Ухвала суду № 135412565, 03.04.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

03 квітня 2026 року Справа № 520/7214/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Бадюков Ю.В., розглянувши матеріали позовної заяви пенсії ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому просить суд:

1. Визнати факт свідомого порушення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області норми статті 40 Конституції України а отже і факт свідомого порушення мого права на одержання обгрунтованої відповіді на звернення.

2. Визнати бездіяльність та свідомі дії, спрямовані на фактичну невиплату з 01.01.2026 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області мені ОСОБА_1 допомоги на проживання як ВПО необгрунтованими, протизаконними та протиправними.

3. Зобов`язати Головне управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області відновити мені ОСОБА_1 виплати допомоги на проживання як ВПО з 01.01.2026 року.

4. Зобов`язати Головне управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області компенсувати завдану мені ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 50 000 грн.

Вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративній справі в порядку ст.171 КАС України, суд дійшов висновку про те, що позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог, встановлених ст. ст. 160, 161 КАС України.

Так, позивачем додано до позову копію посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 , як документ, що надає пільги щодо сплати судового збору.

Суд, дослідивши подані документи не погоджується із твердженням позивача про те, що оскільки він є учасником бойових дій, то він має пільги по сплаті судового збору при зверненні з цим позовом з наступного.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Згідно ч. 2 ст. 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ветерани війни та члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України отримують безоплатну правничу допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом таких питань.

Аналіз п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» в сукупності з частиною другою ст. 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вказує на те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору стосовно пільг, прав та гарантій, закріплених законодавством саме через набуття такого статусу.

Отже, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 зроблений правовий висновок про те, що вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень ст.ст. 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Пільги учасників бойових дій стосуються випадків звернення до суду за захистом прав, пов`язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин. (правовий висновок викладений в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 13 квітня 2020 у справі № 9901/70/20.)

Також подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону «Про судовий збір» викладено у постанові Верховного Суду від 08 березня 2023 року у справі № 701/589/22, постанові від 14.04.2025 у справі № 520/23062/24, постановах від 24.04.2025 у справі № 520/23062/24 та від 14.08.2025 у справі №260/6591/24.

Суд зазначає, що хоча вказана норма не містить вичерпного переліку порушених прав, однак порушені права нерозривно пов`язані саме із статусом учасника бойових дій, який, як і права такої особи, визначається спеціальним законом, а не усіх прав людини і громадянина, які в свою чергу встановлені Конституцією України та іншими законами.

Предметом спірних правовідносин у цій справі є визнання протиправними дій та бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо порушення права на одержання обґрунтованої відповіді на звернення, з невиплати допомоги на проживання як ВПО та зобов`язання компенсувати моральну шкоду.

Враховуючи, що спірні питання у цій справі не стосується порушення прав позивача на соціальний захист, саме як учасника бойових дій, а пов`язане виключно з його статусом внутрішньо переміщеної особи, то він не звільнений від сплати судового збору на підставі положень пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", отже судовий збір має бути сплачений на загальних підставах.

Так, окрім іншого, у позовній заяві позивач вказує на вимогу щодо зобов`язання відповідача компенсувати моральну шкоду у розмірі 50 000, 00 грн.

При цьому позивач не зазначив обґрунтованого розрахунку суми такої моральної шкоди.

Суд зауважує, що обставини відшкодування моральної шкоди є індивідуальними та доводяться окремо у кожній справі.

У пунктах 5, 9 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі змінами) роз`яснено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Відтак, позивачу необхідно зазначити обґрунтування у чому саме полягає моральна шкода та обґрунтувати її розмір, надати відповідні розрахунки заявленої моральної шкоди.

Під обґрунтованим розрахунком суми, що стягується, слід розуміти визначення грошового еквіваленту факту заподіяння моральної шкоди залежно від характеру і обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних і т.д.), які зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливість відновлення і т.д.) і з урахуванням інших обставин.

Аналогічна право позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 04.01.2019 у справі № 9901/1/19.

Разом з тим, суд звертає увагу, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства (частина п`ята статті 21 КАС України).

Таким чином, в адміністративному судочинстві відшкодування шкоди (стягнення коштів на відшкодування шкоди) є додатковим способом судового захисту, що застосовується за результатом вирішення публічно-правового спору в разі визнання судом протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якими особі заподіяно таку шкоду.

У свою чергу, статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно із вимогами статті 23 Цивільного кодексу України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Верховний Суд у численних рішеннях виклав правовий висновок про необхідність надання позивачами обґрунтованого розрахунку шкоди, заявленої до відшкодування (у тому числі моральної), та залишення позовних заяв без руху у випадку невиконання позивачами такого обов`язку.

Зокрема, такий висновок викладено в ухвалах Верховного Суду від 28.10.2021 у справі №140/10792/21, від 18.10.2021 у справі №420/15949/21, від 19.11.2020 у справі №9901/360/20 (правомірність якого підтверджено постановою Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2021), від 11.11.2020 у справі №9901/352/20, від 03.11.2020 у справі №9901/345/20, від 27.10.2020 у справі №9901/189/20, від 26.10.2020 у справі №9901/313/20.

У пунктах 28, 29 постанови від 03.03.2021 у справі №640/6853/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 95277958) Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що ненадання позивачем обґрунтованого розрахунку заявленої до відшкодування моральної шкоди свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам ст. 160 КАС України (зокрема, пункту 3 частини п`ятої цієї статті), що є підставою для залишення позовної заяви без руху, а не усунення відповідного недоліку тягне за собою правовий наслідок у вигляді повернення позовної заяви позивачу.

Правовий висновок аналогічного змісту викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.05.2021 у справі №9901/360/20.

Таким чином, заявляючи вимогу про відшкодування відповідачем моральної шкоди в сумі 50000, 00 грн., позивач не навів обґрунтований розрахунок цієї суми, про яку заявлено у позовних вимогах, що не відповідає пункту 3 частини п`ятої статті 160 КАС України.

З урахуванням викладеного, з метою усунення недоліків позовної заяви позивачу необхідно надати суду обґрунтований розрахунок суми моральної шкоди, заявленої до відшкодування.

Відповідно до частини третьої статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон №3674-VI).

Так, згідно зі статтею 2 вказаного Закону, платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено, що у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2026 становить 3328, 00 грн.

Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI передбачено, що розмір судового збору за подання адміністративного позову:

немайнового характеру, який подано фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

майнового характеру, який подано фізичною особою сплачується 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону №3674-VI за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Згідно з частиною третьою статті 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб. Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою, а тому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди грошима або майном є майновою, а вимога про відшкодування моральної шкоди в інший (немайновий) спосіб є немайновою вимогою.

Враховуючи викладене, вимога про відшкодування моральної шкоди, що визначена у грошовому вимірі та складає ціну матеріальних вимог, є майновою вимогою, а тому, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру.

Таким чином, вважається, що поданий позивачем позов містить дві вимоги немайнового характеру, за яку позивачу належало сплатити судовий збір у розмірі 2662, 40 грн. (1331,20 + 1331,20 грн.), та вимогу майнового характеру в розмірі 50 000, 00 грн. за яку позивачу належало сплатити судовий збір в розмірі 1331,20 грн. Загальна сума судового збору, що підлягає сплаті позивачем при звернені до суду з даним позовом складає 3993, 60 грн.

Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст. 8 Конституції України та ст.6 КАС України, суд на підставі ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року справа "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя ("KREUZ v. POLAND" № 28249/95).

"...Суд уже констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності та що сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів" (див. рішення від 21 жовтня 2010 року у справі Дія-97 проти України (Diya 97 v. Ukraine), заява № 19164/04, п. 47, з подальшими посиланнями).

Тобто, встановлені процесуальним кодексом вимоги щодо змісту та форми позовної заяви обов`язкові до виконання усіма учасниками процесу та їх дотримання перевіряється судом.

Таким чином, усуваючи недоліки позовної заяви позивачу необхідно надати до суду:

- оригінал документу про сплату судового збору, у розмірі 3993, 60 грн., сплачений за наступними реквізитами: отримувач коштів - УК Основ"ян/мХар Основ"янсь/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37874947, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача UA678999980313141206084020661, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу - *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); судовий збір, за позовом _(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Харківський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

Відповідно до пункту частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з ч.2 ст.293 КАС України оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 256, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Встановити позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви три дні з моменту отримання копії ухвали.

Повідомити позивача про необхідність виправлення зазначених недоліків адміністративної позовної заяви у триденний строк з моменту отримання копії ухвали та роз`яснити, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Бадюков Ю.В.