Рішення № 13543523, 25.01.2011, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.01.2011                                                             Справа № 12/114

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Ділпек”, м. Ялта Автономної Республіки Крим

до відповідача фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород

про стягнення заборгованості в сумі 3095,53 грн. (в т. ч. 2550 грн. – основного боргу; 245,92 грн. – пені; 72,66 грн. – 3 % річних та 226,95 грн. – інфляційних збитків).

Суддя Тисянчин В. М.

          Представники:

Від позивача – не з’явився (явка на розсуд сторін)

Від відповідача – не з’явився (явка на розсуд сторін)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов товариством з обмеженою відповідальністю „Ділпек”, м. Ялта Автономної Республіки Крим до фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород про стягнення заборгованості в сумі 3095,53 грн. (в т. ч. 2550 грн. –основного боргу; 245,92 грн. – пені; 72,66 грн. – 3 % річних та 226,95 грн. – інфляційних збитків).

          На вимогу суду відповідач письмового відзиву на позов з доказами в його обґрунтування не подав, свого уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направив, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

          Ухвала про порушення провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка відповідача у судове засідання не є правовою перешкодою розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у справі.

           Повідомлення підтверджує вручення відповідачу 14.12.2010 року ухвали від 10.12.2010 року про порушення провадження у справі, де вказано про місце і час призначення розгляду справи, чим забезпечено йому реалізацію Конституційного права на судовий захист (п.4 ст. 129 Конституції України).          Відповідач не скористався своїм правом щодо направлення свого представника для участі в судовому засіданні.

          Позаяк, суду не надано відповідачем доказів чи відомостей поважних причин неможливості його участі в судовому засіданні, як і не надано суду будь – яких доказів про відсутність боргу.

До того ж, у разі дійсного бажання забезпечення представництва відповідачем у судовому засіданні –завчасне повідомлення судом про час і

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 12/114

від 25.01.2011 року

місце судового засідання не позбавило відповідача у виборі кола суб’єктів такого представництва у суді відповідно до ст. 28 ГПК України

          Розгляд справи відкладався (ст. 77 ГПК України), через задоволення клопотання відповідача щодо надання можливості добровільного врегулювання спору.

          Відтак, на час розгляду справи по суті суду не надано доказів такого врегулювання.

          Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, суд

          ВСТАНОВИВ:

Заборгованість відповідача в сумі 2550 грн. – основного боргу щодо оплати за надані, згідно договору № 044-19/7 від 06.11.2009 року, рекламні послуги, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

- актами приймання – передачі наданих послуг від 26.11.2009 року та від 23.12.2009 року;

- розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

          Заявлені вимоги позивача про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов’язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

          У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов’язання – кредитор вправі вимагати виконання обов’язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов’язань у відносинах. Підставою виникнення зобов’язання є юридичний факт.

          В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов’язальні відносини між сторонами, є надання рекламних послуг (ст. 11 ЦК України).

          Отже, обов’язок відповідача оплатити вартість наданих рекламних послуг є безспірним.

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 12/114

від 25.01.2011 року

          Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Відтак, договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, відповідачу відповідно до п. 3.2 укладеного договору нарахована до сплати пеня в розмірі 245,92 грн. При оцінці правильності нарахування пені відповідно до п. 2 ст. 258, ст. ст. 546, 548, 610, 611 ЦК України; Положень Закону України від 22.11.1996 року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, судом визнано обґрунтовані позовні вимоги в цій частині і такими, що підлягають задоволенню.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% - річних від простроченої суми (п.2 ст. 625 ЦК України). Тому, вимоги позивача в частині стягнення 72,66 грн. –3% річних та 226,95 грн. –інфляційних збитків правомірні і підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, всупереч вимог ст. 34 ГПК України відповідачем не було надано суду доказів, які б спростували факти, викладені в позовній заяві.

          При постановленні судового рішення враховується характер зобов’язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно –державну значимість господарської діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов’язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 12/114

від 25.01.2011 року

Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При

цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

          Відповідно до ст. 44 ГПК України витрати пов’язані з наданням юридичних послуг адвокатом (свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю, договір про надання правової допомоги від 01.11.2010 року, акт надання послуг № 17 від 22.11.2010 року, рахунок № 17 від 22.11.2010 року, платіжне доручення № 159 від 02.12.2010 року на суму 500 грн.) підлягають відшкодуванню відповідачем.

Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”; ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 77, 82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити повністю.

2.          Стягнути з фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Ділпек” (м. Ялта Автономна Республіка Крим, вул. Ленінградська, 15; код 36331149) суму 2550 (дві тисяч п’ятсот п’ятдесят грн.) – основного боргу; 245,92 (двісті сорок п’ять грн. 92 коп.) – пені; 72,66 (сімдесят дві грн. 66 коп.) – 3 % річних; 226,95 (двісті двадцять шість грн. 95 коп.) – інфляційних збитків; 500 (п’ятсот грн.) – витрат по оплаті за надані послуги адвокатом та 102 (сто дві грн.) – у відшкодування витрат по оплаті держмита; 236 (двісті тридцять шість грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тисянчин В. М.