Рішення № 135426151, 03.04.2026, Брусилівський районний суд Житомирської області

Справа № 275/1078/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2026 року с-ще Брусилів

Брусилівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді Данилюк О. С.

за участю секретаря судового засідання Марієвської Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі в залі суду в с-щі Брусилів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернувся до суду позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 1559218 від 09.06.2024 року.

Свої вимоги мотивує тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та відповідачкою ОСОБА_1 09.06.2024 р. було укладено договір про надання споживчого кредиту № 1559218, згідно якого ТОВ «Селфі кредит» надав їй споживчий кредит, а відповідачка зобов`язалась повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. 26.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № 26122024, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1559218 від 09.06.2024 року. Таким чином, відбулася заміна кредитора у зобов`язанні. При цьому відповідачка ОСОБА_1 в порушення умов кредитного договору № 1559218 від 09.06.2024 року своє зобов`язання щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами та повернення суми основного боргу у строки, визначені вищевказаним договором, не виконала належним чином, через що в неї утворилась заборгованість, загальний розмір якої становить 28 459, 99 грн. та яка складається з заборгованості за тілом кредиту 4 999, 99 гривень, заборгованості за процентами 13 800 гривень, заборгованості за штрафом 9660 грн., яку просив стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача, а також понесені ним судові витрати зі сплати судового зборув розмірі 2 422, 40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 8 000, 00 грн.

Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 05 листопада 2025 року у вказаній цивільній справі було відкрито спрощене позовне провадження,призначене судове засідання.

Також ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 01 грудня 2025 року за клопотанням з АТ КБ «ПриватБанк»» було витребувано відомості щодо випуску банківської карти № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , а також виписку про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 за період 09.06.2024 року.

Від представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Прощенко Н.Ф. до суду надійшов відзив на позовну заяву ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», за змістом якого представник відповідача позовні вимоги не визнала через наступне. Так, вважає безпідставним стягнення штрафу за кредитним договором, оскільки це не відповідає вимогам Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, за якими у період дії в Україні воєнного стану неустойка по кредитним договорам, нарахована з 24.02.2022 року, підлягає списанню кредитодавцем. Крім того, вважає нікчемними умови кредитного договору про нарахування відсотків у розмірі 1,5% в день, оскільки згідно ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» в редакції, що набрала чинності з 24.12.2023 року, максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. Оскільки кредитний договір № 1559218 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 був укладений 09.06.2024 року, то проценти у відповідності до наведеної норми закону повинні бути нараховані у розмірі, що не перевищує 1 % у день. Таким чином вважає, що пункт 1.5.1 кредитного договору в частині денної процентної ставки 1,5% є нікчемним в силу приписів ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування». Тому у відповідності з положеннями ст. 1048 ЦК України, враховуючи рівень облікової ставки НБУ на момент укладення та дії кредитного договору, згідно розрахунку представника відповідача розмір загальної заборгованості за кредитним договором становить 5 673, 2 грн. Також вважає, що позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором від первісного кредитора, оскільки до позовної заяви не додані докази, зокрема, довіреність, що підтверджують право представника ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підписувати договір про відступлення права вимоги з ТОВ «Селфі Кредит», реєстр боржників до вказаного договору тощо. Просила у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відмовити.

Від представника позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надійшли письмові пояснення на відзив представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Площенко Н.Ф., згідно яких вважає безпідставними доводи щодо заборони на стягнення штрафу за кредитним договором, оскільки такий мораторії був встановлений п. 6-1 Розділу ІV Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» в редакції від 17.03.2022р., який був виключений з 22.11.2023 року. Отже, кредитний договір укладався з відповідачкою після скасування норм щодо заборони стягнення штрафу. При цьому ЗУ «Про споживче кредитування» є спеціальним актом по відношенню до Цивільного Кодексу, який, на думку представника позивача, має застосовуватися в даному випадку. Також вважає заборгованість за процентами, що виникла за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 , підтвердженою належними доказами, розрахованою у відповідності до умов кредитного договору, які були погоджені з відповідачкою перед його укладенням, а її стягнення на користь позивача цілком правомірним. Крім того заперечував, що представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не має повноважень на підписання з ТОВ «Селфі Кредит» договору про відступлення права вимоги, надавши копію відповідної довіреності, що діяла на момент укладення договору факторингу. Просив позов задовольнити.

Від представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Площенко Н.Ф. до суду надійшли заперечення на пояснення представника позивача, згідно яких наполягала на безпідставності стягнення штрафу за кредитним договором в період дії воєнного стану, на нікчемності умов кредитного договору щодо встановлення процентів у розмірі 1,5%. Просила залишити вказані пояснення без розгляду через порушення встановлених процесуальним законом термінів щодо їх подання.

В судове засідання представник позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надіслав до суду заяву, згідно якої просив розглянути справу без його участі, вимоги позовної заяви підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Площенко Н.Ф. в судове засідання також не з`явились, від представника відповідачки до суду надійшло клопотання про розгляд справи в її відсутність та відмову в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 09.06.2024 року було в електронній формі укладено договір про надання споживчогокредиту №1559218, згідно якого ТОВ «Селфі Кредит» надало ОСОБА_1 споживчий кредит в розмірі 5 000 грн. шляхом перерахування коштів на картковий рахунок відповідачки на строк 360 днів, а відповідачка зобов`язалась повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором (а.с.17-21). При цьому п. 1.5.1 договору встановлена фіксована процентна ставка у розмірі 1, 5 % в день.

Крім того, п. 6.4. договору передбачено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов`язаний сплатити Товариству штраф: у розмірі 750 грн. на 4 день такого невиконання та/або неналежного виконання (п. 6.4.1 договору), у розмірі 55 грн. в день, починаючи з 5 дня за кожен день невиконання та/або неналежного виконання (п. 6.4.2 договору).

ТОВ «Селфі Кредит» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, перерахувавши на рахунок відповідачки суму кредиту, що підтверджується випискою з її карткового рахунку (а.с. 99), тоді як відповідачка кредитні кошти у встановлений у договорі строк не повернула не сплачувала проценти за користування кредитом, внаслідок чого в неї утворилась заборгованість за вказаним кредитним договором, яка згідно розрахунку позивача станом на 26.12.2024 становить 28 459, 99 грн. та складається з заборгованості за тілом кредиту 4 999, 99 гривень, заборгованості за процентами 13 800 гривень, заборгованості за штрафом 9 660 грн.(а.с. 24-27).

Також судом встановлено, що 26.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», від імені якого діяв на підставі довіреності від 14.07.2024 року Д. Ломідзе (а.с. 106), було укладено договір відступлення прав вимоги № 26122024, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Селфі Кредит», в тому числі й до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1559218від 09.06.2024 року (а.с. 27-32).

Відповідно до ст.ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

14.10.2025 року ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» надсилало на адресу відповідачки ОСОБА_1 досудову вимогу, в якій повідомило останню про стан заборгованості за кредитним договором та необхідність її сплати (а.с. 34 зворот).

Втім, заборгованість за кредитним договором № 1559218 від 09.06.2024 року ОСОБА_1 сплачена не була.

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Оскільки відповідачка ОСОБА_1 в порушення вимог кредитного договору та досудової вимоги від позивача заборгованість не сплатила, тому сума боргу за тілом кредиту в сумі 4 999, 99 грн. та процентами в сумі 13 800 грн. підлягає стягненню з неї на користь позивача.

При цьому суд вважає непереконливими доводи представника відповідачки щодо нікчемності положень кредитного договору в частині нарахування відсотків у розмірі понад 1 % в день, що, на її думку, суперечить ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», з огляду на наступне.

Дійсно, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринка фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023, статтю 8 ЗУ «Про споживче кредитування» доповнено ч. 5, відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини 4 цієї статті, не може перевищувати 1%.

Разом з тим, вказаним Законом також розділ VІ «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про споживче кредитування» доповнений пунктом 17, згідно якого тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %".

Отже, розмір денної процентної ставки, визначений у договорі про надання споживчого кредиту № 1559218 від 09.06.2024 р., укладеному між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 , не суперечить вимогам ЗУ «Про споживче кредитування», тому законних підстав для визнання зазначених положень кредитного договору нікчемними суд не вбачає.

Щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за штрафом в розмірі 9 660, 00 грн. суд зазначає наступне.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (Розділ доповнено пунктом 18 згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року на території України уведено воєнний стан, який останній раз продовжений Указом Президента України від 12.01.2026 № 40/2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» з 05 години 30 хвилин 03лютого 2026 року строком на 90 діб.

Враховуючи наведене, суд вважає, що з відповідачки не підлягає стягненню штраф в розмірі 9 660, 00 гривень, а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

При цьому суд вважає безпідставними доводи представника позивача щодо необхідності застосування в даному випадку положень спеціального закону, а саме ЗУ «Про споживче кредитування», з тексту якого було виключено статтю щодо заборони стягнення неустойки у період дії воєнного стану в Україні, а не загальних норм ЦК України, де такі застереження містяться, оскільки за змістом ч. 2 ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України та основним регулятором договірних відносин є саме ЦК України, а не окремі закони, що вбачається також з аналізу висновків постанови ВС від 10.10.2018 у справі № 362/2159/15-ц.

Крім того,з системного аналізу як приписів п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування», про які вказує представник позивача, так і п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, вбачається, що відповідні положення ЗУ «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, а саме прийняття ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». А отже в даному випадку слід застосовувати відповідні положення ЦК України.

Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача, становить 18 799, 99 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На думку суду, понесені позивачем витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги, в розмірі 8 000 грн. підтверджені наявними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи, зокрема, копією договору про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» та Адвокатськимоб`єднанням «Апологет», та додатковою угодою до нього, актом прийому-передачі отриманих послуг, детальним описом наданих послуг (а.с. 36-38). При цьому запереченьвід відповідачки та її представника щодо розміру відшкодування таких витрат та клопотання про їх зменшення до суду не надходило. Отже, з врахуванням часткового задоволення позову ТОВ «ФК «Кредит Капітал», з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 5 284, 61 грн., виходячи з розрахунку: 18 799, 99 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х 8 000 грн. (розмір понесених витрат на правничу допомогу) / 28 459, 99 грн. (розмір заявлених позовних вимог).

Крім того, оскільки позов ТОВ «ФК «Кредит Капітал» задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору 1 600, 17 грн., виходячи з розрахунку: 18 799, 99 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х 2 422, 40 грн. (сума сплаченого судового збору) / 28 459, 99 грн. (розмір заявлених позовних вимог).

На підставі викладеного, ст. ст. 526, 530, 610, 611, 612, 625-629, 1048, 1050, 1054 ЦК України, та керуючись ст.ст. 10, 12, 95, 141, 259, 263-265, 268ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства зобмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 )на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (місце знаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, 3-й поверх, код ЄДРПОУ 35234236), заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 1559218 від 09.06.2024 року в загальній сумі 18 799 гривень 99 копійок, судовий збір в сумі 1 600 гривень 17 копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 5 284 гривні 61 копійка, а всього 25 684 (двадцять п`ять тисяч шістсот вісімдесят чотири) гривні 77 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ О.С. Данилюк