Рішення № 135433827, 03.04.2026, Доманівський районний суд Миколаївської області

Доманівський районний суд Миколаївської області

Справа № 475/1159/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03 квітня 2026 р.с-ще Доманівка

Доманівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Кащака А.Я.,

за участі секретаря судового засідання Куш О.П.,

та представників сторін:

представника позивача Кондрат Л.Г. (в режимі ВКЗ),

представника відповідача ОСОБА_1 (в режимі ВКЗ),

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» (03150 м.Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд.6, офіс.521, Код ЄДРПОУ 42640371) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Факторинг партнерс» звернулосяся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 , в якому просить стягнути із відповідача суму заборгованості за договором позики 555162451964002 (пролонгація) від 02.02.2022 року в сумі 20231,00 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 13000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 02.02.2022 року між ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» та ОСОБА_3 на підставі Заявки на пролонгацію від 02.02.2022р. до Договору позики 555162451964001, підписаної позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, був укладений Договір позики № 555162451964002 (пролонгація), відповідно до якого сторони домовились продовжити строк виконання зобов`язання Позичальника по погашенню заборгованості за попереднім Договором № 555162451964001 в сумі 7700 грн. на новий строк 30 днів під проценти, вказані в п. 1.1.1. Договору, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцю позику та сплатити зазначені проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього, Правилах та в заявці на пролонгацію. 18.12.2023 року між ТзОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ТзОВ «Факторинг Партнерс» було укладено Договір факторингу №18/12-2023, відповідно до якого ТзОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» відступило на користь ТзОВ «Факторинг Партнерс» права грошової вимоги до боржників за договорами позики, у т.ч. за Договором позики №555162451964002 (пролонгація) від 02.02.2022 року.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів з користування кредитом, що підлягає стягненню з позичальника відповідно до розрахунку заборгованості становить 20231,00 грн., з яких: -заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 7700,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 12531,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 0,00 грн.; заборгованість за пенею та/або штрафами 0,00 грн.; заборгованість за комісіями 0,00 грн.; інфляційні збитки 0,00 грн.; нараховані 3% річних 0,00 грн. Враховуючи наведене представник позивача просить задовольнити позовні вимоги та стягнути судові витрати.

Ухвалою Доманівського районного суду Миколаївської області від 23.10.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін в судове засідання.

14.11.2025 року через систему «Електронний суд» відповідачем було надано відзив на позовну заяву, а також її представеиком ОСОБА_1 додаткові пояснення у справі, з яких вбачається, що відповідач ОСОБА_2 заперечує факт укладення заявки на пролонгацію Договору позики, також позивачем ТОВ «Факторинг Партнерс» не доведено факт укладення кредитного договору №555162451964001, оскільки такий договір відсутній у матеріалах цивільної справи.

Окрім цього, зазначає, що позивачем не надано доказів надання кредитних коштів відповідачу. За договором позики №555162451964002 від 02.02.2022 року, наданий позивачем, неможливо встановити коли у відповідача виникло зобов`язання, оскільки відсутня дата отримання коштів та інформація, яким чином відповідачем отримано кошти та на який розрахунковий рахунок їх було перераховано.

Зазначає, що загальні умови надання грошових коштів у позику ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» містить інформацію про підпис ОСОБА_3 02.02.2022 року , проте вказана дата не узгоджується із іншими документами. Зокрема, довідка про ідентифікацію по договору, яка подана на підтвердження підпису за договором №555162451964002 від 13.02.2022 року, а в позовній заяві зазначено стягнення за договором від 02.02.2022 року. Вважає, що дана довідка не є підтвердженням підпису Договору позики №555162451964002 (пролонгація) від 02.02.2022 року.

Вважає, що розбіжності в документах вказують на незаконність вимог позивача щодо стягнення заборгованості за Договором позики 555162451964002 (пролонгація). Враховуючи вищенаведене, позивачем не надано доказів підписання відповідачем договору позики, за яким пред`явлено стягнення. З поданими позовними вимогами не згодні, та просили відмовити в повному обсязі та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу.

28.11.2025 року представником ТОВ «Факторинг партнерс» Сердійчук Я.Я. через систему «Електронний суд» подано відповідь на відзив, з якої вбачається, що відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, та ввів одноразовий ідентифікатор, який отримав на зазначений ним номер мобільного телефону, з метою підписання договорів. У зв`язку з цим, кредитодавцем складено відповідну довідку про ідентифікацію договору, якою підтверджено, дані клієнта ОСОБА_3 . Предметом розгляду даної справи є саме стягнення боргу за Договором № 555162451964002, так як борг за Договором № 555162451964001 погашений, що підтверджується доданими доказами, а позивач набув право вимоги лише за Договором № 555162451964002 та не набув право вимоги за Договором № 555162451964001, так як борг за ним погашений. Відповідач вказує лише на недоведеність факту існування кредитного зобов`язання, але будь-яких доказів цьому не надає, зі своєї сторони кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, однак доказів зворотного відповідачем не надано. Сторона позивача наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі, так як договір укладений в межах чинного законодавства, а також те, що відповідач був обізнаний з усіма правилами та умовами кредитного договору, що підтверджується її підписом.

Дослідивши письмові докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1.ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексув межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1.ст.13 ЦПК України).

Відповідно дост. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно до ч. 1 ст.76, ч. 2 ст.77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як було зазначено в судовому засіданні представником відповідача ОСОБА_1 , відповідачем ОСОБА_3 , після реєстрації шлюбу було змінено прізвище на ОСОБА_4 . Водночас згідно відповіді ЦНАП Доманівської селищної ради від 20.10.2025р. №1517, за даними з реєстру територіальної громади про місце проживання особи, відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , згідно відомостей прізвище зазначено ОСОБА_4 . За наведених обставин, судом встановлено, що ОСОБА_3 змінила прізвище на ОСОБА_4 , що учасниками справи не заперечується.

Судом та матеріалами справи встановлено, що 02 лютого 2022 року ОСОБА_3 було подано заявку на пролонгацію по договору позики № 555162451964001 від 14 січня 2022 року, яка була підписана останньою електронним підписом одноразовим ідентифікатором (смс - код) 8504 (а.с.46).

Відповідно до вказаної заявки на пролонгацію, ОСОБА_3 ознайомилися із умовами пролонгації, а саме:

сплатити заборгованість по процентах у сумі 4500,30 грн. та суму комісії за пролонгацію 0,00 грн. до кінцевої дати оплати 12 лютого 2022 року;

та підтверджує намір пролонгувати договір позики № 555162451964001 від 14.01.2022 року на термін 30 днів під 640,00 % річних.

Просить перерахувати кошти по новому договору позики № 555162451964002 в рахунок виконання грошових зобов`язань та погашення поточної заборгованості та її діючою позикою № 555162451964001 від 14.01.2022 року.

02 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ОСОБА_3 було укладено Договір позики № 555162451964002 (пролонгація) (надалі - Договір) (а.с.25-27).

ОСОБА_3 для підписання Договору позики № 555162451964002 (пролонгація) від 02.02.2022 року було надано наступний одноразовий ідентифікатор 8504.

Відповідно до п.2.1. Договору, на підставі заявки на пролонгацію від 02.02.2022 року до Договору позики, сторони домовилися продовжити строк виконання зобов`язань позичальника по погашенню заборгованості на новий термін, за умови сплати позичальником заборгованості по процентах за користування попередньою позикою в сумі 4050,30 грн. не пізніше 12.02.2022 року.

Згідно п.2.2. Договору, у разі не повної оплати позичальником заборгованості по процентах за користування попередньою позикою та оплати процентів за пролонгацію, вказаних в пункті 2.1 цього Договору, до 12.02.2022р. включно, заявка на пролонгацію анулюється позикодавцем та позичальник зобов`язаний погасити заборгованість по позиці у строк відповідно до договору позики №555162451964001.

Позика позичальнику надається шляхом погашення позикодавцем заборгованості за раніше укладеним Договором позики та проведення відповідних бухгалтерських проводок в системі з одночасним формуванням за позичальником заборгованості за цим Договором, в розмірі що дорівнює не погашеній заборгованості за попереднім Договором позики. Датою надання позики при проведенні пролонгації/реструктуризації за раніше укладеним Договором позики є дата проведення Позикодавцем відповідних бухгалтерських проводок в системі, направлених на погашення попередньої заборгованості за раніш укладеним Договором позики з одночасним формуванням за позичальником заборгованості за цим Договором в розмірі що дорівнює не погашеній заборгованості за попереднім Договором позики (п.2.3 Договору).

На виконання умов Договору кредитні кошти були перераховані відповідачем, що підтверджується Довідкою про погашення по договору №555162451964001 від 14.01.2022р., згідно якої первісним кредитором підтверджено, що клієнтом ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , погашено заборгованість по договору № 555162451964001 від 14.01.2022 року шляхом перерахування коштів згідно умов Договору позики (пролонгації) № 555162451964002 від 02.02.2022 року, який укладено на підставі заявки про пролонгацію (а.с.53).

Відповідно до п.1.1 Договору, сторони договору домовились продовжити строк виконання зобов`язань позичальника по погашенні заборгованості по договору позики №555162451964001 в сумі 7700,00 грн. на строк 30 календарних днів під проценти, вказані в п. 1.1.1., а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику та сплатити зазначені проценти. Договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим Договором.

У відповідності до п.п. 1.1.1 Договору, тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить вiд фактичного виконання позичальником умов договору та становить:

1.1.1.1. Знижена процентна ставка, фіксована становить 1.75% за день (640.00% річних) від суми Позики у межах строку надання Позики, зазначеного в пункті 1.1 цього Договору, якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення заборгованостi або здійснить таке погашення протягом 1 календарного дня, що слідують за датою закінчення такого строку;

1.1.1.2. Стандартна процента ставка, фіксована становить 2.60% за день (950.00% річних) від суми Позики та застосовується: у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.1 цього Договору, якщо позичальник не виконав умови зазначені в п.п. 1.1.1.1 Договору для застосування зниженої процентної ставки, та у межах періоду прострочення, але не більше 30 календарних днiв поспiль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз.2 част.1 статті 1048 Цивiльного кодексу України.

Позичальник здійснює повернення позики і сплачує проценти згідно із загальними умовами та відповідно до графіку платежів (Додаток №1 до цього договору, є його невід`ємною частиною та підписується позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором у вигляді смс коду). Графік платежів розміщується в особистому кабінеті позичальника на сайті системи (п. 3.1. Договору).

Згідно п. 3.2. Договору нарахування процентів за Договором здійснюється за процентною ставкою відповідно до п.1.1.1 на залишок фактичної заборгованості за позикою за фактичну кількість календарних днів користування позикою. Проценти за користування позикою нараховуються щоденно, починаючи з дня надання Позики, відповідно до п.1.1.1.

При цьому, розмiр процентної ставки, встановлений в п.1.1.1 Договору, залежить вiд умов її встановлення та є незмінним протягом усього строку дiї Договору та не може бути збільшений позикодавцем в односторонньому порядку. Позичальник розумiє та надає згоду Позикодавцю, що використання стандартної процентної ставки вiдповiдно до п.п. 1.1.1.2. Договору є наперед обумовленим та не односторонньою змiною умов Договору, оскільки, умови про встановлення рiзних процентних ставок за цим Договором застосовуються автоматично за домовленістю сторін, та не вимагають підписання сторонами будь-яких iнших додаткових документiв, крім цього Договору (п.3.4. Договору).

Згідно графіку платежів №555162451964002-1 (Додатку №1 до Договір позики № 555162451964002 від 02.02.2022, яка підписаний ОСОБА_3 шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором 8504, встановлено графік платежів за користування кредитом протягом 30 календарних днів користування кредитом з 13.02.2022 року по 14.03.2022 року за процентною ставкою 640.00 % річних (1.75 % в день), з розрахунку відсотків 135,01 грн. в день, становить всього до сплати 4050,30 грн. (а.с.41-41 зворот).

Водночас, Додатком №2 до Договір позики № 555162451964002 від 13.02.2022, яка підписаний ОСОБА_3 шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором 8504, сторонни погодили Розрахунок вартості кредиту, у якому зокрема зазначено: дата видачі кредиту 13.02.2022 року, 14.03.2022 року, кількість днів у розрахунковому періоді всього 30 днів, чиста сума кредиту/сума платежу за розрахунковий період всього 11750,30 грн., сума кредиту за договором 7700,00 грн., проценти за користування кредитом 4050,30 грн., реальна річна процентна ставка 20331,57%, загальна вартість кредиту 11750,30 грн. (а.с.42).

Підписуючи цей договір Позичальник згоден з тим, що позикодавець має право укласти договір відступлення права вимоги за Договором або договір факторингу з будь-якою третьою особою, відповідно до чого Позикодавець в будь-який час має право відступити право вимоги до Позичальника будь-якій третій особі (п.6.4. Договору).

Вищевказані умови кредитування визначені і в паспорті споживчого кредиту, інформація, яка надається позичальнику до укладення договору позики, зокрема визначено: тип кредиту: кредитна лінія, сума/ліміт кредиту: 7000,00 грн., строк кредитної лінії - 60, заявлений строк користування кредитом - 30; мета отримання кредиту: споживчі цілі; стандартна процентна ставка 990,0% річних (2.71% на день) за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключення строку використання права користування кредитом за зниженою та/або пільговою процентною ставкою). Знижена процентна ставка 640,00% річних (1,75% на день) (право користування кредитом за вказаною процентною ставкою згідно умов, визначених п.п.5.4.2 цього договору), Тип процентної ставки фіксована. Реальна річна процентна ставка за користування Кредитом протягом заявленого строку 30 календарних днів користування Кредитом з 13.02.2022 по 14.03.2022: за Пільговою процентною ставкою % річних (% в день) протягом перших календарних днів з дати видачі Кредиту, включаючи день видачі Кредиту; за зниженою процентною ставкою 640,00% річних (1.75% в день): з наступного дня після закінчення періоду нарахування пільгової процентної ставки та до 14.03.2022 останнього дня Заявленого строку користування Кредитом (виключно якщо застосовується пільгова процентна ставка); з 1-го дня дати видачі Кредиту, включаючи день видачі Кредиту 13.02.2022, по 14.03.2022 останній день заявленого строку користування Кредитом (виключно якщо не застосовується пільгова процентна ставка). За користування Кредитом понад заявлений строк протягом наступних 30 календарних днів користування Кредитом з 15.03.2022 і до 13.04.2022 останнього дня строку кредитування: за Стандартною процентною ставкою 990.00% річних (2.71% в день).

Водночас, згідно Застереження, яке міститься в Паспорті споживчого кредиту, наведені обчислення реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості позики для позичальника є репрезентативними та базуються на обраних позичальником умовах надання позики, викладених вище, і на припущенні, що договір позики залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а позикодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі. Реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги позикодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору позики. Паспорт споживчого кредиту підписаний ОСОБА_3 шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором 8504. (а.с.43-45).

До кредитного договору позивачем також долучено Загальні умови надання грошових коштів у позику ТзОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія», які містяться в матеріалах справи (а.с.47 на звороті - 51), з умовами яких ОСОБА_3 була ознайомлена, про що свідчить її електронний підпис одноразовим ідентифікатором 0862.

Відповідно до довідки по договору позики № 555162451964002 від 13.02.2022р., яка містить розрахунок заборгованості за кредитним договором № 555162451964002, сума заборгованості ОСОБА_3 за вищевказаним кредитним договором, станом на дату відступлення права вимоги (22.12.2023.р.) становить 20231,00 грн., з яких заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 7000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 10315,80 грн., нараховані штрафи в сумі 1925,00 грн. списані за рахунок компанії (а.с.8- 8 на звороті).

Судом також встановлено, що 18 грудня 2023 року між ТзОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» (клієнт) та ТзОВ «Факторинг Партнерс» (фактор) було укладено договір факторингу №18/02-2023, згідно якого клієнт зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 113 637 981,90 грн., а фактор зобов`язується, здійснивши фінансування в порядку передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належать клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між клієнтом і боржниками (п.2.1) (а.с.11-17 зворот).

22 грудня 2023 року між ТзОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» (клієнт) та ТзОВ «Факторинг Партнерс» (фактор) було підписано Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу №18/02-2023 від 18 грудня 2023 року (а.с.19 на звороті).

Відповідно до витягу з додатку №3 від 22.12.2023р. до Договору факторингу №18/02-2023 від 18 грудня 2023 року клієнт відступає факторові наступні права грошових вимог до боржника ОСОБА_3 за Кредитним договором № 555162451964002 від 02.02.2022 року, а саме: сума заборгованості 7700,00 грн., сума заборгованості за відсотками 12531,00 грн., сума заборгованості разом 20231,00 грн. (а.с. 24).

Враховуючи вищевикладене, із наявних матеріалів справи вбачається, що кредитором по виконанню зобов`язань боржника ОСОБА_3 за Договором позики № 555162451964002 (пролонгація) від 02.02.2022 року, відповідно до укладеного договору факторингу виступає позивач.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази підтверджують укладення між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» (правонаступник - ТОВ «Факторинг Партнерс») та ОСОБА_3 договору кредиту в електронній формі, та неналежне виконання останньою свого зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, тобто невиконання відповідачем умов, укладеного договору, виходячи із наступних підстав.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, оспорюваний договір був укладений сторонами в електронній формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Згідно з статтю 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб`єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.

Частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

Положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини 4 статті 263 ЦПК України).

З огляду на викладене, можливо дійти висновку, що з урахуванням особливостей Договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему кредитодавця можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

Згідно матеріалів даної справи, для отримання кредитних коштів та в подальшому пролонгацію цього договору відповідач самостійно здійснює реєстрацію на сайті ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія», за наслідком чого отримує облікові дані (логін та пароль) до особистого кабінету клієнта, де подає електрону заявку на отримання кредиту.

Отже, 02 лютого 2022 року між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ОСОБА_3 був укладений правочин Договір позики №555162451964002 (пролонгація), який був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на Інтернет сайті системи за адресою www.loany.com/ua. і виконання нею певних дій, які свідчать про укладення Договору, зокрема електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що зазначений у тексті договору у розділі "Реквізити та підписи сторін".

З урахуванням наведеного, а саме, що договір укладено його сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», чому передувала верифікація відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі, із зазначенням своїх особистих даних, зокрема, РНОКПП, серії та номеру паспорту, а зазначені у ньому умови не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», та за відсутності належних доказів про те, що договір укладено іншою особою, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність факту його укладання.

Доводи сторони відповідача, щодо підписання усіх документів, які надані, одним кодом 8504, не свідчать беззаперечно про неукладення між ОСОБА_3 та ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» Договору позики (пролонгацію).

Крім того, слід наголосити, що відповідачка не заперечує, що відомості, вказані в договорі (пролонгація), зокрема: ПІБ, РНОКПП, паспортні дані, є коректними.

Окрім цього, в довідці про ідентифікацію по договору № 555162451964002 вказано номер телефону на який було відправлено ідентифікатор НОМЕР_2 , який також зазначено відповідачем, як актуальний, у відзиві на позовну заяву. Доказів про неналежність вищевказаного мобільного номера відповідачці ОСОБА_2 суду не подано.

Таким чином, такі ствердження є лише припущеннями, оскільки не підтверджені відповідними доказами за правилами статей 76-80 ЦПК України.

Окрім цього, суду не надано доказів, що стороння особа могла скористатись особистими даними паспорта відповідачки, доступу до логіна та паролю її особистого кабінету.

З урахуванням наведеного, суд, встановивши, що договір (пролонгація) укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», за відсутності належних доказів про те, що договір укладено іншою особою, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості з ОСОБА_2 .

Крім цього, не заслуговують на увагу доводи відповідача, що кредитор не надав договір позики, який пролонговується та доказів про перерахування кредитних коштів на рахунок позивальника.

Так, згідно пункту 2.1 Договору позики №555162451964002 (пролонгація) від 02.02.2022 року, сторони узгодили продовження строку виконання зобов?язань позичальника ОСОБА_2 по погашенню заборгованості по Договору позики №555162451964001 в сумі 7700,00 грн. на строк 30 календарних днів, та жодні кошти 02.02.2022 року на розрахунковий рахунок позичальниці не перераховувалися.

У матеріалах справи наявна заява ОСОБА_2 на пролонгацію, тобто відповідачка вчинила дії щодо пролонгації договору позики, а тому її доводи щодо неотримання грошових коштів є неприйнятними.

Необгрунтованим також є посилання відповідача на вимоги Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки за Договором, стягнення за яким є предметом розгляду даної справи, кошти не перераховувались на рахунок відповідача. Так за умовами Договору погашено заборгованість по договору №555162451964001 відбулося шляхом перерахування коштів згідно умов Договору позики (пролонгації) № 555162451964002 від 02.02.2022 року, який укладено на підставі заявки про пролонгацію.

Також суд не бере до уваги заперечення сторонни відповідача, що документи які подані позивачем та підписані відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором містять розбіжності у даті їх підписання, оскільки дані розбіжності не спростовують самого факту їх підписання, а також незаконності укладення даних документів.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Таким чином, звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Факторинг Партнерс» надала належні докази, які підтверджують право вимоги позивача за кредитним договором, а також наявність у відповідача грошового зобов`язання та заборгованості перед позивачем.

Тобто, відповідач ОСОБА_2 несе відповідальність за неналежне виконання зобов`язання за кредитним договором перед новим кредитором ТОВ «Факторинг Партнерс».

Враховуючи, той факт, що відповідачкою не надано суду жодного доказу того, що вона належним чином виконала зобов`язання з повернення кредитних коштів первісному кредитору, тому враховуючи, те, що відповідачкою не повернуто своєчасно суму кредиту в порушення умов договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, то вона є такою що зобов`язання за вказаним договором не виконала.

За таких обставин суд приходить до обґрунтованого висновку, що ОСОБА_2 не виконала зобов`язання за Договором позики (пролонгація), а тому з неї на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» як нового кредитора слід стягнути суму пролонгованої позики за договором у розмірі 7700 грн.

Водночас, щодо стягнення з відповідача заборгованості за процентами, суд зазначає наступне:

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Із положень частини другої статті 625 ЦК України слідує, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки сформульовані Верховним Судом, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (пункти 53,54), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (пункти 6.22-6.25), від 19 травня 2020 року у справі №910/23028/17 (пункт 6.28) та постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 361/4563/16-ц, від 15 липня 2020 року у справі № 176/3645/14-ц та ряді інших.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

У зобов`язальних правовідносинах права та інтереси кредитора забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання.

Подаючи заявку на пролонгацію Договору позики № 555162451964001 від 14.01.2022 року ОСОБА_2 погодилась на встановлений термін пролонгації на 30 днів під 640,00 % річних. При цьому відповідний період закріплений у п.1.1 Договору позики № 555162451964002, що було прописано у даному Договорі первісним кредитором.

Водночас, в паспорті споживчого кредиту, інформація, яка надається позичальнику до укладення договору позики, зокрема визначено: фіксований тип процентної ставки, строк кредитної лінії становить 60, проте заявлений строк користування кредитом 30 днів.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2020 № 911/19/19, Верховний Суд зазначив, що суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

На день закінчення строку кредитування (14.02.2022 року) розмір заборгованості за процентами склав 4050,80 грн.

За наведених обставин, виходячи із сумнівності умов Договору визначених самим Кредитором у п.1.1.1, які суперечать убомовленим строкам та іншим положенням Договору та умовам, суд застосовує принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem) та тлумачить слова договору проти того, хто їх написав.

У контексті цієї справи Суд вважає за необхідне зазначити, що загальноприйнято вважати, що принцип тлумачення закону на користь особи є однією з основних засад правової системи, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закони та його норми в такий спосіб, щоб максимально захищати права та інтереси фізичної особи.

Цей принцип також часто відомий як "in dubio pro persona" або "in dubio pro homine" (латинською мовою), що означає "у вагомих сумнівах - на користь людини".

Важливо також відзначити, що принцип тлумачення закону на користь особи не означає безумовне ігнорування закону, але вказує на те, що в сумнівних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію, яка максимально захищає права та інтереси саме фізичної особи.

Саме таку правову позицію вислови Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року (справа №240/4894/23), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

З огляду на вищезазначене, зважаючи на погоджений строк кредитування за кредитним договором 30 днів (до 14.02.2022 року), за пунктом п.1.1. кредитного договору, із відповідача слід стягнути заборгованість за тілом кредиту 7700 грн. та відсотки в сумі 4050,80 грн, а всього разом 11750,30 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд керується наступним.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції від 10.10.2025р., позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2422,40 грн.

Враховуючи, що позов задоволено на 58,08%, із ОСОБА_2 необхідно стягнути на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» судовий збір пропорційно до задоволених вимог у розмірі 1406,93 грн.

Вирішуючи питання стягнення витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.

За змістом ч.ч.1, 2, 3 ст.137 ЦПКУкраїни витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує , зокрема чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес (п.2 ч.3 ст.141 ЦПК України).

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Враховуючи те, що законодавством України щодо діяльності адвоката не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа, адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.

Розмір витрат має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

У справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21). Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК Українизаконодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства (пункт 40). Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44). Адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту (пункт 64).

Суд, зважаючи на вимоги ч. 4 ст. 10 ЦПК України, враховує рішення Європейського суду з прав людини, зокрема: у справах«East/WestAllianceLimitedпроти України» (Заява №19336/04), «Баришевський протиУкраїни» (Заява № 71660/11), «Двойних протиУкраїни» (Заява № 72277/01),«Меріт протиУкраїни»(заява № 66561/01) ЄСПЛ зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; у справі«Лавентс протиЛатвії» (заява № 58442/00) ЄСПЛ вказав, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження витрат на правову допомогу представником позивача подано такі документи: копію договору про надання правової допомоги з додатками №02-07/2024 від 02.07.2024р., згідно якого Адвокатське об`єднання "Лігал Ассістанс" та Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» уклали даний договір. Також наявний Прайс-лист АО "Лігал Ассістанс", затверджений рішенням загальних зборів Об`єднання №01-11/2023 від 01.11.2023р., згідно якого вбачається перелік послуг, одиниці виміру та вартість послуг в гривнях. Окрім того позивачем додані заявка на надання юридичної допомоги №229 від 01.09.2025р., про надання правової допомоги без ПДВ у розмірі 13000,00 грн. та Витяг з Акту №19 про надання юридичної допомоги від 30.09.2025р. між АО "Лігал Ассістанс" та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» щодо надання юридичної допомоги щодо примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_3 на загальну суму 13000 грн.

З умов наданого договору, який укладений між ТзОВ «Факторинг Партнерс» (клієнт) та АО «Лігал Ассістанс» вбачається, що клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (п.1.1 Договору). Відповідно до п.4.1 договору, вартість послуг узгоджується сторонами у формі заявок на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додаткамидо договору. Сума визначена актом про надання юридичної допомоги цього договору є гонораром АО за надання юридичної допомоги та поверненню не підлягає (п.4.5 договору).

Як видно із Заявки на надання юридичної допомоги №229 від 01.09.2025 року, АО «Лігал Ассістанс» було надано ТзОВ «Факторинг Партнерс» наступні юридичні послуги, зокрема: надання усної консультації з вивченням документів - 2 години, вартість одиниці виміру 2000, ціна 4000 грн., складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 3 години, вартість одиниці виміру 3000, ціна 9000 грн.

Згідно із Акту №19 про надання юридичної допомоги від 30.09.2025 року, сторони погодили надання правових послуг, а саме надання усної консультації з вивченням документів - 2 години, вартість одиниці виміру 2000, ціна 4000 грн., складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 3 години, вартість одиниці виміру 3000, ціна 9000 грн.

Зазначені вище докази в матеріалах справи свідчать про реальність надання ТзОВ «Факторинг Партнерс» АО «Лігал Ассістанс`правової допомоги в рамках укладеного між ними договору.

Одночасно суд зауважує, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат, судом враховано те, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову; взято до уваги критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, предмету спору та фінансового стану обох сторін.

В постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 вказано, щопри визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відтак, із урахуванням складності справи, яка віднесена до категорії малозначних справ, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи (надання усної консультації з вивченням документів, складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду), значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що підготовка цієї справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи адвоката, а також те, що позовні вимоги позивача задоволені частково, суд вважає, що зазначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13000,00 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу співмірності розподілу судових витрат.

Враховуючи вищевикладене, дотримуючись принципів розумності та співмірності заявлених витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу з огляду на розумну необхідність судових витрат для цієї справи слід зменшити, встановивши такий у сумі 2000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 514, 516, 517, 639, 629, 530, 527, 526, 207,1050, 1054, 1077, 1078 ЦК України, ст. ст. 2, 19, 76-81, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (03150 м.Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд.6, офіс.521, Код ЄДРПОУ 42640371) заборгованість за Договором позики № 555162451964002 (пролонгація) від 02.02.2022 року в розмірі 11750 (одинадцять тисяч сімсот п`ятдесят) гривень 30 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (03150 м.Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд.6, офіс.521, Код ЄДРПОУ 42640371) судовий збір у розмірі 1406 (одна тисяча чотириста шість) гривень 93 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», адреса місцезнаходження:03150 м,Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд.6, офіс.521, Код ЄДРПОУ 42640371;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складено та підписано 03.04.2026 року.

Головуючий суддя А.Я. КАЩАК