Ухвала суду № 135426638, 02.04.2026, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/3676/26

Провадження № 2-з/361/39/26

02.04.2026

У Х В А Л А

про забезпечення позову

02 квітня 2026 року м. Бровари

Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Гізатуліна Н.М., перевіривши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Державний нотаріус Першої броварської державної нотаріальної контори Журавська Валентина Вікторівна, про визнання договору дарування житлового будинку недійсним, скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно,

УСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 подала до суду зазначений позов та просила суд:

1. Визнати недійсним договір дарування житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного 14 березня 2024 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченого державним нотаріусом Першої броварської державної нотаріальної контори Журавською В.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1-698;

2. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , номер відомостей про речове право: 54115752, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2854352432060;

3. Стягнути з відповідачів понесені судові витрати.

Разом з позовом ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, яку мотивує тим, що укладеним відповідачами договір дарування житлового будинку від 14 березня 2024 року № 1-698 її протиправно позбавлено права власності на 1/2 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та який вона успадкувала у 1988 році після смерті свого батька, але не оформила правовстановлюючий документ на своє ім`я.

Відповідач ОСОБА_2 та його сестра ОСОБА_3 , якій він подарував спірний житловий будинок, були добре обізнані про те, що ОСОБА_1 володіє 1/2 частиною цього будинку з 1988 року, оскільки з моменту реєстрації у будинку, а саме: з 1984 року і до 16 січня 2024 року постійно в ньому проживала з сім`єю: чоловіком, двома доньками та онуками. Будинок з 1981 року був обладнаний на дві окремі ізольовані квартири. Іншого житла у власності вона не має.

У січні 2024 року вона дізналася від Калитянської селищної ради про те, що її та її сім`ю знято з реєстрації постійного місця проживання за заявою ОСОБА_2 на підставі рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2023 року про визнання за ним права власності на весь спірний житловий будинок з надвірними будівлями і господарськими спорудами.

14 березня 2024 року між відповідачами укладено договір дарування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , посвідченого державним нотаріусом Першої броварської державної нотаріальної контори Журавською В.В., та зареєстрованого в реєстрі за № 1-698.

Вважає, що вжиття відповідних заходів забезпечення позову може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення такого рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання, оскільки відповідачі у справі вчиняють щодо неї протиправні дії, що направлені на позбавлення її права власності на 1/2 частину спірного житлового будинку, що виражається у зверненні ОСОБА_2 до суду з позовом про визначення за ним права власності на весь житловий будинок, в тому числі і на її 1/2 частину, а також у відчуженні цього будинку своїй сестрі ОСОБА_3 .

Накладений арешт на спірний житловий будинок є співмірним заявленим позовним вимогам та відповідає їх характеру.

На підставі викладеного просила суд накласти арешт на нерухоме майно, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями та господарськими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2854352432060, номер відомостей про речове право: 54115752, який належить ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 .

У порядку автоматизованого розподілу справ раніше визначеному складу суду заяву передано на розгляд судді Гізатуліній Н. М.

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України розгляд заяви про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Дослідивши заяву про забезпечення позову суддя дійшла такого висновку.

Статтею 11 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно, що належать відповідачеві (п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У Рішенні від 31 травня 2011 року N 4-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини). Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Таким чином, забезпечення позову вживається у випадку якщо позивач має побоювання, які викликані тим, що відповідачем протягом розгляду справи по суті буде вчинено дії, що призведуть до неможливості виконання рішення суду, у разі ухвалення судом рішення про задоволенні позовних вимог.

Вживаються заходи забезпечення позову у всіх видах судочинства адміністративному, господарському, цивільному та кримінальному. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Різноманітність видів забезпечення позову визначається складністю та численністю правовідносин, до яких вступають учасники судового процесу. Кожен окремий вид забезпечення позову певною мірою відображає специфіку відповідних правовідносин.

Слід вказати на те, що види забезпечення позову нерозривно пов`язані з позовом. Від обґрунтованості та доведеності позовних вимог залежить вжиття або не вжиття судом певного виду забезпечення позову. При цьому питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що: «Під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.».

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову суд має здійснити: 1) оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; 2) забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; 3) з`ясувати зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; 4) ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; 5) запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у зв`язку з вжиттям таких заходів.

При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачка просить визнати недійсним договір дарування житлового будинку та скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на спірний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі договору дарування № 1-698, виданий 14 березня 2024 року державним нотаріусом Першої броварської державної нотаріальної контори Журавською В.В.

Перевіривши матеріали справи та заяву про забезпечення позову, суд встановив, що між сторонами дійсно існує спір щодо володіння житловим будинком, а запропонований захід забезпечення позову та його предмет є співмірним до заявлених позовних вимог.

Крім того, забезпечення позову у спосіб, обраний позивачкою, а саме накладення арешту на нерухоме майно, не завдає шкоди відповідачам, оскільки накладення арешту на нерухоме майно тимчасово перешкоджає лише відчуженню такого майна.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок з надвірними будівлями та господарськими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2854352432060, номер відомостей про речове право: 54115752, який належить ОСОБА_3 .

Керуючись ст. ст. 149-153, 258260, 263, 353 ЦПК України, суддя -

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Державний нотаріус Першої броварської державної нотаріальної контори Журавська Валентина Вікторівна про визнання договору дарування житлового будинку недійсним, скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно задовольнити.

Забезпечити позов шляхом накладення арешту на житловий будинок з надвірними будівлями та господарськими спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на підставі договору дарування № 1-698, посвідченого 14 березня 2024 року державним нотаріусом Першої броварської державної нотаріальної контори Журавською Валентиною Вікторівною, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2854352432060, номер відомостей про речове право: 54115752, до вирішення судом цивільної справи по суті та набрання рішенням законної сили.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Копію ухвали суду направити сторонам.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Учасники справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідачка: ОСОБА_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Третя особа: Державний нотаріус Першої броварської державної нотаріальної контори Журавська Валентина Вікторівна, місцезнаходження: Київська область, м. Бровари, бульв. Незалежності, буд. 11, код ЄДРПОУ 02883707.

Суддя Н.М. Гізатуліна