Рішення № 13543730, 17.01.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" січня 2011 р.

Справа № 28/120-10-4171

За позовом Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради;

ддо відповідача Виробничо-комерційна фірма "МГК" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

про виселення та стягнення 89476,29грн.

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

Від позивача: Семенюк Ю.В. –за дорученням.

Від відповідача: Гудима І.Б. –за дорученням, Магомедов У.Г. - директор;

СУТЬ СПОРУ: позивач, Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою до відповідача - Виробничо-комерційна фірма „МГК” у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, в якій просить суд виселити Виробничо-комерційну фірму „МГК” у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю із нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 105,2 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Князівська,3 , а також стягнути з Виробничо-комерційної фірми „МГК” у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради заборгованість з орендної плати у розмірі 77 103,26 гривень, неустойку в сумі 12 373,03 гривень.

29.10.2010 року відповідач надав відзив на позовну заяву, згідно якого вимоги позивача не визнає та просить суд у задоволені позову відмовити з підстав викладених у відзиві на позов та 18.11.2010 року відповідачем було надано доповнення до відзиву.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.12.2010 року строк розгляду продовжено до 16 грудня 2010 року.

У судовому засіданні 16.12.2010р. від представника позивача надано до суду заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої позивач просить суд розірвати договір оренди №75/31 від 09.09.2003 року, виселити Виробничо-комерційну фірму „МГК” у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю та стягнути 93 485,56 гривень заборгованості по орендній платі та пеню в сумі 3145,06 гривень.

Вказана заява була залучена до матеріалів справи, але до розгляду не прийнята, оскільки по суті позивач змінив предмет спору, що суперечить ст.. 22 ГПК України.

Відповідачем в свою чергу було надано заперечення на заяву про збільшення позовних вимог, в яких відповідач також посилається на ст..22 ГПК України та просить суд не приймати до розгляду вказані уточнення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.01.2011 року строк розгляду продовжено до 18.01.2011р.

Представник позивача в судове засідання з’явився, позов підтримав.

Представник відповідача в судове засідання з’явився, вимоги позивача не визнає в частині розірвання договору та виселення, а також нарахування неустойки.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд встановив:

Між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради /орендодавець/ та Виробничо-комерційною фірмою „МГК” у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю /орендар/, укладено договір оренди нежилого приміщення №75/31 від 09.09.2003 року, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар –відповідач по справі прийняв у строкове, платне користування нежитлове приміщення –підвал, загальною площею 107,6 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Князівська, 3/5.

За умовами договору, за орендоване приміщення орендар зобов’язався сплачувати орендну плату, що становила на перший місяць після підписання договору оренди –1832,99 гривень, без урахування ПДВ та індексу інфляції. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначався шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Орендар зобов’язався вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця незалежно від результатів господарської діяльності.

Пунктом 1.2. термін дії договору встановлено до 9 вересня 2005 року .

В порушення вимог п.п. 2.2, 2.4. договору, відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував орендну плату, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість з орендної плати станом на 22 серпня 2010 року в розмірі 77 103,26 гривень.

Також позивач у своєму позові зазначає, що строк дії договору сплинув 22 серпня 2010 року, тому відповідач знаходиться у орендованому приміщенні безпідставно та нарахував відповідно до ст..785 ЦК України неустойку в розмірі 12 373,03 гривень.

Відповідачем було надано відзив на позовну заяву та доповнення до нього, в якому відповідач звертає увагу суду на той факт, що сторони за договором № 75/31 від 09.09.2003 року підписали додаткове погодження 22 жовтня 2010 року та за умовами якої строк дії договору оренди продовжено до 22 квітня 2011 року.

Тому відповідач вважає, що вимога про виселення та стягнення неустойки не підлягають задоволенню.

Судом розглядаються позовні вимоги викладені у позові від 01.10.2010 року вх.№8197.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості по орендній платі, а у решті вимог суд відмовляє з наступних підстав:

Стаття 41 Конституції України, ст. 319 Цивільного кодексу України гарантують право власника на свій розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. При цьому, зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов’язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.п.1,2 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Приймаючи до уваги, що приміщення, яке виступає предметом договору, належить до комунальної власності, до спірних правовідносин застосовуються також норми Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Згідно з ч.3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п.5 ст.762, п.1 ст.530 Цивільного кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити плату за користування приміщенням.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме з розрахунку заборгованості наданого позивачем разом з позовними матеріалами, договірні зобов’язання з своєчасної сплати орендних платежів не виконувались на протязі 2009 та 2010 років, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість з орендної плати на суму 77 103,26 гривень, яку відповідачем до теперішнього часу не сплачено.

За приписами ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь –які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При звернені з позовом та до початку розгляду справи по суті позивачем не надано до матеріалів справи додаткове погодження від 22 жовтня 2010 року до договору оренди нежитлового приміщення №75/31 від 09.09.2003 року та вказано, що відповідач безпідставно знаходиться у приміщені.

Суд приймає заперечення відповідача та оцінює як належний доказ додаткове погодження, яке пред’явлене в оригіналі в судовому засіданні 1 листопада 2010 року.

З огляду на вищевикладене, суд вважає позовні вимоги Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради в частині виселення відповідача зі спірного приміщення з підстав викладених у позовній заяві немає, оскільки сторони за договором уклали додаткове погодження та продовжили дію договору до 22 квітня 2011 року.

Також відсутні підстави для стягнення неустойки в сумі 12 373,03 гривень, оскільки відповідач правомірно на підставі додаткового погодження орендує приміщення.

Вимога позивача щодо стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 77 103,26 гривень підтверджена матеріалами справи, обґрунтована та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті державного мита в сумі 771,03 гривень та витрат на інформаційно - технічне забезпечення в сумі 186,44 гривень, в межах задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Виробничо-комерційної фірми „МГК” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65029, м. Одеса, вул. Князівська, 3/5, р/р 2600330356980 в АКБ „Імексбанк” МФО 328210, код 22469453) на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, р/р 37326027001909 МФО 828011 банк ГУДКУ в Одеській області, код ЗКПО 26302595) заборгованість по орендній платі в сумі 77 103 (сімдесят сім тисяч сто три) гривни 26 копійок, витрати на сплаті державного мита в сумі 770 (сімсот сімдесят) гривень 03 копійки та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 186 (сто вісімдесят шість) гривень 44 копійки.

3.В решті вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 18 січня 2011 року.

Суддя Гуляк Г.І.