Рішення № 135439390, 01.04.2026, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/1314/26

Провадження № 2/345/1443/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.04.2026 м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі

головуючого судді Сирка Й.Й.,

з участю секретаря судового засідання Слободян Т.Я.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

встановив:

26.02.2026 ТзОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі - Товариство) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 21.01.2020 за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, відповідачем цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором) підписано пропозицію про укладення кредитного договору, заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору з ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та отримано на свій рахунок грошові кошти в сумі 15 070,0 грн. Під час ідентифікації позичальника останній пройшов однозначне встановлення особи. Грошові кошти за договором № 605201191 від 21.01.2020 надано строком на 7 календарних днів. Кінцева дата повернення кредитних коштів з процентами 28.01.2020 із можливістю зміни строку кредитування за згодою кредитора. Згідно з умовами договору за користування коштами позичальник сплачує проценти, які встановлені у фіксованих ставках залежно від наявності передбачених договором умов. Комісій та інших платежів позичальнику, як плату за надання позикодавцем супутніх послуг, істотні умови договору не передбачають. Договір передбачає сплату позичальником пені за прострочення виконання своїх грошових зобов`язань. Водночас, між сторонами кредитного договору укладалися додаткові угоди, за якими збільшено як розмір кредиту до 19 070,00 грн, так і продовжено строк кредитування. Відповідач у справі отримав кошти, але належним чином не виконав своїх зобов`язань, що є грубим порушенням чинного законодавства України, внаслідок чого утворилася заборгованість в загальній сумі 28 779,75 грн, яка є документально підтвердженою. В добровільному порядку відповідач не погашає вказану суму боргу, тому позивач просить позов задовольнити, провівши судовий розгляд без участі свого представника.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03.03.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яку постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи. У відзиві на позовну заяву від 18.03.2026 зазначила, що на користь первісного кредитора нею фактично сплачено значну частину коштів. Звертає увагу суду, що нараховані проценти, на її думку, є несправедливими, а частина вимог Товариства може підпадати під дію положень законодавства України щодо наслідків пропуску строків позовної давності. Одночасно просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зменшити суму заборгованості. Не заперечує щодо можливості розгляду справи за її відсутності, адже здійснює догляд за малолітньою дитиною. Додатково повідомляє, що перед зверненням до суду попередній кредитор пропонував добровільно врегулювати спір шляхом часткового (у межах 7 000,00 грн) погашення боргу, натомість Товариство вимагає значно більші суми коштів до стягнення.

У відповіді на відзив від 20.03.2026 представник Товариства ОСОБА_2 підтвердила викладені у розрахунках позивача відомості щодо часткового виконання відповідачем грошових зобов`язань. Під час укладення договору і отримання коштів позичальник підтверджувала, що повністю ознайомлена з умовами договору, зміст якого жодним чином не порушує її прав та інтересів. Позичальник мала право у межах 14-ти після укладення договору в односторонньому порядку розірвати його та повернути кредитні кошти, однак цього не зробила. Наполягає на задоволенні позову.

Суд, дослідивши матеріали справи та вивчивши аргументи сторін, що викладені у заявах по суті справи, дійшов до висновку, що позов необхідно задоволити частково з таких підстав.

Відповідно до ст.12-13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст.509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В свою чергу, положеннями ст.525-527 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами ст. 629 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 3 ст. 207 ЦК України визначено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи між ОСОБА_1 і ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (далі первісний кредитор) укладено кредитний договір № 605201191 від 21.01.2020 з використанням отриманого відповідачем у цій справі одноразового електронного ідентифікатора 8BSYV454 згідно з порядком, що детально описаний у Розділі 3 Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового продукту «Смарт» кредитодавця. Укладення договору між сторонами підтверджується довідкою первісного кредитора щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора, алгоритмом дій позичальника в ІТС первісного кредитора з метою акцепту оферти на укладення електронного кредитного договору, заявкою позичальника із зазначенням детальних персональних відомостей про себе, номера маски банківської картки для зарахування позикових коштів, а також копіями платіжних доручень про зарахування грошових коштів в повній сумі на банківську платіжну картку відповідача (маска картки № НОМЕР_1 хх-хххх-4555). Відтак, суд не має жодних сумнівів в доведенні Товариством факту укладення договору між сторонами та отримання позичальником кредитних коштів у повному обсязі. До того ж, відповідач у справі й не заперечує зазначені вище обставини, повністю підтвердивши отримання кредиту в установлені строки.

Відповідно до п.1.2.-1.7. договору кредит надається строком на 7 днів від дати отримання кредиту позичальником; в межах зазначеного строку нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,49 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом; у випадку користування Кредитом поза межами строку кредитування умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між

сторонами застосовується базова процентна ставка в розмірі 1,70% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між фактично сплаченими процентами за дисконтною та нарахованою базовою процентними ставками за весь строк користування кредитом; позичальник зобов`язаний повернути первісному кредитору кредит та нараховані проценти не пізніше строку кредитування; при цьому, розрахунок сукупної вартості кредиту за дисконтною процентною ставкою і термін платежу в межах строку кредитування зазначені в Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною кредитного договору (Додаток N1).

24.01.2020 між первісним кредитором та позичальником укладено додаткову угоду до кредитного договору, за умовами якої сторони домовилися збільшити суму кредиту на 4 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування кредитом на умовах договору. Сторони також домовилися викласти Графік розрахунків (Додаток No1) в новій редакції (Додаток No1 до цієї Додаткової угоди).

Отже, за умовами додаткової угоди змінено суму наданого кредиту, водночас визначений договором строк кредитування та розміри процентів за користування кредитними коштами залишилися без змін, що підтверджується копією нової редакції Додатку № 1 до кредитного договору, який надано до матеріалів справи.

29.01.2020 між первісним кредитором та позичальником укладено нову додаткову угоду, істотні умови якої передбачали, що у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов кредитного договору та на підставі звернення позичальника, сторони за взаємною згодою продовжили строк, на який надано кредит за договором N605201191 від 21.01.2020 на 30 календарних днів. Додатковою угодою також передбачено, що починаючи з 28.01.2020 позичальник сплачує за користування кредитом за базовою процентною ставкою 1,65 % в день від суми кредиту за дисконтною процентною ставкою. Всі інші умови кредитного договору, що не змінені цією додатковою угодою, залишені чинними і сторони підтвердили свої зобов`язання щодо їх виконання.

З наведеного вбачається, що первісно визначений договором строк кредитування тривалістю 7 календарних днів, продовжений за умовами додаткової угоди на 30 календарних днів, загалом склав 37 календарних днів, останній день якого припав на 26.02.2020. Відтак, позичальник взяв на себе зобов`язання одноразовим платежем повернути первісному кредитору кредитні кошти та сплатити проценти не пізніше зазначеної в цьому абзаці рішення суду дати, оскільки умови додаткової угоди від 29.01.2020 не передбачали інших положень.

05.03.2020 між первісним кредитором та позичальником вкотре укладено додаткову угоду до кредитного договору від 21.01.2020, відповідно до умов якої зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов договору № 605201191 від 21.01.2020 та зверненням позичальника, первісний кредитор надав позичальнику розстрочку в погашенні існуючої заборгованості на 70 календарних днів зі сплатою платежів встановлених розмірів відповідно до графіку. Всі інші умови кредитного договору, що не змінені цією додатковою угодою, залишені чинними і сторони підтвердили свої зобов`язання щодо їх повного та належного виконання (п.6 додаткової угоди). Додаткова угода передбачає 5 окремих платежів, що мали бути вчинені у період з 19.03.2020 до 14.05.2020.

Статтями 598-599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до розрахунку первісного кредитора позичальником ОСОБА_1 сплачено 29.01.2020 в рахунок виконання зобов`язань за кредитним договором суму коштів в розмірі 910,00 грн.

Згідно з приписами ч.1 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 № 1734-VIII (далі Закон № 1734) споживач має право в будь-який час повністю або частково достроково повернути споживчий кредит, у тому числі шляхом збільшення суми періодичних платежів.

Зважаючи на те, що станом на 29.01.2020 визначений кредитним договором з врахуванням укладених між його сторонами додаткових угод строк виконання зобов`язань щодо повернення основної суми (тіла) кредиту та нарахованих процентів не настав, внесений ОСОБА_1 платежів підлягав зарахуванню в рахунок дострокового повернення суми кредиту, що зменшилася до 18 160,00 грн (19 070,00-910,00).

На період з 21.01.2020 до 23.01.2020 включно належна до сплати сума процентів становила 221,52 грн (15 070,00х0,0049=73,84х3 кд.)

З 24.01.2020 до 27.01.2020 позичальник мав сплатити 373,76 грн процентів, обчислених за дисконтною процентною ставкою, але виходячи зі збільшеної суми наданого кредиту (19 070,00х0,0049=93,44х4 кд.)

Розрахунок первісного кредитора показує, що всі інші платежі за умовами кредитного договору позичальник ОСОБА_1 вносила у період з 05.03.2020 до 04.05.2020, тобто поза межами встановленого у договорі (з врахуванням збільшення строку кредитування на 30 кд.) строку кредитування. При цьому, належна до сплати сума процентів за 28.01.2020 мала б становити 314,65 грн (19 070,00х0,0165=314,65).

Починаючи з 29.01.2020 до 26.02.2020 належна до сплати первісному кредитору сума процентів (тобто за повних 29 кд.) становитиме відповідно 8 689,56 грн (18 160,00х0,0165=299,64х29).

Відповідач у справі наголошує, що в рахунок сплати платежів за кредитним договором ним внесено 16 765,00 грн, що не заперечується Товариством, однак суд вкотре наголошує, що відповідна сума коштів різними платежами (крім 910,00 грн, що внесені 29.01.2020) вносилася позичальником після завершення погодженого між сторонами строку кредитування і закінчення терміну дії самого договору.

Можливість нарахування первісним кредитором процентів позичальником після 26.02.2020 (останній день строку кредитування) договором не передбачена. Обрахований відповідно до умов договору розмір боргу за нарахованими процентами залишиться незмінним.

Таким чином, сплачені позичальником ОСОБА_1 грошові кошти в загальній сумі 15 855,00 грн підлягають зарахуванню в рахунок погашення основної суми (тіла) кредиту, яка зменшиться до 2 305,00 грн (16 765,00 910,00=15 855,00; 18 160,00-15 855,00=2 305,00)

Суд установив, що відповідачем у справі умови кредитного договору позики належно не виконані, внаслідок чого дійсно виникла заборгованість за кредитом та нарахованими процентами, яка загалом становить 10 994,56 грн (2 305,00+8 689,56).

Статтею 204 ЦК України передбачена презумпція правомірності правочину. Правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемність) або він не визнаний судом недійсним.

Надані Товариством письмові докази чітко та послідовно підтверджують, що на підставі укладених договорів факторингу з реєстрами боржників, Товариством як новим кредитором придбано за плату право вимоги до боржників, в тому числі до ОСОБА_1 . Зазначені обставини підтверджуються належними, достовірними і достатніми у своїй сукупності доказами з даного приводу, більш детальну правову оцінку яких немає потреби надавати.

Щодо застосування позовної давності до вимог Товариства за даним позовом, суд зазначає наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в судовому порядку.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).

Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників.

Згідно з п. 12 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 257 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Розділ «Прикінцеві та перехідніположення» ЦК України доповнено п.12 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 2 квітня 2020 року.

Постановами КМУ від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2» на всій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року. Враховуючи постанову КМУ від 22 липня 2020 року № 641, постанову КМУ від 9 грудня 2020 року № 1236, карантин на території України, установлений 12 березня 2020 року, неодноразово продовжувався.

Статтею 58 Конституції України, статтею 3 ЦПК України закріплено принцип права, згідно з яким закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Отже, з 02.04.2020 визначений ст. 257 ЦК України строк позовної давності продовжений.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм н аперіод дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-IX в редакції Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» від 08.11.2023 № 3450-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, п. 19 такого змісту: «19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Оскільки строк позовної давності було продовжено на підставі п. 12 та 19 «Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд вважає, що неконкретні доводи відповідача про те, що позивачем заявлено вимоги з пропуском строку позовної давності, є помилковими, тому судом до уваги не приймаються. При цьому, п.19 «Перехідних та прикінцевих положень» ЦК України виключено лише Законом України «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14 травня 2025 року № 4434-IX, який набрав чинності з 14.09.2025.

Інші доводи відповідача щодо нібито несправедливості умов договору в частині розміру процентів за користування кредитними коштами не заслуговують на увагу, адже позичальник усвідомлено підписувала договір з первісним кредитором, погоджуючись виконувати взяті на себе зобов`язання.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь Товариства необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1 017,03 грн, що становить 38,20% від ціни заявленого позову.

Частиною 2 вказаної ст. 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Приписами ч. 2 ст.137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн. представником позивача надано суду окрім договору про надання професійної правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, який укладений між Адвокатським бюро «Соломко та партнери» і Товариством, додаткову угоду від 01.09.2025 № 25770914584 до згаданого договору, акт без номера від 29.12.2025 прийому-передачі наданих послуг до договору про надання професійної правничої допомоги 20/08/25-01 від 20.08.2025, в яких деталізовано кожен вид виконаних робіт та наданих послуг.

Зважаючи на ухвалення судом у цій справі рішення про часткове задоволення позову, з ОСОБА_1 на користь Товариства підлягають до стягнення пропорційно до розміру задоволених вимог витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 2 674,00 грн (7 000,00х0,3820).

У постанові від 28.09.2023 у справі № 686/13892/19 колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Згідно з вимогами ст.137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. У разі недотримання вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, зваживши на необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 2 500,00 грн., оскільки такий розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію обґрунтованості, розумності розміру витрат на правничу допомогу, з урахуванням конкретних обставин справи, її складності, необхідних процесуальних дій сторони. При цьому, суд зазначає, що нормами процесуального закону не передбачені положення про можливість стягнення судом солідарно з відповідачів судових витрат, які в цій справі стягуються з відповідачів у рівних частинах.

Керуючись ст.263-265,268,280-284,354 ЦПК України,-

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" (Україна, 02090, місто Київ, вул. Ю.Поправки, буд. 6, кабінет 13, код ЄДРПОУ: 42986956) заборгованість за кредитним договором № 605201191 від 21.01.2020 у розмірі 10 994,56 грн., яка складається з 2 305,00 грн. боргу за основою сумою (тілом) кредиту та 8 689,56 грн. несплачених процентів.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» судовий збір у розмірі 1 017,03 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 500,00 грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення суду складено та підписано 06.04.2026.

Суддя