Рішення № 13543546, 20.01.2011, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" січня 2011 р.Справа № 5/100 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Змеула О.А. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 5/100

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "КІВІТ"

до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про стягнення 3440,74 грн.

в засіданні взяли участь представники:

від позивача - представник Чесноков Д.М., довіреність № 4 від 07.07.10;

від відповідача участі не брав.

Товариством з обмеженою відповідальністю "КІВІТ" подано позов про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 3440,74 грн. основного боргу за поставлений товар згідно договору постачання № 232 від 26.03.2008 року.

У судовому засіданні, призначеному господарським судом на 03.12.2010, розгляд справи відкладався до 24.12.2010 та до 20.01.2011 року.

Відповідач належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання, що засвідчено, зокрема, повідомленням про вручення 27.12.2010 року поштового відправлення № 0040365, але не скористався своїм правом та не надав пояснення по суті справи, позов не заперечив, тому згідно ст. 75 ГПК України спір вирішено за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши наявні матеріали справи, оцінивши подані позивачем докази, господарський суд встановив наступне.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "КІВІТ" („постачальник”) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 („покупець”) укладено договір постачання № 232 від 26.03.2008 року (далі - договір № 232 від 26.03.2008 року), за умовами якого постачальник зобовязався поставляти покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і вчасно здійснювати його оплату (а.с.7-9).

Договір підписаний повноважними особами та скріплений печатками ТОВ "КІВІТ" та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

За своєю правовою природою договір № 232 від 26.03.2008 року є договором поставки.

Відповідно до вимог статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно пунктів 1.2., 2.1. договору № 232 від 26.03.2008 року предметом постачання є товар, асортимент і кількість якого по кожному постачанню вказується в разовій заявці покупця, кількість товару, що постачаються, і дата постачання узгоджується сторонами за заявкою покупця.

На виконання умов зазначеного договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 9940,74 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними: № 88931 від 19.06.2008 року, № 89067 від 20.06.2008 року, № 991322 від 03.07.2008 року, № 89347 від 24.06.2008 року, № 91901 від 18.07.2008 року, № 90964 від 10.07.2008 року, № 94698 від 14.08.2008 року, № 93356 від 01.08.2008 року, 90964 від 10.07.2008 року, № 90322 від 03.07.2008 року, № 91162 від 21.01.2009 року, № 91901 від 18.07.2008 року.

Згідно пунктів 7.1., 7.2., 7.3., 7.4. договору № 232 від 26.03.2008 року тара, в якій поставляється товар є продажною, і її вартість включається до ціни товару, вказаній в товарно-транспортній накладній. Постачальник має право прийняти тару від покупця в рахунок погашення його дебіторської заборгованості, але у кількості, що не перевищує кількості поставленої тари у складі товару. Ціни на тару встановлюються постачальником. Кількість та вартість тари прийнятої постачальником в рахунок часткової оплати покупцем за поставлений товар, вказується в товарно-транспортній накладній.

Пунктом 5.1 договору № 232 від 26.03.2008 року передбачено, що розрахунки за поставлений товар провадяться по факту доставки.

Між тим взяті на себе зобовязання за договором № 232 від 26.03.2008 року відповідач належним чином не виконав.

За отриманий товар відповідач розрахувався частково на загальну суму 1952,00 грн., що засвідчено прибутковими касовими ордерами: № 55704 від 28.06.2008 року, № 58536 від 06.08.2008 року, № 58537 від 06.08.2008 року.

Крім того, відповідно до накладних № 90964 від 10.07.2008 року, № 90322 від 03.07.2008 року, № 91162 від 21.01.2009 року, № 91901 від 18.07.2008 року відповідачем повернуто позивачу тару на суму 4198,00 грн., що згідно з договором № 232 від 26.03.2008 року є частковою сплатою за поставлений товар.

Внаслідок прострочення оплати товару виникла заборгованість перед позивачем у сумі 3440,74 грн.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися (від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. ст. 655, 692 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Докази виконання відповідачем прийнятого на себе грошового зобов'язання за договором № 232 від 26.03.2008 року в матеріалах справи відсутні, на вимогу господарському суду відповідачем не подано.

Виходячи з викладеного вище, господарський суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги в сумі 3440,74 грн. заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРIШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КІВІТ" (54050, м. Миколаїв, вул. Металургів, 32, кв. 10, ідентифікаційний код 20917692) основний борг у розмірі 3440,74 грн., судові витрати у справі на державне мито в розмірі 102 грн. та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня його оголошення господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя О.А. Змеул

Повне рішення складено 25.01.2011