Ухвала суду № 135426180, 01.04.2026, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа №766/16902/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2026 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора (в режимі відеоконференції) ОСОБА_3 ,

захисників: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

перекладача (в режимі відеоконференції) ОСОБА_7 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі Житомирського районного суду Житомирської області клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12025010000000129 від 02.07.2025 за обвинуваченням ОСОБА_6 ( ОСОБА_8 ) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 199 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернулась до суду із клопотанням про продовження строку застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави у кримінальному провадженні за №12025010000000129 від 02.07.2025 року, оскільки ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ст. 177 КПК України і зазначені судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме: переховування від суду, здійснення незаконного впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення інших кримінальних правопорушень, на даний час не зменшились і продовжують існувати.

У судовому засіданні прокурор клопотання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави - підтримала, просила його задовольнити. Наголосила на тому, що обвинувачений перебував у міжнародному розшуку, і у подальшому його було екстрадовано до України в рамках розгляду даного кримінального провадження.

Сторона захисту висловила думку щодо можливості часткового задоволення клопотання прокурора, а саме застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою із обов`язковим визначенням розміру застави, посилаючись на положення ст. 183 КПК України; а також на те, що відсутнє підтвердження кваліфікації кримінального правопорушення, що інкримінується обвинуваченому; порушені правила підслідності; з обвинувального акту вбачається, що обвинувачений фактично не фігурує під час викладених фактичних подій, а фігурантами справи є інші особи; визначення розміру застави у даних категоріях справ є обов`язком суду. Щодо розміру застави, просив визначити її у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Захисник наголосив, що обвинувачений виїхав за межі території України до моменту оголошення йому підозри, наразі він не має наміру покидати територію України.

Обвинувачений підтримав думку своїх захисників.

Прокурор категорично заперечувала щодо можливості визначення обвинуваченому застави, оскільки з боку останнього наявний високий ризик знову покинути межі України.

Заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Приймаючи до уваги, що ухвала суду про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 припиняє свою дію 07.04.2026 року, судове провадження не закінчене, прокурором подане відповідне клопотання, тому суд вважає за необхідне розглянути питання щодо продовження строку дії міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 17.05.2024 відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Після його доставки до місця кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 19.09.2025 було застосувано до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в державній установі «Житомирська установа виконання покарань (№8"), без визначення розміру застави в межах строку досудового розслідування, тобто до 16 листопада 2025 року включно. У подальшому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно останнього неодноразово продовжувався, останній раз ухвалою судді Житомирського районного суду Житомирської області від 06.02.2026, строком до 07.04.2026 включно.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Так, відповідно до вимог п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Оцінюючи наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_9 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується, суд враховує реальну можливість, що ОСОБА_10 може з метою уникнення відповідальності: переховуватися від суду, оскільки вже переховувався від органів досудового розслідування та суду з моменту залишення території України до його затримання; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, оскільки злочин було скоєно у співучасті; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки не встановлено всіх спільників вчинення кримінального правопорушення; вчинити інше кримінальне правопорушення, так як обвинувачений не має постійного джерела прибутку для існування на території України.

Оскільки вище вказані факти встановлені ухвалою суду при обранні заходів забезпечення у вигляді тримання під вартою ОСОБА_9 , та при розгляді клопотання про продовження дії визначеного запобіжного заходу, не були оспорені належними та допустимими доказами, суд визнає, що визначені прокурором ризики на даний час не відпали і не зменшились.

Водночас, оцінюючи характер та фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_9 кримінального правопорушення, його тяжкість та суспільне значення, що свідчать про його підвищену суспільну небезпеку. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Відтак, даний вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі обвинуваченого та тяжкості вчиненого ним злочину, та унеможливить настання ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Крім того, дослідивши матеріали справи, суд з урахуванням характеру інкримінованого ОСОБА_9 кримінального правопорушення, доведених ризиків, а також положення ч. 3 ст. 183 КПК України, суд вважає за можливе визначити розмір застави, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) у строк дії ухвали на спеціальний рахунок територіального управління ДСА.

Відтак, суд частково задовольняє клопотання сторони захисту щодо визначення розміру застави обвинуваченому та визначає її у межах 110 (сто десять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який, на думку суду буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, покладених на нього судом.

За таких обставин, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, суд вважає обґрунтованими доводи прокурора про необхідність продовження застосованого до обвинуваченого ОСОБА_6 виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для нейтралізації зазначених вище ризиків, тому необхідно продовжити останньому строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 60 днів, згідно положень ст. 183 КПК України, одночасно визначивши розмір застави.

Керуючись ст.ст. 177, 183, 184, 199, 314-317 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити частково.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 ( ОСОБА_8 ) на 60 діб до 31.05.2026 (включно).

Клопотання захисника ОСОБА_4 щодо можливості застосування внесення застави задовольнити частково.

Одночасно визначити розмір застави, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) у строк дії ухвали на спеціальний рахунок територіального управління ДСА.

Розмір застави визначити у межах 110 (сто десять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 366080,00 грн.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 ( ОСОБА_8 ) наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування, прокурора та суду;

- заборонити спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні та співучасниками злочину, щодо яких відкриті інші кримінальні провадження;

- не відлучатися із населеного пункту, до якого він відбуде для проживання з ДУ "ЖУВП (№8)" без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, та інші документи, що дають право на виїзд з України.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_9 ( ОСОБА_8 ), що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі установи виконання покарань.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Копію ухвали направити до ДУ «Житомирська УВП (№8)» для виконання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, в той же строк з моменту вручення копії даної ухвали.

Повну ухвалу оголошено 03.04.2026 року.

Головуюча суддя ОСОБА_1