Ухвала суду № 135436119, 06.04.2026, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/117/25

Номер провадження 1-кс/950/159/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2026 року Лебединський районний суд Сумської області

в складі: слідчого судді - ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , заявника ОСОБА_3 , прокурора - ОСОБА_4 , слідчої - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лебедин скаргу ОСОБА_3 на повідомлення про підозру від 20 січня 2026 року у кримінальному провадженні № 42024202540000016 від 25 січня 2024 року, розпочатому за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Лебединського районного суду Сумської області звернувся із скаргою на повідомлення про підозру від 20 січня 2026 року, складене у межах кримінального провадження № 42024202540000016. Із матеріалів скарги вбачається, що заявник просить скасувати повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, посилаючись на його необґрунтованість. На обґрунтування скарги заявник зазначає, що підозра, на його переконання, не підтверджується належними даними, оскільки у матеріалах, на які посилається сторона захисту, наявні висновки експертів, технічні висновки та інші документи, які, на думку заявника, спростовують версію сторони обвинувачення. Окремо скаржник посилається на те, що за ч. 5 ст. 191 КК України він не може бути суб`єктом інкримінованого злочину, а також на те, що власником майна не заявлено претензій і не обліковано збитків.

У судовому засіданні ОСОБА_3 скаргу підтримав у повному обсязі. Пояснив, що підозра не є обґрунтованою, послався на висновки експертів та інші докази сторони захисту, зазначив, що за змістом ч. 5 ст. 191 КК України він не є належним суб`єктом цього злочину. Також заявив, що ним подано клопотання про призначення судової експертизи, однак станом на час розгляду скарги вказане клопотання не розглянуте.

Слідчий ОСОБА_5 та прокурор ОСОБА_4 проти задоволення скарги заперечували. Повідомили, що досудове розслідування не завершене, збирання та перевірка доказів тривають, усі матеріали кримінального провадження будуть відкриті стороні захисту у порядку, передбаченому ст. 290 КПК України. Вказали, що на цій стадії досудового розслідування підстав для скасування повідомлення про підозру немає.

Дослідивши матеріали скарги, заслухавши пояснення учасників судового засідання, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Згідно зі ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, дізнавача в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом.

Положеннями ч. 1 ст. 276 КПК України встановлено, що повідомлення про підозру обов`язково здійснюється, зокрема, за наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Отже, на стадії повідомлення про підозру закон не вимагає доведення винуватості особи у тому обсязі, який є необхідним для постановлення обвинувального вироку. Закон вимагає існування саме такого обсягу фактичних даних, який об`єктивно пов`язує певну особу з кримінальним правопорушенням і виправдовує подальше здійснення досудового розслідування.

Відповідно до ст. 277 КПК України письмове повідомлення про підозру повинно містити, зокрема, зміст підозри, правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону у відповідальність, стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, а також права підозрюваного.

За змістом ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є, серед іншого, захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування. Статті 7, 9, 22 КПК України закріплюють засади верховенства права, законності та змагальності сторін. Ці приписи означають, що як сторона обвинувачення, так і сторона захисту мають право подавати та обґрунтовувати свою процесуальну позицію, а суд зобов`язаний діяти в межах компетенції, визначеної законом, не підміняючи жодну зі сторін.

Слідчий суддя звертає увагу, що розгляд скарги на повідомлення про підозру не є аналогом судового розгляду обвинувального акта по суті. Предметом перевірки у такій категорії справ не є питання винуватості чи невинуватості особи, не остаточна правильність правової кваліфікації діяння і не вирішення наперед питання про доведеність обвинувачення поза розумним сумнівом, а перевірка того, чи існували на момент повідомлення про підозру достатні дані, які давали змогу стороні обвинувачення сформулювати підозру та продовжувати досудове розслідування.

Відповідно до ст. 84 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження. Згідно зі ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.

Разом із тим, системне тлумачення ст. 86, 89, 94 КПК України дає підстави для висновку, що повна та остаточна оцінка доказів у контексті їх належності, допустимості та достовірності здійснюється судом під час розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення. Особливо це стосується випадків, коли сторона захисту та сторона обвинувачення посилаються на різні документи, висновки експертів, технічні висновки чи інші письмові матеріали, зміст яких потребує зіставлення, перевірки походження, процесуального порядку одержання, а також оцінки у взаємозв`язку з усією сукупністю доказів.

Саме з цих підстав слідчий суддя не вправі в межах розгляду скарги на повідомлення про підозру підміняти собою суд, який у майбутньому розглядатиме кримінальне провадження по суті, та завчасно вирішувати питання, які стосуються доказування винуватості, належності певних документів до предмета доказування, допустимості окремих доказів, їх достовірності, а також достатності всієї сукупності доказів для ухвалення обвинувального або виправдувального вироку.

Судом встановлено, що доводи скаржника фактично зводяться до заперечення обґрунтованості підозри через інше трактування фактичних обставин кримінального провадження та посилання на документи сторони захисту. Так, скаржник покликається на відсутність збитків, на відсутність майнових претензій потерпілої сторони, на технічні висновки щодо неможливості повторного використання обсадних труб, а також на власне розуміння кола суб`єктів злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Щодо посилань заявника на відсутність майнових претензій та збитків слідчий суддя зазначає таке. Із листа Управління житлово-комунального господарства Лебединської міської ради від 18.02.2026 № 76 вбачається, що зазначений орган повідомив про відсутність майнових претензій до ТОВ «Компанія з водозабезпечення Бурвод», відсутність облікованих збитків та відсутність матеріальної шкоди, завданої управлінню під час виконання робіт на об`єкті «Будівництво глибоководної свердловини в м. Лебедин, Сумської області. Нове будівництво». Проте сам по собі такий лист не може мати наперед установленої сили для вирішення питання про законність чи незаконність повідомлення про підозру. Відсутність на певну дату цивільно-правових претензій, бухгалтерського обліку збитків або заяви про матеріальну шкоду з боку конкретного органу не є тотожною встановленню відсутності події чи складу кримінального правопорушення. Оцінка зазначеного листа можлива лише в сукупності з іншими матеріалами провадження, з урахуванням предмета доказування, характеру інкримінованих діянь, висновків експертів, умов договорів, первинних бухгалтерських документів, актів виконаних робіт та інших доказів, які на момент розгляду скарги ще не стали предметом повного судового дослідження.

Щодо доводів про технічну неможливість повторного використання обсадних труб та посилань на відповідні технічні висновки слідчий суддя виходить із такого. Так із наданих заявником документів убачається, що у технічному висновку фахівців філії УкрНДІгаз АТ «Укргазвидобування» зроблено висновок про те, що повторне використання проміжних та експлуатаційних труб обсадних є неможливим. У технічному висновку ОСОБА_6 також зазначено, що «б/в» муфтових сталевих обсадних труб не буває, а використання обсадної труби, «бувшої у використанні», є неможливим. Разом із тим, саме по собі існування таких документів не означає автоматичного спростування підозри. Їх зміст, належність до предмета доказування, джерело походження, підстави складання, співвідношення з іншими матеріалами провадження, а також співставлення з висновками експертів, на які посилається сторона обвинувачення, можуть бути оцінені лише після відкриття всіх матеріалів та їх дослідження у передбаченому КПК України порядку.

Щодо доводів заявника про те, що він не може бути суб`єктом злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, слідчий суддя зазначає наступне, питання про те, чи є конкретна особа належним суб`єктом складу злочину, передбаченого ст. 191 КК України, безпосередньо пов`язане з дослідженням фактичного обсягу її службових, організаційно-розпорядчих, адміністративно-господарських та інших повноважень, характером її відносин із майном, коштами або документами, що фігурують у кримінальному провадженні, змістом установчих документів, договорів, посадових інструкцій, внутрішніх розпорядчих актів, а також із з`ясуванням фактичного механізму прийняття рішень та оформлення господарських операцій. Тобто зазначений довід потребує дослідження та правової оцінки значного обсягуу доказів, що виходить за межі перевірки, яку слідчий суддя здійснює при розгляді скарги на повідомлення про підозру. На цій стадії провадження слідчий суддя не вправі робити остаточний висновок про відсутність або наявність у ОСОБА_3 ознак спеціального суб`єкта інкримінованого кримінального правопорушення, оскільки такий висновок по суті означав би завчасне вирішення питання про правильність кінцевої правової кваліфікації дій особи. Тому слідчий суддя приходить до висновку, що наведений аргумент сторони захисту не свідчить сам по собі про очевидну незаконність повідомлення про підозру, а підлягає перевірці та оцінці під час подальшого досудового розслідування та в разі направлення обвинувального акта до суду, під час судового розгляду кримінального провадження по суті.

Щодо доводів заявника про те, що підозра не підтверджується висновками експертів та іншими доказами сторони захисту, а також щодо посилань на відсутність доказів особистого складання ним документів, слідчий суддя зазначає наступне, так скарга на повідомлення про підозру від 26.03.2026 дійсно містить посилання на те, що заявник вважає підозру необґрунтованою, а також наводить аргументи щодо відсутності збитків, сумнівів у суб`єкті злочину, відсутності підстав для висновку про особисте внесення ним недостовірних відомостей до актів та інші доводи захисту. Водночас перевірка таких тверджень вимагає не формального зіставлення окремих документів, а повноцінного дослідження всієї доказової бази сторін, у тому числі тих матеріалів, які на цей час ще не відкриті підозрюваному у порядку ст. 290 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 290 КПК України, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний повідомити підозрюваному, його захиснику про завершення досудового розслідування та надати доступ до матеріалів досудового розслідування. Із пояснень прокурора та слідчого, наданих у судовому засіданні, вбачається, що досудове розслідування не завершене, а відтак усі матеріали кримінального провадження ще не відкриті стороні захисту. За таких обставин надання слідчим суддею повної оцінки доказам у контексті їх належності, допустимості та достовірності є передчасним.

Таким чином, саме незавершеність досудового розслідування та невідкриття всіх матеріалів стороні захисту унеможливлюють для слідчого судді здійснення тієї повноти перевірки, на якій фактично наполягає скаржник. Інше означало б порушення засад кримінального провадження та вихід суду за межі наданих йому повноважень.

Слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що стадія досудового розслідування є стадією формування, збирання, перевірки та оцінки доказів сторонами кримінального провадження. Вирішення питання про винуватість особи, остаточну правову кваліфікацію її дій, достовірність і допустимість доказів, наявність чи відсутність майнової шкоди, а також спростування чи підтвердження окремих висновків експертів або спеціалістів належить до компетенції суду під час розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що доводи скарги мають спрямованість на надання судом оцінки доказам сторін у контексті їх належності, допустимості та достовірності, а також на вирішення питань, які є предметом доказування під час досудового розслідування та судового розгляду по суті. Така перевірка на даному етапі кримінального провадження є передчасною і знаходиться поза межами повноважень слідчого судді.

Натомість судом не встановлено таких очевидних і безумовних порушень вимог ст. 276278 КПК України, які би самі по собі зумовлювали необхідність скасування повідомлення про підозру. Натомість наведені заявником доводи можуть бути використані ним як спосіб реалізації права на захист у подальшому кримінальному провадженні, у тому числі під час ініціювання проведення процесуальних дій, подання доказів, заперечень проти обвинувачення та під час судового розгляду, якщо обвинувальний акт буде напралений до суду.

За таких обставин підстав для задоволення скарги ОСОБА_3 на повідомлення про підозру від 20 січня 2026 року слідчий суддя не вбачає.

Керуючись ст. 24, ст. 84, ст. 86, ст. 89, ст. 94, ст. 220, ст. 276278, ст. 290, ст. 303, ст. 306307 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_3 на повідомлення про підозру від 20 січня 2026 року у кримінальному провадженні № 42024202540000016 від 25 січня 2024 року - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_7