Ухвала суду № 135412572, 03.04.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

03 квітня 2026 р. Справа № 520/6982/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення суми,-

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Військова частина НОМЕР_1 , з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 збитки завдані державі, в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 1477,29 грн.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 КАС України.

Суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов підлягає залишенню без руху, оскільки поданий без дотримання вимог, встановлених ст. 161 КАС України, виходячи з наступного.

Щодо стосується строку звернення до суду з даним позовом, суд зазначає наступне.

В заяві про поновлення строку звернення до суду представник позивача зазначив, що при проведенні службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини, було застосовано вимоги Закону України Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб, зокрема передбачалося відшкодування шкоди за рахунок належних відповідачу виплат грошового забезпечення, але як виявилося під час розслідування призначеного наказом №551 від 28.08.2025 року кошти для утримання шкоди на рахунку відповідача були відсутні. Як наслідок, завдані державі збитки, залишаються невідшкодованими. Також слід взяти до уваги, що виключення відповідача зі списків частини не припиняє його статусу військовослужбовця. Він залишається військовослужбовцем з приставкою (що самовільно залишив військову частину) і відповідатиме він за злочин передбачений частиною 5 ст. 407 Кримінального кодексу, саме як військовослужбовець, а отже підстави для застосування тримісячного строку для звернення до суду, як до особи звільненої з публічної служби є передчасним. До моменту затримання та притягнення до відповідальності, військовий який самовільно залишив частину, перебуває в розпорядженні ТЦК і статусу військовослужбовця не втрачає.

З цього приводу суд зазначає наступне.

У постанові від 22.01.2020 по справі №813/1045/18 Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи справу за позовом військової частини до військовослужбовця про стягнення з останнього матеріальної шкоди, завданої ним державі через особисту неправомірну бездіяльність під час проходження військової служби, дійшла висновку, що спір у справі щодо відшкодування державі в особі військової частини шкоди, завданої військовослужбовцем шляхом втрати майна під час здійснення ним повноважень, пов`язаних з проходженням військової (публічної) служби, є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів.

У цій же справі Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що такі спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.

Отже, за висновком Великої Палати Верховного Суду зазначений спір саме пов`язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, оскільки у випадку зобов`язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов`язків, перед судом обов`язково постане питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи під час перебування її на публічній службі.

У контексті спірного питання дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, варто зазначити, що до спірних правовідносин належить застосовувати тримісячний строк звернення до суду з позовом, передбачений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у цьому спорі з позовом до суду звернувся саме суб`єкт владних повноважень.

Таким чином, позивач як суб`єкт владних повноважень має звернутись до адміністративного суду у тримісячний строк з дня виникнення підстав, що дають йому право на пред`явлення визначених законом вимог.

Аналогічні висновки щодо застосування 3-місячного строку звернення до суду у справах щодо стягнення майнової шкоди викладені у постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року по справі № 420/4099/20.

Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 збитки завдані державі, в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 1477,29 грн.

З матеріалів позовної заяви встановлено, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 30.01.2024 №149-ОС "Про особовий склад" знято з усіх видів забезпечення ОСОБА_1 , який не повернувся в установлений строк з частини щорічної основної відпустки, з 30.01.2024.

В позовній заяві зазначено, що до моменту зняття зі всіх видів забезпечення, йому було нараховано та виплачено грошове забезпечення за повний місяць січень 2024 року в розмірі 541702,78 грн., яке він отримав на картковий рахунок. Переплата грошового забезпечення ОСОБА_1 становить 31 дн. 30 дн. = 2 дні, тому сума заборгованості перед ІНФОРМАЦІЯ_1 (військовою частиною НОМЕР_1 ) становить 1477,29 грн.

Таким чином, перебіг тримісячного строку звернення до суду слід обраховувати з 30.01.2024, який сплинув 30.04.2024.

Тоді як до суду з даним позовом направивши його через систему "Електронний суд" звернувся лише 27.03.2026, тобто зі значним пропуском тримісячного строку звернення до суду.

Відповідно до ч.6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Щодо строку звернення в позовній заяві представник позивача зазначив, що Військова частина НОМЕР_1 , яка відповідно до статті 6 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» входить до структури Державної прикордонної служби України та відповідно до пункту 2 Указу, з 24.02.2022 переведена на воєнний стан і залучена разом зі Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями, утворених відповідно до законів України, до забезпечення оборони України, стримування та відсічі окупаційних військ російської федерації, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Таким чином, основним завданням військової частини НОМЕР_1 під час дії воєнного стану є захист територіальної цілісності та суверенітету України.

Крім того останніми місяцями відбуваються постійні та тривалі повітряні тривоги на які повинен реагувати особовий склад прикордонного загону та здійснювати розосередження особового складу, також атаки на енергетичні об`єкти критичної інфраструктури, що тягне тривале відключення світла та неможливість повноцінно працювати особовому складу.

Надаючи оцінку доводам позивача, суд зазначає, що Військова частина НОМЕР_1 здійснює заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Однак, суд акцентує увагу на тому, що органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених, в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтермінувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 29.06.2022 у справі № 240/16920/21, від 29.08.2022 у справі № 640/21878/20, від 22.09.2022 у справі № 640/9839/20.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 99 Закону України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 № 548 - XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) помічник командира бригади з правової роботи (юрисконсульт бригади) у мирний і воєнний час відповідає за організацію і стан правової роботи в бригаді. Під час збройного конфлікту помічник командира бригади з правової роботи (юрисконсульт бригади) виконує обов`язки юридичного радника командира бригади. Юридичний радник командира бригади під час збройного конфлікту надає консультації командуванню щодо дотримання норм міжнародного гуманітарного права, правил застосування сили та щодо проведення інструктажу особового складу з їх виконання.

З указаних вище норм законодавства вбачається, що офіцери юридичної групи як у мирний, так і у воєнний час відповідають за організацію і стан правової роботи, безпосередньо не стримують ворога на лінії зіткнення та до їх обов`язків не входить забезпечення підрозділів життєво необхідними речами (зброєю, боєприпасами, продуктами харчування, ПММ), що дає можливість виконувати функціональні обов`язки, зокрема, подавати позовні заяви.

Також, суд вважає за необхідне зауважити, що Указ Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 стосується лише введення воєнного стану в Україні, будь-яких змін щодо строків розгляду справ, інших процесуальних строків вказаний указ не містить, зміни в частині процесуальних строків до КАС України не вносились.

Неналежна організація процесу судово - претензійної роботи з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання позовної заяви є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалі від 17.08.2022 у справі №240/30759/21.

Крім того, суд звертає увагу, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 09.02.2023 року у справі №240/3354/21.

В даному випадку судом не встановлено обставин, що перешкоджали відповідачу через запровадження в Україні воєнного стану звернутись до суду із позовною заявою вчасно, а сам факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках, тим більш, якщо позовну заяву подає суб`єкт владних повноважень і не наводить належного обґрунтування причин, які унеможливили подання позову у більш стислий строк.

З огляду на викладене, зазначені позивачем обставини про поновлення строку на подання позовної заяви є безпідставними та необґрунтованими, а тому останні не можуть свідчити про поважність підстав його пропуску.

Доказів існування інших непереборних обставин, які перешкоджали позивачу скористатись правом на звернення з позовом, не наведено.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно частини 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Усуваючи недоліки позовної заяви позивачу необхідно привести позовну заяву у відповідність до вимог ст. 161 КАС України, а саме надати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним адміністративним позовом та вказати в заяві обґрунтовані підстави для поновлення строку з наданням відповідних підтверджуючих доказів причин пропуску строку звернення.

Суд зазначає, що згідно положень ч.2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 122, 123, 160, 161, 169, 171, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення суми - залишити без руху.

Надати позивачу термін - не більше десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позовної заяви.

Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки у визначений термін.

Роз`яснити позивачу, що у разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу з усіма доданими до неї документами.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя О.В.Шевченко