Ухвала суду № 135422986, 03.04.2026, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 697/552/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2026 року селище Чорнобай

Суддя Чорнобаївського районного суду Черкаської області Левченко В. В., розглянувши у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Шарої Л. О. у цивільній справі за позовом Канівського комунального підприємства теплових мереж до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг,

в с т а н о в и в:

У провадженні судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області

Шарої Л. О. перебуває цивільна справа за позовом Канівського комунального підприємства теплових мереж до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг.

Відповідач ОСОБА_1 подала до суду заяву про відвід судді Шарої Л. О. В обґрунтування заяви про відвід відповідачка вказує про те, що нею до Чорнобаївського районного суду Черкаської області поштовим відправленням № 1900300475544 від 30.03.2026 подано цивільний позов, одним із відповідачів за яким є і ОСОБА_2 . 04.03.2026 суддя

Шарая Л. О. прийняла ухвалу у справі № 697/552/25, але іменем себе особисто, оскільки ця ухвала не містить зображення державного герба і винесена без «Іменем України», якою «прийняла» до розгляду у спрощеному провадженні позов Канівського комунального підприємства теплових мереж до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за неіснуючим договором надання послуг. У залі судового засідання у справі № 697/552/25 головуючого судді Шарої Л.О. висить зображення тризуба, як Державного Герба України і Символ судової влади. Відповідачка не знайшла в законодавстві України такого Державного Герба України, як тризуб.

У своїй заяві відповідачка посилається на положення ст. 19, ч. 1, 3, 6 ст. 20 Конституції України. Вказує: «Оскільки з 01.12.1991 до цього часу на території Української Радянської Соціалістичної Республіки, перейменованої в Україну, діє стаття 166 Конституції УРСР/України 1978 року, якою встановлено «Державний герб Української Радянської Соціалістичної Республіки являє собою зображення серпа і молота, розміщених на щиті у променях сонця і в обрамленні колосся, з написом на стрічці внизу вінка "Українська РСР, на правому витку «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!". Над щитом між колоссям - п`ятикутна зірка». Постанова ж «Про Державний герб України» від 19.02.1992 по змісту не має будь якого зображення Державного герба України». На думку відповідачки тризуб в залі судового засідання у справі № 697/552/25 головуючого судді є підробленим гербом держави, оскільки тризуб не є символом судової влади за ч. 1 та 3 ст. 16 «Символи судової влади» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Державним Гербом України.

Безмаль Н. І. також посилається на положення ст. 5, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 16, ч. 1 ст. 52 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зазначаючи, що у залі судового засідання у справі № 697/552/25, за участі судді Шарої Л.О., «висить не Державний Герб України», відсутні символи судової влади, що на її думку, унеможливлює здійснення правосуддя та свідчить про привласнення суддею функцій суду.

Відповідачка ОСОБА_1 у заяві про відвід судді вказує: «Опис зображення Державного Герба України (всі три слова з великої літери) міститься лише в статті 20 Конституції України 1996 року, але до цього часу закону про такий Державний Герб України (всі три слова з великої літери) ще й досі не прийнято, як того вимагає стаття 20 Конституції України 1996 року і прийняти вже ніколи не вийде».

На думку відповідачки оскільки суддя не розпізнає Державного Герба України, а значить - судових символів влади, то є сумніви у компетентності та неупередженості судді у справі № 697/552/25.

Посилаючись на положення п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПУ України відповідачка ОСОБА_1 просить відвести суддю Шарую Л.О. від розгляду справи № 697/552/25.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість (ч. 2 ст. 40 ЦПК України).

Оскільки, відповідно до змісту ухвали Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 02 крітня 2026 року, суддя Шарая Л. О. дійшла висновку, що заявлений відвід є необґрунтований, заява про відвід передана до канцелярії Чорнобаївського районного суду Черкаської області для визначення судді у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 квітня 2026 року заява про відвід передана на розгляд судді Левченку В. В.

У відповідності до положень ч. 8 ст. 40 ЦПК України, суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Суд вирішив проводити розгляд заяви про відвід головуючого судді без повідомлення учасників справи.

Дослідивши заяву про відвід головуючого судді, суд дійшов висновку, що дана заява не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ч. 7 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Статтями 36, 37 ЦПК України передбачені підстави для відводу судді, відповідно до яких, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді

Враховуючи доводи відповідачки ОСОБА_1 , викладені в заяві про відвід, нею визначено правову підставу для відводу головуючого судді, наведену в п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, - є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Водночас, на переконання суду, заявлений відвід не містить належних підтверджених даних, які б свідчили про наявність підстав для відводу.

Незгода відповідачки ОСОБА_1 з державними символами України та символами судової влади, на переконання суду, не має юридичного значення для розгляду даної цивільної справи та не може бути підставою для відводу судді. Зазначені доводи не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, не пов`язані з обставинами справи, які відповідно до процесуального закону можуть викликати обґрунтований сумнів у неупередженості чи об`єктивності судді, та не підтверджують наявності передбачених законом підстав для її відводу.

Щодо доводів відповідачки про подання нею позовної заяви до Чорнобаївського районного суду Черкаської області, в якій одним із відповідачів зазначено ОСОБА_2 , слід зазначити, що станом на час розгляду даної заяви про відвід провадження за позовом

ОСОБА_1 не відкрито. Сам по собі факт подання позовної заяви, яка на момент розгляду не прийнята судом до провадження, не свідчить про наявність між суддею та стороною спору. Доводи відповідачки про існування обставин, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді є припущеннями сторони та не можуть бути підставою для відводу судді.

Європейський суд з прав людини в п. 49 рішення у справі «Білуха проти України» вказав, що наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Стосовно об`єктивного критерію Європейський суд вказує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (п. 52 рішення у справі «Білуха проти України»).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).

В рішеннях у справах «Ветштайн проти Швейцарії» та «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» Європейським судом з прав людини висловлювалась позиція, згідно з якою при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що заява про відвід є необґрунтованою, оскільки не містить посилання на дії вчинені суддею під час розгляду даної цивільної справи, що можуть свідчити про її упередженість, або необ`єктивність, що є підставами для відводу, визначеними ст. 36 ЦПК України.

З огляду на викладені обставини, суд не вбачає підстав для відводу головуючого судді від подальшого розгляду справи, в зв`язку з чим заява про відвід головуючого судді не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 36, 37, 40, 258-260 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Шарої Л. О. у цивільній справі за позовом Канівського комунального підприємства теплових мереж до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання

послуг - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя В. В. Левченко