання/неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань з повернення кредиту та/або сплати процентів, він має сплатити кредитодавцю штраф: у розмірі 1 800,00 грн на 4-й день такого невиконання та/або неналежного виконання; у розмірі 400,00 грн починаючи з 5-го дня за кожен день невиконання та/або неналежного виконання. Відповідним пунктом договору також передбачено, що штраф згідно з вимогами ч.2 ст. 546 ЦК України є іншим видом забезпечення виконання зобов`язання.

Позичальник підписав договір одноразовим ідентифікатором С2902 із отриманням на платіжну картку суми кредиту в повному обсязі (маска картки НОМЕР_2 ), що підтверджується п.2.1. підписаного між сторонами кредитного договору, а також довідкою ТзОВ ФК «Контрактовий дім» № 7/7215 від 29.10.2025 (номер трансакції 15279004002). Позивач зазначає, що до відступлення на його користь прав вимоги від первісного кредитора на підставі договору факторингу від 28.10.2025 № 28102025 та реєстру боржників № 1 (порядковий номер ОСОБА_1 - 1908), позичальник допустив виникнення заборгованості на загальну суму 52 680,00 грн, з якої 19 400,00 грн борг за основною сумою (тілом) кредиту, 23 280,00 грн нараховані відсотки та 10 000,00 грн заборгованість за нарахованими штрафами первісним кредитором.

Із копії паспорта споживчого кредиту, підписаного позичальником ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором GW2705, вбачається, що навпроти запису «Можливі види (форми) забезпечення кредиту:» вказано «без забезпечення у вигляді застави», що дозволяє суду дійти до висновку, про відсутність застави у відносинах сторін, як єдино можливого виду забезпечення боржником своїх грошових зобов`язань перед кредитором (Розділ 3 паспорта).

З даного приводу суд зазначає, що поняття строк виконання зобов`язання і термін виконання зобов`язання охарактеризовані у ст. 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Тобто, строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Припис абз. 2 ч.1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, а регулятивна норма ч.1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма частини ч.2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16).

Крім того, відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 № 1023-ХІІ (зі змінами та доповненнями) нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Тому, при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, в т.ч. графіком платежів та умовами договору, а не завуальованими, неоднозначними умовами, які дозволили кредитодавцю нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом поза чітко визначеним у договорі строком кредитування.

Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Із розрахунку первісного кредитора щодо заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором (картка обліку договору) випливає, що в період з 17.12.2024 до 27.10.2025 нарахування штрафу в сумі 1 800,00 грн проведено 16.04.2025. Надалі, з 17.04.2025 до 06.05.2025 позичальнику щоденно нараховано штраф у розмірі 400,00 грн, 07.05.2025- 200,00 грн. Інших штрафів не нараховано. Розрахунок показує, що позичальник сплатив лише: 14.02.2025 - 5 800,00 грн процентів, 13.03.2025 6 000,00 грн, з яких 600,00 грн зараховано в рахунок повернення основної суми (тіла) кредиту.

Відповідно до приписів ч.1 ст.16 Закону № 1734 споживач має право в будь-який час повністю або частково достроково повернути споживчий кредит, у тому числі шляхом збільшення суми періодичних платежів.

Пунктом 5.2. кредитного договору також передбачено, що в разі часткового дострокового повернення кредиту не в дату платежу, графік платежів коригується шляхом зміни всіх наступних дат платежів з урахуванням встановленої у договорі періодичності сплати процентів на незмінності кінцевої дати повернення кредиту.

Таким чином, внесений ОСОБА_1 14.02.2025 платіж в сумі, що перевищувала 60,00 грн нарахованих процентів, мав бути зарахований у рахунок дострокового повернення основної суми кредиту, чого первісним кредитором всупереч чітким вимогам закону не зроблено.

Відтак, станом на 14.02.2025 заборгованість позичальника за тілом кредиту зменшилася до 14 260,00 грн (5 800,00-60,00=5 740,00 грн; 20 000,00-5 740,00).

Подальше нарахування позичальнику процентів підлягає перерахунку виходячи із встановленої у кредитному договорі стандартної процентної ставки в розмірі 1% від залишку неповернутої суми, адже відповідно до п.3.1. договору нарахування процентів здійснюється на залишок фактичної заборгованості в межах строку кредитування.

14.02.2025 (14 260,00х0,01- 142,60 грн).

Визначений Таблицею обчислення вартості кредиту для споживача (Додаток № 1 до кредитного договору) строк 2-го платежу настав 15.02.2025 в розмірі 6 000,00 грн процентів. На період з 15.02.2025 до 12.03.2025 припадає 25 кд., тому належна до сплати сума процентів не може перевищувати 3 707,60 грн (142,60х26).

Відповідно до ст.19 Закону № 1734 у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: 1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; 2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; 3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.

13.03.2025 ОСОБА_1 вніс 6 000,00 грн, з яких 5 400,00 грн кредитодавець зарахував у рахунок сплати процентів. При цьому, на вказану дату строк настання 3-го чергового платежу не настав (17.03.2025), тобто не міг вважатися простроченим. Отже, внесений платіж згідно з вимогами ч. 1 ст.16 Закону № 1734 (за вирахуванням належних до сплати процентів на вказану дату) підлягав зарахуванню в рахунок дострокового повернення тіла кредиту (6 000,00-3 707,60=2 292,40 грн; 14 260,00-2 292,40=11707,60грн).

На період з 13.03.2025 до 28.10.2025 (саме такий період взято до розрахунку первісним кредитором і Товариством) припадає загалом 230 кд. Належна до сплати сума процентів за відповідний період складе 26 926,10 грн (11 707,60х0,01х230).

Борг відповідача перед первісним кредитором за основною сумою (тілом) кредиту та нарахованими процентами становитиме 38 633,70 грн замість заявлених до стягнення Товариством 42 680,00 грн (19 400,00+23 800,00).

Суд вкотре нагадує у цьому рішенні про особливості застосування приписів п.18 «Перехідних та прикінцевих положень» ЦК України під час дії правового режиму воєнного стану, який безперервно триває на всій території України з 05 год 30 хв. 24.02.2022 до теперішнього дня. Проте замість того, щоб списати нараховані позичальнику ОСОБА_1 штрафи в сумі 10 000,00 грн за період з 16.04.2025 до 07.05.2025, первісний кредитор, а згодом і Товариство як новий кредитор протиправно вимагають їх стягнення з відповідача.

У цій частині рішення суд додатково зазначає, що відповідно до приписів ч.1,2 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Встановлення у кредитному договорі штрафу в твердій грошовій сумі безвідносно до суми невиконання або несвоєчасно виконаного позичальником зобов`язання за кредитним договором не відповідає вимогам матеріального закону. До того ж, суд звертав увагу Товариства у своєму рішенні на відсутності в підписаному позичальником паспорті споживчого кредиту відомостей щодо наявності буцімто окремого виду забезпечення виконання зобов`язання у вигляді штрафу, відомості щодо якого розмішені у Розділі 6 кредитного договору «Відповідальність сторін».

Таким чином, вимога Товариства про стягнення з відповідача 10 000,00 грн штрафів, які передбачені Розділом 6 кредитного договору від 17.12.2024 № 8580604, у межах дії встановленого на всій території України правового режиму воєнного стану не може бути задоволена з мотивів, що викладені у цьому рішенні суду вище.

За наведених обставин суд вважає, що з відповідача у справі за кредитним договором №8580604 від 17.12.2024 підлягає до стягнення відступлена до договором факторингу від 28.10.2025 № 28102025 сума заборгованості в розмірі 38 633,70 грн.

Сукупно з відповідача за усіма вищенаведеними кредитними договорами необхідно стягнути на користь Товариства 42 933,70 грн заборгованості.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у рачі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог у цій справі, з відповідача на користь Товариства підлягають до стягнення витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 178,50 грн або 65,46 % від ціни заявленого позову.

Керуючись ст.263-265,268,280-284,354 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», 07400, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, код ЄДРПОУ 35625014, IBAN НОМЕР_4 в АТ «ТАСкомбанк», заборгованість в загальному розмірі 42 933,70 грн, а саме:

- за договором про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71547164 від 07.03.2025 у розмірі 4 300,00 грн, з яких 4 000,00 грн боргу за основною сумою (тілом) кредиту та 300,00 грн нарахованих процентів;

- за договором про надання споживчого кредиту № 8580604 від 17.12.2024 у розмірі 38 633,70 грн, з яких 11 707,60 грн боргу за основною сумою (тілом) кредиту та 26 926,10 грн за нарахованими у період з 17.12.2024 до 28.10.2025 процентами.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір в розмірі 2 178,50 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення суду складено та підписано 02.04.2026.

Суддя