Рішення № 135434272, 30.03.2026, Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

У к р а ї н а

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

26100, смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави, 26, тел. 2-10-45, E-mail: inbox@na.kr.court.gov.ua

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

30.03.2026 2/394/37/26

394/792/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2026 року Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

в складі головуючого - судді: Запорожець О.М.

при секретарі: Лясковській О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Новоархангельськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - орган опіки та піклування Надлацької сільської ради Голованівського району Кіровоградської області про визначення місця проживання дитини та встановлення факту самостійного утримання та виховання дитини,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до відповідачки про визначення місця проживання дитини та встановлення факту самостійного утримання та виховання дитини, посилаючись на те, що з 2016 року проживав у цивільному шлюбі з відповідачкою, з якою має спільну неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Спільне життя з відповідачкою не склалося через відсутність взаєморозуміння, розходження поглядів на сімейні відносини та сімейні обов`язки з ведення спільного господарства та виховання дитини.

З 2019 року сторони припинили спільне проживання та ведення спільного господарства. Відповідачка виїхала за кордон та де знаходиться на даний час не відомо.

Весь цей час донька проживає з позивачем та знаходиться на повному його утриманні. Однак у позивача з відповідачкою можуть виникнути суперечки щодо місця проживання дитини. Це може негативно вплинути на психічний стан дитини та порушити нормальні умови її розвитку та виховання.

Позивач має самостійний дохід, повністю матеріально забезпечений та має постійне місце проживання. Спиртними напоями не зловживає, за місцем проживання характеризується позитивно, займається вихованням дитини, виховує її в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклується про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечує здобуття нею повної загальної середньої освіти, готує її до самостійного життя.

Відповідачка на даний час не має місця постійного проживання, перебуває за кордоном, не має достатнього часу, можливості та бажання займатися вихованням дитини.

Встановлення факту того, що позивач самостійно утримує та виховує неповнолітню дитину - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , необхідно позивачу для того, щоб він мав змогу набути права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Позивач просить суд визначити місце проживання неповнолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 з ним та встановити факт, що має юридичне значення, а саме що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , самостійно утримує та виховує неповнолітню дитину ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.1-3/.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав повністю просив його задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнала та пояснила суду, що у 2016 році приїхала в гості до матері, яку не бачила 13 років. Невдовзі познайомилася з позивачем, почали зустрічатися та жити разом. У 2019 році вона поїхала за кордон, дитина залишилася проживати з її матір`ю. Позивач забрав дитину до себе проживати коли їй було 6 років тобто з 2023 року. Просила щоб позивач відправляв фото дитини, і давав спілкуватися по телефону але кожного разу у нього були якісь обставини які перешкоджали це робити. Коли телефонував позивач сам до відповідачки то говорив лише він, з дитиною не давав можливості поговорити по телефону. Відповідачка пояснює, що коли дитина проживала з її матір`ю, то вона забезпечувала всі її потреби, купувала речі. ОСОБА_6 давно забрати дитину до себе, але її не давали це зробити. З 2021 року відповідачка з дитиною не бачилася, але кошти дитині відправляла до 2023 року. На даний час перебуває в офіційному шлюбі та має ще двох малолітніх дітей.

Представник заінтересованої особи - органу опіки та піклування Надлацької сільської ради Голованівського району Кіровоградської області в судовому засіданні просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Допитана в якості свідка ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що вона є вчителькою дитини позивача та відповідачки, дівчинка зараз навчається у третьому класі. До школи вступила 1 вересня 2023 року, її привів батько (позивач по справі). Батько приділяє активну участь у навчанні та шкільному житті дівчинки. За увесь час навчання дитини в школі відповідачку не бачила жодного разу. Дівчинка постійно розповідала вчительці про те, як проводила домашнє дозвілля та відпочинок з батьком. 18 березня дівчинка повідомила що приїхала її мама (відповідачка по справі), але якихось радісних емоцій в дитини вчителька не помітила.

Допитана в якості свідка ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що у 2016 році відповідачка приїхала до неї в село в гості та невдовзі познайомилася з позивачем, пізніше вони почали проживати разом у неї в будинку. У 2017 році у позивача та відповідачки народилася донька ОСОБА_9 . Невдовзі позивач поскаржився свідкові що у нього з відповідачкою проблеми у стосунках. Пояснює що її донька (відповідачка) почала часто відвідувати бари та дискотеки. Дитина проживала з нею приблизно три роки після чого її забрав позивач до себе і по теперішній час він її виховує та утримує. Відповідачка зовсім не бере участі у вихованні дитини. Дитина повністю перебуває на вихованні та утриманні позивача, саме тому її краще проживати з батьком.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив, що дитина проживає з батьком, приблизно шість-сім років, відповідачка не приймає участі у її вихованні, позивач сам турбується про дитину, забезпечує і виховує її. На протязі всього часу відповідачка з дитиною не бачилася та не спілкувалася.

Допитана в судовому засіданні малолітня дитина - ОСОБА_3 пояснила, що на даний час проживає з батьком. Мати (відповідачка) на протязі всього часу до них з батьком в гості не приїздила. Пояснює що батько про неї піклується, купує їй речі, іграшки, продукти, готує їжу. Також зазначає, що мати її колись телефонувала але це було дуже рідко. Подарунки чи гостинці отримувала від матері дуже давно, зазначає, що мама передавала їй цукерки. Проживати хоче з батьком.

Заслухавши учасників цивільного провадження та дослідивши матеріали справи в сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст. 2 ЦПК України).

Ч .1 ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно частин 1, 2 та 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 2 та 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частинами 1, 2 п. 3 та 7 ст. 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. 2. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: окремого провадження. Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

У п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України вказано, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Принципом верховенства права, визнається, що людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Ст. 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно до положень частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як вбачається з матеріалів справи позивач з 2016 року проживав у цивільному шлюбі з відповідачкою, з якою має спільну неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 20.03.2017 р. Новоархангельським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , її батьком записано - ОСОБА_1 , матір`ю - ОСОБА_11 /а.с.101/.

Як вбачається з відомостей Надлацької сільської ради від 19.03.2025 року № 156 про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб увесь час донька проживає з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.102/.

З характеристики виданої виконкомом Надлацької сільської ради слідує, що позивач в сім`ї і побуті характеризується з позитивної сторони. В громадських місцях поводить себе добре, порушень громадського порядку та дисципліни за ним не спостерігалось.

За час проживання на даній території зарекомендував себе з позитивної сторони, веде нормальний спосіб життя, спиртними напоями не зловживає, серед жителів села користується авторитетом /а.с.103/.

Довідкою відділу освіти Надлацької сільської ради Голованівського району Кіровоградської області від 20 березня 2025 року підтверджується, що ОСОБА_3 , 17.03.2017 року навчається у 2 класі Надлацького ліцею Надлацької сільської ради /а.с.96/.

Як вбачається з характеристики Надлацького ліцею дитина спокійна, врівноважена, відповідальна. Любить уроки, багато працює дома самостійно. Дитина повністю забезпечена навчальним приладдям, має всі необхідні матеріали для роботи на уроках, завжди чиста, охайна, підготовлена до занять. Має гармонійні стосунки з батьком, який щоденно опікується її зовнішнім виглядом, здоров`ям, постійно допомагає і контролює її в навчанні, а також цікавиться успіхами і поведінкою, відвідує класні збори, є членом батьківського комітету /а.с.95/.

Відповідно до довідки виданої виконкомом Надлацької сільської ради Голованівського району Кіровоградської області від 31.03.2025 року №123 малолітня дитина знаходиться на повному і постійному утриманні свого батька - позивача у справі /а.с.97/.

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 20.03.2025 року за № 23, будинок в охайному вигляді, у будинку чисто, наявна вся необхідна побутова техніка та меблі для комфортного проживання. Продуктами харчування забезпечені у повному обсязі.

Дитина має свою кімнату в будинку, яка повністю умебльована необхідними меблями. Одягом та взуттям відповідно до сезону забезпечена повністю. Забезпечена всім необхідним для навчання та розвитку /а.с.98/.

Як вбачається з висновку органу опіки та піклування Надлацької сільської ради від 27.03.2025 року № 18, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Від цивільного шлюбу з громадянкою ОСОБА_11 (громадянка Республіки Молдова), має малолітню дитину ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 20 березня 2017 року ( місце державної реєстрації - Новоархангельський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області).

Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов, складеного працівниками Служби у справах дітей Надлацької сільської ради від 20.03.2025 року №23, гр. ОСОБА_1 зареєстрований та фактично проживає у будинку разом з дитиною, який складається з двох житлових кімнат, кухні, веранди та ванної кімнати, опалення пічне, кімнати умебльовані, в наявності побутова техніка, одяг та речі у задовільному стані. Для виховання, розвитку та проживання малолітньої дитини ОСОБА_9 створені всі необхідні умови . Одяг дитини відповідає віку та сезону, дитина має окрему кімнату, обставлене місце для навчання та відпочинку, створений куточок для проведення дозвілля.

Відносно інформації по сільській раді мати дитини ОСОБА_11 не зареєстрована на території Надлацької громади.

Обстежити житлово-побутові умови гр. ОСОБА_11 не вдалося, так як відповідачка зі слів позивача проживає в іншій країні.

Зі слів позивача, спільне життя з відповідачкою не склалося через відсутність взаєморозуміння, розходження поглядів на сімейні відносини та обов`язки з ведення спільного господарства та виховання дитини. Повідомив, що з 2019 року відповідачка проживає не з ним, з його слів вона виїхала за кордон і весь цей час малолітня ОСОБА_3 проживає з ним та знаходиться на повному його утриманні.

Позивач, на відміну від відповідачки, має постійне місце проживання, він матеріально забезпечений, працює на приватній земельній ділянці яку обробляє одноосібно та має дохід. За місцем проживання характеризується позитивно, займається вихованням доньки.

Батько дитини, ОСОБА_1 на засіданні комісії з питань захисту прав дитини (комісія) повідомив, що мати зовсім не бачиться з дитиною і не приймає участі у вихованні доньки.

Малолітня ОСОБА_3 була присутня на засіданні комісії з питань захисту прав дитини та повідомила про те, що вона бажає проживати разом з батьком.

При визначенні місця проживання дитини, комісія першочергово увагу приділила саме дитині, щоб рішення якнайкраще забезпечувало її інтереси.

При визначенні найкращих інтересів дитини у конкретній справі, комісією враховано два аспекти: по - перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків коли сім`я є особливо не придатною або неблагополучною; по - друге , у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.

Відповідно до статті 161 Сімейного кодексу під час вирішення спору щодо визначення місця проживання та встановлення факту самостійного утримання та виховання малолітньої ОСОБА_3 комісією було взято до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік, стан здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Враховуючи вищезазначене, виходячи з інтересів дитини, орган опіки та піклування Надлацької сільської ради вважає, за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 разом з батьком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою: АДРЕСА_1 та встановити факт самостійного утримання малолітньої ОСОБА_3 батьком ОСОБА_1 /а.с.99-100/.

Частинами 5 та 6 ст. 19 СК України визначено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Суд приймає даний висновок органу опіки і піклування оскільки він насамперед відображає інтереси дитини та не суперечить її (дитини) інтересам.

Вирішуючи виниклий спір, суд зважує на наступні норми матеріального права.

Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів. Регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою: зміцнення сім`ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов`язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім`ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку (ст. 1 СК України).

Відповідно до ч. 1, абз. 3 ч. 2 ст. 3 СК України сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

В розумінні ч. 2 ст. 6 СК України малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років.

Ч. 1 ст. 18 СК України визначено, що кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.

В ст. 141 СК України наголошується, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

В ст. 150 СК України законодавець закріпив обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Зокрема батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

У відповідності ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

У ст. 155 СК України наголошується, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Частинами 1, 2 та 3 ст. 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

В ст. ст. 1, 2, 5 та 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Україною 27.02.1991 року зазначено, що дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше. Держави-учасниці поважають і забезпечують всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, яка перебуває в межах їх юрисдикції, без будь-якої дискримінації незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров`я і народження дитини, її батьків чи законних опікунів або яких-небудь інших обставин. Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації або покарання на підставі статусу, діяльності, висловлюваних поглядів чи переконань дитини, батьків дитини, законних опікунів чи інших членів сім`ї. Держави-учасниці поважають відповідальність, права і обов`язки батьків і у відповідних випадках членів розширеної сім`ї чи общини, як це передбачено місцевим звичаєм, опікунів чи інших осіб, що за законом відповідають за дитину, належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення визнаних цією Конвенцією прав і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У ст. ст. 1, 7 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25.01.1996 року, ратифіковано Україною 03.08.2006 року, набрала чинності в Україні 01.04.2007 року, акцентовано, що ця Конвенція застосовується до дітей, які не досягли 18-річного віку. Предметом цієї Конвенції є - у найвищих інтересах дітей - підтримка їхніх прав, надання дітям процесуальних прав та сприяння здійсненню ними цих прав шляхом забезпечення становища, при якому діти особисто або через інших осіб чи органи поінформовані та допущені до участі в розгляді судовим органом справ, що їх стосуються. Для цілей цієї Конвенції розгляд судовим органом справ, що стосуються дітей, визнається розглядом сімейних справ, зокрема тих, що пов`язані зі здійсненням батьками своєї відповідальності, наприклад стосовно місця проживання дітей і доступу до них. Під час розгляду справ, що стосуються дитини, судовий орган діє швидко для уникнення будь-яких невиправданих зволікань, а швидке виконання прийнятих рішень повинно бути забезпечене відповідною процедурою. У термінових випадках судовий орган при необхідності має повноваження приймати рішення, які підлягають негайному виконанню.

З аналізу перелічених норм права слідує, що на суд покладено обов`язок захисту прав та інтересів дитини, створення необхідних умов її розвитку (в разі виникнення спору між батьками), право знати про своїх батьків та користуватися їх турботою, право не бути розлученими з батьками, право на належне піклування з боку батьків, право на проживання з батьками (в разі припинення шлюбних відносин) тобто комплексного захисту їх інтересів.

Як встановлено в судовому засіданні та доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, сторони у справі перебували у цивільному шлюбі, в період якого народилась дитина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пізніше в часі спільне проживання між сторонами у зв`язку з виїздом відповідачки за кордон було припинено.

Частинами 1, 2, 4, 7 ст. 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані поважати дитину. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Згідно ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. Якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них. Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, суд на вимогу органу опіки та піклування може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передання її для опікування органу опіки та піклування.

Частини 2 та 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» наголошують на тому, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно частин 1 та 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Ч. 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» вказує на те, що батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Судом враховується, те, що батько дитини, позивач у справі, має дохід, належні матеріально-побутові умови, має можливість утримувати дитину, проживання малолітньої дитини біля позивача буде найбільш ефективним щодо її фізичного, духовного та культурного розвитку, належного виховання та утримання.

Визначаючи місце проживання дитини біля позивача суд звертає увагу на те, що між сторонами дійсно існує спір, але з урахуванням інтересів дитини та її волевиявлення висловленого у судовому засіданні, а також враховуючи те, що відповідачка тривалий час з дитиною не спілкувалась, і зміна місця проживання дитини може вплинути на її психічно-емоційний стан (переїзд до іншої країни) суд приходить до висновку про задоволені вимоги позивача про визначення місця проживання дитини біля нього.

Проживання малолітньої дитини біля позивача, на думку суду, буде відповідати її інтересам.

Щодо вимоги про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, суд зазначає наступне.

Ч. 1 ст. 316 ЦПК України визначено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Тлумачення наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.

З аналізу зазначених норм цивільного права слідує, що правова природа справ окремого провадження є те що відсутній спір про право, предметом якого є установлення юридичного факту чи певної обставини.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Факти, що мають юридичний характер - це факти, з якими закон пов`язує виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Під утриманням неповнолітньої особи слід розуміти кошти та інші засоби, що видаються комусь для забезпечення його існування.

Під вихованням дитини слід розуміти педагогічно організований процес, спрямований на зміцнення здоров`я, розвиток фізичних якостей (сили, витривалості, спритності), формування життєво важливих рухових навичок та гармонійний розвиток людини. Воно є частиною загальної культури, забезпечуючи готовність до праці та суспільного життя.

Суд з урахуванням вмотивованого, зазначених вище статей, дослідивши письмові докази, які переконливо вказують, що позивач ОСОБА_1 самостійно виховує та утримує малолітню доньку ОСОБА_3 , оскільки відповідачка тривалий час (більше семи років) знаходиться за межами України та взагалі не цікавиться дитиною (доказів протилежного відповідачкою у судовому засіданні не надано), приходить до висновку задовольнити заявлену позивачем вимогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з письмових матеріалів справи при зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір на загальну суму 1816,80 грн., а тому наявні всі правові підстави для стягнення зазначених коштів з відповідачки на користь позивача.

На підставі наведеного та керуючись ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Україною 27.02.1991 року, Європейською конвенцією про здійснення прав дітей від 25.01.1996 року, ратифікованої 03.08.2006 року, набрала чинності в Україні 01.04.2007 року,», ст. ст. 8, 51 Конституції України, ст. ст. 3, 6, 18, 19, 141, 150, 153, 155, 157, 161 СК України, ст.ст. 11, 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст. 1, 2, 3, 4, 5, 7, 19, 27, 133,141, 247, 258, 259, 263, 264, 273, 293, 315, 316 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Орган опіки та піклування Надлацької сільської ради Голованівського району Кіровоградської області про визначення місця проживання дитини та встановлення факту самостійного утримання та виховання дитини - задовольнити у повному обсязі.

Встановити факт, що має юридичне значення про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець с. Тимофіївка Новоархангельського району Кіровоградської області самостійно утримує та виховує малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженку с. Тимофіївка Новоархангельського району Кіровоградської області, проживаючої АДРЕСА_1 .

Визначити місцем проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 уродженки с. Тимофіївка Новоархангельського району Кіровоградської області з її батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженцем с. Тимофіївка Новоархангельського району Кіровоградської області, а саме за адресою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 1816 /одна тисяча вісімсот шістнадцять/ грн. 80 коп.

Ідентифікаційні дані учасників:

ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце проживання АДРЕСА_2 , паспорт громадянки Молдови серії НОМЕР_4 .

Орган опіки та піклування Надлацької сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, місцезнаходження вул. Адміністративна, 2 с. Надлак Голованівського району Кіровоградської області, код юридичної особи в єдиному державному реєстрі підприємств і організацій 04367051.

Рішення може бути оскаржено до Кропивницького Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .

Копію даного рішення негайно після постановляння направити учасникам справи.

Повний текст рішення виготовлено 06.04.2026 року.

Суддя: