Рішення № 13543788, 19.01.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" січня 2011 р.Справа № 9/269-10-5156

За позовом: промислово-будівельної групи "ІНТОБУД";

До відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;

про визнання недійсним договору

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: Сердюк В.В. (за довіреністю);

Від відповідача: ОСОБА_3 (за довіреністю);

СУТЬ СПОРУ: 03.12.2010 р. за вх. №10192 Промислово-будівельна група "ІНТОБУД" (далі Позивач) звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про визнання недійсним договору укладеного з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - Відповідач).

Позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач у судових засіданнях проти позову заперечує, з підстав викладених у відзиві на позов.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

05 серпня 2008 року між Промислово-будівельною групою "ІНТОБУД" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір № 5/08, відповідно до якого відповідач зобов'язався поставити позивачу 4 500 т. піску, а Промислово-будівельна група "ІНТОБУД" - прийняти та сплатити вартість 4 500 т. піску на умовах визначених договором.

Позивач пояснює, що з огляду на зміст договору, який укладений між сторонами, можливо дійти висновку про те, що він здебільшого не відповідає вимогам вчинення правочину, а саме в частині погодження сторонами усіх істотних умов, які є обов'язковими.

Також Промислово-будівельна група "ІНТОБУД" зазначає, що пісок як гірська порода, класифікується за видами, про що свідчать нормативні документи із стандартизації і застосування стандартів, зокрема міжнародні та національні стандарти.

Такими стандартами зокрема є ГОСТ 8736-93 «Пісок для будівельних робіт», ДСТУ Б В.2.7-27-95 «Пісок для вапняків-черепашників для будівельних робіт. Технічні умови»и т.п.

Так, наприклад, ГОСТ 8736-93 «Пісок для будівельних робіт»виділяє декілька видів піску: - природний пісок, дроблений пісок, фракціонований пісок, пісок з відсивів дроблення. З аналізу змісту положень п.1.1. договору №69-08 П від 03.11.2008р. позивач вбачає, що сторони вказали лише назву товару, що постачається, проте не визначили номенклатуру (асортимент) зазначеної продукції. Ця обставина в свою чергу свідчить про неможливість визначити потреби покупця та встановити справедливу ринкову вартість товару, що постачався.

Відповідно до п.2 «Порядку збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки)», затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 02.10.2001р. №224. (далі - Положення), упаковка - технічний засіб чи комплекс засобів з розміщеним у ньому товаром, який забезпечує захист товару від пошкоджень та втрат у процесі транспортування, зберігання та продажу, а довкілля - від забруднень.

В договорі відсутні умови щодо тари і упаковки товару, тим більше він не містить номери і індекси стандартів і технічних умов на тару.

На підставі вищевикладеного, Промислово-будівельна група "ІНТОБУД", просить суд визнати недійсним договір № 5/08 від 05.08.2008р., в якості сторін по якому виступають Промислово-будівельна група "ІНТОБУД" та Фізична особа-підприємець ОСОБА_1.

22.12.2010р. за вх. №34665 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 надав до суду письмовий відзив на позов, відповідно до якого не погоджується з вимогами Промислово-будівельної групи "ІНТОБУД" у повному обсязі.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму, а відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вище встановлено господарським судом, 05.08.2008р. між сторонами у справі укладено договір поставки, згідно з яким, продавець-відповідач зобовязався поставити покупцеві-позивачу товар (4500 тонни піску), та в свою чергу зобовязався приймати та оплачувати вартість товару, в порядку та на умовах викладених в договорі.

Позивач стверджує, що форма Договору № 5/08 не відповідає вимогам частин 1, 4 ст. 203 Цивільного кодексу України. Однак, ці твердження є хибними так як, статтею 203 ЦК України регламентовано загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. При цьому, під формою розуміється спосіб вираження волі сторін (усно або письмово). Зміст договору це сукупність умов, визначених у договорі.

З вищевикладеного випливає, що позивач не розмежував правову природу таких понять як форма та зміст договору, внаслідок чого робить неправомірні висновки щодо визначення даної підстави недійсності договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.08.2008 р. між сторонами у формі єдиного письмового документа був укладений Договір № 05/08 підписаний сторонами та скріплений печатками. Таким чином, наведене свідчить, що спірний Договір був укладений відповідно до вимог чинного законодавства.

Як вбачається з позовної заяви, позивач стверджує, що вартість товару визначалась одноособово відповідачем та була погодженою лише в момент складання рахунку або за згодою сторін в момент підписання товаросупровідного документу.

Втім, викладене не відповідає дійсності, виходячи з наступного. Відповідно до п.1.1 Договору № 5/08 відповідач зобов'язався поставити позивачу 4 500 т піску, а позивач - прийняти та оплатити вказаний товар. Згідно з п.1.2 Договору № 5/08 загальна сума договору складає 247 500,00 грн., в т.ч. ПДВ 41 250,00 грн., по ціні 55,00 грн. за 1 тонну піску.

Тобто ціна Товару була узгоджена сторонами в момент укладення Договору №5/08 та в процесі його виконання не змінювалася.

Предмет Договору № 5/08 - пісок - був поставлений позивачу, виходячи з потреб позивача, які були повідомлені відповідачу, та які були погоджені сторонами під час підписання Договору № 5/08. Означене цілком відповідає встановленим ст. 671 ЦК України вимогам щодо асортименту товару. Жодних претензій щодо асортименту поставленого піску позивач не предявляв.

В викладеного вбачається, що сторони Договору № 5/08 у належній формі дійшли згоди щодо предмету договору, його ціни та строку дії договору, що знайшло своє відображення у Договорі № 5/08.

Крім цього, Договір № 5/08 частково виконаний сторонами. Так, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 на виконання умов цього Договору здійснив на користь Промислово-будівельної групи "ІНТОБУД" поставку піску (Товар) в наступних розмірах: 27.08.2008р. - 181,82 т піску на суму 10 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №А-00000080 від 27.08.2008р. та податковою накладною № 69 від 27.08.2008р. (рахунок-фактура № А-00000122); 09.09.2008р. - 603,18 т піску на суму 33 175,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № А-00000086 від 09.09.2008р. та податковою накладною № 76 від 09.09.2008р. (рахунок-фактура № А-00000129); 09.09.2008р. - 362,72 т піску на суму 19 950,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № А-00000089 від 09.09.2008р. і податковою накладною № 77 від 09.09.2008р. (рахунок-фактура № А-00000129); 01.11.2008р. 1 281,1 т піску на суму 70 460,50 грн., що підтверджується видатковою накладною № А-00000110 від 01.11.2008р. та податковою накладною № 97 від 01.11.2008р. (рахунок-фактура № А-00000129).

З метою оплати вартості поставленого по Договору № 5/08 піску відповідач виставив позивачу рахунки-фактури №А-00000122 від 27.08.2008р. та М-А-00000129 від 09.09.2008р., які були оплачені позивачем наступним чином: 27.08.2008р. сплачено 10 000,00 грн. згідно рахунку-фактури № А-00000122 від 27.08.2008р.; 09.09.2008р. сплачено 33 125,00 грн. згіднорахунку-фактури № А-00000122 від 27.08.2008р.; 09.09.2008р. 20 000,00 згідно рахунку-фактури № А-00000129 від 09.09.2008 р.; 05.12.2008р. сплачено 10000,00 грн. згідно рахунку-фактури № А-00000129 від 09.09.2008 р.; 30.12.2008р. сплачено 1950,00 грн. згідно рахунку-фактури № А-00000129 від 09.09.2008 р.; 30.12.2008р. сплачено 2000,00 грн. згідно рахунку-фактури № А-00000129 від 09.09.2008 р. Всього позивач сплатив відповідачу по рахункам №А-00000122 та №А-00000129 77 075,00 грн, у зв'язку з чим заборгованість позивача за поставлений пісок складає 56 510,50 грн.

Отже Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснив виконання свого обов'язку, а саме: поставку піску відповідної номенклатури, а позивач прийняв це виконання, але не виконав обов'язку зі свого боку, а саме: не сплатив грошові кошти за поставлений відповідачу товар.

Також, з наявних матеріалів справи та усних пояснень сторін не вбачається жодних звернень позивача до відповідача з письмовими пропозиціями про внесення змін до договору.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Промислово-будівельна група "ІНТОБУД" до позовної заяви не надала жодних доказів, що підтверджували б вимоги позивача, щодо визнання укладеного договору №5/08 недійсним.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку про не обґрунтованість і не правомірність позовних вимог Промислово-будівельної групи "ІНТОБУД", а відтак, і відмові у їх задоволенні.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити повністю.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Меденцев П.А.