Рішення № 135413629, 03.04.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/11183/25 2/335/461/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Новасардової І.В., за участю секретаря судового засідання Печерей О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом, яка належала її померлій бабусі ОСОБА_3 .

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На момент смерті бабуся проживала за зареєстрованим місцем проживання в селі Іванівка Пологівського району Запорізької області, була пенсіонером і перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області. У відповідності до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025, територія села Іванівка Розівської селищної територіальної громади з 03.03.2022 є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України. Позивач ОСОБА_2 , є онукою та спадкоємицею померлої ОСОБА_3 . 02.04.2025 на підставі поданої позивачем заяви про прийняття спадщини приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Абрамовим М.О. видано свідоцтво про право на спадщину за законом в спадковій справі № 15, згідно якого, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є спадкоємцем зазначеного в цьому свідоцтві майна ОСОБА_4 , 1939 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадщина, на яку видане свідоцтво, складається з 1/2 недоотриманої пенсії у сумі 142 702 грн. (сто сорок дві тисячі сімсот дві гривні) грн. 26 коп., яка підлягала отриманню спадкодавцем. 19.06.2025 з метою отримання нарахованої, але недоотриманої бабусею за життя пенсії, позивач звернулась до Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області із відповідною заявою. За результатами розгляду поданої заяви позивачем було отримано відповідь від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 11175-10988/P-02/8-0800/25 від 02.07.2025 р., в якій було зазначено, що за матеріалами електронної пенсійної справи ОСОБА_5 перебувала на обліку в Головному управлінні як отримувач пенсії, обчисленої відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та була зареєстрована за адресою, що є тимчасово окупованою російською федерацією територією України. Виплата пенсії ОСОБА_5 була призупинена з 01.05.2023 у зв`язку з тривалою неоплатою, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону №1058. В подальшому, звернень від ОСОБА_5 до органу Пенсійного фонду України щодо поновлення виплати пенсії не надходило. Отже, враховуючи вимоги Закону №1058, після смерті ОСОБА_5 залишилася нарахована та недоодержана пенсія в розмірі 63747,76 грн. 09.06.2025 органами Пенсійного фонду України було виплачено на користь позивача визначеної ними суми - 31873,88 грн.

Тому враховуючи вищевикладене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та просить суд стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на її користь грошові кошти, набуті нею в порядку спадкування за законом у вигляді недоотриманої пенсії за життя її бабусі ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 39 477,25 грн.

Ухвалою суду від 14.11.2025 року, позовну заяву було залишено без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків позову, на виконання якої, представником позивача 25.11.2025 року подано відповідну заяву, якою недоліки, визначені в ухвалі суду були усунуті. Разом з цим, позивачем із уточненою позовною заявою подано клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 26.11.2025 року, позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження, у справі призначено підготовче судове засідання з повідомленням (викликом) учасників справи, сторонам встановлено строки на подання заяв по суті справи. Разом з цим, вищезазначеною ухвалою суду задоволено клопотання позивача та витребувано у приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Абрамова Максима Олександровича, належним чином засвідчену копію матеріалів спадкової справи №15, заведеної після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

11.12.2025 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого, представник не погоджуючись із доводами викладеними у позові просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування якого зазначено наступне. ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фону України в Запорізькій області та отримувала пенсію. Виплата пенсії ОСОБА_3 призупинена з 01.05.2023 у зв`язку з тривалою неоплатою, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону №1058. ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . На запит приватного нотаріуса, щодо суми недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_3 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ), відповідачем було надано лист, де зазначено, що сума недоотриманої пенсії складає 142702 грн. 26 коп., необхідно зазначити, що розмір виплати може бути зменшено в залежності від дати звернення до територіального органу Пенсійного фонду України особи, яка має право на отримання даної виплати згідно свідоцтва про право на спадщину. Інформацію надано до набрання законної сили Постанови № 299, тому суму було зазначено з місяця неотримання пенсії до місяця смерті ОСОБА_3 . ОСОБА_3 з моменту припинення нарахування пенсії по день смерті, не зверталась до відповідача із заявою про поновлення пенсійних виплат, розмір недоотриманої пенсії, враховуючи вимоги пункту 14-4 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058, Постанови № 299 за період з 01.04.2022 по 01.05.2023 становить 63747,76 грн., недоотримана пенсія за період з 01.05.2023 по день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) відсутня, оскільки за вказаний період вона не нараховувалась. Звертаємо увагу суду, що недоодержана пенсія що залишилася після смерті ОСОБА_3 у розмірі 63747,76 грн., а саме 1/2 частки якої в розмірі 31873,88 грн. нарахована та виплачена на банківський рахунок позивача, як спадкоємцю, на підстави заяви від 02.04.2025 та доданих до неї документів. У зв`язку з чим, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

14.01.2026 року, на виконання ухвали суду від 26.11.2025 року від приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Абрамова Максима Олександровича, надійшла належним чином завірена копія спадкової справи №15/2025, щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 26.01.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.02.2026 року.

У зв`язку з оголошенням повітряної тривоги на території Запорізької області, судове засідання, призначене на 26.02.2026 року не відбулось та було відкладено на 25.03.2026 року.

Позивач у судове засідання 25.03.2026 року не з`явилась, про час та місце судового засідання повідомлялась у встановленому законом порядку.

Представник відповідача у судове засідання 25.03.2026 року не з`явилась, подала заяву про розгляд справи без її участі, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 25.03.2026 року судом завершено розгляд справи по суті, суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення, в судовому засіданні оголошено перерву до 03.04.2026 року.

У судове засідання 03.04.2026 року сторони не з`явилися.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, розглянувши подані сторонами докази, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданої 01.10.2024 року Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Іванівка, Пологівського району, Запорізької області.

Приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Абрамовим М.О. після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 було відкрито спадкову справу № 15/2025, що підтверджується копією вказаної спадкової справи.

З матеріалів спадкової справи № 15/2025, заведеної після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що позивач ОСОБА_2 є онукою ОСОБА_3 , що підтверджується:

- копією свідоцтва про народження позивача ОСОБА_4 серії НОМЕР_2 виданим 11.10.2024 року, згідно якого, батьком останньої є ОСОБА_6 ;

- копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , згідно якого ОСОБА_6 є сином ОСОБА_3 ;

- копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 виданим 08.08.2014 року, згідно якого, після державної реєстрації шлюбу із ОСОБА_7 , позивач ОСОБА_8 змінила прізвище з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 ».

Разом з цим, із копій матеріалів спадкової справи № 15/2025 також вбачається, що крім ОСОБА_1 є інші спадкоємці, а саме онук спадкодавця гр. ОСОБА_11 , 1982 року народження, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , батько якого ОСОБА_12 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Разом з цим, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Абрамовим М.О. позивачу ОСОБА_13 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 02.04.2025 року за реєстровим номером 203, спадкова справа № 15/2025, на частку у спадщині, після померлої ОСОБА_3 .

Спадщина на яку видано свідоцтво складається з недоотриманої пенсії у розмірі 142 702,26 грн., яка належала спадкодавцю, що підтверджується довідкою про наявність недоотриманої пенсії, виданою Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області 11 березня 2025 року за №56.

Як зазначає у позовній заяві позивач, 19.06.2025 з метою отримання нарахованої, але недоотриманої бабусею за життя пенсії, позивач звернулась до Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області із відповідною заявою. За результатами розгляду поданої заяви позивачем було отримано відповідь від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 11175-10988/P-02/8-0800/25 від 02.07.2025 р., в якій було зазначено, що за матеріалами електронної пенсійної справи ОСОБА_5 перебувала на обліку в Головному управлінні як отримувач пенсії, обчисленої відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та була зареєстрована за адресою, що є тимчасово окупованою російською федерацією територією України. Виплата пенсії ОСОБА_5 була призупинена з 01.05.2023 у зв`язку з тривалою неоплатою, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону №1058. В подальшому, звернень від ОСОБА_5 до органу Пенсійного фонду України щодо поновлення виплати пенсії не надходило. Отже, враховуючи вимоги Закону №1058, після смерті ОСОБА_5 залишилася нарахована та недоодержана пенсія в розмірі 63 747,76 грн., зокрема 1/2 частки якої в розмірі 31873,88 грн. нарахована та виплачена на банківський рахунок позивача, як спадкоємцю, на підставі заяви від 02.04.2025 та доданих до неї документів.

Отже, згідно відповіді від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 11175-10988/P-02/8-0800/25 від 02.07.2025 р., виплачена позивачу сума недоотриманої пенсії становить 31 873,88 грн.

Разом з цим, згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 02.04.2025 року за реєстровим номером 203, позивачу видано вказане свідоцтво на частку у спадщині недоотриманої пенсії у розмірі 142 702,26 грн., що становить 71 351,13 грн.

Аналізуючи вказані докази, судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є спадкоємцем за законом після смерті бабусі ОСОБА_3 . Спадщина, на яку видано свідоцтво складається з права на одержання суми недоотриманої пенсії у розмірі 142 702,26 грн., що становить 71 351,13 грн. в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яка належить спадкодавцю, що підтверджується Довідкою від 11.03.2025 року за № 56, виданою Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Таким чином, ОСОБА_2 має право на спадщину розмірі 71 351,13 грн. Однак, розмір недоотриманої пенсії було зменшено відповідачем, та сплачено позивачу у розмірі 31873,88 грн. Внаслідок чого утворилася різниця у сумі 39 477,25 грн.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами, право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1227 ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодування у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Верховний Суд у постанові від 23.02.2022 у справі № 428/10113/20 вказав таке: «Тлумачення статті 1227 ЦК України свідчить, що: цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини; право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно достатті 1227 ЦК Українине поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом; право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.

Крім цього, за правилами ч. 1, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Відповідно до частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що дана норма розповсюджується на правовідносини з приводу виплати нарахованих сум пенсії, але своєчасно не отриманих пенсіонером з власної вини та не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.

Відповідно до статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи неї проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь- яких часових обмежень.

Таким чином, зміст статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Зміст вказаних вище норм узгоджується з положеннями ЗУ «Про пенсійне забезпечення», де в частині 1 статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Статтею 386 ЦК України встановлені засади захисту права власності та передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дії, які можуть порушити його право або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Правовий аналіз статей 1218, 1219, 1227 ЦК України свідчить про те, що законодавець не забороняє спадкування права на отримання нарахованої, але не одержаної пенсії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі №286/3516/16-ц).

Відтак, позивачем доведено належними та допустимими доказами, що нарахована, але не отримана за життя ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсія у розмірі 142 702,26 грн. входить до складу спадкового майна, яке залишилося після її смерті, а позивач ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом набула право власності на спадщини, а тому має право на отримання недоотриманої за життя її бабусі пенсії у розмірі 71 351,13 грн., а з урахуванням виплаченої відповідачем позивачу суми недоотриманої пенсії у розмірі 31 873,88 грн., розмір недоотриманої пенсії становить в розмірі 39 477,25 грн.

Твердження відповідача про те, що пенсіонерці ОСОБА_3 з 01.05.2023 виплата пенсії була призупинена, не заслуговує на увагу, оскільки відповідно до матеріалів справи, а саме у свідоцтві про право на спадщину за законом, виданому 02.04.2025 приватним нотаріусом, у якому зазначено, що ОСОБА_1 успадкувала право на недоотриманої пенсії у сумі 142 702,26 грн., належних спадкодавцеві на підставі довідки № 56 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області 11.03.2025, відповідно до якої зазначено залишок недоотриманої пенсії у зазначеному розмірі.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 06.10.2015 у справі № 608/1189/14-а зазначив, що держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати право на отримання пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.

Як свідчить аналіз положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» припинення виплати пенсії можливо лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених статтею 49 цього Закону.

Разом з тим, матеріали справи не містять рішення пенсійного органу про припинення виплати пенсії ОСОБА_3 з підстав, визначених статтею 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Суд зазначає, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України). Тому сума пенсії, що належала спадкодавцю і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, увійшла до складу спадщини та позивач, прийнявши спадщину, має право на виплату цієї суми в повному обсязі.

Таким чином, у спірних правовідносинах відповідач незаконно перешкоджає реалізації прав позивача як спадкоємця на отримання всього належного йому спадкового майна.

Верховний Суд у постанові від 06.07.2020 у справі № 750/8819/19, зауважив, що дата звернення спадкоємця до органу Пенсійного фонду України з вимогою про виплату нарахованої за життя спадкодавця пенсії не впливає на розмір виплат та не надає органам Пенсійного фонду України права на обмеження цих виплат.

Тим самим відповідач порушує право власності позивача на вказану суму грошей, яке підлягає судовому захисту способом примусового виконання обов`язку в натурі, тобто стягнення її на користь позивача. При цьому суд зауважує, що право обирати спосіб отримання коштів на підставі свідоцтва про право на спадщину належить позивачу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду № 377/612/17 від 06.02.2019.

Слід зазначити, що вказана справа розглядається в порядку цивільного судочинства, стосується спадкових прав позивача та захисту його права власності на спадкове майно, а не зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення, а тому стягнення з Головного управління ПФУ в Запорізькій області грошової суми, успадкованої позивачем після смерті ОСОБА_3 , є ефективним захистом порушених прав та інтересів позивача.

Враховуючи, що позивач має право як спадкоємець на отримання нарахованих, але не виплачених сум пенсії, які входять до складу спадщини і не були отримані спадкодавцем за життя, проаналізувавши у сукупності надані докази, а також беручи до уваги те, що згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом і доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд дійшов до висновку, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Питання щодо судових витрат належить вирішити, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, суд у відповідності до ст.ст. 133, 141 ЦПК України, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ГУ ПФ України в Запорізькій області на користь позивача, судові витрати, пов`язані із сплатою судового збору в сумі 1 211,20 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 81, 89, 141, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом задовольнити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 грошові кошти, у вигляді недоотриманої пенсії за життя ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.04.2025 року зареєстрованого в реєстрі № 203, у розмірі 39 477 (тридцять дев`ять тисяч чотириста сімдесят сім) грн. 25 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса проживання ВПО: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, код ЄДРПОУ 20490012, адреса: 69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б.

Суддя І.В. Новасардова