Рішення № 135422689, 02.04.2026, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/12358/24

Провадження № 2/712/150/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Пересунька Я.В.,

при секретарі Руденко А.В.,

за участю представника позивача Гусак І.Ю.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Головного управління ДПС у Черкаській області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом виселення, -

в с т а н о в и в:

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

1.1. У жовтні 2024 року Головне управління ДПС у Черкаській області (далі ГУ ДПС у Черкаській області) звернулось до суду з указаним позовом, із урахуванням уточнених 19 вересня 2025 року позовних вимог, просить усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні майном, а саме квартирою АДРЕСА_1 , що належить на праві власності Головному управлінню ДПС у Черкаській області, шляхом виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

1.2. Позов обгрунтовано тим, що ГУ ДПС у Черкаській області є власником квартири АДРЕСА_1 , але цю квартиру неправомірно займають ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що стало підставою для звернення до суду з цим позовом з причин того, що права власника на володіння, користування та розпорядження своїм майном були порушені відповідачами.

1.3. У позовній заяві зазначено, що згідно з нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 16 листопада 2001 року ОСОБА_3 продала трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 98,7 кв.м. Управлінню по експлуатації адміністративних будівель ДПА в Черкаській області, яке було підпорядковане Державній податковій адміністрації України.

1.4. Наказом № 916-о від 12 вересня 2001 року ДПА України ОСОБА_1 було призначено в порядку переведення з 12 вересня 2001 року на посаду першого заступника голови ДПА у Черкаській області з позачерговим наданням службового житла із звільненням його з посади начальника Уманської об`єднаної ДПІ у Черкаській області.

1.5. Наказом ДПА в Черкаській області від 13 вересня 2001 року № 66-о ОСОБА_1 призначено на посаду першого заступника голови ДПА у Черкаській області.

1.6. У зв`язку з цим Управління по експлуатації адміністративних будівель ДПА в Черкаській області надало сім`ї ОСОБА_1 тимчасове житло в спірній квартирі, хоча не зобов`язане було це робити, чим фактично дозволило тимчасово проживати відповідачам у вказаній квартирі.

1.7. На думку позивача, 20 березня 2002 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без жодних правових підстав зареєстрували своє місце проживання у вказаній квартирі, враховуючи що Управління по експлуатації адміністративних будівель ДПА в Черкаській області стало власником спірної квартири лише 10 липня 2002 року.

1.8. Наказом ДПА України від 09 липня 2002 року № 773-о ОСОБА_1 було призначено в порядку переведення з 10 липня 2002 року на посаду голови Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області з позачерговим наданням службового житла, із звільненням з посади першого заступника голови ДПА в Черкаській області, тому позивач посилається на те, що відповідач ОСОБА_1 був забезпечений житловою площею за новим місцем роботи і проживання.

1.9. Позивач також зауважує, що відповідачам не видавалось ордера на заселення в спірну квартиру, а також не оформлялось договорів найму чи оренди на користування спірною житловою площею.

1.10. Проте не зважаючи на викладене, відповідачі продовжували жити у вказаній квартирі.

1.11. Відповідною комісією у грудні 2006 року та січні 2007 року складено акти обстеження житлових умов квартири, згідно з якими у квартирі проживали дочка, онук та зять ОСОБА_1 .

1.12. Крім того, листом від 03 грудня 2007 року ДПА України відмовила в наданні дозволу на заселення ОСОБА_1 у спірну квартиру.

1.13. Після неодноразових реорганізацій структури ДПА України згідно з актом приймання-передачі основних засобів від 04 січня 2021 року головний державний інспектор відділу експлуатації майна, зв`язку та транспортного забезпечення управління інфраструктури та бухгалтерського обліку ГУ ДПС у Черкаській області (код ЄДРПОУ: 44161663) прийняв на баланс квартиру АДРЕСА_1 .

1.14. Таким чином, саме ГУ ДПС у Черкаській області (код ЄДРПОУ: 44161663) є власником спірної квартири.

1.15. Позивач, як власник квартири, направив у травні 2024 року лист відповідачам щодо добровільного виселення з неї, але відповідачі відмовились від отримання і конверт повернувся без вручення.

1.16. 02 липня 2024 року житловою комісією ГУ ДПС у Черкаській області вирішено направити ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення вимогу про звільнення квартири в семиденний термін, яку було отримано адресатом, але не виконано.

1.17. За таких обставин ГУ ДПС у Черкаській області, посилаючись на ч. 1 ст. 109 ЖК країни, ст. ст. 317, 321, 387, 391 ЦК України та враховуючи, що відповідачі створюють власнику квартири обмеження у здійснення права користування та розпорядження таким нерухомим майном, вимагають у судовому порядку на підставі негаторного позову усунути власнику такі перешкоди шляхом виселення відповідачів із квартири.

1.18. 13 листопада відповідачами подано відзив на позов, в якому вони заперечують проти його задоволення.

1.19. Відзив обгрунтовано тим, що 20 березня 2002 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 добросовісно заволоділи квартирою АДРЕСА_1 і з цього моменту добросовісно, безперервно, відкрито володіють нею, зареєстровані в ній та безперервно проживають, сумлінно несуть тягар її утримання.

1.20. Оскільки на той час Управління по експлуатації адміністративних будівель ДПА в Черкаській області не набуло власності на цю квартиру, то воно не могло дозволяти чи не дозволяти відповідачам добросовісно заволодіти і вподальшому користуватись нею.

1.21. Крім того, ДП «Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Черкаської області» у січні 2007 року вже зверталось із позовом, в тому числі й до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , про їх виселення з квартири, але згодом відкликало позов у зв`язку з відмовою і eхвалою Соснівського районного суду м.Черкаси від 04 квітня 2008 року у справі № 2-2030-07, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 11 липня 2011 року у справі № 22ц-1663/2011, провадження у справі було закрито.

1.22. Отже, цей позов ГУ ДПС у Черкаській області є тотожним позовом про виселення, що свідчить про наявність підстав для закриття провадження у справі.

2. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

2.1. Ухвалою судді Соснівського районного суду м. Черкас Ватажок-Сташинської А.В. від 07 листопада 2024 року у вказаній справі відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

2.2. Згідно з розпорядженням Соснівського районного суду м. Черкас № 26 від 11 липня 2025 року, відповідно до наказу голови Соснівського районного суду м. Черкас № 29-о від 02 липня 2025 року суддя Ватажок-Сташинська А.В. відрахована зі штату суду у зв`язку з закінченням терміну відрядження (відряджена до суду рішенням ВРП від 27 червня 2024 року № 1994/0/15-24 терміном один рік з 08 липня 2024 року).

2.3. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 липня 2025 року, справу розподілено судді Пересуньку Я.В.

2.4. Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкас від 14 липня 2025 року суддею Пересуньком Я.В. прийнято до свого провадження указану цивільну справу, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

2.5. Ухвалами Соснівського районного суду м. Черкас від 13 жовтня 2025 року та 26 листопада 2025 року відмовлено в задоволенні клопотань адвоката Нестеренка О.Ф. про закриття провадження у цивільній справі.

2.6. Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкас від 26 листопада 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання адвоката Нестеренка Олега Федоровича про зупинення провадження у цивільній справі.

2.7. Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкас від 26 листопада 2025 року закрито підготовче провадження по справі та призначено її до судового розгляду.

2.8. У судових засіданнях представник позивача просила позов задовольнити.

2.9. Відповідач ОСОБА_1 та представник відповідачів адвокат Нестеренко О.Ф. проти задоволення позову заперечили. Останній додатково заявив про застосування позовної давності до вимог позивача, а також просив врахувати, що пред`явлений позов за своєю суттю є віндикаційним.

3. Положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини

3.1. За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

3.2. Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

3.3. За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

3.4. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

3.5. Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

3.6. Відповідно до статті 47 Конституції України, частини 3 статті 9 Житлового кодексу України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

3.7. Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 11 червня 2014 року № 6-рп/2014 право на житло здійснюється громадянами в порядку, визначеному Кодексом, законами та іншими нормативно-правовими актами України. З метою забезпечення цього права в житловому законодавстві України передбачено надання службових жилих приміщень. Такі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього (частина 1 статті 118 Кодексу).

3.8. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та частиною четвертою статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - ЄКПЛ) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

3.9. Згідно із п. 1 ст. 1 Протоколу 1 до ЄКПЛ кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

3.10. Відповідно до статті 8 ЄКПЛ кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя та до свого житла. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

3.11. Відповідно до ч. 1 ст. 109 ЖК України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом.

3.12. Згідно із ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

3.13. Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

3.14. Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.

3.15. Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

3.16. Згідно із ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

3.17. Статтею 386 ЦК України визначено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

3.18. Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб`єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу.

3.19. Стаття 8 ЄКПЛ стосується прав особливої важливості для особистості людини, її самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві (див., mutatis mutandis, рішення від 27 травня 2004 року у справі «Коннорс проти Сполученого Королівства» («Connors v. the United Kingdom»), заява № 66746/01, § 82).

3.20. ЄСПЛ неодноразово висловлювався щодо можливості виселення особи з житлового приміщення. Так, у рішенні від 2 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» («Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine», заява № 19009/04, § 41) ЄСПЛ вказав, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла.

3.21. Згідно з практикою ЄСПЛ втручання держави у право на житло є порушенням статті 8 ЄКПЛ, якщо воно не здійснюється «згідно із законом», не переслідує легітимну мету - одну чи декілька з тих, що перелічені у пункті 2 вказаної статті, - чи не розглядається як «необхідне в демократичному суспільстві».

3.22. Формулювання «згідно із законом» не лише вимагає, щоб оскаржуваний захід мав підставу в національному законодавстві, але також звертається до якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своїх термінах та передбачати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування (див., mutatis mutandis, рішення ЄСПЛ у справі («Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine», § 43).

4. Фактичні обставини, встановлені судом

4.1. Судом установлено, що наказом № 916-о від 12 вересня 2001 року ДПА України ОСОБА_1 було призначено в порядку переведення з 12 вересня 2001 року на посаду першого заступника голови ДПА у Черкаській області з позачерговим наданням службового житла із звільненням його з посади начальника Уманської об`єднаної ДПІ у Черкаській області.

4.2. Наказом ДПА в Черкаській області від 13 вересня 2001 року № 66-о ОСОБА_1 призначено на посаду першого заступника голови ДПА у Черкаській області.

4.3. Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 05 жовтня 2001 року № 1078 дозволено громадянці ОСОБА_3 перепланувати дві квартири: двокімнатну № 347 та однокімнатну № 348 у житловому будинку по АДРЕСА_2 в одну трикімнатну квартиру - АДРЕСА_3 з розширенням загальної площі до 98,7 кв.м. (а.с. 18, т.1).

4.4. Згідно з актом комісійного обстеження перепланованих двох квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 в одну АДРЕСА_1 , затвердженим рішенням Соснівського райвиконкому від 17 жовтня 2001 року № 571, перепланована квартира відповідає технічній документації; виконані будівельні роботи відповідають нормам (а.с. 26-27, т.1).

4.5. Згідно з нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу квартири від 16 листопада 2001 року ОСОБА_3 продала Управлінню по експлуатації адміністративних будівель ДПА в Черкаській області трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 98,7 кв.м. (а.с. 33-34, т.1).

4.6. Відповідно до п. 4 Договору вказана квартира продана за 148 753 грн, що еквівалентно 28 000 доларів США., з яких 50 000 грн (що еквівалентно 9 270 доларів США) покупець сплатив продавцю до підписання цього договору, а решту 98 753 грн (що еквівалентно 18 730 доларів США) покупець сплатить продавцю до 20 березня 2002 року.

4.7. Згідно з п. 5 Договору покупець стає власником квартири після сплати останнього платежу.

4.8. 20 березня 2002 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували своє місце проживання у вказаній квартирі.

4.9. Наказом ДПА України від 09 липня 2002 року № 773-о ОСОБА_1 було призначено в порядку переведення з 10 липня 2002 року на посаду голови Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області з позачерговим наданням службового житла, із звільненням з посади першого заступника голови ДПА в Черкаській області, тому позивач посилається на те, що відповідач ОСОБА_1 був забезпечений житловою площею за новим місцем роботи і проживання.

4.10. Як вбачається із нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_3 від 10 липня 2002 року, вона отримала від Управління по експлуатації адміністративних будівель ДПА в Черкаській області гроші в розмірі 98 753 грн як остаточний розрахунок за продану квартиру (а.с. 34, т.1).

4.11. Відповідно до реєстраційного посвідчення, виданого 24 липня 2002 року начальником Черкаського обласного об`єднаного бюро технічної інвентаризації, за Управлінням по експлуатації адміністративних будівель ДПА в Черкаській області на підставі договору купівлі-продажу від 16 листопада 2001 року зареєстровано право державної власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 35, т.1).

4.12. Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 17 серпня 2006 року у справі № 22ц-1634-2006 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Управління по експлуатації адміністративних будівель ДПА в Черкаській області про визнання права на користування вказаною квартирою (а.с.36-38, т.1).

4.13. Згідно з актами обстеження житлових умов спірної квартири, складеними 28 грудня 2006 року та 22 січня 2007 року комісією ДП «Управління по експлуатації адміністративних будівель ДПА в Черкаській області», що на час проведення обстеження в квартирі проживали дочка, онук та зять ОСОБА_1 ОСОБА_4 , який пояснив, що в квартирі проживає він із своєю сім`єю, а ОСОБА_1 проживає в місті Києві (а.с. 39-40, т.1).

4.14. Ухвалою Соснівського районного суду м.Черкаси від 04 квітня 2008 року у справі № 2-2030-07, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 11 липня 2011 року у справі № 22ц-1663/2011, закрито провадження у справі за позовом ДП «Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Черкаської області» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про виселення (а.с. 110-112, т.1).

4.15. 03 серпня 2007 року керівник Управління по експлуатації адміністративних будівель ДПА в Черкаській області звернувся з листом до в.о. заступника Голови ДПА України Бондаренка Г.І., в якому просив надати згоду на реалізацію квартири АДРЕСА_1 .

4.16. У цьому ж листі вказано, що у вересні 2001 року наказом № 916 в порядку переведення на посаду першого заступника голови ДПА в Черкаській області було призначено ОСОБА_1 із позачерговим наданням йому службового житла. У зв`язку з тим, що вільного житла в ДПА області не було, Управління по експлуатації адміністративних будівель ДПА в Черкаській області надало йому дозвіл на тимчасове проживання в цій квартирі; ордер на заселення не надавався; не оформлялись ні договір найму, ні договір оренди на користування цією квартирою. У липні 2002 року наказом ДПА України Руденка В.С. було призначено на посаду головою ДПА України в Кіровоградській області, де йому було надано службову квартиру АДРЕСА_5 . Крім цього, ОСОБА_1 має на праві власності житловий будинок по АДРЕСА_6 , а на даний час він живе і працює в місті Києві. Протягом останніх трьох років ОСОБА_1 категорично відмовляється звільнити квартиру, навіть не зважаючи на рішення апеляційного суду (а.с. 41, т.1).

4.17. Листом від 03 грудня 2007 року в.о. заступника голови ДПА України відмовив у наданні дозволу на заселення родиною ОСОБА_1 спірної квартири, з огляду на рішення апеляційного суду Черкаської області від 17 серпня 2006 року та у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не має трудових відносин з ДПА України, живе та працює в м.Києві, а в квартирі проживають його дочка, онук та зять (а.с. 43, т.1).

4.18. Відповідно до постанови КМУ від 21 вересня 2011 року № 981 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» ДПА в Черкаській області була реорганізована в Державну податкову службу у Черкаській області.

4.19. Згідно з актом прийняття-передачі основних засобів, затвердженого 24 грудня 2012 року розпорядженням голови ДПС України № 310-р, із балансу ДП «Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Черкаської області» на баланс ГУ ДПС у Черкаській області передано квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 160-165, т.1).

4.20. 11 січня 2013 року до ЄДРПОУ внесено зпис № 10261110023000487 про припинення ДП «Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Черкаської області» внаслідок ліквідації (а.с. 142-144 та а.с. 195-197 т.1).

4.21. Згідно з постановою КМУ від 20 березня 2013 року № 229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» Державну податкову службу у Черкаській області реорганізовано у ГУ Міндоходів у Черкаській області.

4.22. Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 01 квітня 2013 року у справі №22ц/793/93/13 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ДПС у Черкаській області про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 за набувальною давністю (а.с. 44-45, т.1).

4.23. Указаним рішенням суду встановлено, що у зв`язку з ліквідацією ДП «Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Черкаської області» спірну квартиру було передано на баланс Державній податковій службі у Черкаській області.

4.24. Постановою КМУ від 06 серпня 2014 року № 311 головне управління Міндоходів у Черкаській області реорганізовано в Головне управління ДФС у Черкаській області.

4.25. Відповідно до постанови КМУ від 19 червня 2019 року № 537 Головне управління ДФС у Черкаській області реорганізовано в Головне управління ДПС у Черкаській області (код ЄДРПОУ 43142920).

4.26. Згідно з актом приймання-передачі основних засобів, затвердженим 10 січня 2020 року, начальник відділу експлуатації майна управління матеріально-технічного забезпечення ГУ ДПС у Черкаській області (код ЄДРПОУ 43142920) на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 537 прийняв від ГУ ДФС у Черкаській області квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 17, т.1).

4.27. Згідно з наказом Державної податкової служби України від 12 листопада 2020 року № 643 затверджено, зокрема, Положення про ГУ ДПС у Черкаській області (а.с. 238, т. 1).

4.28. Відповідно до п. 1 вказаного Положення ГУ ДПС у Черкаській області є територіальним органом, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України. ГУ ДПС є правонаступником майна, прав та обовязків Головного управління ДПС у Черкаській області (код ЄДРПОУ: 43142920).

Згідно з підпунктом 11 пункту 5 Положення ГУ ДПС у Черкаській області забезпечує самопредставництво ДПС та ГУ ДПС у судах через начальника ГУ ДПС, а також без окремого доручення Голови ДПС та начальника ГУ ДПС через їхніх заступників, державних службовців до функціональних повноважень яких належить представництво в судах інтересів ГУ ДПС відповідно до положень про такі підрозділи, які забезпечують самопредставництво інтересів ДПС та ГУ ДПС в судах без окремого доручення Голови ДПС та начальника ГУ ДПС.

4.29. Згідно з актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 04 січня 2021 року головний державний інспектор відділу експлуатації майна, зв`язку та транспортного забезпечення управління інфраструктури та бухгалтерського обліку ГУ ДПС у Черкаській області (код ЄДРПОУ: 44161663, позивач у цій справі) прийняв в експлуатацію від заступника начальника відділу матеріально-технічного забезпечення управління інфраструктури та бухгалтерського обліку ГУ ДПС у Черкаській області (код ЄДРПОУ 43142920) квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 46, т.1).

4.30. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24 жовтня 2024 року, квартира АДРЕСА_1 09 лютого 2022 року зареєстрована на праві власності за Головним управлінням ДПС у Черкаській області (код ЄДРПОУ: 44131663); підстава акт приймання-передачі нерухомого майна, виданий 04 січня 2021 року Головним управлінням ДПС у Черкаській області та постанова Кабінету Міністрів України № 893 від 30 вересня 2020 року (а.с. 47, т.1, а.с. 83-84, т.1).

4.31. 07 травня 2024 року ГУ ДПС у Черкаській області звернулось до ОСОБА_1 із листом із вимогою звільнити займану квартиру у зв`язку з проживанням та реєстрацією в ній без достатніх правових підстав та попереджено, що в разі відмови змушене буде звернутись до суду з позовом для захисту своїх прав (т.1, а.с. 14).

4.32. Згідно з протоколом засідання житлово-побутової комісії ГУ ДПС у Черкаській області від 30 травня 2024 року № 1/23-00-17-01-08, вирішено направити членів комісії для обстеження житлових умов квартири АДРЕСА_1 з метою складання акта обстеження (а.с. 48-49, т.1).

4.33. Відповідно до акта обстеження стану житлового приміщення вказаної квартири від 31 травня 2024 року, під час такого обстеження ОСОБА_1 не знаходився у квартирі, але засобами телекомунікаційного зв`язку його запрошено на протокольну бесіду 10 червня 2024 року до приміщення ГУ ДПС у Черкаській області (а.с. 52, т.1).

4.34. Як вбачається із протоколу № 1 бесіди з ОСОБА_1 від 10 червня 2024 року, на підтвердження законності підстав проживання у квартирі він надав договір від 30 липня 2002 року № 5864 «Про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території», ухвалу Соснівського районного суду м.Черкаси від 04 квітня 2008 року у справі № 2-2030/07 та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 11 липня 2011 року у справі № 22ц-1663/2011, у зв`язку з чим житлово-побутовій комісії запропоновано розглянути надані документи як такі, що підтверджують право на проживання у спірній квартирі (а.с. 54-56, т.1 ).

4.35. Відповідно до протоколу засідання житлово-побутової комісії ГУ ДПС у Черкаській області від 02 липня 2024 року № 2/23-00-17-01-08 вирішено з метою вчинення всіх досудових заходів направити ОСОБА_1 рекомендованим листом вимогу про звільнення квартири АДРЕСА_1 в семиденний термін, в разі невиконання якої звернутись до суду з позовом про виселення (а.с. 57-59, т.1).

4.36. 04 липня 2024 року ГУ ДПС у Черкаській області направило ОСОБА_1 вимогу про звільнення квартири АДРЕСА_1 , в якій також зазначено, що в разі невиконання такої вимоги управління звернеться до суду з позовом про виселення (а.с. 62-62а, т.1).

Указану вимогу ОСОБА_1 отримав 11 липня 2024 року (а.с. 63, т.1).

4.37. На час вирішення справи в суді ОСОБА_1 працює на посаді начальника відділення пробірного контролю Центрального казенного підприємства пробірного контролю у м.Черкаси Міністерства фінансів України (а.с. 71, т.2).

5. Оцінка Суду

5.1. Вирішуючи вказаний спір, суд враховує, що Конституційний Суд України вже зазначав, що кожен, хто не є власником, не має права створювати перешкод власнику у здійсненні належного йому права, а також вчиняти будь-які інші дії, спрямовані на порушення або обмеження правомочностей власника щодо володіння, користування та розпорядження майном; права володіння, користування та розпорядження власністю є рівними для всіх осіб (власників).

5.2. Проте право власності, в тому числі й приватної, не є абсолютним; його здійснення має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами частини третьої статті 13, частини сьомої статті 41 Основного Закону України, в яких зазначається, що власність зобов`язує і не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству, правам, свободам та гідності громадян (див. рішення Конституційного Суду України від 14 липня 2020 року № 8-р/2020).

5.3. ЄСПЛ зауважує, що стаття 1 Першого протоколу до ЄКПЛ містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою. Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть (EAST WEST ALLIANCE LIMITED v. UKRAINE, № 19336/04, § 166-168, ЄСПЛ, від 23 січня 2014 року).

5.4. КЦС ВС у постанові від 18 березня 2026 року у справі №305/528/20 вже вказував, що відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності, як суб`єктивне цивільне право, містить у своєму складі: правомочність на власні дії; правомочність вимоги від інших; та правомочність захисту. Найбільш значущою для власника є правомочність на власні дії, яка характеризується як: пряме та безпосереднє панування над річчю. Власник здійснює надані йому правомочності своєю владою, не тільки незалежно від інших осіб, а й у такому правовому полі, коли не може бути ніякої влади над цією ж річчю з боку інших суб`єктів. Дії власника обумовлені його інтересом; виключне панування особи над річчю, тобто таке панування, що унеможливлює втручання інших осіб, на яких покладено пасивний обов`язок утримання, від вчинення подібних дій; абсолютність влади полягає в наданні власнику закріпленої правом можливості визначати, яким чином поводитися зі своєю річчю, коли та як реалізовувати свої правомочності по відношенню до неї (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 грудня 2019 року в справі № 235/9835/15-ц (провадження № 61-8142св18), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 679/1657/18 (провадження № 61-12028св19), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року в справі № 208/4020/16-ц (провадження № 61-24948св18), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2020 року в справі № 750/256/19 (провадження № 61-10378св19)).

5.5. Аналіз положень ч.1 та 2 ст. 321 ЦК України дає підстави для висновку про те, що непорушність права власності проявляється у тому, що правомірним буде визнане лише таке позбавлення права власності або обмеження у його здійсненні, яке відбувається у випадках і в порядку, встановлених законом (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 грудня 2019 року в справі № 235/9835/15-ц (провадження № 61-8142св18), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 679/1657/18 (провадження № 61-12028св19), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року в справі № 208/4020/16-ц (провадження № 61-24948св18), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2020 року в справі № 750/256/19 (провадження № 61-10378св19));

5.6. За загальним правилом речово-правові способи захисту прав особи застосовуються тоді, коли сторони не пов`язані зобов`язальними відносинами. Якщо спір стосується правочину, укладеного власником майна, то його відносини з контрагентом мають зобов`язальний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). За змістом цієї статті негаторний позов застосовується для захисту від порушень, які не пов`язані із позбавленням володіння (див. пункти 8.20, 8.21, 8.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року в справі № 496/1059/18 (провадження № 14-209цс21));

негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, зокрема і шляхом виселення. А тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18));

5.7. Тлумачення статті 391 ЦК України визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати від осіб, які не є членами його сім`ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому, не має значення, ким саме порушене право та з яких підстав (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2024 року в справі № 570/2575/20 (провадження № 61-12628св23)).

5.8. Водночас статтею 8 ЄКПЛ гарантується право на повагу до житла особи.

5.9. Положення ст.8 ЄКПЛ дають підстави для висновку про те, що втручання у право на повагу до житла (а саме таким втручанням є рішення суду про виселення особи із житла) має відповідати закону, а також бути «необхідним у демократичному суспільстві». Тобто, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності» та бути домірним переслідуваній легітимній меті (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Зехентнер проти Австрії» («Zehentner v. Austria»), заява № 20082/02, § 56).

5.10. Вирішуючи питання про «необхідність у демократичному суспільстві» виселення відповідачів із житла, суд має оцінити, чи існує нагальна суспільна необхідність для застосування такого заходу та чи буде таке втручання у право особи на житло пропорційним переслідуваній легітимній меті.

5.11. Принцип пропорційності, виходячи із практики ЄСПЛ, полягає в оцінці справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням у право людини на повагу до житла, й інтересами особи, яка зазначає негативних наслідків від цього втручання. Пошук такого балансу не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості у кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між легітимною метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право на повагу до житла несе надмірний тягар. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були би менш обтяжливими для прав і свобод цієї особи, оскільки обмеження її прав не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для досягнення вказаної мети.

5.12. Навіть якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі мати можливість, щоб її виселення було оцінене судом на предмет пропорційності у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції (див., mutatis mutandis, рішення ЄСПЛ від 9 жовтня 2007 року у справі «Станкова проти Словаччини» («Stankova v. Slovakia»), заява № 7205/02, § 60-63).

5.13. Відсутність обґрунтування у судовому рішенні фактичних підстав застосування приписів законодавства, навіть якщо формальні вимоги були дотримані, може серед інших чинників братися до уваги при вирішенні питання про те, чи встановлено справедливий баланс заходом, що оскаржується (див., mutatis mutandis, рішення ЄСПЛ у справі «Беєлер проти Італії» («Beyeler v Italy»), заява № 33202/96, § 110).

5.14. Неврахування національними судами принципу пропорційності у справах про виселення особи з житла є підставою для висновку про порушення відносно такої особи статті 8 Конвенції (див., mutatis mutandis, рішення ЄСПЛ у справах «Дакус проти України» («Dakus v. Ukraine») від 14 грудня 2017 року, заява № 19957/07; «Кривіцька та Кривіцький проти України» («Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine») від 2 березня 2011 року, заява № 30856/03; «Садов`як проти України» («Sadovyak v. Ukraine») від 17 травня 2018 року, заява № 17365/14.

5.15. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16 дійшла висновку про те, що виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до житла передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену у пункті 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві. Відповідність останньому критерію визначається з урахуванням того, чи існує нагальна суспільна необхідність для застосування такого обмеження права на повагу до житла та чи буде втручання у це право пропорційним переслідуваній легітимній меті.

5.16. Вирішуючи позовні вимоги ГУ ДПС у Черкаській області та балансуючи конкуруючі у вказаній справі принципи непорушності права власності, гарантованого позивачу статтею 1 Першого протоколу до ЄКПЛ, а також непорушності права відповідачів на повагу до житла, гарантованого ст. 8 ЄКПЛ, суд зауважує наступне.

5.17. Положення статті 391 ЦК України визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати усунення порушень свого права власності у будь-який час.

5.18. Таким чином, позивач ГУ ДПС у Черкаській області, як власник квартири, має право на підставі ст. 391 ЦК України вимагати усунення порушень свого права власності у будь-який час, в тому числі й шляхом виселення відповідачів, які проживають у квартирі позивача, а отже таке право передбачено Законом.

5.19. Звернення до суду з таким позовом переслідує легітимну мету, що передбачена ч. 2 ст. 8 ЄКПЛ, а саме захист права власника користуватись та розпоряджатись своєю власністю квартирою.

5.20. Аналізуючи пропорційність такого втручання в права відповідачів на повагу до житла, як виселення їх із квартири, суд робить наступні висновки.

5.21. Судом було встановлено, що квартира АДРЕСА_1 не має статусу службового житла ГУ ДПС у Черкаській області та належить останньому на праві власності.

5.22. Після призначення ОСОБА_1 наказом ДПА України від 12 вересня 2001 року № 916-о на посаду першого заступника голови ДПА у Черкаській області, вказаним наказом було передбачено його право на позачергове надання службового житла. Проте у передбаченому законодавством порядку своє право на позачергове надання службового житла він не реалізував.

5.23. Водночас Управління по експлуатації адміністративних будівель ДПА в Черкаській області після його призначення на посаду дозволило йому тимчасово проживати в спірній квартирі без видачі ордеру на заселення і без оформлення договору найму чи договору оренди такого житла.

5.24. У судовому засіданні ОСОБА_1 зазначив, що не пам`ятає, на якій правовій підставі 20 березня 2002 року (тобто до реєстрації за Управлінням по експлуатації адміністративних будівель ДПА в Черкаській області права власності на спірну квартиру) у вказаній квартирі було зареєстровано його та ОСОБА_2 місце проживання, проте договір купівлі-продажу квартири від 16 листопада 2001 року не містить жодних застережень для покупця щодо права проживання у квартирі будь-яких осіб.

5.25. Крім того, ОСОБА_1 у судовому засіданні визнав, що на той час він мав на праві приватної власності житловий будинок по АДРЕСА_6 , який відчужив через деякий час на користь своїх сватів.

5.26. Крім того, ще до реєстрації за Управлінням по експлуатації адміністративних будівель ДПА в Черкаській області права власності на спірну квартиру, Наказом ДПА України від 09 липня 2002 року № 773-о ОСОБА_1 було призначено в порядку переведення з 10 липня 2002 року на посаду голови Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області, де в його користування було виділено в користування службову квартиру АДРЕСА_5 .

5.27. За таких обставин, після призначення ОСОБА_1 на посаду голови Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області з 10 липня 2002 року, він вже не потребував житла у місті Черкаси, і не маючи іншого правового титула для проживання у спірній квартирі, крім усного дозволу начальника Управління по експлуатації адміністративних будівель ДПА в Черкаській області , не звільнив її.

5.28. Суд також враховує, що із досліджених актів обстеження житлових умов спірної квартири, складених 28 грудня 2006 року та 22 січня 2007 року комісією ДП «Управління по експлуатації адміністративних будівель ДПА в Черкаській області», на час проведення обстеження в спірній квартирі проживали дочка, онук та зять ОСОБА_1 ОСОБА_4 , який пояснив, що в квартирі проживає він із своєю сім`єю, а ОСОБА_1 проживає в місті Києві.

5.29. За таких обставин, у період із 2022 по 2007 рік ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не проживали у вказаній квартирі та не користувались нею.

5.30. Водночас рішенням апеляційного суду Черкаської області від 17 серпня 2006 року у справі № 22ц-1634-2006 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Управління по експлуатації адміністративних будівель ДПА в Черкаській області про визнання права на користування вказаною квартирою, а листом в.о. заступника голови ДПА України від 03 грудня 2007 року відмовлено у наданні дозволу на заселення родиною ОСОБА_1 спірної квартири, в тому числі й у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не має трудових відносин з ДПА України, живе та працює в м.Києві, а в квартирі проживають його дочка, онук та зять.

5.31. На думку суду, безпідставними є доводи відповідачів про те, що правовою підставою для їх проживання у спірній квартирі є ухвала Соснівського районного суду м.Черкаси від 04 квітня 2008 року у справі № 2-2030-07, залишена без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 11 липня 2011 року у справі № 22ц-1663/2011, якою закрито провадження у справі за позовом ДП «Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Черкаської області» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про виселення.

5.32. Крім того, ухвала Соснівського районного суду м.Черкаси від 04 квітня 2008 року у справі № 2-2030-07 не забороняє власнику житла, яким на даний час є ГУ ДПС України в Черкаській області, звернувшись до суду з негаторним позовом пізніше та з інших підстав, вимагати усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення тимчасових мешканців, які проживають в такому житлі за усної згоди власника.

5.33. Суд зауважує, що після 2008 року відповідачі залишались зареєстрованими у вказаній квартирі, а починаючи з кінця 2006 року відповідні структурні підрозділи ДПА України та ДПС України, як власники цієї квартири, робили спроби виселити відповідачів і останню таку вимогу від 04 липня 2024 року відповідачі проігнорували.

5.34. Суд також враховує, що жодних сервітутів чи інших домовленостей щодо права відповідачів проживати у спірній квартирі встановлено не було і доказів про це судом не здобуто, а рішенням апеляційного суду Черкаської області від 01 квітня 2013 року у справі №22ц/793/93/13 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ДПС у Черкаській області про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 за набувальною давністю.

5.35. Крім того, рішенням Соснівського районного суду м.Черкас від 23 лютого 2026 року у справі № 712/9509/24, що на даний час не набрало законної сили, відмовлено з задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ГУ ДПС у Черкаській області, Державної податкової служби України про визнання права власності на спірну квартиру за набувальною давністю.

5.36. За таких обставин позов ГУ ДПС України про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення відповідачів є обгрунтованим та підлягає задоволенню, що, за обставин справи, є пропорційним втручанням у право на повагу до житла відповідачів.

5.37. Суд враховує доводи відповідачів про застосування позовної давності до позовних вимог ГУ ДПС України в Черкаській області, але не вбачає підстав для цього, оскільки позивач звернувся до суду з негаторним позовом, позовна давність до вимог за яким не застосовується.

5.38. Щодо доводів відповідачів про те, що ГУ ДПС України в Черкаській області не має статусу юридичної особи та не мало права звертатись із таким позовом до суду, оскільки є структурним підрозділом Державної податкової служби України, то суд зауважує наступне.

5.39. Як було вище встановлено судом, відповідно до підпункту 11 пункту 5 Положення про ГУ ДПС у Черкаській області, затвердженого наказом Державної податкової служби України від 12 листопада 2020 року № 643, ГУ ДПС у Черкаській області забезпечує самопредставництво ДПС та ГУ ДПС у судах через начальника ГУ ДПС, а також без окремого доручення Голови ДПС та начальника ГУ ДПС через їхніх заступників, державних службовців до функціональних повноважень яких належить представництво в судах інтересів ГУ ДПС відповідно до положень про такі підрозділи, які забезпечують самопредставництво інтересів ДПС та ГУ ДПС в судах без окремого доручення Голови ДПС та начальника ГУ ДПС.

5.40. Під час розгляду справи було забезпечено самопредставництво Державної податкової служби України через представника Гусак І.Ю., яка в тому числі уповноважена вчиняти дії від імені ДПС України (самопредставництво ДПС) без права відмови, відкликання, визнання позову, відмови, відкликання апеляційних, касаційних скарги (а.с. 121-125, т.1).

6. Розподіл судових витрат між сторонами

6.1. Враховуючи висновок суду про задоволення позову, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі по 1514 грн з кожного.

Керуючись ст. ст. 19, 81, 82, 89, 141, 259, 264-265, 268 ЦПК України, -

у х в а л и в:

Позов Головного управління ДПС у Черкаській області задовольнити.

Усунути Головному управлінню ДПС у Черкаській області перешкоди у користуванні та розпорядженні квартирою АДРЕСА_1 , що належить на праві власності Головному управлінню ДПС у Черкаській області, шляхом виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управлінню ДПС у Черкаській області судовий збір у розмірі 1514 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Головного управлінню ДПС у Черкаській області судовий збір у розмірі 1514 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів.

Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Черкаським апеляційним судом, якщо таке рішення не буде скасовано.

Повне найменування сторін:

Позивач: Головне управлінню ДПС у Черкаській області, код ЄДРПОУ: 44131663, місцезнаходження: 18002, м.Черкаси, вул. Хрещатик, 235;

Відповідач 1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_7 ;

Відповідач 2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_7 .

Повний текст рішення складено 02 квітня 2026 року.

Суддя: Я.В. Пересунько