Ухвала суду № 135428535, 03.04.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 6/754/167/26

Справа № 754/11688/24

У Х В А Л А

Іменем України

03 квітня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд міста Києва

під головуванням судді Бабко В. В.

за участю секретаря судового засідання Денисової К. А.

заявника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства "Укрсиббанк" про визнання дискримінації прав споживача,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про зобов`язання АТ "Укрсиббанк" подати звіт про виконання судового рішення по цивільній справі № 754/11688/24 за позовом ОСОБА_1 до АТ "Укрсиббанк" про визнання дискримінації прав споживача.

Заява обґрунтована тим, що рішення суду у справі № 754/11688/24 не виконується боржником, відкрито виконавче провадження 77423417. Однак боржник не виконує вимоги державного виконавця служба, щодо подання доказі примусового виконання рішення. Стягувач просить суд зобов`язати боржника подати звіт, який міститиме інформацію: які саме довідки - розрахунки та виписки (за договором № 11322296000/1132296000) сформовані та направленні на адресу Стягувача; період, який охоплюють виписки; точні реквізити електронного відправлення та ідентифікацію вкладень (перелік файлів/сторінок); обов`язково за підписами уповноважених осіб АТ «Укрсиббанк». Крім того просив вказати у судовому рішенні факт прострочення виконання понад один рік з дня ухвалення рішення суду по цивільній справі № 754/11688/24 та постановити окрему ухвалу щодо наявності ознак умисного невиконання судового рішення.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав свою заяву просив задовольнити.

АТ "Укрсиббанк" належним чином повідомлялися про розгляд заяви в суді, однак свого представника до суду не направили, причини відсутності в судовому засіданні представника не повідомлено.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає частковому задоволенню.

Рішення по справі № 754/11688/24 набрало законної сили 24.01.2025.

З рішення суду вбачається, що Акціонерне товариство «Укрсиббанк» зобов`язане направити ОСОБА_1 довідку-розрахунки, виписки по рахунку за договором про надання споживчого кредиту № 11322296000, засобами зв`язку з клієнтом, а саме на електрону пошту ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Із положення ст.18 ЦПК України вбачається, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Із наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для виконання всіма учасниками справи.

Згідно із ст.129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Так, судовий контроль за виконанням судових рішень встановлено розділом VII ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 453-1 ЦПК України суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов`язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в цивільних справах: 1) що виникають із трудових правовідносин; 2) що виникають із сімейних правовідносин; 3) щодо відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення; 4) щодо відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду; 5) щодо відшкодування моральної шкоди; 6) щодо захисту прав споживачів; 7) щодо захисту честі, гідності та ділової репутації; 8) в інших спорах немайнового характеру.

Згідно із ч. 2 ст. 453-1 ЦПК України стягувач може звернутися до суду із заявою, передбаченою частиною першою цієї статті, в разі невиконання боржником судового рішення та за умови відкриття виконавчого провадження.

Статтею 453-2 ЦПК України визначено, що суд розглядає заяву про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 453-1 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні за правилами статті 450 цього Кодексу. За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Ухвалу суду про відмову у задоволенні заяви може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали є остаточною і оскарженню не підлягає.

Указаною нормою ЦПК України передбачено право суду, який ухвалив судове рішення в цивільній справі, зобов`язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Так, судове рішення може бути виконано в добровільному, або в примусовому порядку. Примусове виконання рішень суду в Україні покладається на органи державної виконавчої служби та у передбачених законом випадках - на приватних виконавців.

Порядок примусового виконання судових рішень регламентовано Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Нормами Закону України «Про виконавче провадження» визначено певний алгоритм дій виконавця в ході примусового виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

При цьому відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець наділений достатніми повноваженнями для вжиття заходів щодо примусового виконання боржником судового рішення.

Отже, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

Завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Суд при перевірці у Реєстрі виконавчих проваджень виконавчого провадження № 77423417 встановлено, що 12.03.2025 постановою головного державного виконавця Подільського відділу виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савченко Ю. Й. відкрито виконавче провадження.

На час розгляду заяви стан виконавчого провадження: відкрито.

Отже суд установив, що рішення у справі № 754/11688/24 набрало законної сили, боржником не виконано, що підтверджується відкритим виконавчим провадженням № 77423417.

З огляду на зазначене, суд має право зобов`язати боржника подати звіт про виконання судового рішення. Такий звіт повинен містити інформацію про хід та результати виконання рішення, однак не повинен виходити за межі судового рішення, яке підлягає виконанню.

Таким чином, зважаючи на обставини, викладені у заяві, та з метою забезпечення ефективного виконання судового рішення, суд вважає за необхідне зобов`язати боржника подати звіт про виконання, який включатиме інформацію, що безпосередньо стосується виконання рішення суду.

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання боржником відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Суд встановлює боржнику строк для подання звіту - до 30.04.2026.

Суд роз`яснює боржнику, що згідно з вимогами частини 2, 3 статті 453-3 ЦПК України Звіт боржника про виконання судового рішення має містити:

1) найменування суду, до якого подається звіт;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб);

4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення;

5) відомості про виконання боржником судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання;

6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про те, чи існують обставини, які ускладнюють виконання судового рішення боржником, які заходи вжито та вживаються боржником для їх усунення;

7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.

3. До звіту додаються:

1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися;

2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

Таким чином аналізуючи приписи законів України, дослідивши заяву про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення, беручи до уваги, що боржником до суду не подано належних та обґрунтованих доказів щодо повного виконання рішення суду по справі № 754/11688/24, суд за таких обставин в цій частині заяви вважає правильним задовольнити.

Водночас щодо постановлення окремої ухвали, суд зазначає про таке.

Відтак окрема ухвала - це рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини й умови, що сприяли вчиненню порушення.

Інститут окремої ухвали закріплений у статті 262 ЦПК України.

Наведена стаття ЦПК України передбачає, що в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 лютого 2019 року у справі № 800/500/16 (провадження № 11-1156заі18) аналізувала приписи статті 249 КАС України та виснувала, що окрема ухвала суду є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду.

Постановлення такої ухвали є правом, а не обов`язком суду.

Окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушників. Вона може бути постановлена, лише якщо під час саме судового розгляду конкретної справи було встановлене відповідне правопорушення.

Суд не здійснює юридичну кваліфікацію правопорушення, хоча в окремій ухвалі може зазначити, елементи якого складу правопорушення потрібно перевірити.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що за своєю правовою природою окрема ухвала суду є особливим видом судового рішення, за допомогою якого реалізується процесуальний механізм фіксації судом виявлених під час судового розгляду справи порушень закону (законодавства) чи недоліків у діяльності відповідних суб`єктів з метою доведення їх до відома уповноважених органів задля їх усунення та недопущення в майбутньому.

Особливістю окремої ухвали є те, що безпосередньо внаслідок її постановлення не вирішується спір або пов`язані з його вирішенням процесуальні питання. Суду надано право спрямувати дію окремої ухвали не лише на учасників справи. Її дія може бути поширена на будь-яких інших осіб, стосовно яких під час вирішення спору було виявлено порушення законодавства чи інші недоліки їх діяльності. Метою застосування такого засобу судового реагування є усунення недоліків у правозастосовчій діяльності, попередження та припинення порушень з боку державних органів та інших осіб, припинення зловживання процесуальними правами сторонами у справі тощо. Вирішення означених питань судом, насамперед, спрямоване на забезпечення принципу законності як складової частини принципу верховенства права.

Таким чином, окрема ухвала є особливим видом судового рішення, яке хоча й постановлене під час судового розгляду конкретної справи, але безпосередньо не стосується вирішення судового спору в ній та не впливає на кінцевий результат його вирішення. У такій ситуації окрема ухвала впливає на суспільні відносини автономно від судового рішення, яким вирішено спір, і не завжди стосується прав, обов`язків чи інтересів учасників цього спору.

Отже враховуючи зазначене вище суд не вбачає, що є ознаки умисного, злісного невиконання судового рішення або порушення законодавства України, а тому в частині постановлення окремої ухвали суд відмовляє, вважаючи таку вимогу передчасною.

Аналізуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що заява підлягає до часткового задоволення.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження», статтями 453-1, 453-2 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства "Укрсиббанк" про визнання дискримінації прав споживача - задовольнити частково.

Зобов`язати Акціонерного Товариства "Укрсиббанк" подати до Деснянського районного суду м. Києва у строк до 30.04.2026 року звіт про виконання судового рішення у справі № 754/11688/24.

У звіті зазначити:

- які саме довідки - розрахунки та виписки за договором № 11322296000 сформовані та направленні на адресу ОСОБА_1 ;

- період, який охоплюють виписки;

- точні реквізити електронного відправлення та ідентифікацію вкладень (перелік файлів/сторінок);

- обов`язково за підписами уповноважених осіб АТ «Укрсиббанк».

Роз`яснити боржнику, що звіт повинен бути поданий з додержанням вимог частин 2, 3 статті 453-3 ЦПК України.

В іншій частині заяви - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала складена та підписана 03.03.2026.

Суддя В. В. Бабко