Рішення № 135413612, 30.03.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/11510/25 2/335/487/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Крамаренко І.А., за участі секретаря судового засідання Барановської В.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про захист прав споживачів, визнання пункту договору недійсним, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

20.11.2025 до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», в особі представника Алієвої Н., до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 18.02.2024 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 19183-02/2024, умовами якого встановлено, що кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 10 300,00 грн., шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника, який в свою чергу зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах визначених договором. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. Кредитодавець на виконання умов кредитного договору перерахував відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 10 300,00 грн.

29.07.2024 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 29072024, у відповідності до умов якого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» передає ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, у тому числі і за кредитним договором № 19183-02/2024 від 18.02.2024.

Отже, відповідач належним чином зобов`язання, передбачені кредитним договором не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 36 050,00 грн., яка складається з: 10 300,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 27 750,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

У зв`язку з чим, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 загальну суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 36 050,00 грн., судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

22.12.2025 надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Працевитого Г.О., до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про захист прав споживачів, визнання пункту договору недійсним, зобов`язання вчинити дії, в обґрунтуванні якої зазначено наступне.

18.02.2024 між ТОВ «Стар Файненс Груп» (правонаступником якого є ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №19183-02/2024, відповідно до якого було встановлено наступні умови: сума кредиту в розмірі 10 300,00 грн. (п. 1.1.); строк надання кредиту 100 днів. Дата надання кредиту 18.02.2024. Дата погашення кредиту 27.05.2024 (п. 1.2.); тип процентної ставки: фіксована (п.1.4.); процентна ставка становить 2,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.2. Договору (100 днів) (п. 1.4.1.). Таким чином, строк кредитування за вказаним договором складає 100 днів (обраховується з 18.02.2024 до 27.05.2024).

22.11.2023 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ, який набрав чинності 24.12.2023, та яким внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування». Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. У п. 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3498-ІХ визначено необхідність надавачам фінансових послуг, не зазначеним у пункті 3 цього розділу, та надавачам допоміжних послуг протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону. Отже, починаючи з 25.12.2023 (наступний день після набрання Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ чинності), максимальний розмір денної процентної ставки за договором не може перевищувати 1 %. При цьому, надавачі фінансових послуг, яким зокрема є ТОВ «Стар Файненс Груп» (правонаступником якого є ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів»), зобов`язувалися привести свою діяльність у відповідність вищевказаних змін. У той же час, пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Перехідні положення закону застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту. Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Однак кредитор, незважаючи на те, що Договір про надання фінансового кредиту №19183-02/2024 від 18.02.2024 укладений вже після прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ, не привів свою діяльність відповідно до вимог чинного законодавства в частині нарахування щоденної процентної ставки і нараховував відповідачу відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 2,50 % на день, що перевищувало максимально допустимий розмір щоденної відсоткової ставки визначений законодавством. Таким чином, оскільки строк кредитування вказаним договором передбачено 100 днів (з 18.02.2024 до 27.05.2024) - процентна ставка в розмірі 2,50 % в день не відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування», з огляду на що є нікчемною застосування кредитором процентної ставки у розмірі 2,50% та суперечить вимогам Закону України «Про споживче кредитування», з огляду на що вказаний п. 1.4.1. договору про надання фінансового кредиту №19183-02/2024 від 18.02.2024 є нікчемним.

З огляду на викладене, просить суд: визнати недійсними пункт 1.4.1. договору про надання фінансового кредиту №19183-02/2024 від 18.02.2024, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів») та ОСОБА_1 ; зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» здійснити перерахунок заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №19183-02/2024 від 18.02.2024, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів») та ОСОБА_1 , з врахуванням недійсності пункту 1.4.1. договору про надання фінансового кредиту №19183-02/2024 від 18.02.2024.

Ухвалою судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 26.11.2025 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено розгляд справи із повідомленням (викликом) учасників справи в судове засідання, встановлено строки для подання заяв по суті справи.

22.12.2025 до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача адвоката Працевитого Г.О. надійшла зустрічна позовна заява.

Ухвалою суду від 20.01.2026, прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про захист прав споживачів, визнання пункту договору недійсним, зобов`язання вчинити дії. Об`єднано позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про захист прав споживачів, визнання пункту договору недійсним, зобов`язання вчинити дії (провадження №2/335/879/2026) в одне провадження з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження №2/335/487/2026). Здійснено перехід до розгляду цієї цивільної справи за правилами загального позовного провадження. Розпочато у справі підготовче провадження та призначено підготовче судове засідання. Встановлено відповідачу за зустрічним позовом строк для подання відзиву на позовну заяву 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвалою суду від 12.02.2026 закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про захист прав споживачів, визнання пункту договору недійсним, зобов`язання вчинити дії, до судового розгляду по суті.

20.03.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - Білотіл А.Г. до суду надійшли письмові пояснення на зустрічну позовну заяву, у яких зазначено наступне. Між ОСОБА_1 та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» укладено кредитний договір №19183-02/2024 від 18 лютого 2024 року. Сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови користування коштами, що свідчить про наявність волі позивача (відповідача за первісним позовом) для укладення договору в електронній формі, на погоджених умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що спростовує доводи викладені в зустрічній позовній заяві. Позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань та які б спростовували суму заборгованості, оскільки вказані кредитний договір є дійсними та ніким не скасованим. Відсотки нараховано у відповідності до умов договору. Позивач розрахунок заборгованості належними та допустимими доказами не спростував, не надав власний розрахунок наявної заборгованості, в цілому заперечивши позовні вимоги. Клопотання про проведення експертизи з метою визначення механізму і розміру нарахованих сум, що склали заборгованість, відповідач (позивач за зустрічним позовом) суду не заявив. Доказів про повернення кредитних коштів на умовах і в порядку, визначеними кредитними договорами, ані перед первісними, ані перед новим кредитором також суду не надано. При підписанні даного Кредитного договору не було висловлено жодних заперечень або зауважень щодо умов та порядку нарахування відсотків, що свідчить про погодження ним всіх умов нарахування відсотків зазначеного договору. Наголошують, що за весь період перебування права вимоги за вищезазначеним Договором у ТОВ «ФК «ЄАПБ», не здійснювалося жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до боржника. За викладених вище підстав, можна дійти висновку, що у позивача (відповідача за первісним позовом) відсутні аргументи щодо порушення первісним кредитором Закону України «Про захист прав споживачів» під час укладення спірного правочину. Інші доводи щодо нібито порушенні Первісними кредиторами норми законодавства чи ненадання будь якої інформації зводяться виключно до цитування статей та власних припущень без жодної аргументації та відсутності доказової бази. Посилаючись на вищевикладені факти, враховуючи повну цивільну дієздатність позивача (відповідача за первісним позовом), відсутність жодних підтверджень доводам позичальника, позиція є неаргументованою та невмотивованою. Щодо п.п.1.4.1 п.1.4. Кредитного договору зазначають, що Закон України « Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023, зокрема норма ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», що встановлює «Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %» вступив в силу 24.12.2023. В той же час, Розділом 4 Прикінцевих та перехідних положень вищевказаного Закону України «Про споживче кредитування», зокрема п. 17, встановлено тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Отже, відповідно до вимог вищевказаного закону України протягом перших 120 днів (від дати набрання законної сили Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг») відсотки за користування кредитними коштами нараховуються в розмірі 2,5 %. Відповідно до інформації яка міститься в кредитному договорі, позивачем (відповідачем за первісним позовом) укладено кредитний договір 18.02.2024, тобто у період перших 120 днів від дня набрання законної сили Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», а відповідно, відсотки які підлягають нарахуванню складають 2,5%, що відповідає як умовам кредитного договору так і Закону України « Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». Тому, посилання на вищевказані норми Закону України «Про споживче кредитування» є безпідставними та не заслуговують на увагу суду. Щодо п.5.3 Кредитного договору зазначили, що при нарахуванні заборгованості за договором, нарахування неустойки у вигляді пені в розмірі 0,2 % від суми заборгованості за кожний день прострочення не здійснювалось, і таку неустойку позивач за первісним позовом суд не просив стягнути. Заборгованість за Договором №19183-02/2024 від 18.02.2024 становить 36 050,00грн., з яких: 10 300,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 25 750,00 грн. сума заборгованості за відсотками. Таким чином, дії позичальника щодо оспорювання договору є нічим іншим, як намаганням позичальника уникнути належного виконання взятих на себе зобов`язань. Доводи позовної заяви про те, що умови договорів щодо встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання зобов`язання за договорами є несправедливими, не повинно братися судом до уваги, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договорів визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України. Вважають позовні вимоги ОСОБА_1 не обґрунтованими, недоведеними, та такими, що суперечать умовам укладеного правочину, нормам чинного законодавства, ряду правових позицій викладених в Постановах ВСУ, а отже є такими що не підлягають задоволенню та не повинні братися судом до уваги. Просить у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «ЄАПБ» про захист прав споживачів відмовити у повному обсязі.

30.03.2026 (сформовано 27.03.2026) до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача адвоката Працевитого Г.О. надійшли додаткові пояснення. Щодо посилання Товариства на пункт 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» зазначив, що строк визначений в п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» застосовується для договорів укладених до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», якщо строк дії таких договорів продовжувався після набрання чинності цим Законом Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Кредитний договір укладено 18.02.2024, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому умова договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні 2,5 % є нікчемною в силу положень частини п`ятої статті 8 та частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Щодо доводів Товариства про добровільність укладення договору та погодження позичальника з його умовами, вважає, що посилання Товариства на те, що позичальник самостійно ініціював укладення договору, погодився з його умовами та підписав його за допомогою одноразового ідентифікатора, не спростовує факту порушення імперативних норм законодавства. Норми щодо обмеження максимальної процентної ставки мають імперативний характер і є обов`язковими для сторін незалежно від їх волевиявлення. Оскільки договір про надання фінансового кредиту №19183-02/2024 від 18.02.2024 укладений вже після прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ, кредитор не привів свою діяльність відповідно до вимог чинного законодавства в частині нарахування щоденної процентної ставки і нараховував відповідачу відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 2,50 % на день, що перевищувало максимально допустимий розмір щоденної відсоткової ставки визначений законодавством. З огляду на вказане, зазначені вище дії кредитора безумовно порушували права відповідача порівняно з іншими споживачами фінансових послуг, а положення кредитного договору №19183-02/2024, укладеного 18.02.2024, в частині нарахування процентної ставки у розмірі 2,50 % на день, значно перевищують встановлений максимальний розмір денної процентної ставки за кредитним договором у розмірі 1 % та є несправедливими, а тому мають підлягати зміні з врахуванням положень законодавства. Таким чином, за період з 18.02.2024 до 27.05.2024 (строк кредитування за договором) кредитор, виходячи з розміру кредиту 10 300,00 грн., мав право для нарахування відповідачу відсотків за користування кредитом у розмірі 103,00 грн на день (10 300,00 *1%), а тому розмір заборгованості відповідача по сплаті відсотків за весь період, право на стягнення яких має позивач, складає 10 300,00 грн. (103,00 грн. * 100 днів). У зв`язку із чим, просив відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Задовольнити зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про захист прав споживачів, визнання пункту договору недійсним, зобов`язання вчинити дії.

Представник ТОВ «ФК «ЄАПБ» у судове засідання не з`явився, матеріали справи містять заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник ОСОБА_1 адвокат Працевитий Г.О. у судове засідання, через систему «Електронний суд», направив заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши та проаналізувавши надані письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 18.02.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» укладено кредитний договір № 19183-02/2024 (далі Договір, кредитний договір). Кредитний договір підписано електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону Відповідача. Відповідно до умов Кредитного договору відповідачу видано кредит у розмірі 10 300,00 грн., строком на 100 днів, процентна ставка/день 2,50 %.

Згідно п.1.1. Кредитного договору, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі, на умовах строковості, зворотності, платності (далі кредит), а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п.7.6. договору, підписанням цього Договору Клієнт підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства, розміщених на Веб-сайті Товариства.

Кредитодавець свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, перерахувавши 18.02.2024 на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 грошову суму у розмірі 10 300,00 грн, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується ОСОБА_1 .

Відповідно до наданого розрахунку, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість за кредитним договором № 19183-02/2024 від 18.02.2024 у розмірі 36 050,00 грн., яка складається з: 10 300,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 25 750,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

29.07.2024 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 29072024, у відповідності до умов якого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» передає ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ « ФК «ЄАПБ») за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу № 29072024 від 29.07.2024 ТОВ « ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 36 050,00 грн.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У ч. 1 ст. 514, ч. 1 ст. 516 ЦК України зазначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, ТОВ « ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 у загальній сумі 36 050,00 грн. за кредитним договором №19183-02/2024 від 18.02.2024.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України зобов`язання підлягає виконанню у вказаний в договорі строк.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, певних змістом зобов`язання (неналежне виконання). При цьому, за вимогами статті 611 цього Кодексу, при порушенні зобов`язання наступають правові наслідки, установлені договором або законом.

Дослідивши вищевказані матеріали справи, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 допустив порушення виконання умов кредитного договору, внаслідок чого кредитодавець, в тому числі його правонаступник, має законні підстави вимагати дострокового повернення за кредитом.

Визначити суму, яку має сплатити ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» можливо лише після аналізу всіх обставин справи, в тому числі доводів зустрічного позову, який прийнятий до спільного розгляду із первісним позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Доводи зустрічного позову зводяться до того, що пункт кредитного договору 1.4.1 договору про надання фінансового кредиту, яким первісним кредитодавцем встановлено процентну ставку за користування кредитом у розмірі 2,50%, є нікчемним.

Водночас, вимоги зустрічного позову ОСОБА_1 про недійсність вказаного пункту договору фактично суперечить позиції, яка викладена у самій зустрічній позовній заяві, в якій зазначено про нікчемність цього ж пункту кредитного договору.

Надаючи правову оцінку пункту договору (п.1.4.1.), яким первісним кредитодавцем встановлено процентну ставку за користування кредитом, суд приходить до наступних висновків.

Із фактичних обставин цієї справи, та досліджених доказів, убачається, що п.1.4.1. Договору встановлює процентну ставку 2,50% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.2 цього Договору (100 днів) з 18.02.2024 по 27.05.2024.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Зі змісту ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

У відповідності до ч. 5 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Закон України «Про споживче кредитування» визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

Статтею 1 ЗУ «Про споживче кредитування» визначено терміни, зокрема 1-1) договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; 1-2) денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

22.11.2023 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ, який набрав чинності 24.12.2023, та яким внесені зміни до ЗУ «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

У п. 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3498-ІХ визначено необхідність надавачам фінансових послуг, не зазначеним у пункті 3 цього розділу, та надавачам допоміжних послуг протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону.

Отже, починаючи з 25.12.2023 (наступний день після набрання Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ чинності), максимальний розмір денної процентної ставки за договором не може перевищувати 1 %.

При цьому, надавачі фінансових послуг, яким зокрема є позивач, зобов`язувалися привести свою діяльність у відповідність вищевказаних змін.

У той же час, пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення закону застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Однак, первісний кредитор та позивач, незважаючи на те, що кредитний договір № 19183-02/2024 від 18.02.2024 укладений вже після прийняття ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ, не привів свою діяльність відповідно до вимог чинного законодавства в частині нарахування щоденної процентної ставки і нараховував відповідачу відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 2,5 % на день, що перевищувало максимально допустимий розмір щоденної відсоткової ставки визначений законодавством.

З огляду на вказане, зазначені вище дії Товариства безумовно порушували права відповідача порівняно з іншими споживачами фінансових послуг, а положення кредитного договору № 19183-02/2024 укладеного 18.02.2024, в частині нарахування стандартної процентної ставки у розмірі 2,5 % на день, значно перевищують встановлений максимальний розмір денної процентної ставки за кредитним договором у розмірі 1 % та були несправедливими, а тому при вирішенні даного спору такі підлягатимуть зміні з врахуванням положень законодавства.

Отже, суд погоджується із сумою наданого кредиту у розмірі 10 300,00 грн.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», починаючи з 25.12.2023 (наступний день після набрання Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ чинності), максимальний розмір денної процентної ставки за договором не може перевищувати 1 %.

Договір № 19183-02/2024 укладений з ОСОБА_1 18.02.2024, тобто після набуття чинності вищезазначеними змінами до закону.

Таким чином, з урахування строку кредитування (100 днів) за період з 18.02.2024 по 27.05.2024 Товариство, виходячи з розміру кредиту 10 300,00 грн., мало право для нарахування відповідачу відсотків за користування кредитом у розмірі 103,00 грн. на день (1%), а тому розмір заборгованості відповідача по сплаті відсотків за вказаний вище період, право на стягнення яких має позивач, складає 10 300,00 грн (100 днів * 103,00 грн).

Відтак, суд приходить до висновку, що доводи, якими представник позивача за первісним позовом мотивував позовні вимоги, частково знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому вимоги слід задовольнити частково, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за основною сумою кредиту у розмірі 10 300,00 грн. та заборгованість за відсотками по кредиту у розмірі 10 300,00 грн.

Вирішуючи вимоги зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про захист прав споживачів, визнання пункту договору недійсним, зобов`язання вчинити дії, суд виходить із наступного.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак, якщо: умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; умови договору завдають шкоди споживачеві.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України, "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 25 постанови по справі №363/1834/17 зауважила, що сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов`язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (пункт 6 частини першої вказаної статті). Домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення. Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням (висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 (пункти 7.6-7.10)).

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так i від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (провадження № 12-46гс19). Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (пункт 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19)).

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 71-73 постанови від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90 цс19) дійшла таких висновків: недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України); якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтepecy позивача; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальний частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

У пунктах 74, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) сформульовано висновки про те, що такий cпociб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Taкi висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), пункт 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20). Судове рішення щодо правових наслідків недійсного правочину, в якому суд у мотивувальній частині робить висновки щодо дійсності чи нікчемності правочину, відповідає зазначеному принципу.

Виходячи з вищевикладеного, пункту 1.4.1 Договору №19183-02/2024 від 18.02.2024 судом надано оцінку та зроблено висновок, застосовуючи відповідні наслідки, при розгляді первісного позову про стягнення заборгованості.

Таким чином, позовні вимоги зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання недійсними положень пункту 1.4.1 кредитного договору та зобов`язання вчинити певні дії (здійснити перерахунок заборгованості за Договором) не підлягають задоволенню саме у зв`язку із обранням неналежного способу захисту порушеного права.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. А відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору, яка пропорційна задоволеним позовним вимогам, а саме у розмірі 1 730,20 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 19183-02/2024 від 18.02.2024 у загальному розмірі 20 600 (двадцять тисяч шістсот) грн. 00 коп., яка складається із: заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 10 300,00 грн.; заборгованості за відсотками у розмірі 10 300,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 1 730 (одна тисяча сімсот тридцять) грн. 20 коп.

У задоволенні іншої частині позовних вимог відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про захист прав споживачів, визнання пункту договору недійсним, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення судового рішення, апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення підписано без його проголошення, відповідно до ч.4 ст.268 ЦПК України.

Повне рішення суду складено та підписано 03 квітня 2026 року.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30);

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Суддя: І.А. Крамаренко