Постанова № 13542523, 11.01.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

11 січня 2011 р. № 2-а- 12165/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Панченко О.В.

при секретарі судового засідання Венглюк Т.В.

за участю:

представників позивача - Овчарова О.Ю., Супонько Г.І.

представника відповідача - Кучеренка О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Греіз"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова

проскасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРЕІЗ» (надалі позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позов, уточнивши який, просило суд визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова (надалі відповідач) №00000111505/0 від 10.09.2010р., №00000111505/1 від 07.10.2010р., №00000201505/1 від 07.10.2010р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав, що висновки документальної невиїзної перевірки ТОВ «ГРЕІЗ» з питань правомірності декларування податкового кредиту за квітень 2010р., травень 2010р, червень 2010р. по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «ДОН -СНЕК», та ТОВ «АВ СКАЙТ» та правильності обчислення ПДВ за квітень 2010р., травень 2010р, червень 2010р., які оформлені актом від 26.08.2010р. №8701/1505/34389726, є помилковими, податковим органом встановлені факти, які не відповідають дійсності, зокрема, вказано на відсутність правових підстав для формування ТОВ «ГРЕІЗ» податкового кредиту за операціями з придбання товарів, робіт, послуг від ТОВ «ДОН - СНЕК» та ТОВ «АВ СКАЙТ» та поставлено під сумнів дійсність угод, укладених позивачем з вказаними контрагентами. Порушень п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про ПДВ” ТОВ «ГРЕІЗ» не вчиняло. Правовідносини з контрагентами відбувались в межах правочинів, які відповідають вимогам закону, господарські операції мали реальний характер, первинні документи були складені належним чином, витрати понесені. За таких обставин, ТОВ «ГРЕІЗ», отримавши від контрагентів податкові накладні, належним чином формувало податковий кредит.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі міста Харкова, з поданим позовом не погодився, вважає позовні вимоги ТОВ «ГРЕІЗ» безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

В обгрунтування заперечень проти позову відповідач вказав, що за висновками акту перевірки від 26.08.2010р. № 8701/1505/34389726 ТОВ «ГРЕІЗ» допущено порушення вимог п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про ПДВ”, а саме: позивачем було безпідставно віднесено до складу податкового кредиту податкові накладні отримані у квітні 2010р. від ТОВ «ДОН - СНЕК» на суму 166333, 33 грн. та ТОВ «АВ СКАЙТ» на суму 98600, 22 грн.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Приписами ст. ст. 8. 9, 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” № 509 визначені функції органів державної податкової служби, до яких належить, зокрема здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому порядку, організацією виконання актів законодавства у межах своїх повноважень, здійсненням систематичного контролю за їх реалізацією, застосуванням у випадках, передбачених законодавством фінансової санкції до субєктів підприємницької діяльності за порушення законодавства, у тому числі за порушення Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, тощо.

На підставі п. 1 ст. 11 вказаного Закону головним державним податковим ревізором інспектором відділу проведення невиїзних документальних (камеральних) перевірок управління оподаткування юридичних осіб ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Муратовою С.О. 18.08.2010р. проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «ГРЕІЗ» (код за ЄДРПОУ 34389726) з питання правомірності декларування податкового кредиту за квітень 2010р., травень 2010р., червень 2010 р. по контрагентам ТОВ «ДОН -СНЕК» (код ЄДРПОУ 36253588) та ТОВ «АВ СКАЙТ» (код ЄДРПОУ 36798258), та правильності обчислення ПДВ за квітень 2010р., травень 2010 р., червень 2010р.

Результати перевірки оформлені актом від 26.08.2010р. №8701/1505/34389726.

10.09.2010р. з посиланням на даний акт ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення №00000111505/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 344412,90грн. (основний платіж 264933,00грн.; штраф 79479,90грн.).

Стосовно вказаного податкового повідомлення-рішення позивачем було розпочато передбачену ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” процедуру оскарження рішень контролюючих органів.

12 жовтня 2010 р. позивач отримав Рішення про результати розгляду первинної скарги № 22731/10/25-007, датоване 06.10.2010 р., відповідно до якого відповідач при розгляді скарги ТОВ «ГРЕІЗ» дійшов висновку, що ним в акті перевірки №8701/1505/34389726 від 26.08.2010 р. про результати документальної невиїзної перевірки з податку на додану вартість ТОВ «ГРЕІЗ» з питань правомірності декларування податкового кредиту за квітень 2010 р., травень 2010 р., червень 2010 р. по контрагентам ТОВ "ДОН-СНЕК" та ТОВ "АВ СКАЙТ", та правильності обчислення ПДВ за квітень 2010 р., травень 2010 р., червень 2010 р., на підставі якого винесене податкове повідомлення-рішення № 00000111505/0 від 10.09.2010 р., було допущено арифметичну помилку у розрахунку фінансових (штрафних) санкцій на суму 45 883,70 грн.

Враховуючи зазначені обставини, за результатами розгляду первинної скарги позивача відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення № 00000111505/1 від 07.10.2010 р. та податкове повідомлення-рішення № 00000201505/1 від 07.10.2010 р.

Податковим повідомленням рішенням № 00000111505/1 від 07.10.2010 р. ТОВ «ГРЕІЗ» визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 344412,90грн. (основний платіж 264933,00грн.; штраф 79479,00грн.).

Податковим повідомленням рішенням № 00000201505/1 від 07.10.2010 р. ТОВ «ГРЕІЗ» визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 45833,70грн. (основний платіж 0,00грн.; штраф 45833,70грн.).

Як зясовано судом, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень рішень слугували відображені в акті від 26.08.2010р. №8701/1505/34389726 висновки ДПІ про порушення ТОВ «ГРЕІЗ» вимог п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про ПДВ”, а саме: відсутність правових підстав для формування ТОВ «ГРЕІЗ» податкового кредиту за операціями з придбання товарів, робіт, послуг від ТОВ «ДОН - СНЕК» та ТОВ «АВ СКАЙТ» та поставлено під сумнів дійсність угод, укладених позивачем з вказаними контрагентами.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків спірні правові акти індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного:

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість унормовані Законом України “Про податок на додану вартість”, згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом норм Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду (п.1.7 ст.1 Закону України «Про ПДВ», виникає в межах господарських операцій, що є обєктом оподаткування ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем, ТОВ «ГРЕІЗ» (в якості комісіонера) та ТОВ «АВ СКАЙТ» (в якості комітента), код ЄДРПОУ 36798258 було укладено договір комісії б\н від 19.03.2010р.

Також, між позивачем, ТОВ «ГРЕІЗ» (в якості комісіонера) та ТОВ «ДОН - СНЕК» (в якості комітента), код ЄДРПОУ 36253588 було укладено договір комісії б\н від 05.04.2010р.

Під час проведення перевірки, відповідачем на підставі Наказу ДПА України від 18.04.2008 № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів» було проведено співставлення даних податкової звітності з податку на додану вартість, а саме: розшифровок податкового зобов'язання та податкового кредиту ТОВ «ГРЕІЗ» у 2010р. В результаті співставлення було встановлено віднесення підприємством ТОВ «ГРЕІЗ» до складу податкового кредиту у квітні 2010 р. сум по операціям з вищевказаними підприємствами. Відсутність у податкових деклараціях з податку на додану вартість у ТОВ «АВ СКАЙТ» та відсутність у ТОВ «ДОН-СНЕК» обєкту оподаткування свідчить за висновками податкового органу про відсутність законних підстав скласти та надати оригінал податкової накладної покупцю, тобто ТОВ «ГРЕІЗ».

В ході розгляду справи з пояснень представника відповідача, які в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що претензій до право і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами вищеперелічених правочинів, до правового статусу сторін цих правочинів як платників ПДВ ДПІ ні при проведенні перевірки, ні в ході судового розгляду не має.

Оглянувши долучені до справи копії первинних документів, що були складені з посиланням на перелічені правочини, суд відзначає, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження чи інших недоліків, які згідно з п.п.7.2.1 і п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України “Про ПДВ”, ч.2 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Будь-яких фактів порушень в оформленні первинних документів, які у спірних правовідносинах були складені з посиланням на перелічені договори, в акті перевірки від 26.08.2010р. №8701/1505/34389726 не викладено.

Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про ПДВ» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

До матеріалів справи позивачем додані копії податкових та видаткових накладних, виписки з банку, звіти комісіонера, акти надання послуг, які в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» засвідчують реальність господарських операцій, що відбулись у спірних правовідносинах. Жодних доказів на спростування достовірності цих документів відповідачем до суду не подано.

Окрім того, при вирішенні справи суд бере до уваги, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Виходячи зі змісту положень п.п.7.2.3 пп.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Судом не встановлено невідповідності відомостей наявних в матеріалах справи податкових накладних фактичним обставинам спірних правовідносин. Натомість з матеріалів справи слідує, що факт здійснення господарських операцій та факт здійснення безготівкових розрахунків, підтверджуються документально і відповідачем не спростовані.

Стосовно викладеного в акті від 26.08.2010р. №8701/1505/34389726 судження податкового органу про відсутність правових підстав для формування ТОВ «ГРЕІЗ» податкового кредиту за операціями з придбання товарів, робіт, послуг у звязку з неподанням податкових декларацій, недекларування обєкту оподаткування та податкових зобовязань з ПДВ та безпідставність складання податкових накладних контрагентами позивача, суд зауважує, що згідно з ч.2 ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

В розумінні норм Закону України «Про ПДВ» ТОВ «ГРЕІЗ», ТОВ «ДОН - СНЕК» та ТОВ «АВ СКАЙТ» є окремими платниками податків, внаслідок чого несуть окрему юридичну відповідальність за вчинення порушень щодо повноти та достовірності справляння ПДВ.

Доказів стосовно наявності правових підстав для притягнення позивача, ТОВ «ГРЕІЗ» до юридичної відповідальності за діяння, вчинені його контрагентами - ТОВ «ДОН - СНЕК» та ТОВ «АВ СКАЙТ», матеріали справи не містять, так як відповідачем не було встановлено фактів умисного і свідомого укладення даними особами нікчемних правочинів.

Суд бере до уваги також положення листа ДПА України від 29.09.2010р. №20289/7/16-1617 «Щодо підстав для визнання договорів нікчемними», де указано, що відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 р. N 166, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації з ПДВ. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

Вирішуючи спір, суд також бере до уваги положення п.п.«б» п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Аналізуючи приписи чинного законодавства, суд доходить висновку, що в силу приписів Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий орган при реалізації владних управлінський функцій контролю за правильністю і повнотою обчислення податків, зборів (обовязкових платежів) обтяжений обовязком самостійно перевірити дотримання платником податків механізму справляння певного виду податкового зобовязання в повному обсязі, що повністю кореспондує положенням ст.3 Закону України «Про систему оподаткування» в частині встановлення такого принципу побудови системи оподаткування як обов'язковість - впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період.

Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Таким чином, при проведенні перевірки правильності обрахування податкового зобовязання з ПДВ органу державної податкової служби України належить одночасно перевірити і правильність визначення платником податків податкового зобовязання згідно з Законом України «Про ПДВ», і правильність визначення платником податків податкового кредиту згідно з Законом України «Про ПДВ».

Разом з тим, з акту від 26.08.2010р. №8701/1505/34389726 випливає, що відповідач здійснив перевірку лише з питання правильності визначення податкового кредиту з ПДВ, а відтак, з огляду на приписи п.п.7.7 ст.7 Закону України «Про ПДВ» не забезпечив повноти перевірки правильності справляння податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень - рішеннь, належних доказів порушення ТОВ «ГРЕІЗ» п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ» до суду не подав.

За таких обставин, позов слід задовольнити.

Розподіл судових витрат по справі належить здійснити за правилами ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161, ст. 162, ст. 163, ст. 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Греіз" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

- № 00000111505/0 від 10.09.2010 року,

- № 00000111505/1 від 07.10.2010 року,

- № 00000201505/1 від 07.10.2010 року.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. З , ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 17 січня 2011 року.

Суддя О.В. Панченко