Ухвала суду № 135421641, 09.03.2026, Острозький районний суд Рівненської області

Справа №567/574/24

Провадження №2-з/567/2/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2026 рокум. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Василевич О.В.

секретар - Клімович О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Острозької міської ради Рівненської області, ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСП та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу ОСОБА_2 користуватися, а також шляхом заборони відповідачу допускати будь-яких осіб для проведення демонтажу, будівельних робіт щодо нижчевказаного нерухомого майна та його складових частин, відомості про які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме:

- зерноплощадки №4, загальною площею 604,8 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2693958756060,

- піднавісу на зерно №2, загальною площею 1936,3 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2694034856060,

- автоваги №3, загальною площею 27,4 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2693968156060,

- 65/100 частки адміністративного приміщення (контори) №3, загальною площею 547,9 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2698036756060,

- столярного цеху №5, загальною площею 197,8 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2693926156060,

- зерноплощадки зі складом насінневим №1, загальною площею 27,4 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2694049856060.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що в провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Острозької міської ради Рівненської області про визнання недійсним свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСП та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Ухвалою суду від 28.03.2024 року, яка набрала законної сили 13.04.2024 року, частково задоволено заяву про забезпечення позову та заборонено відповідачу ОСОБА_2 здійснювати демонтаж, проводити будівельні роботи щодо вищевказаного нерухомого майна.

Копію ухвали про забезпечення позову від 28.03.2024 року було направлено відповідачу ОСОБА_2 та про встановлені заборони йому було відомо.

Вказує, що незважаючи на ухвалу суду про забезпечення позову та встановлені такою ухвалою заборони, ОСОБА_2 ігнорує встановлені судом обмеження щодо використання вищевказаного спірного нерухомого майна.

Зазначає, що слідчим відділом ВП №3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області проводилось досудове розслідування у кримінальному проваженні № 12025181170000182 від 01.10.2025 р., внесеному до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 по факту вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України.

Згідно постанови заступника начальника СВ ВП №3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області Колоди Т.М. про закриття кримінального провадження №12025181170000182 від 22.12.2025 р. зазначене кримінальне провадження було закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.

Зазначена постанова про закриття кримінального провадження була предметом оскарження та згідно ухвали слідчого судді Острозького районного суду Рівненської області у задоволенні його скарги на вищевказану постанову про закриття кримінального провадження було відмовлено, при цьому слідчий суддя виходив з того, що «В ході проведення досудового розслідування встановлена відсутність у діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, оскільки ухвалою Острозького районного суду від 28.03.2024 року заборонено ОСОБА_2 здійснювати демонтаж, проводити будівельні роботи щодо конкретного переліку нерухомого майна і на вказаних об`єктах нерухомого майна ОСОБА_2 жодних робіт не проводив, що підтверджується зібраними матералами кримінального провадження …

При об`єктивному та всебічному з`ясуванні всіх обставин справи слідчим виконано необхідні слідчі дії для розслідування внесеного до ЄРДР кримінального проваження за заявою ОСОБА_1 по факту вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передаченого ч.1 ст.382 КК України, перевірено всі факти, викладені у заяві, та слідчий суддя прийшла до висновку, що постанова заступника начальника СВ ВП №3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області Колоди Т.М. грунтується на повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи і підстав для її скасування немає».

Вказує, що з постанови про закриття кримінального провадження вбачається, та з чим погодився слідчий суддя Острозького районного суду, що «цегляний паркан та прибудова перед зерноплощадкою №4 не включені в об`єкти щодо яких визначено заборону проведення демонтажу та будівельних робіт».

При цьому позивач ОСОБА_1 зазначає, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №342759484 від 14.08.2023 року об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 2693958756060 (зерноплощадка №4 загальною площею 604,8 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 ) має наступні складові частини : (Г1-1) - зерноплощадка, склад; (г) - навіс; (г1) - навіс; (№1) - огорожа.

Вважає, що при постановлені заступником начальника СВ ВП №3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області та слідчим суддею вищевказаних процесуальних документів опосередковано була встановлена можливість проведення будівельних робіт та демонтажу спірного нерухомого майна не особисто ОСОБА_2 , а будь-якими іншими сторонніми особами.

Крім того, позивач ОСОБА_1 вважає, що відповідач ОСОБА_2 вчиняє дії щодо нерухомого майна стосовно якого вирішено питання про забезпечення позову з метою ускладнення виконання рішення суду у майбутньому, оскільки внаслідок протиправного проведення будівельних та демонтажних робіт вищевказане нерухоме майно буде мати інші технічні характеристики, зміниться його вартість та ОСОБА_2 зможе претендувати на відшкодування вартості проведених робіт та будівельних матеріалів, використаних під час їх проведення.

У зв`язку з чим ОСОБА_1 вказує на існування обгрунтованих підстав для вжиття додаткових заходів забезпечення позову, при цьому зазначає, що невжиття таких заходів ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду, у випадку задоволення позовних вимог, просить заяву задовольнити.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу, заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.1, 3 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням.

Суд не вбачає підстав для виклику в судове засідання учасників справи для дачі пояснень або додаткових доказів, оскільки виклик особи для надання пояснень є правом, а не обов`язком суду. Крім того, в заяві про забезпечення позову викладені обставини, які на думку заявника є підставою для забезпечення позову, а заявником не зазначено, які додаткові докази можуть бути надані в судовому засіданні.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Плакса В.А. після звернення до суду з вищевказаним позовом вже зверталися до суду із заявами про забезпечення позову, зокрема в частині заборони відповідачу ОСОБА_2 користуватися належним йому вищевказаним нерухомим майном, та згідно ухвал суду від 28.03.2024 року та від 21.02.2025 року в цій частині у задоволенні заяв про забезпечення позову було відмовлено.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише допускає вчинення певних дій для забезпечення ефективного захисту.

Заборона вчиняти певні дії застосовується, якщо потрібно обмежити право відповідача чи будь-якої іншої особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії, що стосуються предмету спору.

Судом встановлено, що між сторонами дійсно виник спір та позовні вимоги стосуються права володіння нерухомим майном.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

У відповідності до п.4 постанови Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не доведено учасниками даного судового процесу.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволення вимог позивача (заявника).

Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При обрані заходів забезпечення позову, суд повинен також враховувати необхідність збереження балансу прав і законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб, не допускаючи використання заходу забезпечення позову у якості тиску на відповідача.

Крім того, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Під час вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 201/9686/23.

Судом встановлено, що згідно ухвали суду від 28.03.2024 року судом вжито заходи забезпечення позову, зокрема, шляхом заборони відповідачу ОСОБА_2 здійснювати демонтаж, проводити будівельні роботи щодо належного йому вищевказаного нерухомого майна, та згідно ухвали суду від 21.02.2025 року питання заборони відповідачу ОСОБА_2 користуватися вищеказаним нерухомим майном вже було предметом судового розгляду та у задоволенні відповідної заяви ОСОБА_1 було відмовлено з підстав, викладених у такій ухвалі. Та повторне звернення позивача ОСОБА_1 із заявою від 06.03.2026 р. про забезпечення позову, зокрема, шляхом заборони відповідачу ОСОБА_2 користуватися належним йому вищевказаним нерухомим майном фактично охоплюється вимогами заявника про вжиття додаткових заходів забезпечення позову про заборону користуватися спірним нерухомим майном.

Разом з тим, нова заява ОСОБА_1 про забезпечення позову в частині заборони відповідачу ОСОБА_2 допускати інших осіб для проведення будівельних робіт, здійснення демонтажу щодо вищевказаного нерухомого майна та його складових елементів, на переконання суду, містить належне обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову та обґрунтування обраного заходу забезпечення позову та є ефективним способом захисту прав позивача, вжиття якого може забезпечити належне виконання рішення суду.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м.Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Позивач повторно просить заборонити відповідачу користуватись належним йому майном, при цьому не вказуючи яким чином користування таким майном може істотно утруднити чи унеможливити виконання рішення суду або унеможливити ефективний захист його прав та інтересів, а тому на переконання суду повторно заявлені вимоги позивача щодо заборони відповідачу ОСОБА_2 користуватися належним йому вищевказаним нерухомим майном призведуть до порушень права власності відповідача ОСОБА_2 .

Таким чином, враховуючи, що доводи позивача фактично зводяться до обґрунтувань не виконання відповідачем ухвали суду про забезпечення позову від 28.03.2024р. та не свідчать про те, що невжиття в даному випадку повторно заявленого позивачем способу забезпечення позову (заборони користуватися спірним майном) може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та позивачем не доведено, що застосування такого способу буде гарантувати виконання можливого рішення суду, відтак суд вважає, що подана позивачем заява в цій частині є безпідставною для вжиття заходів забезпечення позову у заявлений ним спосіб.

За таких обставин, аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд приходить до висновку, що вказана заява про забезпечення позову підлягає задоволенню частково, оскільки, на даний час як встановлено судом, невжиття додаткових заходів забезпечення позову (у вигляді заборони відповідачу ОСОБА_2 допускати інших осіб для здійснення демонтажу та проведення будівельних робіт щодо належного йому вищевказаного нерухомого майна) є необхідним та може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Отже, заява про забезпечення позову підлягає задоволенню частково.

Згідно з ч.1 ст.154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Перелік випадків у яких суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення визначений ч.3 ст.154 ЦПК України та є вичерпним.

Враховуючи те, що обраний заявником спосіб забезпечення позову дозволяє належним чином захистити майнові інтереси всіх осіб, а також відсутність обставин визначених ч.3 ст.154 ЦПК України, суд приходить до висновку про те, що підстави для застосування зустрічного забезпечення відсутні. Окрім того немає підстав вважати, що відповідач ОСОБА_2 понесе збитки та інші ризики, пов`язані із вжиттям забезпечення позову у вигляді встановлення йому заборони допускати інших осіб для проведення будівельних та демонтажних робіт щодо належного йому вищевказаного нерухомого майна.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.149, 150, 153, 157 ЦПК України, -

постановив:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.

Заборонити відповідачу ОСОБА_2 допускати інших осіб для здійснення демонтажу, проведення будівельних робіт щодо наступного нерухомого майна та його складових частин:

- зерноплощадки №4 загальною площею 604,8 кв.м., розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2693958756060;

- піднавісу на зерно №2, загальною площею 1936,3 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2694034856060;

- автоваги №3, загальною площею 27,4 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2693968156060;

- 65/100 часток адміністративного приміщення (контори) №3, загальною площею 547,9 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2698036756060;

- столярного цеху №5, загальною площею 197,8 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2693926156060;

- зерноплощадки зі складом насіннєвим №1, загальною площею 252,7 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2694049856060.

Копію ухвали про забезпечення позову одночасно з направленням заявнику направити всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також для виконання Острозькому відділу ДВС у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Острог, проспект Незалежності, 9 Рівненський район Рівненська область, 35800, код ЄДРПОУ 34838377), для вжиття відповідних заходів.

Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня її проголошення.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали складено 14.03.2026 року.

Сторони :

Позивач : ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідачі: 1) Острозька міська рада Рівненської області (місцезнаходження: м.Острог, вул.Героїв Майдану, 4 Рівненської області, індекс 35800, код ЄДРПОУ 05391005),

2) ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Суддя Острозького районного судуВасилевич О.В.