Рішення № 135432781, 02.04.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/1013/25

провадження № 2/753/3391/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року Дарницький районний суд міста Києва під головуванням судді Осіпенко Л.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Петрової Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «ВІН ФІНАНС» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 з позовом в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № L7834755 від 09.10.2018 року у розмірі 27 626,78 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що 09.10.2018 між ТОВ «ФК «Дінеро» та відповідачем укладено договір кредитної лінії в електронній формі.

Сторони між собою погодили, що ліміт кредитної лінії становить 6 875,00 грн., сума кредиту 6 800,00 грн., відсоткова ставка 0,65 %, комісія за підготовку та направлення документів/повідомлень у зв`язку з простроченою заборгованістю, в день 102,00 грн., потенційний ліміт кредитної лінії 20 000,00 грн., надана сума кредиту 6 800,00 грн., загальна вартість кредиту 8 126,00 грн., реальна річна відсоткова ставка 234,00 %, дата повного погашення 08.11.2018 року, штраф 50 %.

Первісний кредитор виконав умови кредитного договору, перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти у розмірі 6 800,00 грн.

Крім того, 19.10.2018 року між ТОВ «ФК «Дінеро» та відповідачем укладено Додаткову угоду № АМ6745687 в електронній формі.

Сторони між собою погодили, що ліміт кредитної лінії становить 8 250,00 грн., сума кредиту 1 400,00 грн., відсоткова ставка 0,74 %, комісія за підготовку та направлення документів/повідомлень у зв`язку з простроченою заборгованістю, в день 21,00 грн., потенційний ліміт кредитної лінії 20 000,00 грн., надана сума кредиту 8 200,00 грн., загальна вартість кредиту 9 733,00 грн., реальна річна відсоткова ставка 265,50 %, дата повного погашення 08.11.2018 року, штраф 50 % (а.с. 41-42).

Первісний кредитор виконав умови кредитного договору, перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти у розмірі 1 400,00 грн.

Позичальник умови кредитного договору не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 17 932,99 грн., яка складається з тіла кредиту в розмірі 8 200,00 грн. (6 800,00 + 1 400,00), заборгованість за відсотками - 1 533,00 грн., а також іншими заборгованостями (в тому числі комісією та пенями) в розмірі 9 732,99 грн.

06.11.2018 року між ТОВ «ФК «Дінеро» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладено договір відступлення права вимоги № 06112018-DG та відбулося відступлення права вимоги в тому числі за кредитним договором № L7834755 від 09.10.2018 року.

У відповідності до Витягу з реєстру боржників до договору про відступлення права вимоги № 06112018-DG від 06.11.2018 року, ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло прав кредитора до відповідача за кредитним договором № L7834755 від 09.10.2018 року у розмірі 17 932,99 грн., яка складається з тіла кредиту в розмірі 8 200,00 грн., заборгованість за відсотками - 1 533,00 грн., а також іншими заборгованостями (в тому числі комісією та пенями) в розмірі 9 732,99 грн.

В подальшому, 25.07.2024 року протоколом загальних зборів учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарант» №1706 змінено найменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарант» на ТОВ «ВІН ФІНАНС».

Разом з тим, відповідач не сплатив заборгованість ані на користь первісного кредитодавця, а ні на користь ТОВ «ВІН ФІНАНС», внаслідок чого на суму заборгованості було нараховано 3% річних у розмірі 1 615,58 грн. та інфляційні втрати у розмірі 8 078,21 грн.

З огляду на викладене, просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № L7834755 від 09.10.2018 року у розмірі 27 626,78 грн., з яких 17 932,99 грн. - сума боргу за кредитом, 3% річних у розмірі 1 615,58 грн. та інфляційні втрати у розмірі 8 078,21 грн. (а.с. 1-56).

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін (а.с. 71).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду клопотання в якому він просить суд проводити судовий розгляд без його участі, просить задовольнити позовні вимоги, проти прийняття заочного рішення не заперечує.

Відповідач, належним чином, у відповідності до вимог п. 2 ч. 7, п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, відзиву не подав, викликався до суду судовою повісткою за адресою реєстрації, однак конверт повернувся до суду без вручення адресату з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

У відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів, ухваливши заочне рішення, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 211, ч. 1 ст. 223, ч. 1 ст. 280, ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив розглядати справу за відсутності сторін на підставі наявних у ній даних і доказів та ухвалити заочне рішення.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини.

09.10.2018 року між ТОВ «ФК «Дінеро та відповідачем ОСОБА_1 підписано спеціальні умови для короткострокового кредиту Договору кредитної лінії № AG5467836 (а.с. 39).

Спеціальні умови підписано відповідачем електронним підписом позичальника відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, надісланого на номер мобільного телефону НОМЕР_1 (а.с. 22).

У відповідності до спеціальних умов № AG5467836 від 09.10.2018 року сторони між собою погодили, що ліміт кредитної лінії становить 6 875,00 грн., сума кредиту 6 800,00 грн., відсоткова ставка 0,65 %, комісія за підготовку та направлення документів/повідомлень у зв`язку з простроченою заборгованістю, в день 102,00 грн., потенційний ліміт кредитної лінії 20 000,00 грн., надана сума кредиту 6 800,00 грн., загальна вартість кредиту 8 126,00 грн., реальна річна відсоткова ставка 234,00 %, дата повного погашення 08.11.2018 року, штраф 50 %.

У відповідності до п. 1.3., спеціальні умови є невід`ємною частиною Договору кредитної лінії та виконуватимуться сторонами відповідно до Загальних умов Договору кредитної лінії (а.с. 43-46).

Основні умови кредитного договору сторони погодили, підписавши паспорт споживчого кредиту (а.с. 47-50).

У відповідності до умов Додаткової угоди № АМ6745687 від 19.10.2018 року, сторони між собою погодили, що ліміт кредитної лінії становить 8 250,00 грн., сума кредиту 1 400,00 грн., відсоткова ставка 0,74 %, комісія за підготовку та направлення документів/повідомлень у зв`язку з простроченою заборгованістю, в день 21,00 грн., потенційний ліміт кредитної лінії 20 000,00 грн., надана сума кредиту 8 200,00 грн., загальна вартість кредиту 9 733,00 грн., реальна річна відсоткова ставка 265,50 %, дата повного погашення 08.11.2018 року, штраф 50 % (а.с. 41-42).

У відповідності до п. 1.3., додаткова угода є невід`ємною частиною Договору кредитної лінії та виконуватимуться сторонами відповідно до Загальних умов Договору кредитної лінії (а.с. 43-46).

06.11.2018 року між ТОВ «ФК «Дінеро» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарант» укладено договір відступлення прав вимоги № 06112018-DG, у відповідності до якого ТОВ «ФК «Дінеро» передає (відступає), а ТОВ «ФК «Довіра та Гарант» приймає належні ТОВ «ФК «Дінеро» права вимоги до боржників вказані у реєстрі боржників (а.с. 24-34).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 06112018-DG від 06.11.2018 року, ТОВ «ФК «Довіра та Гарант» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № L7834755 від 09.10.2018 року у розмірі 17 932,99 грн., яка складається з тіла кредиту в розмірі 8 200,00 грн., заборгованість за відсотками - 1 533,00 грн., а також іншими заборгованостями (в тому числі комісією та пенями) в розмірі 9 732,99 грн. (а.с. 11).

В подальшому, 25.07.2024 року протоколом загальних зборів учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарант» №1706 змінено найменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарант» на ТОВ «ВІН ФІНАНС» (а.с. 52-53).

У відповідності до розрахунку заборгованості, наданого первісним кредитором ТОВ «ФК «Дінеро», заборгованість відповідача за кредитним договором № AG5467836 від 09.10.2018 року за період з 09.10.2018 року по 11.02.2019 року становить 17 932,99 грн., яка складається з тіла кредиту в розмірі 8 200,00 грн., заборгованість за відсотками - 1 533,00 грн., нарахованими штрафами/пені 4 099,99 грн., комісія за підготовку та направлення документів/повідомлень у зв`язку з простроченою заборгованістю (а.с. 23).

Вказані обставини підтверджуються випискою з рахунку ТОВ «ФК «Дінеро» (а.с. 18-20).

На виконання ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 30.12.2025 року, представником АТ «Таскомбанк» у листі-відповіді № 27/47.7-БТ від 02.01.2026 року повідомлено, що в АТ «Таскомбанк» станом на 31.12.2025 року відсутня інформація про ОСОБА_1 , відповідно такій особі рахунки в банку не відкривались, банківські платіжні картки не видавались. Номер телефону НОМЕР_1 клієнтам АТ «Таскомбанк» не належить. Враховуючи вищевикладене, повідомлено про неможливість надання запитуваної інформації щодо перерахування коштів через вказані в ухвалі суду транзакції (а.с. 132).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У ч. 2 цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частинами 1-3 ст. 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, то повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно з ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією зі сторін має бути досягнуто згоди.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис є одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У ч. 1 та ч. 2 ст. 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч. 1 ст. 642 ЦК України).

Згідно ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Як вказано у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Суд бере до уваги, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18), ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Суд встановив, що на підтвердження заявлених позовних вимог позивачем не надано копію кредитного договору № L7834755 від 09.10.2018 року, що унеможливлює проведення судом повної та всебічної оцінки змісту відповідного правочину та умов кредитування.

Натомість до матеріалів справи позивачем долучено лише Спеціальні умови № AG5467836 від 09.10.2018 року та Додаткову угоду № AM6745687 від 09.10.2018 року до Спеціальних умов, у яких зазначено, що вони є невід`ємною частиною основного Договору кредитної лінії.

Разом із тим, за відсутності самого кредитного договору як основного правочину, на який посилаються зазначені документи, суд позбавлений можливості встановити істотні умови зобов`язання, обсяг прав та обов`язків сторін, а також перевірити дійсність та належність правовідносин, на які посилається позивач.

Крім того, суд враховує, що матеріали справи не містять належних доказів підписання сторонами наданих документів в електронній формі. Зокрема, у Спеціальних умовах та Додатковій угоді відсутні будь-які відомості про накладення електронного підпису, у тому числі одноразового ідентифікатора (коду), який би дозволяв ідентифікувати волевиявлення сторін.

Суд зазначає, що довідка про ідентифікацію, складена ТОВ «ДІНЕРО», за відсутності у матеріалах справи основного кредитного договору не може вважатися належним та достатнім доказом укладення відповідачем кредитного договору на визначених умовах (а.с. 22).

Така довідка сама по собі не містить істотних умов правочину та не підтверджує волевиявлення сторін щодо його укладення, а отже не може свідчити про виникнення між сторонами кредитних правовідносин.

Суд звертає увагу на те, що позивачем порушення ст.ст. 12, 83 ЦПК України, не надано доказів перерахування первісним кредитором ТОВ «Дінеро» суми кредиту саме відповідачу ОСОБА_1 в загальній сумі 8 200,00 грн., з яких 6 800,00 грн. від 09.10.2018 року та 1 400,00 грн. від 19.10.2018 року.

За інформацією АТ «Таскомбанк», станом на 31.12.2025 року в банку відсутня будь-яка інформація про відповідача ОСОБА_1 , відповідно рахунки в АТ «ТАСКОМБАНК» на його ім`я не відкривалися, банківські платіжні картки не видавалися. Номер телефону (зазначений позивачем) клієнтам АТ «ТАСКОМБАНК» не належить, тому банк не може надати інформацію про перерахування коштів на рахунок ОСОБА_1 (а.с. 132).

Вказана інформація підтверджена представником АТ «Таскомбанк», який є незацікавленою особою у справі, а отже вказаний доказ є достовірним.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту видачі відповідачеві кредитної картки, розміру наданого кредиту, а також перерахування грошових коштів на його користь.

Відсутність зазначених доказів унеможливлює перевірку правильності здійсненого позивачем розрахунку заборгованості, а відтак доводи позивача щодо розміру нарахованих сум є недоведеними.

Отже, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів отримання відповідачем кредитних коштів, їх розміру, а також наявності та розміру заборгованості за кредитним договором, що виключає можливість задоволення позовних вимог.

Інших первинних бухгалтерських документів, зокрема виписок з банківського рахунку відповідача, платіжних доручень чи квитанцій про перерахування грошових коштів, позивачем до матеріалів справи не надано. Сам по собі наданий стороною позивача розрахунок заборгованості не підтверджує наявність у відповідача заборгованості в заявленій сумі.

Аналогічний висновок висловлено у постановах Верховного Суду від 27.03.2020 у справі № 703/3063/18, від 14.07.2021 у справі № 641/2207/18.

Враховуючи, що позивачем не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження наявності договірних зобов`язань відповідача з первісним кредитором (ТОВ «ФК «ДІНЕРО»), порушення боржником своїх зобов`язань та їх розміру, зокрема видачі кредиту, встановлення певного кредитного ліміту, виписки про рух коштів чи інших допустимих доказів, на яких ґрунтується наданий ним розрахунок заборгованості, в задоволенні позову про стягнення кредитних коштів на користь позивача, який отримав право вимоги на підставі договору відступлення прав вимоги, слід відмовити.

З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, у відповідності до вимог ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати у справі, що складаються з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу покладаються на позивача.

Керуючись ст. 5, 12-13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 259, 263-265, ч.4 ст.268, ст. 273, 274-279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №. L7834755 від 09.10.2018 року у розмірі 27 626,78 грн. - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, або якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38750239, адреса місце знаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: Л.М. Осіпенко