Постанова № 13541864, 18.01.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2011 р. справа № 2а-25791/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Галатіної О.О.

при секретаріМичак О.С.

за участю:

представника позивача Луньова С.О.,

представника відповідача Ковальчука Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Донбізнесгарант» до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 01.11.2010 № 0000802303/0, -

В С Т А Н О В И В:

11.11.2010 ТОВ «Донбізнесгарант» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 01.11.2010 № 0000802303/0.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька була проведена документальна перевірка, за результатами якої складено акт від 22.10.2010 № 3892/23-2/33454343 та винесено податкове повідомлення рішення від 01.11.2010 № 0000802303/0 про нарахування податку на прибуток в сумі 134510 грн. та штрафних санкцій в сумі 26902 грн.

Позивач не погоджується із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, оскільки акт перевірки не ґрунтується на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку. Також у акті не вказано, на підставі яких саме первинних документів було зроблено висновок про порушення позивачем податкового законодавства, що є порушенням вимог Наказу ДПА України від 10.08.2005 № 327 «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 925/11205, п.п. 4.2.2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

При укладенні та виконанні позивачем угод № 01/06 від 01.06.2010 та № 10/06 від 10.06.2010 з ТОВ «Макра Плюс» були дотримані вимоги законодавства: після отримання товару позивач підписав накладні на товар, були передані відповідні специфікації, сплачено податки. Зазначені угоди містять усі суттєві умови, носять реальний характер та відповідають вимогам закону, у звязку із чим не можуть вважатися нікчемними. Позивач вважає безпідставними посилання відповідача на те, що ним не були сплачені кошти за товар згідно укладених угод, оскільки у них прямо не встановлювався строк здійснення оплати. Отже, позивач керувався приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України, якою передбачено, що якщо строк виконання зобовязання боржником не вказано, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Оскільки строк дії договорів було встановлено до 31.12.2010, то й сплата грошей мала здійснюватися у будь-який час до 31.12.2010.

Вважає також необґрунтованим посилання на дані Автоматизованої системи співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту, оскільки вона може містити помилки, та не має доказового значення, оскільки у цьому разі не здійснюється дослідження документів. ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька також не довела, що на момент укладення угод ТОВ «Макра Плюс» не знаходиться за вказаною адресою та не мало достатнього штату працівників для виконання умов договорів.

Просив позов задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи адміністративного позову, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення адміністративного позову з тих підстав, що за наслідками проведеної перевірки позивача було встановлено порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині заниження податкового зобовязання з ПДВ на суму 107608 грн., ст..ст. 3, 4, п.п. 5.2.1, п.п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у вигляді заниження податку на прибуток на суму 134510 грн. Вказане порушення встановлено внаслідок того, що правочини, укладеній між позивачем та ТОВ «Макра Плюс» є нікчемними, тобто не були спрямовані на настання реальних правових наслідків, а тому суму ПДВ, сплаченого у складі ціни товару за договором, не можливо віднести до складу податкового кредиту, а також відповідні суми, сплачені на виконання вказаних правочинів не є валовими витратами підприємства. З урахуванням зазначеного, представник відповідача вважає спірне податкове повідомлення рішення правомірним, та таким, що не підлягає скасуванню. Просив відмовити у задоволенні позову. Також представник відповідача надав письмові заперечення проти позову, у яких обґрунтував свою позицію посиланнями на норми чинного законодавства.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Донбізнесгарант» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 16.03.2005, включено до ЄДРПОУ за № 33454343, здійснює діяльність відповідно до Статуту, затвердженого Загальними зборами учасників товариства, протокол № 1 від 10.03.2005. Позивач перебуває на обліку як платник податків у ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька. Позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом № 08331581 від 04.04.2005.

У період з 15.10.2010 по 19.10.2010 ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Донбізнесгарант» з питань правових відносин з ТОВ «Макра Плюс» (ЄДРПОУ 34746826) за період з 01.06.2010 по 30.06.2010, за результатами якої складено акт від 22.10.2010 № 3892/23-2/33454343.

Згідно із цим актом, перевіркою, серед іншого, було встановлено порушення ТОВ «Донбізнесгарант» ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України у частині недодержання вимог вказаних статей у момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Донбізнесгарант» при придбанні та продажу ТМЦ ТОВ «Макра Плюс», ст.ст. 3, 4, п.п. 5.2.1, п.п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у результаті чого занижено податок на прибуток у 2 кварталі 2010р. на суму 134510 грн.

На підставі акту перевірки та згідно з п.п. «б» п.п. 4.2.2 ст. 4, п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька було прийнято податкове повідомлення рішення від 01.11.2010 № 0000802303/0 про донарахування податку на прибуток приватних підприємств в сумі 161412 грн., у т.ч. за основним платежем - 134510 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 26902 грн.

Суд вважає вказане податкове повідомлення-рішення законним та обгрунтованим з наступних підстав.

01.06.2010 між ТОВ «Макра Плюс» (Постачальником) та ТОВ «Донбізнесгарант» (Покупцем) було укладено договір поставки № 01/06, відповідно до умов якого Постачальник взяв на себе зобовязання поставити, а Покупець прийняти і оплатити товар в асортименті, кількості і за цінами, вказаними у накладних, підписаних сторонами (п. 1.1 договору). Ціна товару вказується у накладних на кожну партію товару (п. 3.1 договору). Сума договору формується з сум накладних на поставлений товар (п. 3.2 договору). Покупець зобовязаний здійснити оплату за товар у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Також можливі інші форми оплати і розрахунків, не заборонених діючим законодавством України (п. 3.3 договору). Продукція поставляється транспортом Постачальника. Постачальник зобовязаний одночасно з товаром передати Покупцю документи на товар: витратну накладну, податкову накладну, специфікацію (п.п. 4.1, 4.2 договору).

На підтвердження здійснення господарської операції - поставки товару від ТОВ „Макра Плюс” по договору від 01.06.2010 позивачем до суду надано накладні № 5857 від 30.06.2010, № 5566 від 23.06.2010, № 5161 від 14.06.2010, № 5026 від 11.06.2010, № 4909 від 09.06.2010, № 4792 від 07.06.2010, № 4498 від 03.06.2010, № 4442 від 01.06.2010, підписані сторонами договору, специфікації до договору № 01./06 від 01.06.2010, підписані сторонами договору, податкові накладні від 01.06.2010 б/н, від 03.06.2010 № 4498, від 07.06.2010 б/н, від 09.06.2010 б/н, від 11.06.2010 б/н, від 14.06.2010 б/н, від 23.06.2010 б/н, від 30.06.2010 № 5857. Зазначені документи також були надані працівникам податкового органу під час проведення перевірки, про що зазначено у акті перевірки.

При цьому, документів, які б підтверджували факт поставки зазначеного вище товару (товарно транспортні накладні тощо) та оплати за поставлений товар (платіжні доручення, виписки банку тощо) позивачем до перевірки не надавалось. Також таких документів не було надано позивачем у судове засідання.

Суд зауважує, що у накладних, які на думку позивача засвідчують факт поставки товару, міститься підпис особи, яка здійснювала приймання товару, без зазначення прізвища та ініціалів, а також документа, який посвідчує її повноваження на здійснення прийняття товару (довіреності).

Також суду не надано документів, які б підтверджували оприбуткування придбаного товару позивачем.

Крім того, 10.06.2010 між ТОВ «Донбізнесгарант» (Постачальником) та ТОВ «Макра Плюс» (Покупцем) було укладено договір поставки № 10/06, відповідно до умов якого Постачальник взяв на себе зобовязання поставити, а Покупець прийняти і оплатити товар в асортименті, кількості і за цінами, вказаними у накладних, підписаних сторонами (п. 1.1 договору). Ціна товару вказується у накладних на кожну партію товару (п. 3.1 договору). Сума договору формується з сум накладних на поставлений товар (п. 3.2 договору). Покупець зобовязаний здійснити оплату за товар у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Також можливі інші форми оплати і розрахунків, не заборонених діючим законодавством України (п. 3.3 договору). Поставка товару здійснюється транспортом Покупця. Постачальник зобовязаний одночасно з товаром передати Покупцю документи на товар: витратну накладну, податкову накладну, рахунок (п.п. 4.1, 4.2 договору).

На підтвердження здійснення господарської операції - поставки позивачем товару на адресу ТОВ „Макра Плюс” по договору від 10.06.2010 та отримання оплати за товар позивачем до суду не надано жодного первинного або бухгалтерського документа.

Суд не приймає до уваги надану позивачем додаткову угоду № 1 від 10.06.2010 до договору 10/06 від 10.06.2010, якою були змінені умови договору щодо оплати вартості товару та строку дії договору, оскільки вказана додаткова угода не надавалась позивачем під час проведення перевірки, хоча й укладалась у той же день, що і договір поставки 10.06.2010.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 „Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби” звертається увага судів на те, що наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.

Надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Як встановлено судом вище, позивач не надавав під час проведення перевірки та у судове засідання будь-яких товарно супровідних документів на товар. Не надано також документів, які б свідчили про оприбуткування придбаного товару у бухгалтерському обліку позивача та його використання у власній господарській діяльності.

Крім того, згідно з актом перевірки, позивач не має власних офісних, виробничих та складських приміщень, а чисельність працюючих на підприємстві становить 5 осіб, що також доводить відсутність умов для здійснення господарської діяльності з поставки продукції. Суд не приймає до уваги договори оренди нежитлових приміщень від 01.09.2008 № 01/09 та від 02.09.2008 № 02/09, оскільки вони не надавалися під час проведення перевірки. Також у цих договорах не зазначено момент передачі у користування обєкту оренди, цільове призначення обєкту оренди, не визначено порядок розрахунків між сторонами. Позивач не надав суду відповідних актів приймання-передачі приміщень в оренду, не надав жодного доказу на підтвердження сплати ним орендної плати за орендуємі приміщення.

До того ж, ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька в ході проведення перевірки було спрямовано запит до ДПІ у Київському районі м. Донецька про проведення перевірки ТОВ «Макра Плюс», на який отримало відповідь від 15.10.2010 № 10982/7/23-213 та акт від 13.10.2010 № 3865/23-3/34746826 про неможливість проведення перевірки у звязку із тим, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою. Вказаним актом також було встановлено, що у ТОВ «Макра Плюс» недостатньо трудових ресурсів, відсутні складські приміщення та виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобовязання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Зазначені вище обставини свідчать про те, що у даних господарських правовідносинах наявні значні розбіжності між обставинами, повідомленими позивачем та обставинами, встановленими перевіркою та під час судового розгляду даної справи.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 узагальнюючи висновки, що містяться у проаналізованих постановах Верховного Суду України, наголошено на такому:

1) відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. Податковий кредит та бюджетне відшкодування за такими операціями не можуть бути надані платникові податку;

2) про необґрунтованість права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо повязані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Відповідно до пп. 4.2.3 п. 4.3 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобовязання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3 цієї статті.

З огляду на суперечність відомостей щодо здійснення господарських операцій з поставки між ТОВ „Макра Плюс” та позивачем, відсутність первинних документів які засвідчують факт поставки, суд вважає, що позивачем не доведена реальність даних господарської операції.

Як передбачено п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, що діяла на момент вчинення спірних господарських операцій), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За змістом п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, з урахуванням приведених вимог законодавства та фактів, встановлених під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що позивач не мав права включати до складу валових витрат у 2 кварталі 2010р. витрати на придбання товару у ТОВ «Макра Плюс» за договором поставки товару у розмірі 538039 грн. Відповідно, є обґрунтованим висновок податкового органу у акті перевірки щодо заниження позивачем податкових зобовязань з податку на прибуток у розмірі 134510 грн.

Відповідно до п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобовязання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

На підставі ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач довів правомірність прийняття спірного податкового повідомлення рішення, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Донбізнесгарант» задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Донбізнесгарант» до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 01.11.2010 № 0000802303/0 відмовити.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 18 січня 2011 року. Постанова виготовлена в повному обсязі 23 січня 2011 року.

Апеляційну скаргу на постанову може бути подано до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Галатіна О.О.