Ухвала суду № 13543511, 25.01.2011, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"25" січня 2011 р. Справа № 10/250

Суддя господарського суду Івашкович І.В.

розглянувши матеріали за заявою міського відділу Державної виконавчої служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції, м. Мукачево про заміну сторони виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду Закарпатської області від 10.02.2009 по справі 10/250

за участю представників:

від заявника МВДВС Мукачівського МУЮ – не з’явився

від позивача – Ковалевська Н.В., довіреність № 157 від 21.09.2010 року

від відповідача - Кондратенко Д.І., помічник командира військової частини А-1556, довіреністю № 872 від 12.08.2010 року

встановив:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 11.11.08 по справі №10/250, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.01.09, стягнуто з військової частини А-1556 ( м.Мукачево, вул.І.Зріні, 153, код 07792042) на користь ВАТ ЕК „Закарпаттяобленерго”( м. Ужгород –Оноківці, вул.Головна,57, код 00131529) суму 6277,17 грн. (в т.ч. 4499,81 грн. боргу за реактивну електроенергію, 1518,25 грн. інфляційних, 259,11грн. 3% річних) та 60,16 грн. відшкодування витрат по оплаті держмита, 4,72 грн. - відшкодування витрат по оплаті інформаційно - технічних послуг, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання рішення господарського суду Закарпатської області стягувачу видано наказ від 10.02.09 по справі №10/250, який пред’явлено до виконання до міського відділу ДВС Мукачівського міськрайонного управління юстиції.

Міський відділ ДВС Мукачівського міськрайонного управління юстиції, м.Мукачево звернувся з заявою про заміну сторони виконавчого провадження боржника - військової частини А-1556 (м.Мукачево, вул.І.Зріні, 153, код 07792042) на Міністерство оборони України.

При зверненні із вищевказаною заявою МВ ДВС Мукачівського МУЮ посилається на той факт, що згідно відповідей Мукачівського ВДК від 11.10.2010 року та від 01.11.2010 року на рахунках боржника –військової частини А –1556, м. Мукачево кошти відсутні. Відповідно до ст. 5 Закону України „Про господарську діяльність у Збройних силах України” –військова частина як суб’єкт господарської діяльності за своїми зобов’язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису, а в разі їх недостатності, відповідальність за зобов’язаннями військової частини несе Міністерство оборони України. Зазначає, що відповідно ст. 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевого бюджетів, або бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 09.07.2008 року, державним виконавцем виставляються платіжні вимоги на безспірне списання коштів. У разі, якщо платіжні вимоги про примусове списання грошових коштів повертаються до відділу ДВС без виконання у зв’язку з відсутністю коштів на арештованих рахунках, державний виконавець вносить до суду подання про заміну сторони виконавчого провадження.

Посилається на ст. 33 Закону України „Про виконавче провадження”, згідно з якою за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою має право звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання або заміну сторони виконавчого провадження.

Заявник явку уповноваженого представника для участі в судовому засіданні по розгляду заяви не забезпечив.

Представником стягувача (позивача) підтримано позицію згідно із заявою органу ДВС.

Представник боржника в судовому засіданні подав заперечення на заяву про заміну сторони виконавчого провадження, мотивоване тим, що військова частина А-1556 є окремою юридичною особою з усіма правами та обов’язками, передбаченими законодавством та відповідає по своїх зобов’язаннях самостійно.

Виходячи з правової оцінки підстав та мотивів поданої міськвідділом ДВС Мукачівського МРУЮ заяви, суд констатує такі висновки.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно ст. 11 Закону України „Про виконавче провадження" врегламентовано правовий статус сторін виконавчого провадження як учасників виконавчого провадження, якими є стягувач та боржник. Боржником, зокрема, є фізична або юридична особа, яка зобов'язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов'язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.

В даному випадку боржником виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду від 10.02.09 по справі 10/250 є юридична особа військова частина А-1556.

Нормами вказаної статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі вибуття однієї з сторін виконавчого провадження державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником.

Згідно зі ст.25 Господарського процесуального кодексу України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь –якій стадії судового процесу.

Таким чином, згідно норм Господарського процесуального кодексу України у господарському процесі допускається заміна сторони тільки в порядку правонаступництва.

В даному випадку заявником не подано відповідних доказів, які б підтверджували настання правових наслідків у вигляді правонаступництва Міністерства оборони України за відповідними зобов’язаннями військової частини А –1556, м. Мукачево у спірному правовідношенні.

Що стосується посилань заявника при обгрунтуванні поданої заяви на ст. 33 Закону України „Про виконавче провадження” та ст. 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевого бюджетів, або бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 09.07.2008 року, то приписами вказаних правових норм права державного виконавця звернутися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, так як про це стверджується у заяві, не передбачено взагалі.

Разом з тим, з огляду на регламентацію вказаних правових норм стосовно права державного виконавця звернутися із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення, слід зауважити наступне.

Ст. 121 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд може за заявою, зокрема, державного виконавця у виняткових випадках, залежно від обставин справи, змінити спосіб та порядок виконання рішення.

Під зміною способу та порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів з метою реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими, зокрема шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання. Зміна порядку та способу виконання рішення шляхом заміни боржника на іншу юридичну особу нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено.

Крім того, ст. 96 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов‘язаннями.

В контексті зробленого заявником посилання на ст.5 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних силах Украни", що врегульовує відповідальність військової частини як суб"єкта господарської діяльності, слід звернути увагу на наступне. Нормами вказаної статті передбачено, що військові частини як суб"єкти господарської діяльності за порушення договірних зобов"язань несуть відповідальність, передбачену законом чи договором. Встановлено, що військова частина як суб'єкт господарської діяльності за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України.

Разом з тим, в даному випадку Міністерство оборони України до участі у справі як солідарний боржник не залучалось, а отже відсутні правові підстави для покладення на нього обов"язку по оплаті сум, стягнутих за судовим рішенням по даній справі.

Виходячи з вищенаведеного, у задоволенні заяви міського відділу ДВС Мукачівського міськрайонного управління юстиції, м.Мукачево про заміну сторони виконавчого провадження боржника - військової частини А-1556 (м.Мукачево, вул.І.Зріні, 153, код 07792042) на Міністерство оборони України слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 25, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви № 3729/06-07 від 08.12.10 міського відділу ДВС Мукачівського міськрайонного управління юстиції, м.Мукачево про заміну сторони виконавчого провадження боржника - військової частини А-1556 (м.Мукачево, вул.І.Зріні, 153, код 07792042) на Міністерство оборони України відмовити.

Суддя І.В.Івашкович