Ухвала суду № 135433053, 31.03.2026, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

УХВАЛА

про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

31 березня 2026 рокуСправа № 495/2608/26 Номер провадження 1-кс/495/681/2026

Слідчий суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білгороді-Дністровському клопотання слідчого СВ №1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_5 , погоджене прокурором Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , подане в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026162240000314 від 17.03.2026 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Пшеничне, Саратського району, Одеської області, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , із середньою освітою, який на момент вчинення інкримінованого кримінального правопорушення проходив військову службу будучи призваним за мобілізацією на посаді помічника кулеметника, військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні "солдат", неодруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не має, не депутата, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

УСТАНОВИЛА:

31.03.2026 слідчий СВ №1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області капітан поліції ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12026162240000314 від 17.03.2026, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.185 КК України.

Виклад обставин, зазначених у клопотанні

Відділенням №1 слідчого відділу Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 17.03.2026 внесено до ЄРДР №12026162240000314 за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Згідно із вимогами ст. 1 Закону України « Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІX введено воєнний стан на всій території України, строк дії якого наразі неодноразово продовжено, востаннє з 03.02.2026 відповідно до Указу Президента України від 12.01.2026 року № 40/2026, затверджений Законом України від 14.01.2026 № 4758- ІХ, строком на 90 діб (тобто на момент вчинення злочину) Відтак, з 24.02.2022 по теперішній час діє воєнний стан.

25.04.2025 року ОСОБА_4 призвано на військову службу за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку зі службовою необхідністю зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 на посаді номера обслуги 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 1 механізованої роти, у військовому званні «солдат», у військовому званні «солдат», прийняв та приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

В подальшому, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 26 вересня 2025 року солдата ОСОБА_4 було зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .

Згідно положень ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок військову службу» початком проходження військової служби для громадян, є день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту.

Проходячи військову службу, ОСОБА_4 , як військовослужбовець, відповідно до вимог ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, беззастережно та неухильно виконувати накази командирів (начальників) у встановлений термін, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, а також твердо знати та зразково виконувати службові обов`язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

У відповідності до ст. 40 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці самостійно відрекомендовуються своєму безпосередньому начальникові у разі, зокрема, відбуття чи повернення з відрядження, відпустки або лікування.

Проте, солдат ОСОБА_4 достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеними вище вимогами законодавства та маючи реальну можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вирішивши стати на злочинний шлях.

Так, ОСОБА_4 , 04.02.2026 приблизно о 20 годині 00 хвилин, маючи кримінально-протиправний корисливий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, з метою особистого збагачення, в умовах воєнного стану, умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою із «ОСОБА_1» (досудове розслідування стосовно якої здійснюється в іншому кримінальному провадженні №12026162240000170, далі «ОСОБА_1») зайшли через металеву хвіртку на територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , де ОСОБА_4 за допомогою заздалегідь приготовленого предмету металевої стамески, шляхом віджиму металопластикових дверей проник до вищезазначеного будинку, а «ОСОБА_1» залишився на території домоволодіння.

Продовжуючи свій злочинний умисел ОСОБА_4 перебуваючи у будинку діючи умисно, повторно, таємно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення викрав, належне ОСОБА_6 майно, а саме берці піщаного (бежевого) кольору вартістю 1610,93 грн. (одна тисяча шістсот десять гривень дев`яносто три копійки), берці зеленого (оливкового) кольору, вартістю 1493,10 грн. (одна тисяча чотириста дев`яносто три гривні десять копійки) печатні плати та проводку з мідним покриттям.

В свою чергу «ОСОБА_1» перебуваючи на території домоволодіння за вищевказаною адресою діючи умисно, повторно, таємно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення викрав, належне ОСОБА_6 майно, а саме печатні плати та проводку з мідним покриттям.

Таким чином, ОСОБА_4 за попередньою змовою із «ОСОБА_1» таємно викрали берці піщаного (бежевого) кольору та берці зеленого (оливкового) кольору, печатні плати та проводку з мідним покриттям загальною вагою 9,6 кг. на загальну суму 4032 грн.

Після чого ОСОБА_4 разом із «ОСОБА_1» з місця події зникли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_6 матеріальні збитки на загальну суму 7 136, 03 грн. (сім тисяч сто тридцять шість гривень три копійки).

Встановивши наявність достатніх доказів для повідомлення підозри особі, __.03.2026 повідомлено про підозру ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Пшеничне Саратського району Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу будучи призваним за мобілізацією на посаді помічника кулеметника, військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч . 4 ст. 185 КК України таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникнення у житло в умовах воєнного стану.

Обґрунтування повідомленої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України підтверджується зібраними під час проведення досудового розслідування доказами, а саме:

-оглядом предметів, в ході якого вилучено викрадені речі, а саме берці піщаного (бежевого) кольору;

-допитами свідків;

-матеріалами службового розслідування;

-іншими матеріалами досудового розслідування.

Таким чином, підозрюваний ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, передбаченому частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України, за вчинення якого, передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 , покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризикам:

1. переховуватись від органу досудового розслідування та суду;

Вказаний ризик обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду на початкових етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Згідно ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, що узгоджується із позицією ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.06.2001 заява № 33977/96), де зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, а також у рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» (рішення від 25.04.2000 заява № 31315/96), відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Також у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Слід також зазначити, що ОСОБА_4 є військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_1 , який самовільно залишив військову частину, а також нез`явився його вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, що свідчить про ризик особи переховуватися від органів влади.

Таким чином, підозрюваний, усвідомлюючи тяжкість покарання та невідворотність кримінальної відповідальності, може використати наявні у неї засоби та можливості для переховування від правоохоронних органів і суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Крім того, внаслідок збройної агресії російської федерації проти України з 24.02.2022 Україною, згідно відкритих даних, не контролюється орієнтовно 15-20 % власної території, що створює додаткові можливості для залишення території України, в тому числі поза офіційними пунктами пропуску.

Наведені вище обставини дають достатні підстави вважати про наявність ризику втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду.

Водночас, варто зауважити, що ризик переховування від суду та слідства зростає в умовах воєнного стану та війни.

2. незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

Зазначений ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України

та обґрунтовується тим, що відповідно до передбаченої КПК процедури показання свідків отримуються спочатку на стадії досудового розслідування шляхом їх допиту слідчим чи прокурором, а згодом після направлення обвинувального акту до суду такі показання отримуються та перевіряються на стадії судового розгляду шляхом безпосереднього допиту особи в судовому засіданні (статті 23, 224,352 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК), оскільки жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Тобто ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього надання під час судового розгляду показань свідками, й тому заборона спілкуватися з певними особами як наслідок можливості ймовірного впливу на них - це об`єктивна необхідність забезпечення показань учасників кримінального провадження, які мають доказову силу.

3. вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Вказаний ризик обґрунтовується, тим, що особа будучи військовослужбовцем самовільно залишив місце розташування ВЧ НОМЕР_1 та ухиляється до теперішнього часу, проводячи час на власний розсуд. Таким чином ОСОБА_4 схильний до вчинення кримінальних правопорушень, в тому числі може вчинити й інші злочини.

При врахуванні перелічених ризиків особливу увагу слід звернути на фактичні обставини справи в частині дій, які інкримінуються підозрюваному та вагомість доказів, якими обґрунтовується підозра, відомості, що характеризують його особу, репутацію вчинення тяжкого злочину, у скоєнні якого підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Беручи до уваги викладене, на теперішній час існує наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, може вдатися до спроб зашкодити кримінальному провадженню.

При вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу ОСОБА_4 враховується, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою не може запобігти зазначеним ризикам. Так, особисте зобов`язання не може бути застосовано, у зв`язку з тим, що це найбільш м`який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості вчиненого злочину, особі підозрюваного та встановленим під час досудового розслідування ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Особиста порука не може бути застосована, крім того, в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, передбачених ст.194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу. Обирати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту недоцільно, оскільки такий захід забезпечення кримінального провадження в цілому не зможе гарантовано запобігти ризикам, зазначеним вище, для досягнення завдання кримінального провадження забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, так як підозрюваний ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем, призваним за призовом під час мобілізації та проходячи військову службу, знаючи, що він підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, яке вчинене в умовах воєнного стану, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може вдатися до спроб переховуватися від органу досудового розслідування.

За таких обставин, зазначені в клопотанні ризики: переховуватись від органів досудового розслідування, суду; впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення є належно обґрунтованими.

У провадженні наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного. При цьому суд має оцінити суворість можливого покарання ОСОБА_4 вагомість доказів, та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

У зв`язку з чим просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 діб, з утриманням його в державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор» та визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У разі внесення застави покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Позиції сторін.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання, вказав, що свою вину визнає, щиро розкаюється, хоче повернутися у військову частину для продовження військової служби, просив застосувати відносно нього домашній арешт.

Мотивація суду

Відповідно до положень ст.176 КПК України передбачені такі види запобіжних заходів: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно зі ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно правової позиції викладеної в рішенні ЄСПЛ «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обов`язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Наявність обґрунтованої підозри

В рамках кримінального провадження №12026162240000314 від 17.03.2026 повідомленно про підозру ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч . 4 ст. 185 КК України таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникнення у житло в умовах воєнного стану.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у скоєнні злочину підтверджується зібраними в ході проведення досудового розслідування доказами.

Слідчий суддя наголошує, що на даному етапі досудового розслідування при вирішенні питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, повноваження слідчого судді обмежуються оцінкою доказів на предмет їх переконливості щодо висновку про можливість вчинення кримінального правопорушення за конкретних обставин та конкретною особою, а отже мова йде виключно про обґрунтоване припущення.

Очевидних невідповідностей змісту повідомлення про підозру ОСОБА_4 вимогам ст. 277 КПК України у судовому засіданні не встановлено.

Наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177КПК України і на які вказує слідчий чи прокурор

Слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий (п. 2 ч. 1ст. 194 КПК України).

Так слідчим у клопотанні було зазначено, що підозрюваний ОСОБА_4 :

1 - Переховуватись від органу досудового розслідування та суду, вказаний ризик обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду на початкових етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

При визначенні ймовірності переховування підозрюваним від органів досудового розслідування та суду слідчий суддя враховує тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Співставлення можливих негативних наслідків для підозрюваного у вигляді його можливого ув`язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження та характеру слідчих та процесуальних дій, які належить провести органу досудового розслідування.

Окрім того, Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан, дія якого продовжено відповідними Указами Президента України. Вимоги ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та роз`яснення, надані Верховним Судом у листі від 03.03.2022 р. №1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», де у п. 8 зазначено, щодо оцінки ризиків, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, рекомендовано як відповідний ризик ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні. Встановлені обставини у сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження підтверджують наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду.

2 - незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

Зазначений ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України та обґрунтовується тим, що відповідно до передбаченої КПК процедури показання свідків отримуються спочатку на стадії досудового розслідування шляхом їх допиту слідчим чи прокурором, а згодом після направлення обвинувального акту до суду такі показання отримуються та перевіряються на стадії судового розгляду шляхом безпосереднього допиту особи в судовому засіданні (статті 23, 224,352 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК), оскільки жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Тобто ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього надання під час судового розгляду показань свідками, й тому заборона спілкуватися з певними особами як наслідок можливості ймовірного впливу на них - це об`єктивна необхідність забезпечення показань учасників кримінального провадження, які мають доказову силу.

3. вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення підтверджується тим, що відносно підозрюваного вже перебуває на розгляді в Саратському районному суді Одеської області кримінальне провадження за його обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Таким чином, вирішуючи питання наявності ризиків, які дають підстави слідчому судді обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя доходить висновку, що вказані слідчим у клопотанні ризики знайшли своє підтвердження в ході розгляду клопотання, а також той факт, що жоден з більш м`яких заходів не зможе запобігти вище вказаним ризикам.

З урахуванням викладених обставин, а також досліджених в судовому засіданні матеріалів, враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, а також обставин, що характеризують підозрюваного, того що ОСОБА_7 підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, те, що він має задовільний стан здоров`я, офіційно не працює, слідчий суддя дійшов висновку, що буде доцільним та достатнім для запобігання ризикам кримінального провадження застосувати щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Застосування відносно підозрюваного альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави

Частиною 3ст.183КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч.4 ст.183 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

Згідно з п.2 ч.5ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину становить від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Станом на 31 березня 2026 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3 328 гривень.

Враховуючи обставини справи, слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави у виді 20 мінімальних прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560 гривень, що буде пропорційним щодо підозрюваного, необхідним і достатнім для забезпечення виконання ним, покладених на нього обов`язків та досягненню завдань кримінального провадження.

Щодо строків застосування запобіжного заходу.

Частиною 1 ст. 219 КПК України передбачено, що строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

Згідно з положеннями п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України, досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення про підозру.

Відповідно до ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Слідчий суддя бере до уваги, що повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України вручено 27.03.2026.

Таким чином, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 слід застосувати в межах строків досудового розслідування, тобто до 26.05.2026 включно.

Керуючись ст.ст.176-178, 182, 183,193, 194, 196, 376 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання слідчого СВ №1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_5 , подане в рамках кримінального провадження №12026162240000314 від 17.03.2026 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 задовольнити частково.

Застосувати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням його у Державній установі "Ізмаїльський слідчий ізолятор" строком на 57 діб, в межах строку досудового розслідування, тобто до 26 травня 2026 року включно.

Визначити підозрюваному ОСОБА_4 розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України в розмірі 20 (двадцять) розмірів прожиткового мінімумів для працездатних осіб, що складає 66560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що він або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок №UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м. Київ, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, призначення платежу: застава за ОСОБА_4 у справі №495/2608/26 згідно ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31.03.2026.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 такі обов`язки:

п. 1 прибувати до органу досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою;

п. 2 не відлучатися за межі Білгород-Дністровського району Одеської області без дозволу прокурора, суду;

п. 3 повідомляти орган досудового розслідування, прокурора, суд про зміну свого місця проживання/роботи;

п. 4 утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілим щодо обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру у кримінальному провадженні за №12026162240000314 від 17.03.2026;

п. 5 здати на зберігання до СВ Білгород-Дністровського РВП ГУ НП в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У задоволенні решти вимог клопотання відмовити.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у цій ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та слідчого, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у цій ухвалі, останній зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначити до 23 год. 59 хв. 26.05.2026.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і підлягає негайному виконанню.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №12026162240000314.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали буде складений та проголошений 02.04.2026 о 16:30 год.

Слідчий суддя ОСОБА_8