Постанова № 13542632, 25.01.2011, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2011 року Справа № 2а/2370/20/2011

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гайдаш В.А.,

при секретарі Кириченко Н.В.,

за участю: представника позивача - Гриценка О.М. (за довіреністю), розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом Христинівського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю,

ВСТАНОВИВ:

До суду з позовною заявою звернувся Христинівський районний центр зайнятості (далі - позивач), в якій просить стягнути з ОСОБА_2 (далі - відповідач) кошти, виплачені як допомога по безробіттю.

Свій позов позивач обґрунтовує тим, що Христинівським районним центром зайнятості під час запуску розробленого Черкаським ОЦЗ фільтру SQL було виявлено, що ОСОБА_2, будучи зареєстрованим приватним підприємцем з 06.02.2002 р., не ліквідувався як субєкт підприємницької діяльності і на момент реєстрації у Христинівському районному центрі зайнятості отримав статус безробітного в той час, коли відносився до зайнятого населення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов повністю.

Відповідач в судове засідання не зявився, надіславши на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Крім того, у заяві ОСОБА_2 зазначив, що підприємницькою діяльністю ніколи не займався і ще у 2006 р. подавав документи про припинення підприємницької діяльності, тому вважав, що на підставі його заяви підприємницьку діяльність припинено ще у 2006 р.

Заслухавши пояснення та доводи представника позивача, дослідивши та оцінивши всі наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 21.01.2005 року звернувся до Христинівського районного центру зайнятості в пошуках роботи. У своїй заяві ОСОБА_2 зазначив, що в даний час не зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається та не отримує пенсію. Наказом Христинівського районного центру зайнятості № НТ 050128 від 28.01.2005 року відповідачу надано статус безробітного і призначено допомогу по безробіттю. На обліку як безробітній ОСОБА_2 перебував з 28.01.2005 р. по 21.07.2005 р. та отримав виплату за цей період в сумі 776 грн. 69 коп.

Повторно, як шукаючий роботу, відповідач звернувся до центру зайнятості 08.08.2005 р. на підставі його заяви від 15.08.2005 р. йому знову було надано статус безробітного та призначено залишок виплати допомоги по безробіттю. У своїй заяві відповідач знову зазначив, що в даний час не зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається та не отримує пенсію. За період з 12.11.2008 р. по 06.11.2009 р. ОСОБА_2 отримав виплату в сумі 8388 грн. 47 коп.

Христинівським районним центром зайнятості під час запуску розробленого Черкаським ОЦЗ фільтру SQL було виявлено, що ОСОБА_2 зареєстрований приватним підприємцем з 06.02.2002 р. та не ліквідувався як субєкт підприємницької діяльності й по даний час, тобто на момент реєстрації та отримання статусу безробітного в центрі зайнятості відносився до зайнятого населення.

12.08.2010 року позивачем видано наказ № 2353/14 про повернення коштів, виплачених ОСОБА_2, в якості допомоги по безробіттю в сумі 9455 грн. 96 коп. 13.08.2010 р. відповідач ознайомлений з наказом на повернення зазначених коштів, проте станом на 01.10.2010 року вказані кошти відповідачем не повернуті.

Законом УРСР «Про зайнятість населення»№ 803-XII від 01.03.1991 року передбачено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Стаття 8 Закону України № 1533-III зазначає, що Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.

Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом.

Відповідно до ст. 12 Закону України № 1533-III, виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості. Директор Державного центру зайнятості центрального органу виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики та його заступники є відповідно керівником та заступниками виконавчої дирекції Фонду.

Виконавча дирекція Фонду організовує виконання рішень правління Фонду та забезпечує дотримання законодавства України про страхування на випадок безробіття, діє від імені Фонду та підзвітна йому в межах та порядку, передбачених статутом Фонду.

Функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

Статтею 23 Закону України № 1533-III передбачено, що застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 Закону України № 1533-III, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу.

Відповідно до пп. «б»п.3 ст. 1 Закону УРСР «Про зайнятість населення»№ 803-XII від 01.03.1991 року належать до зайнятого населення та не можуть бути безробітними і отримувати допомогу по безробіттю громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.

У відповідності до ст. 30 Основ законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування, пп. «б»п.3 ст. 1 Закону УРСР «Про зайнятість населення»№ 803-XII від 01.03.1991 року та п. 6.1 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 307 від 20.11.2000 року - застраховані особи зобов'язані у повному обсязі та у встановлені законодавством України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування строки сплачувати внески страховикам, повідомляти страховиків про обставини, що спричиняють зміни розміру матеріального забезпечення із загальнообов'язкового державного соціального страхування та порядку його надання (зміни стану непрацездатності, в складі сім'ї, звільнення з роботи, працевлаштування, виїзд за межі держави тощо). Сума вартості матеріального забезпечення та соціальних послуг, наданих застрахованій особі внаслідок зловживання або невиконання нею своїх обов'язків, стягується з цієї особи в судовому порядку.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем підтверджують обставини, на які позивач посилається та їх обґрунтування.

Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.11,14,70,71,89,94,159 163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Христинівського районного центру зайнятості ( 20000, Черкаська область, м. Христинівка, вул. Леніна, 97, код ЄДРПОУ 21368460) незаконно одержані кошти в сумі 9455 (девять тисяч чотириста пятдесят пять) грн. 96 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 26.01.2011 р.

Суддя В.А. Гайдаш