Рішення № 13543681, 28.12.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.12.10 Справа№ 10/216(10)

За позовом ПП фірма «Галич-Кабель» м. Львів

До відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Марвей» м. Маріуполь

До відповідача 2 СПД-ФО ОСОБА_2 , м. Львів

Про стягнення 2164701,74 грн.

Суддя Довга О.І.

Секретар Скремета О.О.

Представники :

від позивача Броницька І.В. - представник за дорученням

від відповідача не зявився

від відповідача 2 не зявився

Представникам сторін розяснено їх права та обовязки передбачені ст. 22 ГПК України та право відводу судді ( ст. 20 ГПК України) . Заяв та клопотань про відвід судді не подано ( не заявлено).

Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу на адресу суду не надходило.

Суть спору :

На розгляді господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом ПП фірма «Галич-Кабель»м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Марвей» м. Маріуполь, та СПД-ФО ОСОБА_2 м. Львів про стягнення 2164701,74 грн. боргу.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у попередніх ухвалах суду.

В судовому засіданні 28.12.2010 року представник Позивача підтримує позовні вимоги, просить позов задоволити з підстав, викладених у позовній заяві, заяві про зміну підстав позовних вимог, та з додаткових пояснень, які надавались під час розгляду спору.

Відповідно до поданої заяви про зміну підстав позовних вимог, Позивач просить стягнути з ТзОВ «Марвей»на користь приватного підприємства «Фірма «Галич-Кабель» заборгованість в розмірі 1917509,75 грн., що включає 1815443,52 грн. основного боргу, 19572,93 грн. 3% річних та 82493,30 грн. інформаційних нарахувань.

ТзОВ «МАРВЕЙ», в судове засідання повноважного представника не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду не виконав. Клопотанням ( вх. № 24421 від 14.12.2010 року) просить зупинити провадження у справі до розгляду по суті справи № 9/219ПД господарським судом Донецької області, за позовом ТзОВ «Марвей»м. Маріуполь до ПП «Фірма «Галич-Кабель»м. Львів про визнання договору купівлі-продажу № 91/к від 06.10.2009 року недійсним, та набранням у цій справі рішення законної сили.

Заслухавши представника Позивача, дослідивши обставини спору, суд відхиляє вказане клопотання за безпідставністю.

Відповідач 2 ФОП ОСОБА_2, відповідно до поданого відзиву на позовну заяву ( вх. № 22702 від 23.11.2010 року), позовні вимоги визнає, просить розглянути спір без його участі.

За умовами ст.33 ГПК України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, подачі клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, однак відповідач своїм правом не скористався.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75 ГПК України .

Подача позову відбувається шляхом звернення до суду з письмовою заявою, в якій зацікавлена особа ( позивач ) формулює свою вимогу до осіб, до яких звернена вимога. Правова природа позову як процесуального засобу захисту права полягає у тому, щоб суд, прийнявши позовну заяву, у певному процесуальному порядку перевірив законність та обґрунтованість цієї матеріально-правової вимоги однієї особи до іншої, які стають сторонами процесу і між якими відбувається спір.

Сторони зобовязані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, створивши, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне.

Спір розглядається відповідно до заяви Позивача про зміну підстав позовних вимог.

Згідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У період з 08.10.2009 року по 13.10.2010 року ПП «Фірма «Галич-Кабель» поставило для Товариства з обмеженою відповідальністю «Марвей» смолу ПВХ на загальну суму 9568097,21 грн.

ТзОВ «Марвей» частково сплатив суму боргу 7752653,69 грн. Відтак, сума заборгованості Відповідача 1 за отриманий товар складає 1815443,52 грн.

Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства ( ч. 2 ст. 530 ЦК України).

Про необхідність погашення заборгованості Відповідача 1 письмово повідомляли, про що свідчать копії листів-вимог б/н від 05.08.2010 року, від 21.09.2010 року, від 05.10.2010 року та від 03.11.2010 року.

Доказів сплати суми боргу суду не представлено.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

У ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобовязання, звільняється від відповідальності за порушення зобовязання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обовязків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобовязання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Аналогічний припис передбачено й ст. 218 ГК України, відповідно до якої підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобовязання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобовязання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобовязань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобовязання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Жодна з вказаних обставин не була безпосередньою причиною порушення відповідачем своїх договірних зобовязань перед позивачем.

Заборгованість Відповідача перед Позивачем, яка підтверджена матеріалами справи, та не спростована Відповідачем 1 становить 1815443,52 грн. , та підлягає до стягнення.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, повинен сплатити за час прострочення три проценти річних з простроченої суми, а також відшкодувати інфляційні втрати.

Таким чином, відповідно до розрахунків, які подані Позивачем, Відповідач зобовязаний сплатити на користь Позивача 3 % річних від суми боргу у розмірі 19572,93 грн. та інфляційні втрати у розмірі 82493,30 грн.

Загальний розмір позовних вимог становить 1917509,75 грн., що включає 1815443,52 грн. основного боргу, 19572,93 грн. три відсотки річних та 82493,30 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На час розгляду справи Відповідач 1 відзиву на позов не подав, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судові засідання забезпечив.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що Позивачем представлено достатньо обєктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а Відповідач 1 проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд прийшов до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення.

Судові витрати слід покласти на Відповідача 1.

Провадження у справі щодо позовних вимог до Відповідача 2 припинити.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 8, 13, 42, 124 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 11, 202, 204, 205, 206, 509, 510, 526, 530, 548, 625, 627, 629 ЦК України, ст.ст. 174, 179, 193, 216, 218, 232 ГК України, ст.ст. 43, 45 , 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги задоволити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Марвей»(87553, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Меламеда, буд. 30, МФО 335957, код ЄДРПОУ 25604035) на користь Приватного підприємства «Фірма «Галич-Кабель»( 79015, м. Львів, вул. Городоцька, 146/12, МФО 325718, код ЄДРПОУ 33359491) 1815443,52 грн. основного боргу, 19572,93 грн. 3% річних, 82493,30 грн. інфляційних нарахувань, 19175,09 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Провадження у справі до ФОП ОСОБА_2 припинити.

4.Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Суддя