Ухвала суду № 135436151, 01.04.2026, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № № 585/2020/25

Номер провадження 1-в/585/2/26

У Х В А Л А

І М Е Н ЕМ У К Р АЇ Н И

01 квітня 2026 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю засудженого ОСОБА_2 ,

його захисника - адвоката ОСОБА_3 ,

прокурора - ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ромни у режимі відеоконференцзв`язку із ДУ «Роменська виправна колонія (№56)» клопотання ОСОБА_2 про звільнення від подальшого відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку згідно ст. 80 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Роменського міськрайонного суду Сумської області знаходиться клопотання засудженого ОСОБА_2 про звільнення від покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, відповідно до вимог ст.. 80 КК України, згідно якого останній просить застосувати до нього у відповідності п.5 ч.1 ст. 80 КК України строк давності виконання обвинувального вироку, тому що він на теперішній час відбув більше 25 років покарання від початку строку, від дня набрання чинності вироком і строк давності виконання вироку закінчився.

Крім того ОСОБА_2 просить, в разі якщо суд не визнає можливим застосувати строк давності, замінити довічне позбавлення волі на позбавлення волі (не більше 15 років), та негайно звільнити його з під варти оскільки він не вчинив нового злочину, не ухилявся від покарання, не вчиняв злочину проти людства і миру, що відповідає змісту ч.5 ст. 80 КК України та п.5 ч.1 ст. 80 КК України.

Клопотання обґрунтовано тим, що на сьогоднішній день він відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі з 04.03.2004 року, згідно ст. 75 ч.5 КК України в перерахунку день за два більше 25 років. Подальше його тримання під вартою вважає таким що порушує ст. 24 Конституції України. Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 80 КК України, особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки: 15 років у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років за особливо тяжкий злочин. Довічне позбавлення волі призначається виключно за особливо тяжкі злочин і тому строк давності виконання обвинувального вироку для такого виду покарання становить 15 років з дня набрання чинності обвинувальним вироком. Відповідно до ч. 5 ст. 80 КК України питання про застосування давності до особи, засудженої до довічного позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі заміняється позбавленням волі. У зв`язку із зазначеним заявник вважає, щодо нього особисто, згідно вимог ч.5 ст. 80 КК України, суд може визнати за можливе застосування строку давності, та звільнити його від відбування покарання, а в разі якщо суд визнає за неможливе застосування давності, то у даному випадку законодавець гарантує засудженому зміну виду покарання з довічного позбавлення волі на позбавлення волі.

У судовому засіданні ОСОБА_2 клопотання підтримав, просив його задовольнити.

Захисник у судовому засіданні підтримала клопотання ОСОБА_2 і просила його задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, вважав його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Вивчивши доводи клопотання, заслухавши позицію учасників судового провадження та вивчивши наявні матеріали, суд вважає, що у задоволенні клопотання ОСОБА_2 слід відмовити виходячи з наступного.

Судом встановлено, що вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 березня 2007 року ОСОБА_2 засуджений за ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 147, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 296, п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 70 КК України і йому призначено покарання у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_2 рахувати з 04 березня 2004 року (т. 1, а.ос.с. 48-64).

Ухвалою Верховного Суду України від 19 лютого 2008 року вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 березня 2007 року залишено без змін (т. 1, а.ос.с.65-71).

Вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 березня 2007 року набрав законної сили 19 лютого 2008 року, що також стверджується розпорядженням про виконання вироку, що набрав законної сили (т. 1, а.ос.с.72).

Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 25 травня 2017 року в задоволення клопотання ОСОБА_2 про звільнення від відбування покарання відмовлено (т. 3, а.ос.с. 228).

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 17 жовтня 2017 року ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 25 травня 2017 року залишено без змін (т. 3, а.с.249).

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 02 листопада 2017 року, ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 20 червня 2017 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_2 про заміну невідбутої частини покарання у виді довічного позбавлення волі на 15 років позбавлення волі, залишено без змін (т. 4, а.ос.с.6).

Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 21 грудня 2017 року ОСОБА_2 зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 04 березня 2004 року по 19 лютого 2018 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі (т. 4, а.ос. 14).

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 25 квітня 2018 року ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 21 грудня 2017 року залишено без змін (т. 1, а.ос.с.90).

Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 15 березня 2018 року заяву засудженого ОСОБА_2 про заміну невідбутої частини покарання у виді довічного позбавлення волі на строк 15 років, залишено без задоволення (т. 4, а.ос.с. 41,98).

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 21 серпня 2018 року ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 15 березня 2018 року, якою засудженому ОСОБА_2 відмовлено у заміні покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років, залишено без змін (т. 1, а.ос.с.92-93).

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 10 березня 2020 року ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 листопада 2019 року, якою ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні клопотання про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким, залишено без змін (т. 5, а.ос.с.81-82).

Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 22 травня 2019 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про звільнення від відбування покарання відповідно до ст. 152 КВК України (т. 5, а.ос.с.137-138).

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 10 липня 2020 року ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 22 травня 2019 року залишено без змін (т. 5, а.ос.с.129-130).

Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26 березня 2019 року у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про визнання його утримання під вартою в слідчому ізоляторі (№ 4) м. Дніпро незаконним та таким, що є несумісним зі ст. 5 Європейської Конвенції, відмовлено (т. 5, а.ос.с.222).

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 15 січня 2021 року ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26 березня 2019 року залишено без змін (т. 5, а.ос.с.216-217).

Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 27 липня 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про визнання існування порушення всіх законів про захист прав людини по відношенню до нього на право мати захисника, відмовлено (т. 5, а.ос.с.226-227).

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 14 січня 2021 року ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 27 липня 2020 року залишено без змін (т. 5, а.ос.с213-214).

Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 09 листопада 2020 року в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_2 про звільнення від відбування покарання у зв`язку з відбуттям строку покарання, призначеного вироком суду, відмовлено (т. 6, а.ос.с.85-87).

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 09 листопада 2020 року, залишено без змін (т. 6, а.ос.с. 64-65).

На даний час ОСОБА_2 місцем відбування покарання у виді довічного позбавлення волі визначено Державну установу «Роменська виправна колонія (№56)».

Відповідно до ст. 152 КВК України, підставою звільнення від відбування покарання є відбуття строку покарання, призначеного вироком суду.

01 вересня 2001 року набув чинності діючий Кримінальний кодекс України, статтею 64 якого встановлено відповідальність за вчинення особливо тяжких злочинів. Також даною нормою визначено, що довічне позбавлення волі застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом.

З вироку Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28.03.2007 року вбачається, що злочин за який ОСОБА_2 було засуджено до покарання у виді довічного позбавлення волі, кваліфікований за п. «6», ч. 2 ст. 115 КК України, та він вчинений в період дії КК України 2001 року. Санкцією ч. 2 ст. 115 КК України передбачено застосування покарання у виді довічного позбавлення волі.

При постановленні вироку щодо ОСОБА_2 судом було призначено покарання у відповідності до положень Конституції України та чинного Кримінального кодексу України. На даний час караність діянь, вчинених ОСОБА_2 - не усунута.

Згідно ст. 152 КВК України - підставою звільнення від відбування покарання є відбуття строку покарання, призначеного вироком суду; закон України про амністію; акт про помилування; скасування вироку суду і закриття кримінального провадження; закінчення строків давності виконання обвинувального вироку; умовно-дострокове звільнення від відбування покарання; хвороба; інші підстави, передбачені законом.

Відповідно до положень статті 80 КК України особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано у такі строки: 1) два роки-у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі; 2) три роки-у разі засудження до покарання у виді обмеження волі; 3)п`ять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за нетяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п`яти років затяжкий злочин; 4) десять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років за тяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин; 5)п`ятнадцять років -у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років за особливо тяжкий злочин. Перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, подвоюються. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та третій цієї статті, засуджений вчинить новий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину. Питання про застосування давності до особи, засудженої до довічного позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі заміняється позбавленням волі.

Проте, у даному випадку зміст клопотання та досліджені судом докази не свідчать про те, що закінчився строк давності виконання вироку суду, яким ОСОБА_2 засуджено до довічного позбавлення волі, оскільки встановлено що такий вирок суду виконується, а на його виконання ОСОБА_2 відбуває покарання.

У зв`язку із тим, що стаття 80 КК України застосовується у випадку, якщо обвинувальний вирок не виконується, а судом з`ясовано, що вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28.03.2007 року відносно ОСОБА_2 , набув законної сили та почав виконуватись з моменту набрання ним чинності, суд приходить до висновку, що строк давності застосуванню не підлягає, а доводи засудженого, щодо обов`язковості застосування такого строку ґрунтуються виключно на довільному тлумаченні останнім норм кримінального закону.

Враховуючи викладене, підстави для задоволення клопотання відсутні.

Судом не розглядалося питання про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі строком на п`ятнадцять років засудженому ОСОБА_2 , виходячи з наступного.

Відповідно ч. 3 ст. 154 КВК України, стосовно засудженого, щодо якого відповідно до статей 81, 82 Кримінального кодексу України може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк або заміну невідбутої частини покарання більш м`яким, орган або установа виконання покарань у місячний термін надсилає клопотання до суду у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством. Адміністрація органу або установи виконання покарань після відбуття засудженим установленого Кримінальним кодексом України строку покарання зобов`язана в місячний термін розглянути питання щодо можливості представлення його до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк або заміни невідбутої частини покарання більш м`яким.

Частина 12 ст. 154 КВК України зазначає, що разом із поданням щодо можливості представлення засудженого до довічного позбавлення волі до заміни невідбутої частини покарання більш м`яким адміністрація виправної колонії подає до суду висновок щодо ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі.

Визначення ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі та складення висновку здійснюються за участю уповноваженого органу з питань пробації.

Порядок та методика визначення ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.

Основною метою подання висновку щодо ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі є забезпечення суду інформацією, що є необхідною для визначення можливості заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на більш м`яке та визначення в індивідуальному порядку строку позбавлення волі засудженому, стосовно якого вирішується зазначене питання.

Частина 13 ст. 154 КВК України передбачає, шо особа, засуджена до довічного позбавлення волі, додатково до подання щодо можливості представлення її до заміни покарання на більш м`яке у виді позбавлення волі на певний строк повинна подати індивідуальний план виправлення та ресоціалізації.

Такий план має містити заходи, здійснення яких у період відбування більш м`якого покарання у виді позбавлення волі на певний строк дасть змогу засудженій особі усунути фактори, що можуть негативно впливати на утримання від вчинення повторного кримінального правопорушення, та факти, що свідчать про перспективи виправлення та ресоціалізації засудженої особи після звільнення.

Форма індивідуального плану виправлення та ресоціалізації визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.

Судом, за клопотанням заявника, було досліджено характеризуючи дані засудженого ОСОБА_2 , а саме: характеристики від 15.03.2010 року, 24.03.2011 року, від 14.03.2012 року, від 24.03.2013 року, від 24.03.2024 року, від 01.08.2014 року, від 24.05.2015, від 31.03.2015 року та від 24.03.2016 року, від 12.01.2022 року, від 27.12.2023 року, від 01.05.2023 року, від 26.06.2024 року (т. 2, а.ос.с.148, т. 2, а.ос.с.169, 209, 255, т. 3 а.с.14, 39, т. 3, а.ос.с.19, т. 3, а.с.39, т. 3, а.ос.с. 46,95, т. 6 а.ос.с.131, т.7 а.ос.с.62-63, т.7 а.ос.с. 219-220).

В той же час суд не оцінює характеризуючі дані засудженого ОСОБА_2 , оскільки саме клопотання засудженого ОСОБА_2 не містить жодних мотивів та обгрунтувань щодо заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі строком від п`ятнадцяти до двадцяти років на підставі ч. 5 ст. 82 КК України. До клопотання засудженим ОСОБА_2 не додано характеристики з установи виконання покарань, відомостей про заохочення та накладені стягнення, про залучення до праці, про початок строку відбуття покарання та про фактично відбутий ним строк покарання, висновок щодо ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі, індивідуальний план виправлення та ресоціалізації.

Окрім вказаного, при розгляді клопотання засудженого ОСОБА_2 , суд приходить до висновку, що насьогодні відсутня така сукупність обставин, яка б дозволяла суду вирішити питання про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі, згідно вимог ст. 82 КК України, зокрема, зважаючи на ту обставину, що при вирішенні конкретного клопотання засудженого у кримінальному провадженні правозастосувач, яким в даному випадку є суд, повинен діяти відповідно до точного змісту норми права, яку він застосовує, у межах своєї компетенції, суворо дотримуватися процедури розгляду порушених особою питань, тобто користуватися принципом законності, згідно якого «дозволено робити лише те, що передбачено в законі» (ст. 19 Конституції України, рішення КСУ № 7-рп/2009 від 16.04.2009).

Керуючись ст.ст. 7, 9, 52, 54, 78, 376, 537, 539 КПК України, ст.ст. 80 КК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про звільнення від подальшого відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку згідно ст. 80 КК України - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду через Роменський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 7 днів з дня оголошення ухвали суду, засудженим - з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги ухвала набирає законної сили в день розгляду справи апеляційним судом, якщо таку не було скасовано.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ ОСОБА_6