Рішення № 13543910, 21.01.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2011 р.

Справа № 32/135-10-5245

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Укр-Ресурс”, м. Одеса;

до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Комінтернівська птахофабрика”, Одеська область, Комінтернівський район, с. Першотравневе;

про стягнення 206 855,00 грн.

Суддя Грабован Л.І.

Представники сторін:

від позивача: Коноваленко І.М. за довіреністю від 08.11.2010р.;

від відповідача: Батранюк О.В. за довіреністю 01.07.2010р.

У судовому засіданні від 21.01.2011р. оголошувалась перерва з 11:00 год. до 11:30год. у порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Суть спору: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Укр-Ресурс”, звернувся до господарського суду Одеської області із позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Комінтернівська птахофабрика” про стягнення заборгованості у загальній сумі 206 855,00 грн. за договором купівлі-продажу №20/09-2010/лог від 20.09.2010р., що складається з основної суми боргу у сумі 198 137,00 грн., пені у сумі 5 973,00 грн., трьох відсотків річних у сумі 1 156,00 грн., інфляційних витрат у сумі 1 588,00 грн.

У судовому засіданні від 21.01.2011р. позивач надав заяву про зменшення розміру позовних вимог у зв’язку з частковою сплатою у сумі 25 000,00 грн., та просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у загальному розмірі 181 855,00 грн., що складається з основної суми боргу у сумі 173 137,00 грн., пені у сумі 5 973,00 грн., трьох відсотків річних у сумі 1 156,00 грн., інфляційних витрат у сумі 1 588,00 грн.

Вимога позивача ґрунтується на взаємних обов’язках позивача та відповідача, які виникли на підставі договору купівлі-продажу №20/09-2010/лог від 20.09.2010р., за яким позивач на підставі товаротранспортних накладних поставив і передав відповідачу товар –кукурудзу фуражну на загальну суму 978 137,60 грн., а відповідач частково оплатив поставлений товар у сумі 205 000,00 грн., у зв’язку з чим у позивача виникло право вимоги від відповідача остаточної оплати боргу. У зв’язку з порушенням відповідачем строків та порядку виконання зобов’язань за договором, позивачем було нараховано пеню, інфляційні витрати та три відсотки річних за користування чужими коштами.

Відповідач у засідання суду з’явився; надав відзив на позовну заяву, у якій зазначив, що відповідачем визнається основна сума боргу у розмірі 173 137,56 грн. Нараховані позивачем штрафні санкцій відповідач визнає частково у розмірі 1 000,00 грн., оскільки порушення зобов’язання по оплаті вартості товару сталося через об’єктивні причини і умислу на таке порушення у відповідача не було.

Позивачем до суду була подана заява про вжиття запобіжних заходів забезпечення позову з посиланням на той факт, що гарантійні листи, надані відповідачем, не були виконані у встановлений ними строк, що свідчить про порушення відповідачем досягнутих між сторонами домовленостей. Крім того, як зазначає позивач, відносно відповідача існує декілька рішень суду щодо стягнення з нього заборгованостей у значних розмірах іншими суб’єктами господарювання. На думку позивача, вказані обставини дають підстави припускати, що майно відповідача може зникнути або зменшитись та призвести до неможливості виконання рішення суду по даній справі.

Відповідач проти задоволення заяви про вжиття запобіжних заходів забезпечення позову усно заперечував.

Відповідачем до суду було подано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, у якому відповідач просить суд за своєю ініціативою зменшити загальну суму штрафних санкцій до 1 000,00 грн. У клопотанні відповідач посилається на ч.ч.2,3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, п. 2.4. Роз’яснень Вищого арбітражного суду України №02-5/293 від 29.04.1994р. „Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань”, за якими сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом; розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення з врахуванням ступеня виконання зобов'язання боржником; майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнових, але й інших інтересів сторін, що заслуговують на увагу та ін. На думку відповідача, ним вживаються усі можливі заходи щодо погашення заборгованості перед позивачем з врахуванням його теперішнього майнового стану, крім того, відповідач вважає, що порушення ним зобов’язання за договором купівлі-продажу №20/09-2010/лог не потягло за собою значних збитків для позивача.

Також відповідачем до суду була подана заява у порядку п. 6 ст. 83 ГПК України про розстрочення виконання рішення суду у вигляді сплати суми заборгованості на шість календарних місяців рівними частинами з надання відповідного графіку погашення. У заяві відповідач зазначає, що у зв’язку з накладенням державною виконавчою службою арешту на його рахунки та усі кошти, що надходять до касової книги, своєчасне виконання рішенням у повному обсязі по даній справі є неможливим. Крім того, відповідач вказує на наявність значної кількості судових процесів щодо стягнення з нього заборгованості іншими суб’єктами господарювання та наявності заборгованості перед державними цільовими фондами.

Позивач у заяві, наданій у судовому засіданні від 21.01.2011р., заперечує проти задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій та заяви про розстрочення виконання рішення суду посилаючи на наступне. На час укладання між позивачем та відповідачем договору купівлі-продажу №20/09-2010/лог, відповідачу вже було відомо про свою фінансову неспроможність здійснювати розрахунки з контрагентом, оскільки накладення арешту на його грошові кошти за виконавчими провадженнями було здійснено раніше. Таким чином, відповідач укладаючи договір, усвідомлював ризик виконання зобов’язання та був ознайомлений з відповідальністю за його невиконання (несвоєчасне/неповне виконання). При розгляді питання щодо можливості розстрочення виконання рішення суду, враховуючи процесуальну рівність інтересів сторін, позивач просить врахувати, перш за все, можливість настання негативних наслідків при затримці виконання рішення для позивача: позбавлення можливості користування своїми коштами, зменшення обігових коштів, погіршення фінансового стану та нанесення збитків. Позивач наполягає, що до заяви відповідача не додано доказів того, що розстрочення виконання рішення суду призведе до повного його виконання у межах строку розстрочення, а не сприятиме ухиленню від своєчасного виконання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив:

20.09.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Укр-Ресурс” (надалі Продавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „Комінтернівська птахофабрика” (надалі Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №20/09-2010/лог, згідно якого Продавець зобов’язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність Покупця кукурудзу фуражну (надалі Товар), а Покупець зобов’язується приймати такий Товар та своєчасно оплачувати його вартість на умовах цього договору. Предметом поставки за цим договором є Товар, який відповідає нормам якості за діючим законодавством України, кількість і ціна якої визначається у товарних накладних, що є невід’ємними частинами цього договору (п.п. 1.1., 1.2.).

Також вказаним договором встановлено наступні умови: п.2.2. Продавець на основі усного (або іншого) замовлення і за наявності Товару на складі, складає рахунок-фактуру; п.2.4. Базові умови поставки: DDP –с. Першотравневе, Комінтернівський район, Одеська область (Інкотермс –2000). Продавець вважається таким, що виконав свої зобов’язання щодо поставки в момент, коли він надав Товар у розпорядження Покупця на складі у машинах, з здійсненням його відгрузки; п.2.5. Сторони можуть узгодити інші умови поставки щодо окремих партій Товару, про що робиться відмітка у замовленні Покупця та інших товаросупровідних документах, шляхом двосторонньої домовленості; п.2.7. Покупець надає Продавцю довіреність на Товар, який зазначений у рахунку-фактурі, та отримує Товар відповідно до умов цього договору; п.2.8. Перехід права власності на Товар, а також ризик його випадкової загибелі, пошкодження, втрати чи псування переходить до Покупця з моменту передачі відповідної партії Товару, що оформлюється видатковою накладною, відповідно до умов цього договору; п.3.1. Ціна на Товар за одну метричну тону за даним договором визначається в товарних накладних та/або в Специфікаціях, які є невід’ємною частиною даного договору; п.3.3. Всі розрахунки за даним договором здійснюється в національній валюті України –гривні, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок Продавця, вказаний у рахунку-фактурі, протягом 5 (п’яти) банківських днів з дати відгрузки Товару; п.3.4. Загальна сума договору визначається виходячи з сум всіх видаткових накладних, відповідно до яких здійснювалась поставка за цим договором; п. 4.4. Загальна кількість поставляємого Товару та кожна партія окремо оформлюється в видаткових накладних та/або Специфікаціях.

На виконання умов договору позивачем для поставки товару відповідачу було оформлено товарно-транспортні накладні 10ААБ від 16.09.2010р. №673538 та №673539, від 21.09.2010р. №677651, від 22.09.2010 №677594 та №677595, від 23.09.2010р. №677596.

Згідно Специфікації №1 від 21.09.2010р. та Специфікації №2 від 23.09.2010р., які підписані сторонами та підписи скріплені печатками, Продавцем повинно бути поставлено Покупцю, а Покупцем прийнято та оплачено кукурудзу фуражну з врожаю 2010р. в загальній кількості 233,54 тон (111,84 тон +121,70тон) на загальну суму 378 137,60 грн. (183 417,60 грн. + 194 720,00 грн.).

Виконання позивачем умов договору купівлі-продажу №20/09-2010/лог підтверджується видатковими накладними, що підписані сторонами, від 21.09.2010р. за №РН-0000015 у кількості 33,480 тон на суму 54 907,33 грн., від 20.09.2010р. за №РН-0000013 у кількості 78,360 тон на суму 128 510,71 грн., від 23.09.2010р. за №РН-0000017 у кількості 78,440 тон на суму 125 503,69 грн., від 24.09.2010р. за №РН-0000020 у кількості 43,260 тон на суму 69 215,83 грн. Для отримання товарних цінностей від Товариства з обмеженою відповідальністю „Укр-Ресурс” відповідачем було видано довіреність №463 від 20.09.2010р.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується актом звірки між Товариством з обмеженою відповідальністю „Укр-Ресурс” та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Комінтернівська птахофабрика” по договору купівлі-продажу №20/09-2010/лог від 20.09.2010р. за сільгосппродукцію –кукурудзу, де зазначено, що позивачем було поставлено товар на загальну суму 378 137,56 грн., відповідачем проведено оплату на загальну суму 170 000,00 грн.; таким чином заборгованість відповідача перед позивачем станом на 27.10.2010р. склала 208 137,56 грн.

Під час розгляду справи відповідачем було надано до суду докази часткової сплати заборгованості у сумі 25 000,00 грн., а саме: копії платіжних доручень №1090 від 20.12.2010р., №1102 від 21.12.2010р., №1144 від 23.12.2010р., №1241 від 11.01.11р., №1251 від 12.01.11р. Оригінали вказаних платіжних доручень були дослідженні у судовому засіданні.

Враховуючи викладене, загальна сума заборгованості Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Комінтернівська птахофабрика” перед Товариством з обмеженою відповідальністю „Укр-Ресурс” за договором купівлі-продажу №20/09-2010/лог, яка підтверджена матеріалами справи та визнається відповідачем складає 173 137,56 грн.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Проаналізувавши обставини справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з врахуванням наступних положень чинного законодавства.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст. 656 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до ст. 663, пп. 1, 2 п.1 ч. 1 ст. 664 Цивільного Кодексу України продавець зобов’язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов’язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Пунктом 1 ст. 691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до п.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім того, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача пені у сумі 5 973,00 грн., трьох відсотків річних у сумі 1 156,00 грн. та інфляційних витрат у сумі 1 588,00 грн., суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню враховуючи наступні положення законодавства та договору.

Згідно п. 5.2. за прострочення оплати Товару Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня, від вартості Товару, оплата якого прострочена, за кожен день прострочки. Сплата пені та штрафних санкцій не звільняє Сторони від виконання взятих на себе зобов’язань за цим договором (п.5.3.).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочки.

Відповідно до п. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заява позивача про вжиття запобіжних заходів забезпечення позову судом не задовольняється, оскільки відповідно до Роз’яснень Вищого господарського суду України №02-5/611 від 23.08.1994р. „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем добровільно проводились виплати заборгованості за умови наявності грошових коштів на його рахунках, а додані до заяви позивачем документи не свідчать про вжиття відповідачем заходів щодо приховування, знищення або зменшення своїх майнових активів. Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведено та не обґрунтовано підстав для вжиття запобіжних заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача.

Клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій судом не задовольняється, оскільки відповідної домовленості між сторонами прововідношення досягнуто не було; нараховані штрафні санкції розраховані в межах норм законодавства і договору та мають об’єктивне співвідношення з наслідками порушення; а також враховуючи той факт, що позивач є добросовісним учасником господарських відносин та має право вимагати компенсацію за порушення умов виконання зобов’язання з винної сторони.

Заява відповідача у порядку п. 6 ст. 83 ГПК України про розстрочення виконання рішення суду у вигляді сплати суми заборгованості на шість календарних місяців рівними частинами з надання відповідного графіку погашення судом не задовольняється з врахуванням наступного.

Згідно з п.2 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України №02-5/333 від 12.09.1996 року підставою для розстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини.

Господарський суд вважає, що відповідачем не доведено наявності виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим та також не надано доказів, що підтверджують можливість виконання рішення суду у межах строку розстрочення рішення.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, зміни спосіб та порядок їх виконання.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Комінтернівська птахофабрика” (Одеська область, Комінтернівський район, с.Першотравневе; код ЄДРПОУ 00852832; р/р №2600200150800002 у відділені №4 ум. Одесі ПАТ „КБ „Акорд банк”, МФО 380634) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Укр-Ресурс” (65004, м. Одеса, пр-т Шевченко, 1-а. Кв. 10; код ЖДРПОУ 32972575; р/р №26005148671 в Одеській обласній дирекції „Райффайзен Банк Аваль”; МФО 328351) заборгованість у сумі 181 855,00 грн./сто вісімдесят одну тисячу вісімсот п’ятдесят п’ять/ грн. 00 коп., що складається з основної суми боргу у розмірі 173 137 /сто сімдесят три тисячі сто тридцять сім/ грн. 00 коп., пені за просточення виконання зобов’язання у сумі 5 973 /п’ять тисяч дев’ятсот сімдесят три/ грн. 00 коп.; інфляційних витрат у сумі 1 588 /одна тисяча п’ятсот вісімдесят вісім/ грн. 00 коп.; 3% річних у сумі 1 156 /одна тисяча сто п’ятдесят шість/ грн. 00 коп.

3. Стягнути з з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Комінтернівська птахофабрика” (Одеська область, Комінтернівський район, с.Першотравневе; код ЄДРПОУ 00852832; р/р №2600200150800002 у відділені №4 ум. Одесі ПАТ „КБ „Акорд банк”, МФО 380634) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Укр-Ресурс” (65004, м. Одеса, пр-т Шевченко, 1-а. Кв. 10; код ЖДРПОУ 32972575; р/р №26005148671 в Одеській обласній дирекції „Райффайзен Банк Аваль”; МФО 328351) витрати по сплаті державного мита у сумі 2069 /дві тисячі шістдесят дев’ять/ грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 /двісті тридцять шість/ грн. 00 коп.

Копію рішення надіслати сторонам у справі.

Рішення господарського суду набирає чинності відповідно до ст.ст. 85, 93 ГПК України.

Наказ видати у відповідності зі ст.116 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Грабован Л.І.

Повне рішення складено 25.01.2011р.