Рішення № 13543838, 17.01.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" січня 2011 р.Справа № 20/51-09-1506 За позовом: 1) Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1

2) Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільне підприємство С.Т.Р Україна"

про стягнення 1 382 965,67 грн.

Головуючий суддя Щавинська Ю.М.

Судді Малярчук І.А.

Оборотова О.Ю.

Представники сторін:

від позивачів:

- СПД ОСОБА_1: ОСОБА_4- за довіреністю № 1810 від 19.03.2010р.;

- СПД ОСОБА_2: ОСОБА_5- за довіреністю № 7590 від 25.06.2008р.;

від відповідача: Суткевич О.О.- за довіреністю б/н від 06.10.2010 року.

СУТЬ СПОРУ: 26.03.2009 року Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 та Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_2 звернулися до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільне підприємство С.Т.Р Україна" про:

1) стягнення з Одеської філії ТОВ "Автомобільне підприємство С.Т.Р Україна" на користь СПД ОСОБА_1 матеріальної шкоди, заподіяної в результаті пошкодження автомобіля, в сумі 218 259,73 грн.;

2) стягнення з Одеської філії ТОВ "Автомобільне підприємство С.Т.Р Україна" на користь СПД ОСОБА_2 матеріальної шкоди, заподіяної в результаті пошкодження напівпричепу, в сумі 79040,56 грн.;

3) стягнення з Одеської філії ТОВ "Автомобільне підприємство С.Т.Р Україна" на користь СПД ОСОБА_1 упущеної вигоди, що сталася в результаті пошкодження автомобіля та напівпричепа, в сумі 1084366,00 грн.;

4) стягнення з Одеської філії ТОВ "Автомобільне підприємство С.Т.Р Україна" на користь СПД ОСОБА_1 витрат на визначення вартості матеріального збитку в сумі 1 000,00 грн.;

5) розірвання договору підряду на діагностику та калібрування рівня підлоги від 21.07.2008 року, укладеного між Одеською філією ТОВ "Автомобільне підприємство С.Т.Р Україна" та СПД ОСОБА_1;

6) стягнення з Одеської філії ТОВ "Автомобільне підприємство С.Т.Р Україна" на користь СПД ОСОБА_1 вартості договору підряду на діагностику та калібрування рівня підлоги від 21.07.2008 року в сумі 299,38 грн.;

7) стягнення з Одеської філії ТОВ "Автомобільне підприємство С.Т.Р Україна" на користь СПД ОСОБА_1 суми державного мита в розмірі 13040,00 грн.;

8) стягнення з Одеської філії ТОВ "Автомобільне підприємство С.Т.Р Україна" на користь СПД ОСОБА_2 суми державного мита 790,41 грн.;

9) стягнення з Одеської філії ТОВ "Автомобільне підприємство С.Т.Р Україна" на користь СПД ОСОБА_1 суми витрат на ІТЗ судового процесу в розмірі 118 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивачі посилаються на наступні обставини:

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 є власником автомобіля тягача Renault Magnum, 1997 року виробництва, реєстраційний номер НОМЕР_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5. Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2 є васником напівпричепа Schwarzmueller 1995 року виробництва, реєстраційний номер НОМЕР_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

21.07.2008 року між СПД ОСОБА_1 та Одеською філією ТОВ "Автомобільне підприємство С.Т.Р Україна" був укладений договір підряду на діагностику та калібрування рівня підлоги, підтвердженням укладення якого та вартості наданих послуг є замовлення-наряд № 634 від 21.07.2008 р. Після проведення робіт на СТО, що знаходиться на Ленінградському шосе, 19 в Одеській області, автомобіль рухався по шосе Одеса-Київ в напрямку м. Київ та на 345-му кілометрі вказаного шосе стався спалах в лівій частині під кабіною автомобіля, в результаті якого виникла пожежа. Відповідно до Акту про пожежу від 21.07.2008 р., ймовірною причиною пожежі була технічна несправність системи живлення автомобіля. Згідно висновку фахівців № 8744 від 18.08.2008р., причиною пожежі в автомобілі послужило теплове самозапалення дизельного палива в результаті аварійної розгерметизації трубки повернення палива (обратки) і струминного виділення дизельного палива на розігріту поверхню вихлопного тракту (глушника) автомобіля.Порушення Інструкції з експлуатації і технічного обслуговування автомобілів Renault, допущені СТО „Рено-сервіс” при виконанні технічного обслуговування по установці висоти „Н” підвіски заднього моста автомобіля знаходяться в причинному звязку з руйнуванням пластикового паливопровода, що сприяло виникненню і розвитку пожежі. В результаті пожежі, що сталася, був пошкоджений автомобіль, напівпричіп, а також вантаж, що знаходився в напівпричепі. Даний факт підтверджується Актом огляду місця пожежі 28.07.2008р., складеним заступником начальника Сектора НПД Миколаївського районного відділення Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій в Одеській області.

На замовлення позивачів для розрахунку шкоди, заподіяної автомобілю та напівпричепу, ПП "Аргумент" провело визначення вартості матеріального збитку. Вартість проведених ПП "Аргумент" робіт склала 1000,00 грн., що підтверджується відповідними квитанціями. Згідно Звіту про визначення вартості матеріальних збитків № 17798 автомобіль, пошкоджений в результаті пожежі, відновленню не підлягає унаслідок технічної неможливості. Ринкова вартість автомобіля на момент перед пошкодженням складає 218 259,73 грн. без ПДВ. Згідно Звіту про визначення вартості матеріальних збитків № 17797 напівпричіп, пошкоджений в результаті пожежі, відновленню не підлягає внаслідок технічної неможливості. Ринкова вартість напівпричепу на момент перед пошкодженням складає 79 040,56 грн. без ПДВ.

У відповідь на претензію про відшкодування шкоди, завданої автомобілю, напівпричепу та вантажу, надіслану 11.09.2008 року СПД ОСОБА_1 відповідачу, останній зазначив, що не порушив умови договору підряду.

За таких обставин, позивачі, посилаючись на ст. 222 ГК України, ст. 1172 ЦК України, вважають, що відповідач має відшкодувати їм матеріальну шкоду, спричинену виникненням пожежі, у розмірі, визначеному у звітах фахівців.

Крім того, позивач СПД ОСОБА_1 вважає, що у зв'язку із пошкодженням автомобіля та напівпричепа ним була упущена вигода у звязку з нездійсненням з цього приводу перевезень, розмір якої, згідно розрахунку позивачів, станом на 24.12.2008 року, становить 1084366,00 грн.

Зазначені обставини й зумовили звернення Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 та Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 з відповідним позовом до суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.03.2009 року було порушено провадження у справі № 20/51-09-1506 за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 та Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 до відповідача Одеської філії ТОВ "Автомобільне підприємство С.Т.Р Україна" про стягнення 1 382 965,67 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.04.2009 року, враховуючи, що філія не є юридичною особою, а відповідно до ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, суд замінив неналежного відповідача Одеську філію ТОВ "Автомобільне підприємство С.Т.Р Україна" належним відповідачем, яким є ТОВ "Автомобільне підприємство С.Т.Р Україна".

У судовому засіданні 24.04.2009 року представник відповідача надав суду клопотання про передачу матеріалів справи № 20/51-09-1506 за територіальною підсудністю юридичної особи ТОВ "Автомобільне підприємство С.Т.Р Україна" до господарського суду Київської області (т. 2, а.с.2).

Представник позивачів у судовому засіданні 24.04.2009 року заперечував проти вказаного клопотання та 07.05.2009 року надіслав до суду письмове заперечення проти клопотання про передачу справи до господарського суду Київської області (т. 2, а.с. 65), в якому вважає, що справа № 20/51-09-1506 повинна розглядатися за місцезнаходженням відокремленого структурного підрозділу відповідача Одеської філії ТОВ "Автомобільне підприємство С.Т.Р Україна" відповідно до ч. 4 ст. 15 та Розяснень Вищого арбітражного суду України від 28.07.1994 року № 02-5/942, оскільки договір підряду на діагностику та калібрування рівня підлоги від 21.07.2008 року був укладений між СПД ОСОБА_1 та Одеською філією ТОВ "Автомобільне підприємство С.Т.Р Україна", роботи виконувались саме працівниками Одеської філії на її території.

Розглянувши вказане клопотання у судовому засіданні 07.05.2009 року, суд відмовив у його задоволенні, з огляду на наступне:

Згідно до ч. 2 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Відповідно ж до ч. 4 ст. 15 ГПК України, якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої - третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.

Пунктом 1 Розяснень Вищого арбітражного суду України від 28.07.94 р. N 02-5/492 „Про участь у судовому процесі відособлених підрозділів юридичних осіб” визначено, що коло повноважень відособленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і стягнення здійснюється господарським судом з юридичної особи або на її користь.

Крім того, згідно до п. 4 Розяснень, якщо позов поданий до юридичної особи в господарський суд за місцезнаходженням відособленого підрозділу, якому надане право здійснювати від імені юридичної сторони повноваження сторони зі справи, господарський суд розглядає спір по суті.

Так, в матеріалах справи наявна нотаріально посвідчена довіреність від 27.12.2006 року № 4358 (т. 1. а.с. 129), видана Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомобільне підприємство С.Т.Р Україна" директору Одеської філії ТОВ "Автомобільне підприємство С.Т.Р Україна" Коптєву Є.М., зокрема, на: представництво інтересів ТОВ "Автомобільне підприємство С.Т.Р Україна" в підприємствах, організаціях та установах України; підписання від імені ТОВ "Автомобільне підприємство С.Т.Р Україна" будь-яких господарських та інших договорів, що становлять предмет діяльності Одеської філії ТОВ "Автомобільне підприємство С.Т.Р Україна", а також на представництво інтересів ТОВ "Автомобільне підприємство С.Т.Р Україна" в частині діяльності Одеської філії Товариства в судах та господарських судах України, в т.ч. апеляційній та касаційній інстанціях, з усіма правами, наданими законом позивачу, відповідачу, боржнику, третій особі та ін.

До того ж, з матеріалів справи, зокрема, з замовлення-наряду № 634 від 21.07.2008 року (т. 1, а.с. 12), вбачається, що договірні правовідносини, що стали підставою подання позову, виникли саме між позивачем та Одеською філією ТОВ "Автомобільне підприємство С.Т.Р Україна", тобто спір виник з питань діяльності відокремленого підрозділу відповідача, у звязку з чим, з огляду на вищенаведені норми, суд вважає, що вказаний спір має розглядатися за місцезнаходженням Одеської філії ТОВ "Автомобільне підприємство С.Т.Р Україна", а у задоволенні клопотання ТОВ "Автомобільне підприємство С.Т.Р Україна" про передачу справи до господарського суду Київської області за підсудністю слід відмовити.

Також, у судовому засіданні 24.04.2009 року представник відповідача заявив клопотання про оголошення повного тексту рішення у судовому засіданні у разі ухвалення рішення у справі № 20/51-09-1506 (т. 2, а.с.45).

Суд, розглянувши заявлене клопотання, повідомив представнику відповідача, що вказане клопотання буде прийнято судом до уваги.

Крім того, 24.04.2009 року відповідач звернувся до суду з клопотанням про призначення у справі № 20/51-09-1506 інженерно-технічної експертизи щодо зясування питання причин пожежі автотранспортного засобу та її розповсюдження та товарознавчої експертизи щодо зясування питання відносно вартості транспортного засобу, причепу та вартості товару, що перевозився, проведення якої просить доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз із запропонуванням питань, які мають бути поставлені на вирішення вказаної експертизи (т. 2, а.с. 36-37).

Зазначене клопотання відповідач обґрунтовує тим, що в позовній заяві позивачі посилаються на висновок фахівців №8744, згідно якого виникнення і розвиток пожежі автомобіля був спричинений допущеними порушеннями відповідачем Інструкції з експлуатації технічного обслуговування автомобілів RENAULT. Проте, відповідач вважає, що висновок фахівців №8744 не є допустимим доказом заявлених позовних вимог, оскільки зроблений внаслідок порушення порядку призначення та проведення судових експертиз, а коло питань, які були поставлені перед фахівцями, не є достатніми для встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

У судовому засіданні 24.04.2009 року було оголошено перерву до 13.05.2009 року для розгляду заявленого клопотання.

Також, 24.04.2009 року відповідач надав до суду клопотання про призначення справи №20/51-09-1506 до колегіального розгляду у складі трьох суддів у порядку ст. 4-6 ГПК України, у звязку зі складністю справи (т. 2, а.с.59).

Разом з тим, у судовому засіданні 13.05.2009 року, в якому вівся технічний запис, представник відповідача відмовився від зазначеного клопотання.

У судовому засіданні 13.05.2009 року представник відповідача надав суду уточнене клопотання про призначення експертизи, в якому зазначив, що 27.04.2009 року, з метою встановлення наявності в штаті Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз судових експертів інженерно-технічної експертизи по виду експертної спеціальності дослідження обставин виникнення і поширення пожеж та дотримання вимог пожежної безпеки, відповідач звернувся із відповідною письмовою заявою до Одеського НДІСЕ, у відповідь на який заступником директора Одеського НДІСЕ було розяснено відповідачу, що в штаті Одеського НДІСЕ відсутні атестовані судові експерти інженерно-технічної експертизи по виду експертної спеціальності дослідження обставин виникнення і поширення пожеж та дотримання вимог пожежної безпеки. З огляду на вказане, відповідач просив суд доручити проведення інженерно-технічної та товарознавчої експертизи Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, при цьому, залишивши питання, що необхідно поставити експертові, які були викладені у попередньому клопотанні про призначення експертизи, за винятком питання, стосовно ринкової вартості товару, що перевозився.

У судовому засіданні 13.05.2009 року представники позивачів пояснили, що не заперечують проти призначення інженерно-технічної експертизи, але заперечують проти призначення товарознавчої експертизи, про що надали суду письмові заперечення, в яких зазначають, що в матеріалах справи вже є звіти №№ 17843, 17797 щодо визначення ринкової вартості автомобілю та напівпричепу, тому позивачі вважають недоцільним призначення судової товарознавчої експертизи, яка призведе до затягування розгляду справи. Щодо визначення ринкової вартості пошкодженого товару, позивачі зазначають, що вони не предявляють позовних вимог щодо відшкодування вартості товару, отже це не є предметом розгляду справи та не має потреби у зясуванні вартості пошкодженого товару.

З огляду на те, що згідно наданого відповідачем листа від 27.04.2009 року в штаті Одеського НДІСЕ відсутні атестовані судові експерти інженерно-технічної експертизи по виду експертної спеціальності дослідження обставин виникнення і поширення пожеж та дотримання вимог пожежної безпеки, та враховуючи клопотання відповідача, у судовому засіданні 13.05.2009 року було оголошено перерву до 25.05.2009 року та зобовязано позивачів зробити запит до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз щодо наявності у штаті Київського НДІСЕ атестованих судових експертів інженерно-технічної експертизи по виду експертної спеціальності дослідження обставин виникнення і поширення пожеж та дотримання вимог пожежної безпеки, а відповідача відповідний запит до Миколаївського відділення Одеського НДІСЕ.

Крім того, 14.05.2009 року судом був зроблений запит до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз з проханням повідомити про наявність у Одеському науково-дослідному інституті судових експертиз або у його регіональних відділеннях судових експертів, атестованих за спеціальністю: 10.8. Дослідження причин виникнення та поширення пожеж, 12.2. Визначення вартості автомототранспорту, розміру завданого збитку власнику транспортного засобу.

20.05.2009 року позивачі надіслали до суду копію листа-відповіді Київського науково-дослідного інституту судових експертиз щодо наявності у штаті Київського НДІСЕ атестованих судових експертів інженерно-технічної експертизи по виду експертної спеціальності дослідження обставин виникнення і поширення пожеж та дотримання вимог пожежної безпеки, в якому зазначено, що у Київському НДІСЕ працюють експерти, атестовані за спеціальністю 10.8. Дослідження причин виникнення та поширення пожеж та дотримання вимог пожежної безпеки, проте, у звязку із понаднормативним навантаженням експертів лабораторії судових будівельно-технічних та пожежно-технічних досліджень інституту проведення такої експертизи можливо в строк, що перевищує 3 місяці. Київський НДІСЕ у своєму листі також зазначає, що згідно п. 1.5. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, експертизи та дослідження проводяться експертними установами, як правило, за зонами регіонального обслуговування. Експерт, що має відповідну спеціальність, працює також у Миколаївському відділенні Одеського НДІСЕ.

22.05.2009 року до суду надійшла відповідь від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз на запит суду від 14.05.3009 року, відповідно до якої директор інституту повідомив, що у Миколаївському відділенні Одеського НДІСЕ наявні судові експерти, атестовані за спеціальністю: 10.8. „Дослідження причин виникнення та поширення пожеж та дотримання вимог пожежної безпеки” та 12.2. „Визначення вартості дорожніх транспортних засобів, розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу”.

Приймаючи до уваги доводи сторін, викладені у судових засіданнях, з огляду на листи-відповіді Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, з метою повного, всебічного розгляду обставин справи, для розяснення питань, що виникли при вирішенні спору та потребують спеціальних знань, ухвалою суду від 25.05.2009 року у справі № 20/51-09-1506 було призначено комплексну інженерно-технічну та товарознавчу експертизу, проведення якої було доручено Миколаївському відділенню Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз.

На вирішення судової інженерно-технічної експертизи були поставлені наступні питання:

1) Яка максимальна висота сідла, яка мінімальна висота сідла?

2) Який допустимий з точки зору правил безпеки даного транспортного засобу діапазон зміни “Н” висоти?

3) Чи технічно можливо рівень сідла опустити нижче за мінімально допустимий рівень сідла відповідно до правил безпеки?

4) Чи присутні ознаки короткого замикання системи електроживлення та чи могло це стати причиною пожежі?

5) Чи міг край причепу пошкодити в процесі руху транспортного засобу топливні шляхопроводи? Якщо так, то за яких умов?

6) Чи можливе зайняття дизельного палива у разі його потрапляння на систему випускання газу? Якщо так, то за яких умов (температура)?

7) Де знаходиться джерело вогню?

8) Які шляхи його розповсюдження?

9) Які допущені порушення Інструкції по експлуатації транспортного засобу сприяли виникненню і розвитку пожежі?

На вирішення судової товарознавчої експертизи були поставлені такі питання:

1) Яка ринкова вартість транспортного засобу?

2) Яка ринкова вартість причепу та оцінка вартості завданих пожежею ушкоджень (в гривневому еквіваленті)?

Вказаною ухвалою суду провадження у справі у справі № 20/51-09-1506 було зупинено до закінчення проведення експертизи та повернення справи до господарського суду Одеської області.

Також, у судовому засіданні 13.05.2009 року представником відповідача було заявлено клопотання про витребування додаткових доказів у позивачів в порядку ст. 38 ГПК України (т.2, а.с.73).

У судовому засіданні 13.05.2009 року суд повідомив представнику відповідача, що зазначене клопотання буде розглянуто судом після проведення судової експертизи у справі.

10.06.2009 року справу № 20/51-09-1506 супровідним листом за підписом керівництва направлено до Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення комплексної інженерно-технічної та товарознавчої експертизи.

18.09.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобільне підприємство С.Т.Р Україна" звернулося до господарського суду Одеської області з заявою про відвід судових експертів Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Козлова Ф.М. та Кульова А.Ю. (т. 2, а.с.112), в якій просить зазначену заяву задовольнити, а проведення комплексної інженерно-технічної та товарознавчої експертизи у справі № 20/51-09-1506 доручити Київському науково-дослідного інституту судових експертиз.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.10.2009 року у справі № 20/51-09-1506 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільне підприємство С.Т.Р Україна" про відвід судових експертів Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Козлова Ф.М. та Кульова А.Ю. було відхилено.

09.03.2010 року до господарського суду Одеської області надійшло повідомлення Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз щодо повернення матеріалів справи № 20/51-09-1506 без дачі експертного висновку у звязку з тим, що станом на 01.02.2010 року відповідачем так й не було здійснено остаточного розрахунку за проведення експертизи.

Враховуючи, що матеріали справи №20/51-09-1506 були повернуті до господарського суду Одеської області, ухвалою суду від 11.03.2010 року провадження у справі № 20/51-09-1506 було поновлено із призначенням її до розгляду в засіданні суду на 26.03.2010 року та зобовязанням відповідача надати докази сплати рахунків за проведення експертизи №3331 та №3332/20 від 02.12.2009 року.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.03.2010 року, приймаючи до уваги клопотання представника позивача Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 про надання можливості СПД ОСОБА_1 здійснити остаточний розрахунок за проведення експертизи, призначеної у справі № 20/51-09-1506, враховуючи, що експертами Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз вже був виконаний великий обсяг роботи з експертного дослідження, матеріали справи № 20/51-09-1506 були направлені до Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз для продовження проведення судової комплексної інженерно-технічної та товарознавчої експертизи у справі № 20/51-09-1506 із зобовязанням позивача Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 здійснити остаточний розрахунок за проведення експертизи, а провадження у справі № 20/51-09-1506 зупинено до закінчення проведення експертизи та повернення справи до господарського суду Одеської області.

18.08.2010 року до господарського суду Одеської області були повернуті матеріали справи № 20/51-09-1506 разом із висновками: судової автотоварознавчої експертизи №2073 від 01.08.2010 року; судової пожежно-технічної експертизи №2074 від 28.07.2010 року; судової автотехнічної експертизи № 2072 від 02.08.2010 року.

Розглянувши вказані експертні висновки, враховуючи, що у висновку експерта з судової автотоварознавчої експертизи № 2073 від 01.08.2010 року було надано відповідь на поставлені перед експертом питання не у відповідності до ст. 225 ГК України, ухвалою господарського суду Одеської області від 27.09.2010 року у справі № 20/51-09-1506 було призначено додаткову автотоварознавчу експертизу із надісланням матеріалів справи до Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, на вирішення якої були поставлені наступні питання:

1) Яка ринкова вартість транспортного засобу станом на березень 2009 року?

2) Яка ринкова вартість причепу та оцінка вартості завданих пожежею ушкоджень (в гривневому еквіваленті) станом на березень 2009 року?

05.11.2010 року до господарського суду Одеської області були повернуті матеріали справи № 20/51-09-1506 разом із висновком судової автотоварознавчої експертизи №6936 від 02.11.2010 року.

У звязку з викладеним, ухвалою господарського суду Одеської області від 10.11.2010 року провадження у справі № 20/51-09-1506 було поновлено. Крім того, приймаючи до уваги категорію і складність спору, а також великий обсяг матеріалів справи, суд призначив справу № 20/51-09-1506 до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 10.11.2010 року № 334-р, у звязку з призначенням справи № 20/51-09-1506 до колегіального розгляду у складі трьох суддів та поданням суддею Щавинською Ю.М. заяви про визначення складу колегії суддів для колегіального розгляду справи, було визначено наступний склад колегії суддів господарського суду Одеської області для колегіального розгляду справи № 20/51-09-1506: головуючий суддя Щавинська Ю.М., суддя Малярчук І.А., суддя Оборотова О.Ю.

Враховуючи викладене, ухвалою господарського суду Одеської області від 15.11.2010 року справу № 20/51-09-1506 було прийнято до колегіального розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя- Щавинська Ю.М., суддя Малярчук І.А., суддя Оборотова О.Ю.

У судовому засіданні 29.11.2010 року представник відповідача надав суду клопотання про витребування у позивачів доказів в порядку ст. 38 ГПК України (т. 3, а.с.121), в якому підтримав раніше надане подібне клопотання та просить суд витребувати у позивачів наступні докази: документи, які підтверджують технічний стан транспортного засобу на момент виникнення пожежі; документи, які підтверджують дотримання та виконання позивачами ліцензійних умов для здійснення даного виду послуг; звітність до податкової інспекції за період з січня 2007 року по липень 2008 року; товарно-транспорті накладні за період з січня 2007 року по липень 2008 року; договори та/або угоди за період з липня 2008 року, що підтверджують наявність зобовязань позивачів перед замовниками про надання послуг перевезення; товарно-транспортні документи на вантаж, що перевозився позивачами під час подій 21.07.2008 року.

Розглянувши зазначене клопотання у судовому засіданні 29.11.2010 року, суд відмовив у його задоволенні, з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребує необхідні докази.

Як вбачається з наданого клопотання, в його обґрунтування відповідач посилається, зокрема, на те, що позивачами не доведено наявності причинного звязку між протиправними діями або бездіяльністю відповідача та збитками позивача, з огляду на що позивачі мають надати суду докази, що підтверджують обставини, на які вони посилаються як на підставу позовних вимог відносно упущеної вигоди. Крім того, відповідач зазначає про те, що більш доцільним виявляється здійснення обрахунку втраченої вигоди позивача СПД ОСОБА_1 з огляду на його середній дохід за звітний податковий період, у звязку з чим відповідач вважає за необхідне витребувати у позивача - СПД ОСОБА_1 податкову звітність (податкові декларації) за період з січня 2007 року по липень 2008 року для надання обєктивної можливості здіснення розрахунку розміру втраченої вигоди.

Таким чином, відповідач просить суд зобовязати позивачів надати докази в обґрунтування заявлених ними же позовних вимог, до того ж саме ті докази, якими, на думку відповідача, мають бути підтверджені вказані вимоги.

Між тим, відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Аналізуючи норми ст. 38 ГПК України, суд зазначає, що сторона при поданні клопотання про витребування судом доказів наділена правом подавати такі клопотання тільки у разі неможливості самостійно надати докази на обґрунтування своїх доводів. Вказане жодним чином не стосується витребування доказів в обґрунтування доводів іншої сторони.

За таких обставин, суд вважає, що клопотання ТОВ "Автомобільне підприємство С.Т.Р Україна", направлене на витребування у позивачів доказів в обґрунтування заявлених ними позовних вимог, порушує принцип змагальності сторін, у звязку з чим у його задоволенні слід відмовити.

Крім того, у судовому засіданні 29.11.2010 року представник відповідача надав суду клопотання про виклик у судове засідання судового експерта Козлова Ф.М. для надання пояснень щодо висновків судової пожежно-технічної експертизи № 2074 від 28.07.2010 року у справі № 20/51-09-1506.

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилався на те, що висновки, надані судовим експертом ОСОБА_11 у висновку судової пожежно-технічної експертизи № 2074 від 28.07.2010 року у справі № 20/51-09-1506, не розкривають поставлених йому питань, а сама експертиза є неповною та не узгоджується з іншими матеріалами справи. Так, судовий експерт Козлов Ф.М. в рамках пожежно-технічної експертизи досліджував питання, віднесені до сфери електротехнічних та металознавчих досліджень, експертом у якій, на думку відповідача, він не являється та відомості про проходження державної атестації за даними напрямками експертом Козловим Ф.М. у матеріалах справи відсутні. За таких обставин, відповідач вважає, що висновок експерту № 2074 від 28.07.2010 року є неповним, не дає прямої відповіді на поставлені на дослідження експертизи питання, в тому числі й щодо усіх можливих причин виникнення пожежі, а сам експерт не може надавати висновків у вказаній сфері, у звязку з чим відповідач вважає, що судового експерта Козлова Ф.М. необхідно викликати в суд для надання розяснень.

Розглянувши вказане клопотання у судовому засіданні 29.11.2010 року, суд відмовив у його задоволенні, з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Статтею 42 ГПК України встановлено, що висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам.

У випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта господарський суд може призначити додаткову судову експертизу.

Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Суд вважає, що висновок судового експерта Козлова Ф.М., який, згідно до ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України, несе кримінальну відповідальність за відомості, викладені у висновку, відповідає приписам ст. 42 ГПК України та будуть розглядатися судом поряд з іншими доказами у справі.

Крім того, питання про відвід судового експерта Козлова Ф.М. вже розглядалося судом за заявою відповідача та було відхилено ухвалою суду 12.10.2009 року з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.

У судовому засіданні 10.12.2010 року представник позивача СПД ОСОБА_1 надав уточнення до позовної заяви, в якому просить суд:

1) стягнути з Одеської філії ТОВ "Автомобільне підприємство С.Т.Р Україна" на користь СПД ОСОБА_1 матеріальну шкоду, заподіяну в результаті пошкодження автомобіля, в сумі 166859,00 грн.;

2) стягнути з Одеської філії ТОВ "Автомобільне підприємство С.Т.Р Україна" на користь СПД ОСОБА_2 матеріальної шкоди, заподіяної в результаті пошкодження напівпричепу, в сумі 84700,00 грн.;

3) стягнути з Одеської філії ТОВ "Автомобільне підприємство С.Т.Р Україна" на користь СПД ОСОБА_1 упущену вигоду, що сталася в результаті пошкодження автомобіля та напівпричепа, в сумі 1084366,00 грн.;

4) стягнути з Одеської філії ТОВ "Автомобільне підприємство С.Т.Р Україна" на користь СПД ОСОБА_1 суму витрат на орендну плату за зберігання пошкодженого автомобіля у розмірі 73150,00 грн.;

5) стягнути з Одеської філії ТОВ "Автомобільне підприємство С.Т.Р Україна" на користь СПД ОСОБА_2 суму витрат на орендну плату за зберігання пошкодженого напівпричепу у розмірі 35120,00 грн.;

6) стягнути з Одеської філії ТОВ "Автомобільне підприємство С.Т.Р Україна" на користь СПД ОСОБА_1 витрати на визначення вартості матеріального збитку в сумі 1 000,00 грн.;

7) розірвати договір підряду на діагностику та калібрування рівня підлоги від 21.07.2008 року, укладений між Одеською філією ТОВ "Автомобільне підприємство С.Т.Р Україна" та СПД ОСОБА_1;

8) стягнути з Одеської філії ТОВ "Автомобільне підприємство С.Т.Р Україна" на користь СПД ОСОБА_1 вартість договору підряду на діагностику та калібрування рівня підлоги від 21.07.2008 року в сумі 299,38 грн.;

9) стягнути з Одеської філії ТОВ "Автомобільне підприємство С.Т.Р Україна" на користь СПД ОСОБА_1 суми державного мита в розмірі 13040,00 грн.;

10) стягнути з Одеської філії ТОВ "Автомобільне підприємство С.Т.Р Україна" на користь СПД ОСОБА_2 суми державного мита 790,41 грн.;

11) стягнути з Одеської філії ТОВ "Автомобільне підприємство С.Т.Р Україна" на користь СПД ОСОБА_1 суми витрат на ІТЗ судового процесу в розмірі 118 грн.;

12) стягнути з Одеської філії ТОВ "Автомобільне підприємство С.Т.Р Україна" на користь СПД ОСОБА_1 витрати на проведення автотоварознавчої судової експертизи в розмірі 1149,00 грн.;

13) стягнути з Одеської філії ТОВ "Автомобільне підприємство С.Т.Р Україна" на користь СПД ОСОБА_1 витрати на проведення пожежно-технічної судової експертизи в розмірі 1149,00 грн.

Зазначені уточнення були надані позивачами до суду у звязку з визначенням призначеними у справі судовими експертизами вартості автомобілю та напівпричепу.

Додатково позивачами були заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на орендну плату за зберігання пошкодженого автомобіля та напівпричепу. В обґрунтування вказаних вимог позивачі посилаються на понесені ними збитки на орендну плату за зберігання пошкодженого напівпричепа та автомобіля на площадці території критої площадки цілісного майнового комплексу будівель, що підтверджується договорами оренди від 23 липня 2010 року з додатками, оскільки позивачі були вимушені зберігати пошкоджені автомобіль та напівпричеп після пожежі на території, що відповідно охороняється, враховуючи необхідність проведення експертизи зазначеного майна під час розгляду судової справи.

Розглянувши надані уточнення, суд зазначає наступне:

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Так, пунктом 1.4. Рішення суддів вищого господарського суду України № 4 від 04.08.2010 року „Щодо змін, внесених до Господарського процесуального кодексу України згідно із Законом України „Про судоустрій та статус суддів” було розяснено, що заяви (клопотання) про зміну предмета або підстав позову, подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору.

Крім того, у відповідності до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 із подальшими змінами та доповненнями, за змістом ст. 22 ГПК України зміна позивачем підстав і предмету позову може мати місце лише альтернативно, тому одночасна їх зміна неможлива. Отже, у разі подання позивачем клопотання (заяви), направленого на одночасну зміну предмета і підстави позову, господарський суд з урахуванням конкретних обставин повинен відмовити в задоволенні такого клопотання (заяви).

Враховуючи, що судом вже давно був розпочатий розгляд справи № 20/51-09-1506 по суті, а вимоги позивачів, додатково заявлені в уточненні до позовної заяви, про стягнення з відповідача витрат на орендну плату за зберігання пошкодженого автомобіля у розмірі 73150,00 грн. та за зберігання пошкодженого напівпричепу у розмірі 35120,00 грн. є фактично новими вимогами, що мають інший предмет та заявлені з інших підстав, тобто позивачами із заявленням вказаних вимог вже після початку розгляду справи по суті змінюється одночасно предмет та підстава позову, суд вважає за необхідне вказані вимоги залишити без розгляду, розяснюючи при цьому позивачам їх право після прийняття рішення у справі звернутися з новим позовом до суду про стягнення вказаних сум.

В іншій частині уточнення позовних вимог приймаються судом, як подані у відповідності до ст. 22 ГПК України, та в подальшому позовні вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 та Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 розглядаються в цій редакції.

У судовому засіданні 14.12.2010 року представник відповідача надав суду клопотання про призначення у справі №20/51-09-1506 повторної автотехнічної та пожежно-технічної експертизи, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, у звязку з суперечностями, що містяться в проведених пожежно-технічній та автотехнічній експертизах, а також враховуючи їх невідповідність висновкам спеціалістів №8744 від 18.08.2008 року, іншим фактичним обставинам справи, а також наявним в матеріалах справи доказам.

Розглянувши вказане клопотання у судовому засіданні 14.12.2010 року, суд відмовив у його задоволенні, з огляду на необґрунтованість та недоведеність, оскільки питання щодо некомпетентності судових експертів та хибність експертних висновків вже неодноразово розглядалося судом, про що раніше вже зазначалося судом, а питання щодо призначення судової експертизи у справі Київському науково-дослідному інституту судових експертиз вже розглядалося судом під час призначення у справі судової експертизи та мотиви відмови призначення експертизи Київському науково-дослідному інституту судових експертиз були викладені судом в ухвалі суду про призначення експертизи від 25.05.2009 року.

До того ж, як вже зазначалося неодноразово, суд вважає, що висновки автотехнічної та пожежно-технічної експертизи відповідають приписам ст.42 ГПК України та будуть розглядатися судом поряд з іншими доказами у справі.

У судовому засіданні 17.01.2011 року представники позивачів підтримали уточнені позовні вимоги та просили суд позов задовольнити.

Відповідач ТОВ "Автомобільне підприємство С.Т.Р Україна" письмового відзиву по суті заявлених позовних вимог суду не надав, але у наданих до суду чисельних письмових поясненнях фактично проти позову заперечував з огляду на необґрунтованість висновків призначеної у справі судової експертизи та недоведеність сум завданих збитків.

У судовому засіданні 17.01.2011 року представник відповідача проти позову заперечував та просив суд у задоволенні позову Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 та Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.

Крім того, у судовому засіданні 17.01.2011 року представник відповідача надав суду клопотання про стягнення з позивачів у разі відмови у задоволенні позову або у разі часткового задоволення позову на користь відповідача вартість його витрат на адвоката відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків:

В силу ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно до ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України “Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб. Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, субєктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд зясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, що має відповідати способам захисту прав, визначених ст. 16 ЦК України, а підставою посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту. Право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Як вбачається із позовної заяви, основними вимогами СПД ОСОБА_1 та СПД ОСОБА_2, похідними з яких вже є усі інші позовні вимоги, є стягнення з відповідача матеріальної шкоди, заподіяної в результаті пошкодження автомобіля та напівпричепу, що належали позивачам. У звязку з чим, суд вважає за необхідне перш за все надати правову оцінку саме цім вимогам.

У відповідності до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

У пункті 1 Розяснень Вищого арбітражного суду України від 01.04.94 р. N 02-5/215 „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди” визначено, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

Пунктом 2 Розяснень визначено, що як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (статті 614 та 1166 ЦК України).

Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

Згідно ж до п. 6 Розяснень встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Таким чином, предметом доведення по справам про стягнення збитків є: по-перше, наявність збитків та визначення правових підстав їх виникнення, по-друге, наявність вини особи, яка завдала ці збитки, а по-третє, наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і завданими збитками.

Як свідчать матеріали справи, наявність договірних відносин між сторонами щодо підрядних робіт з діагностики та калібрування автомобілю та факт виконання таких робіт відповідачем (його Одеською філією) підтверджується наявним в матеріалах справи замовленням-нарядом № 634 від 21.07.2008 року (т. 1, а.с. 12). Крім того, проведення зазначених робіт та здійснення розрахунків за них не заперечується сторонами.

Враховуючи, що для встановлення фактів, які входять до предмету доведення, необхідні спеціальні знання, судом було призначено у справі комплексну інженерно-технічну, пожежно-технічну та товарознавчу експертизу.

Так, за наслідками автотехнічної експертизи (експертний висновок № 2072, т. 3 а.с. 67-71) було встановлено, що при виконанні робіт по установці висоти „Н” підвіски заднього моста автомобіля Renault Magnum, державний номер НОМЕР_1 СТО „Рено-сервіс” були допущені порушення ОСОБА_9 по експлуатації та технічному обслуговуванню автомобілів Renault, у звязку з чим трапилось механічне пошкодження трапу внаслідок багатотонного удару крайньої точки напівпричепу, що в свою чергу призвело до механічного пошкодження паливної системи автомобіля Renault Magnum, що сприяло виникненню та розвитку пожежі.

За наслідками додаткової автотоварознавчої експертизи, яка була призначена судом для визначення ринкової вартості автомобіля та напівпричепу станом на день подання позовної заяви у відповідності до вимог ст. 225 ГК України, (висновок № 6936, т. 3, а.с.98-106), було встановлено, що ринкова вартість автомобіля Renault Magnum без причепу станом на лютий-квітень 2009 року складала 166859,00 грн. Середня вартість аналогічного напівпричепу Schwarzmueller 1994-1996 року виробництва складала 84700,00 грн.

Висновки судового експерта відповідають приписам ст. 42 ГПК України. Зауваження відповідача на висновок експерта, на думку суду, зроблені без належного обґрунтування та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Разом з тим, відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні. Приймаючи до уваги вищенаведене, враховуючи, що поставлені судом питання знайшли повне відображення у висновках судових експертів Миколаївського відділення ОНДІСЕ, у суду відсутні обґрунтовані підстави для відхилення зазначених висновків.

За таких обставин, з огляду на наведені вище норми та факти, встановлені судовими експертами, суд вважає уточнені позовні вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 та Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення з відповідача матеріальної шкоди, заподіяної в результаті пошкодження автомобіля, в сумі 166859,00 грн. та матеріальної шкоди, заподіяної в результаті пошкодження напівпричепу, в сумі 84700,00 грн. доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивачів про стягнення з Одеської філії ТОВ "Автомобільне підприємство С.Т.Р Україна" на користь СПД ОСОБА_1 упущеної вигоди, що сталася в результаті пошкодження автомобіля та напівпричепа, в сумі 1084366,00 грн., суд зазначає таке:

Згідно з п. 1 ст. 224 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, що зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Зазначене цілком кореспондується зі ст. 22 ЦК України, згідно до п. 2 якої збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Отже, поняття "збитки" включає в себе так звану упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. В даному випадку мова йдеться не про реальні втрати особи, які вона зробила або зробить, а про ті доходи, які вона недоотримає внаслідок порушення її цивільного права.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 2 ст. 623 ЦК України).

Важливим елементом доказування наявності реальних збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відсутність причинного зв'язку як складової цивільного правопорушення робить неможливою відповідальність відповідача.

З указаних норм законодавства України випливає, що особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала б відповідну вигоду у разі, якщо б її право було порушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов'язання іншою особою.

Як на підставу упущеної вигоди в сумі 1084366,00 грн. позивачі посилається на можливі перевезення на втраченому автомобілі протягом 1017 годин. На підтвердження вказаних обставин позивачами були надані заявка на міжнародне перевезення від 29.10.2010 року (т. 4, а.с. 17), заявка від 16.11.2010 року (т. 4, а.с. 18) та договори-заявки № 03/11/10 від 03.11.2010 року та 09/11/10 від 09.11.2010 року (т. 4, а.с. 19-20). Розмір визначеної позивачами упущеної вигоди вони обґрунтовують листом Державної митної служби України № 16/1-848-ЕП від 26.05.2008 року, згідно якого вартість перевезення до 20 тон дорівнює 1,4 євро за 1 км. Отже, у звязку зі втратою автомобілю позивачі вважають, що СПД ОСОБА_1 має неотриманий прибуток у розмірі 99666,00 євро (вирахуваний з розрахунку за 71190 км, перевезення на які були б здійснені за 1017 годин), що станом на 24.12.2008 року складає 1084366,00 грн.

Разом з тим, вказані розрахунки позивачів та надані заявки на перевезення не є належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 ГПК України, які підтверджують неотриманий СПД ОСОБА_1 прибуток (упущену вигоду), оскільки ґрунтуються на припущеннях, що не дає підстав вважати обґрунтованими доводи позивачів про достовірний розмір упущеної вигоди.

Крім того, як вбачається з позовних вимог, упущену вигоду позивачі просять стягнути на користь саме СПД ОСОБА_1, оскільки, як було пояснено представниками позивачів у судових засіданнях, в яких вівся технічний запис, автомобіль, який було втрачено, належить саме ОСОБА_1, а ОСОБА_2 лише здавав належний йому напівпричіп в оренду ОСОБА_1

Проте, у наданих на підтвердження вказаних вимог заявок на перевезення (т. 4, а.с. 17-18) вбачається, що вони виписані на імя СПД ОСОБА_2, а не СПД ОСОБА_1

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, позивачі були зобов'язані довести в порядку, визначеному чинним законодавством, факт неотримання упущеної вигоди внаслідок неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання за договором підряду, а також причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та упущеною вигодою, що ними, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, зроблено не було.

Подані позивачами копії заявок на перевезення не можуть бути доказами завданих збитків, оскільки не підтверджують реального виникнення чи припинення господарських відносин з іншими контрагентами.

У звязку з викладеним, у задоволенні вимог про стягнення з відповідача на користь СПД ОСОБА_1 упущеної вигоди, що сталася в результаті пошкодження автомобіля та напівпричепа, в сумі 1084366,00 грн. слід відмовити.

Щодо вимог позивачів про стягнення з ТОВ "Автомобільне підприємство С.Т.Р Україна" на користь СПД ОСОБА_1 витрат на визначення вартості матеріального збитку в сумі 1 000,00 грн., суд вказує про таке:

Як вже зазначалося раніше, для відшкодування збитків необхідно встановити і довести такі факти: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина заподіювача шкоди.

Згідно з частиною першою статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Тобто тягар доказування своїх позовних вимог лежить виключно на позивачеві, натомість як відповідач має доказувати факти, покладені у його заперечення.

Суд вважає, що витрати, понесені позивачем СПД ОСОБА_1 на визначення вартості матеріального збитку, в сумі 1 000,00 грн. здійснені ним добровільно та свідомо, на підставі замовлення у фахівця та без участі відповідача. Факт наявності таких витрат і їх розмір не знаходяться у необхідному зв'язку зі збитками. Крім того, із матеріалів експертних висновків (а.с.106 т.3), вбачається, що звіти ПП „Аргумент” з підстав їх невідповідності не можуть бути прийняті експертом до уваги. У звязку з викладеним, вказані вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши вимоги про розірвання договору підряду на діагностику та калібрування рівня підлоги від 21.07.2008 року, укладеного між Одеською філією ТОВ "Автомобільне підприємство С.Т.Р Україна" та СПД ОСОБА_1, суд зазначає наступне:

Приймаючи до уваги, що оспорюваний договір за правовою природою є договором підряду, суд вважає за необхідне застосувати до виниклих правовідносин приписи глави 61 Цивільного кодексу України.

Так, згідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Аналізуючи укладений між позивачем СПД ОСОБА_1 та Одеською філією ТОВ "Автомобільне підприємство С.Т.Р Україна" на діагностику та калібрування рівня підлоги від 21.07.2008 року, суд зазначає, що між сторонами мав місце правочин, який був повністю виконаний у момент його вчинення. На підтвердження факту виконання робіт та сплати грошових коштів за виконані роботи позивачу СПД ОСОБА_1 був наданий замовлення-наряд № 634 від 21.07.2008 року (т. 4, а.с.55). Таким чином, з урахуванням факту виконання роботи підрядником, суд вважає безпідставними позовні вимоги про застосування господарської санкції у вигляді розірвання договору, передбаченої ст. 852 ЦК України, та вважає, що у даному випадку має застосовуватися ст.858 ЦК України, що регулює відповідальність підрядника за неналежну якість роботи.

Суд зазначає, що вказана стаття не передбачає можливості розірвання договору, а закріплює можливість стягнення збитків, заподіяних неналежною якістю роботи, якою скористалися позивачі при заявленні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди.

У звязку з викладеним, у задоволенні вимог про розірвання договору підряду на діагностику та калібрування рівня підлоги від 21.07.2008 року, укладеного між Одеською філією ТОВ "Автомобільне підприємство С.Т.Р Україна" та СПД ОСОБА_1, слід відмовити.

З урахуванням того, що вимоги про стягнення з Одеської філії ТОВ "Автомобільне підприємство С.Т.Р Україна" на користь СПД ОСОБА_1 вартості договору підряду на діагностику та калібрування рівня підлоги від 21.07.2008 року в сумі 299,38 грн. є похідними від вимог про розірвання вказаного договору, у задоволенні зазначених вимог слід також відмовити.

Одночасно, суд зазначає, що згідно до п. 4 ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, як вбачається із замовлення-наряду № 634 від 21.07.2008 року, зазначена сум була сплачена не лише за діагностику та калібрування рівня підлоги, а й за прийом автомобіля на ремонт та за заміну паливного фільтру.

З урахуванням вищевикладеного, позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та на ІТЗ судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Що стосується витрат на проведення автотоварознавчої та пожежно-технічної експертизи, понесених СПД ОСОБА_1, суд зазначає, що оскільки призначення зазначених експертиз було направлено саме на визначення розміру матеріального збитку, завданого пошкодженням автомобілю та напівпричепу, а зазначені позовні вимоги задоволені судом у повному обсязі, з огляду на наявність у вказаних збитках вини відповідача, суд вважає за необхідне витрати на проведення автотоварознавчої експертизи в сумі 1149,00 грн. та пожежно-технічної експертизи в сумі 1149,00 грн. покласти на відповідача.

Щодо клопотання відповідача про стягнення з позивачів у разі відмови у задоволенні позову або у разі часткового задоволення позову на користь відповідача вартість його витрат на адвоката відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, суд зазначає наступне.

Дійсно, статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат, які розподіляються відповідно до ст.49 ГПК України за результатами розгляду справи, входить оплата послуг адвоката. Разом з тим, в контексті цієї норми, виходячи із загальних принципів, встановлених ст.33 ГПК України, доведенню підлягає факт надання правових послуг саме адвокатом, обґрунтованість та адекватність розміру вказаних витрат, а також підтвердження їх сплати адвокату відповідними фінансовими документами.

Дослідивши надані відповідачем документи про стягнення витрат на адвоката, суд доходить висновку про недоведення належним чином фактів, що належать до предмету доказування, виходячи з наступного.

Як свідчить надане клопотання, відповідач посилається на наявність договору від 14/01-09 від 14.01.2009р., про надання правової допомоги, укладеного між ТОВ „Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна” та Адвокатським обєднанням „Юридична компанія „Капітал”, в рамках якого було виставлено рахунок №32 від 21.04.2009р. на 18000 грн. за представництво інтересів ТОВ при розгляді справи №20/51-09-1506. Із тексту вказаного договору вбачається, що оплата послуг згідно цього договору здійснюється у розмірах, на умовах та у строки, зазначені у додатках до цього договору, які, згідно з п.11.1 договору, укладаються у письмовій формі, разом з тим, будь-яких додатків до договору відповідачем не надано. Крім того, вказаний договір, згідно з п.11.6, діє до 31.12.2009р. і доказів його продовження суду також не надано, у зв'язку з чим, недоведеним є факт сплати 30.12.2010р. 10000 грн. саме за представництво інтересів адвокатом.

Слід також зазначити, що аналізуючи факт здійснення представництва ТОВ при розгляді справи, суд вказує, що адвокат ОСОБА_12 дійсно брав участь у судових засіданнях по справі 24.04.2009р. та 13.05.2009р., що підтверджується відповідними протоколами судових засідань (а.с.53-57 т.2, а.с.78-80 т.2), проте у інших судових засіданнях, а саме:13.04.2009р., 25.05.2009р. брали участь інші представники підприємства (ОСОБА_10, ОСОБА_13.) (а.с.122-124). Як свідчать матеріали справи, клопотання по справі готувалися також іншим представником ОСОБА_14 (дов. від 11.09.2009р. (т.2 а.с.114) та від 1.02.2010р. (т.3 а.с.117). Після поновлення провадження у справі у зв'язку із поверненням матеріалів з експертизи інтереси відповідача представляв ОСОБА_6 за довіреністю від 6.10.2010р. Суд звертає увагу, що вказаному представнику довіреність була надана не як адвокату, що вбачається, по-перше, з тексту довіреності, а, по-друге, свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю було видано ОСОБА_6 тільки 28.10.2010р., тобто вже після видачі довіреності.

З урахуванням вищевикладеного, у задоволенні клопотання про розподілення сплачених сум в якості адвокатських витрат згідно до ст.49 ГПК слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільне підприємство С.Т.Р Україна" (07416, Київська область, Броварський район, с. Погреби, код ЄДРПОУ 22909478) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ід. код НОМЕР_3) вартість пошкодженого автомобіля в сумі 166859 /сто шістдесят шість тисяч вісімсот пятдесят девять/ грн. 00 коп., державне мито в сумі 1668 /одна тисяча шістсот шістдесят вісім/ грн. 59 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в розмірі 11 /одинадцять/ грн. 10 коп., витрати на проведення автотоварознавчої експертизи в сумі 1149 /одна тисяча сто сорок девять/ грн. 00 коп. та витрати на проведення пожежно-технічної експертизи в сумі 1149 /одна тисяча сто сорок девять/ грн. 00 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільне підприємство С.Т.Р Україна" (07416, Київська область, Броварський район, с. Погреби, код ЄДРПОУ 22909478) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 (65012, АДРЕСА_1, ід. код НОМЕР_4) вартість пошкодженого напівпричепу в сумі 84700 /вісімдесят чотири тисячі сімсот/ грн. 00 коп. та державне мито в сумі 847 /вісімсот сорок сім/ грн. 00 коп.

4. У задоволенні решти позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя Щавинська Ю.М.

Суддя Малярчук І.А.

Суддя Оборотова О.Ю.

Повне рішення складено 21.01.2011р.